Відмінності між версіями «Поросяче життя»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Казки з книги Норвезькі народні казки (Веселка, 1986)}} {{Шаблон:Норвезькі народні к...)
 
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Було собі Колись порося, і дуже йому не подобалось його життя. От воно й надумало піти в суд, щоб йому присудили інше життя, таке, як у всіх, ані краще, ані гірше.
 +
 +
— На що ти скаржишся? — запитав писар у суді.
 +
 +
— Та на своє життя, пане,— відповіло порося. — Коневі дають вівса, корові пійла, і сплять вони на сухій соломі перед яслами. А мені дають тільки лушпайки й помиї, вдень я риюсь у землі, а вночі лягаю в мокрий гній. Хіба це справедливо, пане писарю?
 +
 +
— Ні, несправедливо,— погодився писар.
 +
 +
Пошукав він у своїх книгах і знайшов поросяті інше життя.
 +
 +
— Це неподобство, що тобі випало таке тяжке життя,— сказав він.— Відтепер ти їстимеш пшеницю й горох і спатимеш у шовковій по¬стелі.
 +
 +
Порося подякувало й пішло додому раде-радісіньке. Іде собі й весело наспівує:
 +
 +
— Їстиму пшеницю й горох і спатиму в‘шовковій постелі! Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі!
 +
 +
Дорога вела хащами, а в тих хащах причаївся лис. Почув він, як порося наспівує, та й надумав пожартувати з нього. І завів по-лисячому:
 +
 +
— Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!
 +
 +
Порося не зважало на лисячу мову, а вело собі своєї:
 +
 +
— Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі!
 +
 +
Проте лрс не вгавав:
 +
 +
— Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!
 +
 +
Слухало його порося, слухало, та й забуло, де його слова, а де лисячі. І врешті почало проказувати за лисом те, що той торочив.
 +
 +
Коли Аорося прийшло додому, його запитали:
 +
 +
— Як тобі повелося в суді? Дали тобі інше життя?
 +
 +
— Авже ж, дали! Я тепер Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті! Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!
  
  
 
{{Шаблон:Казки з книги Норвезькі народні казки (Веселка, 1986)}}
 
{{Шаблон:Казки з книги Норвезькі народні казки (Веселка, 1986)}}
 
{{Шаблон:Норвезькі народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Норвезькі народні казки українською мовою}}

Поточна версія на 15:03, 14 січня 2014

Було собі Колись порося, і дуже йому не подобалось його життя. От воно й надумало піти в суд, щоб йому присудили інше життя, таке, як у всіх, ані краще, ані гірше.

— На що ти скаржишся? — запитав писар у суді.

— Та на своє життя, пане,— відповіло порося. — Коневі дають вівса, корові пійла, і сплять вони на сухій соломі перед яслами. А мені дають тільки лушпайки й помиї, вдень я риюсь у землі, а вночі лягаю в мокрий гній. Хіба це справедливо, пане писарю?

— Ні, несправедливо,— погодився писар.

Пошукав він у своїх книгах і знайшов поросяті інше життя.

— Це неподобство, що тобі випало таке тяжке життя,— сказав він.— Відтепер ти їстимеш пшеницю й горох і спатимеш у шовковій по¬стелі.

Порося подякувало й пішло додому раде-радісіньке. Іде собі й весело наспівує:

— Їстиму пшеницю й горох і спатиму в‘шовковій постелі! Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі!

Дорога вела хащами, а в тих хащах причаївся лис. Почув він, як порося наспівує, та й надумав пожартувати з нього. І завів по-лисячому:

— Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!

Порося не зважало на лисячу мову, а вело собі своєї:

— Їстиму пшеницю й горох і спатиму в шовковій постелі!

Проте лрс не вгавав:

— Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!

Слухало його порося, слухало, та й забуло, де його слова, а де лисячі. І врешті почало проказувати за лисом те, що той торочив.

Коли Аорося прийшло додому, його запитали:

— Як тобі повелося в суді? Дали тобі інше життя?

— Авже ж, дали! Я тепер Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті! Їстиму лушпиння й покидьки і спатиму в болоті!