Відмінності між версіями «У Мишачій країні (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показано одну проміжну версію цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
Жили колись собі були дід і баба. Одного дня насипав дід у торбу гречаних коржиків, що баба напекла, та й подався до лісу по дрова.
+
Жили колись собі були [[дід]] і [[баба]]. Одного дня насипав дід у торбу гречаних коржиків, що баба напекла, та й подався до лісу по дрова.
  
 
Працював у поті чола, а опівдні розігнув спину й зітхнув:
 
Працював у поті чола, а опівдні розігнув спину й зітхнув:
Рядок 11: Рядок 11:
 
Незабаром оточила його ціла зграя мишей.
 
Незабаром оточила його ціла зграя мишей.
  
—    І ви хочете скуштувати гречаних коржиків? — спитав дід і віддав мишам майже всі коржики, сам нічого не з'їв.
+
—    І ви хочете скуштувати гречаних коржиків? — спитав [[дід]] і віддав мишам майже всі коржики, сам нічого не з'їв.
  
 
Коли повернувся додому й  розповів  бабі  про  свою  пригоду,  та  його похвалила:
 
Коли повернувся додому й  розповів  бабі  про  свою  пригоду,  та  його похвалила:
Рядок 23: Рядок 23:
 
—    Побачите, йдіть за мною.
 
—    Побачите, йдіть за мною.
  
Дід пішов услід за мишею і невдовзі опинився перед маленькою ніркою.
+
[[Дід]] пішов услід за мишею і невдовзі опинився перед маленькою ніркою.
  
 
—    Як же я влізу в таку нірочку? — спитав він.
 
—    Як же я влізу в таку нірочку? — спитав він.
Рядок 29: Рядок 29:
 
—    Заплющіть очі й вчепіться руками за мій хвостик,— відповіла миша.
 
—    Заплющіть очі й вчепіться руками за мій хвостик,— відповіла миша.
  
Дід послухався її, вхопивсь за хвостик і вмить опинився у Мишачій країні.
+
[[Дід]] послухався її, вхопивсь за хвостик і вмить опинився у Мишачій країні.
  
 
Розплющив очі, дивиться — в кухні великого будинку миші гуртом розкачують коржики з квасолі та чумизи й наспівують:
 
Розплющив очі, дивиться — в кухні великого будинку миші гуртом розкачують коржики з квасолі та чумизи й наспівують:
Рядок 45: Рядок 45:
  
  
Дід, усміхаючись, дивився і слухав. Аж тут до нього підійшла знайома миша і мовила застережливо:
+
[[Дід]], усміхаючись, дивився і слухав. Аж тут до нього підійшла знайома миша і мовила застережливо:
  
 
—    Діду, будь ласка, не кажіть «няу»! Бо ми дуже боїмося цього слова.
 
—    Діду, будь ласка, не кажіть «няу»! Бо ми дуже боїмося цього слова.
Рядок 59: Рядок 59:
 
Вибрався дід із Мишачої країни так само просто: заплющив очі, вхопився за мишачий хвостик і вмить опинився вдома.
 
Вибрався дід із Мишачої країни так само просто: заплющив очі, вхопився за мишачий хвостик і вмить опинився вдома.
  
Почув про цю пригоду жадібний сусід і наступного.дня, прихопивши з собою гречаних коржиків, подався до лісу.
+
Почув про цю пригоду жадібний [[сусід]] і наступного.дня, прихопивши з собою гречаних коржиків, подався до лісу.
  
 
Опівдні, коли він сів на колоду й узявся їсти коржики, до нього підбігла миша.
 
Опівдні, коли він сів на колоду й узявся їсти коржики, до нього підбігла миша.
Рядок 89: Рядок 89:
 
Тим часом з'явилася знайома миша і мовила застережливо:
 
Тим часом з'явилася знайома миша і мовила застережливо:
  
—    Діду,  тільки не  кажіть  «няу»!  Бо  ми дуже  боїмося  цього  слова.
«Он  воно  що! — подумав  сусід.— То  треба  занявкати  по-котячому, і  миші відразу порозбігаються.  А  тоді  й  гроші  можна  буде  забрати!» І він закричав:
+
—    [[Дід]]у,  тільки не  кажіть  «няу»!  Бо  ми дуже  боїмося  цього  слова.
«Он  воно  що! — подумав  сусід.— То  треба  занявкати  по-котячому, і  миші відразу порозбігаються.  А  тоді  й  гроші  можна  буде  забрати!» І він закричав:
  
 
—    Няу!..
 
