Відмінності між версіями «Про дурня Терешка (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
 
  
 +
От був собі [[дід]] та [[баба]]. Було в них три сина: два розумних, а третій дурень.
 +
 +
А коло них жив один [[пан]], у нього була дочка, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі стане весело.
 +
 +
Той [[пан]] узяв і збудував скляну гору — таку височенну, що як глянеш на вершечок,— голову так задереш, аж шапка спаде.
 +
 +
І посадив там дочку геть на самий верх, і сказав так:
 +
 +
- Хто скочить до неї конем, тому вона буде жінкою.
  
 +
Занедужав старий [[дід]] і каже:
  
[[Категорія:Казки про панів]]
+
— Сини мої! Як я умру, то щоб ви кожної ночі читали наді мною книжку,— один одну ніч, другий другу, а третій третю, поки й кінчаться дев'ятини.
  
[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
+
Сказав і помер. Пішов старший [[син]] Кіндрат на могилу, прочитав слів троє та й пішов у хату.
 +
 +
Настала друга ніч, пішов другий, постояв трохи й пішов у ясла, та там і проспав до самого світа. Настає й третя ніч.
  
 +
Береться дурний Терешко за книжку, іде на могилу, стає й читає та б'є поклони аж до землі. От ледве стало на світ благословлятись, ще й півні не співали, виходить старий [[дід]]усь із ями і каже:
  
ПРО ДУРНЯ ТЕРЕШКА
+
— На тобі три палички: цю дай старшому братові, цю середульшому, а цю собі візьми.
  
От був собі [[дід]] та [[баба]]. Було в них три сина: два розумних, а третій дурень. А коло них жив один [[пан]], у нього була дочка, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі стане весело. Той [[пан]] узяв і збудував скляну гору — таку височенну, що як глянеш на вершечок,— голову так задереш, аж шапка спаде. І посадив там дочку геть на самий верх, і сказав так:
 
- Хто скочить до неї конем, тому вона буде жінкою.
 
Занедужав старий [[дід]] і каже:
 
— Сини мої! Як я умру, то щоб ви кожної ночі читали
 
наді мною книжку,— один одну ніч, другий другу, а третій третю, поки й кінчаться дев'ятини.
 
Сказав і помер. Пішов старший син Кіндрат на могилу, прочитав слів троє та й пішов у хату. Настала друга ніч, пішов другий, постояв трохи й пішов у ясла, та там і проспав до самого світа. Настає й третя ніч. Береться дурний Тсрешко за книжку, іде на могилу, стає й читає та б'є поклони аж до землі. От ледве стало на світ благословлятись, ще й півні не співали, виходить старий [[дід]]усь із ями і каже:
 
— На тобі три палички: цю дай старшому братові, цю
 
середульшому, а цю собі візьми.
 
 
Вій приходить додому й хвалиться своїм братам, а ті давай сміятись з нього та вигадувать. Кажуть:
 
Вій приходить додому й хвалиться своїм братам, а ті давай сміятись з нього та вигадувать. Кажуть:
 +
 
— Пішов понаходив десь на дворі паличок та й хоче нас одурити.
 
— Пішов понаходив десь на дворі паличок та й хоче нас одурити.
Старший брат Кіндрат узяв — як жбурне об землю свою паличку. Коли це не взявся кінь, такий вороний, як галка; Кіндрат мерщій на того коня та й побіг до гори, Де сиділа [[пан]]ночка, спинив коня й каже:
+
 
Отепер доскочу, моя буде!
+
Старший [[брат]] Кіндрат узяв — як жбурне об землю свою паличку. Коли це не взявся кінь, такий вороний, як галка; Кіндрат мерщій на того коня та й побіг до гори, Де сиділа [[пан]]ночка, спинив коня й каже:
Розігнався, скочив, та тільки до половили сягнув; з тим і вернувся додому. Середній брат і питає:
+
 
 +
Відтепер доскочу, моя буде!
 +
 
 +
Розігнався, скочив, та тільки до половили сягнув; з тим і вернувся додому. Середній [[брат]] і питає:
 +
 
 
— А що, доскочив?
 
— А що, доскочив?
 +
 
- Ні!
 
- Ні!
 +
 
— Е, це, мабуть, вона мені судилася! — каже.
 
