Відмінності між версіями «Лебідь, щука і рак (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
Рядок 9: Рядок 9:
  
  
Лебідь, щука і рак
+
 
  
 
Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:
 
Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:
 +
 
— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?
 
— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?
 +
 
— А навіщо тобі знать?
 
— А навіщо тобі знать?
 +
 
— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря.
 
— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря.
 +
 
— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.
 
— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.
 +
 +
 
— Візьми і мене з собою! — сказала щука.
 
— Візьми і мене з собою! — сказала щука.
 +
 
— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде.
 
— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде.
 +
 
Почув їхню розмову рак і каже:
 
Почув їхню розмову рак і каже:
 +
 
— Візьміть і мене!
 
— Візьміть і мене!
 +
 
— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти.
 
— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти.
 +
 
Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати.
 
Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати.
 +
 
Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:
 
Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:
 +
 
— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.
 
— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.
 +
 
Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
 
Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
 +
 
— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.
 
— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.
 +
 
— А як же ми візьмемо? — спитала щука.
 
— А як же ми візьмемо? — спитала щука.
 +
 
— Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за ком[[пан]]ію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.
 
— Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за ком[[пан]]ію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.
 +
 
Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:
 
Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:
 +
 
— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!
 
— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!
 +
 
— Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося.
 
— Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося.
 +
 
- Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.
 
- Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.
 +
 
Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами.
 
Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами.
 +
 
— Ну, разом! Рушай!
 
— Ну, разом! Рушай!
Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали возові ходу.
+
 
Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло брались.
+
Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали  
 +
возові ходу.
 +
 
 +
Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло  
 +
брались.
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
 
 +
{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}}

Версія за 23:39, 9 травня 2013




Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:

— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?

— А навіщо тобі знать?

— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря.

— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.


— Візьми і мене з собою! — сказала щука.

— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде.

Почув їхню розмову рак і каже:

— Візьміть і мене!

— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти.

Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати.

Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:

— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.

Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:

— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.

— А як же ми візьмемо? — спитала щука.

— Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за компанію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.

Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:

— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!

— Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося.

- Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.

Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами.

— Ну, разом! Рушай!

Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали возові ходу.

Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло брались.