Відмінності між версіями «Кривенька качечка (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(виправив, схоже, машинний переклад чи русизми "Геть де" на "Ось де", "дивчина" на "дівчина", "перинці" на "пір'ячку")
Рядок 8: Рядок 8:
  
 
Жили собi дiд i [[баба]], а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
 
Жили собi дiд i [[баба]], а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
 +
 
- Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
 
- Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
 +
 
- Погляди, дiд, яка красива качечка!
 
- Погляди, дiд, яка красива качечка!
 +
 
Говорить дiд:
 
Говорить дiд:
- Вiзьмемо її додому, пускай у нас живе. Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
+
 
Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його перинками, посадили в нього уточку, а самi знову за грибами пiшли.
+
- Вiзьмемо її додому, нехай у нас живе.  
 +
 
 +
Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
 +
Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його пір'ячком, посадили в нього качечку, а самi знову за грибами пiшли.
 
Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
 
Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
 +
 
- Хто це? Хто це?
 
- Хто це? Хто це?
 +
 
Нiхто нiчого не знає,
 
Нiхто нiчого не знає,
 +
 
На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?
 
На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?
 +
 
- Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька.
 
- Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька.
 +
 
От дiд i [[баба]] думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А [[баба]] потiм i говорить дiду:
 
От дiд i [[баба]] думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А [[баба]] потiм i говорить дiду:
 +
 
- Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить.
 
- Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить.
 +
 
Так вони i зробили.
 
Так вони i зробили.
Коштують за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дивчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
+
 
А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечк-те i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i [[баба]] до неї, утiшають:
+
Сховались за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дівчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
- Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дивчина, говорить:
+
 
 +
А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечка-то i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i [[баба]] до неї, утiшають:
 +
 
 +
- Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну.  
 +
А дівчина, говорить:
 +
 
 
- Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.
 
- Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.
 +
 
Плачуть дiд i [[баба]], просять її залишитися - не погоджується.
 
Плачуть дiд i [[баба]], просять її залишитися - не погоджується.
 +
 
От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:
 
От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:
Геть де наша дiва,
+
 
Геть де наша Єва,
+
Ось де наша дiва,
На метеному надворi
+
Ось де наша Єва,
Так на тесаному стовпi.
+
На метеному дворi
 +
Та на тесаному стовпi.
 
Самопрядка шумить,
 
Самопрядка шумить,
 
Веретенце дзенькає.
 
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
+
Скинемо їй по пір'ячку,
 
З нами нехай летить!
 
З нами нехай летить!
А дивчина їм вiдмовляє:
+
 
 +
А дівчина їм вiдмовляє:
 +
 
 
Не хочу я з вами:
 
Не хочу я з вами:
 
Як ходила по лужку,
 
Як ходила по лужку,
Рядок 41: Рядок 64:
 
Ви мене залишили,
 
Ви мене залишили,
 
Далi собi рушили!
 
Далi собi рушили!
Скинули вони їй по перинцi, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:
+
 
Геть де наша дiва,
+
Скинули вони їй по пір'ячку, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:
Геть де наша Єва,
+
 
На метеному надворi
+
Ось де наша дiва,
 +
Ось де наша Єва,
 +
На метеному дворi
 
Так на тесаном стовпi.
 
Так на тесаном стовпi.
 
Самопрядка шумить,
 
Самопрядка шумить,
 
Веретенце дзенькає.
 
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
+
Скинемо їй по пір'ячку,
 
З нами нехай летить!
 
З нами нехай летить!
 +
 
Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:
 
Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:
Геть де наша дiва,
+
 
Геть де наша Єва,
+
Ось де наша дiва,
 +
Ось де наша Єва,
 
На метеному надворi
 
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
+
Та на тесаном стовпi.
 
Самопрядка шумить,
 
Самопрядка шумить,
 
Веретенце дзенькає.
 
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
+
Скинемо їй по пір'ячку,
 
З нами нехай летить!
 
З нами нехай летить!
Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
+
 
 +
Скинули вони їй по пір'ячку; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
 +
 
 
От вам i казочка i бубликiв вязочка.
 
От вам i казочка i бубликiв вязочка.

Версія за 12:40, 30 травня 2010


Кривенька качечка

Жили собi дiд i баба, а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:

- Пiдемо, баба, у лiс за грибами! Пiшли. Збирає баба гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить баба дiду:

- Погляди, дiд, яка красива качечка!

Говорить дiд:

- Вiзьмемо її додому, нехай у нас живе.

Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана. Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його пір'ячком, посадили в нього качечку, а самi знову за грибами пiшли. Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:

- Хто це? Хто це?

Нiхто нiчого не знає,

На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?

- Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька.

От дiд i баба думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А баба потiм i говорить дiду:

- Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить.

Так вони i зробили.

Сховались за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дівчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.

А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечка-то i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i баба до неї, утiшають:

- Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дівчина, говорить:

- Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.

Плачуть дiд i баба, просять її залишитися - не погоджується.

От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:

Ось де наша дiва, Ось де наша Єва, На метеному дворi Та на тесаному стовпi. Самопрядка шумить, Веретенце дзенькає. Скинемо їй по пір'ячку, З нами нехай летить!

А дівчина їм вiдмовляє:

Не хочу я з вами: Як ходила по лужку, Поламала нiжку, Ви мене залишили, Далi собi рушили!

Скинули вони їй по пір'ячку, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:

Ось де наша дiва, Ось де наша Єва, На метеному дворi Так на тесаном стовпi. Самопрядка шумить, Веретенце дзенькає. Скинемо їй по пір'ячку, З нами нехай летить!

Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:

Ось де наша дiва, Ось де наша Єва, На метеному надворi Та на тесаном стовпi. Самопрядка шумить, Веретенце дзенькає. Скинемо їй по пір'ячку, З нами нехай летить!

Скинули вони їй по пір'ячку; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.

От вам i казочка i бубликiв вязочка.