—    Няу!..
Рядок 98: Рядок 98:
  
 
Кажуть, нібито він задихнувся в  Мишачій країні  та й  помер.
 
Кажуть, нібито він задихнувся в  Мишачій країні  та й  помер.
 +
 +
 +
{{Чарівні казки}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 05:35, 26 грудня 2013

Жили колись собі були дід і баба. Одного дня насипав дід у торбу гречаних коржиків, що баба напекла, та й подався до лісу по дрова.

Працював у поті чола, а опівдні розігнув спину й зітхнув:

— Ху-у, стомився! Мабуть, час уже й обідати.

Сів на колоду й заходився їсти коржики. Коли дивиться — перед ним миша.

— І ти голодна? На, їж! — сказав щедрий дід і кинув миші шматочок коржика.

Незабаром оточила його ціла зграя мишей.

— І ви хочете скуштувати гречаних коржиків? — спитав дід і віддав мишам майже всі коржики, сам нічого не з'їв.

Коли повернувся додому й розповів бабі про свою пригоду, та його похвалила:

— Добре зробив! Вони такі гарненькі, ці звірятка.
Якось навідалася до діда й баби знайома миша та й каже:

— Діду, недавно ви нас так щедро частували. Будь ласка, приходьте до нас у гості!

— А де ви живете?

— Побачите, йдіть за мною.

Дід пішов услід за мишею і невдовзі опинився перед маленькою ніркою.

— Як же я влізу в таку нірочку? — спитав він.

— Заплющіть очі й вчепіться руками за мій хвостик,— відповіла миша.

Дід послухався її, вхопивсь за хвостик і вмить опинився у Мишачій країні.

Розплющив очі, дивиться — в кухні великого будинку миші гуртом розкачують коржики з квасолі та чумизи й наспівують:


Хай буде нас і сто, і двісті,

А «няу» чути цам не хочеться!

Так-так, так-так,

А «няу» чути нам не хочеться!


Дід, усміхаючись, дивився і слухав. Аж тут до нього підійшла знайома миша і мовила застережливо:

— Діду, будь ласка, не кажіть «няу»! Бо ми дуже боїмося цього слова.

— А чого б це я мав казати «няу»?

Миша заспокоїлась, побігла в комору й принесла дідові свіжого коржика.

— Пригощайтеся, пригощайтеся! — припрошувала вона.

Миша так щедро частувала діда, що в нього мало живіт не луснув. А на прощання обдарувала купою грошей.

Вибрався дід із Мишачої країни так само просто: заплющив очі, вхопився за мишачий хвостик і вмить опинився вдома.

Почув про цю пригоду жадібний сусід і наступного.дня, прихопивши з собою гречаних коржиків, подався до лісу.

Опівдні, коли він сів на колоду й узявся їсти коржики, до нього підбігла миша.

— На, їж! — роздратовано мовив сусід і кинув їй коржика. Згодом миша повернулася й сказала:

— Просимо до нас у гості! Тепер наша черга вас частувати.

— Авжеж, авжеж! — зрадів сусід і пішов услід за мишею, а коли опинився перед ніркою, спитав: — А як же я влізу в таку нірочку?

— Заплющіть очі й вхопіться руками за мій хвостик!

Сусід послухався миші, вхопився за хвостик і вмить опинився в Мишачій країні. Розплющив очі, дивиться — миші гуртом розкачують коржики й наспівують:


Хай буде нас і сто, і двісті,

А «няу» чути нам не хочеться!

Так-так, так-так,

А «няу» чути нам не хочеться!


«Все відбувається так, як розповідав сусід,— подумав він, а сам не відводив очей від скриньки під стіною.— Цікаво, скільки грошей мені дадуть? От якби всі забрати!»

Тим часом з'явилася знайома миша і мовила застережливо:

Діду, тільки не кажіть «няу»! Бо ми дуже боїмося цього слова.
«Он воно що! — подумав сусід.— То треба занявкати по-котячому, і миші відразу порозбігаються. А тоді й гроші можна буде забрати!» І він закричав:

— Няу!..

Тієї ж миті в Мишачій країні стало темно, а всі миші дременули геть.

«От добре, що ви повтікали!» — зрадів сусід і почав мацати навколо себе руками. На скриньку з грішми таки натрапив, та от лихо — дверей не знайшов.

Кажуть, нібито він задихнувся в Мишачій країні та й помер.