— Е, це, мабуть, вона мені судилася! — каже.
 +
 
Кинув паличку, коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього, та й поїхав до тієї гори. Скочив, трохи до [[пан]]ночки не сягнув... Приїхав додому, а брат питається:
 
Кинув паличку, коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього, та й поїхав до тієї гори. Скочив, трохи до [[пан]]ночки не сягнув... Приїхав додому, а брат питається:
 +
 
— Ну, що, доскочив?
 
— Ну, що, доскочив?
 +
 
— Та ні! Мабуть, в усьому світі нема такого коня, щоб до [[пан]]ночки доскочив.
 
— Та ні! Мабуть, в усьому світі нема такого коня, щоб до [[пан]]ночки доскочив.
 +
 
Дурний сидить, тільки слухає й сміється з них, а далі устав з печі та як кинув паличку — де не взявся кінь, такий, наче золотий, що й глянути не можна,— аж очі засвічус. Терешко мерщій на того коня та як скочить — враз доскочив.
 
Дурний сидить, тільки слухає й сміється з них, а далі устав з печі та як кинув паличку — де не взявся кінь, такий, наче золотий, що й глянути не можна,— аж очі засвічус. Терешко мерщій на того коня та як скочить — враз доскочив.
 +
 
На другий день музика грає у [[пан]]а, танцюють дівки й парубки, а люди проходять мимо й питають:
 
На другий день музика грає у [[пан]]а, танцюють дівки й парубки, а люди проходять мимо й питають:
 +
 
— Де це музики так грають?
 
— Де це музики так грають?
 +
 
— Е, це у [[пан]]а, мусив дочку віддати за Терешка дурного, це сьогодні весілля!
 
— Е, це у [[пан]]а, мусив дочку віддати за Терешка дурного, це сьогодні весілля!
 +
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про братів і сестер]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про батьків та дітей]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про панів]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про діда і бабу]]

Поточна версія на 16:52, 14 серпня 2014

От був собі дід та баба. Було в них три сина: два розумних, а третій дурень.

А коло них жив один пан, у нього була дочка, та така гарна, що як кинеш оком на неї, то аж на душі стане весело.

Той пан узяв і збудував скляну гору — таку височенну, що як глянеш на вершечок,— голову так задереш, аж шапка спаде.

І посадив там дочку геть на самий верх, і сказав так:

- Хто скочить до неї конем, тому вона буде жінкою.

Занедужав старий дід і каже:

— Сини мої! Як я умру, то щоб ви кожної ночі читали наді мною книжку,— один одну ніч, другий другу, а третій третю, поки й кінчаться дев'ятини.

Сказав і помер. Пішов старший син Кіндрат на могилу, прочитав слів троє та й пішов у хату.

Настала друга ніч, пішов другий, постояв трохи й пішов у ясла, та там і проспав до самого світа. Настає й третя ніч.

Береться дурний Терешко за книжку, іде на могилу, стає й читає та б'є поклони аж до землі. От ледве стало на світ благословлятись, ще й півні не співали, виходить старий дідусь із ями і каже:

— На тобі три палички: цю дай старшому братові, цю середульшому, а цю собі візьми.

Вій приходить додому й хвалиться своїм братам, а ті давай сміятись з нього та вигадувать. Кажуть:

— Пішов понаходив десь на дворі паличок та й хоче нас одурити.

Старший брат Кіндрат узяв — як жбурне об землю свою паличку. Коли це не взявся кінь, такий вороний, як галка; Кіндрат мерщій на того коня та й побіг до гори, Де сиділа панночка, спинив коня й каже:

— Відтепер доскочу, моя буде!

Розігнався, скочив, та тільки до половили сягнув; з тим і вернувся додому. Середній брат і питає:

— А що, доскочив?

- Ні!

— Е, це, мабуть, вона мені судилася! — каже.

Кинув паличку, коли біжить кінь гнідий, аж вилискує. От він мерщій на нього, та й поїхав до тієї гори. Скочив, трохи до панночки не сягнув... Приїхав додому, а брат питається:

— Ну, що, доскочив?

— Та ні! Мабуть, в усьому світі нема такого коня, щоб до панночки доскочив.

Дурний сидить, тільки слухає й сміється з них, а далі устав з печі та як кинув паличку — де не взявся кінь, такий, наче золотий, що й глянути не можна,— аж очі засвічус. Терешко мерщій на того коня та як скочить — враз доскочив.

На другий день музика грає у пана, танцюють дівки й парубки, а люди проходять мимо й питають:

— Де це музики так грають?

— Е, це у пана, мусив дочку віддати за Терешка дурного, це сьогодні весілля!