Відмінності між версіями «Черепаха й кабан (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}})
 
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Давно колись черепаха була висока і довгонога. І до того ж дуже сильна.
  
 +
Та подейкували, нібито кабан сильніший за неї.
  
 +
Почувши це, черепаха розгнівалася.
 +
 +
«Кабан? А хто це такий?» — подумала вона.
 +
 +
Одного дня  зібралися  звірі  на  змагання.  Прийшла  і  черепаха.
 +
 +
«Покажу і я,  на що здатна»,— вирішила вона і глянула на кабана.
 +
 +
А кабанові байдуже — стоїть і гордовито покашлює.
 +
 +
Та черепаху не так легко було залякати. Підступила вона до кабана й запитала:
 +
 +
—    Це правда, що ти — силач?
 +
 +
—    Правда. А що таке? — і кабан підняв угору своє довге рило. Такою ж довгою була і його шия.
 +
 +
—    Ну то спробуй придушити мене.
 +
 +
—    Що?..— здивувався кабан, але послухавсь — заходився тиснути зверху на черепашачий панцир.
 +
 +
Звірі поставали колом і захвилювалися: хто ж переможе?
 +
 +
—    Сильніше тисни!
 +
 +
Черепаха міцно впиралася в землю своїми довгими лапами. Кабанові ніяк не вдавалося її подужати.
 +
 +
Та от лапи черепахи почали коротшати.
 +
 +
—    Ще, ще!..— гукали звірі. Нарешті черепаха сховалася під панциром.
 +
 +
—    Ну то як, здаєшся? — Кабан перестав тиснути бідолашну черепаху, а тоді гордовито запитав: — Охочих помірятися зі мною силою більше нема?
 +
 +
Звірі мовчали.
 +
 +
—    Слабодухи! —.вигукнув кабан і кинувся на них. Звірі — врозтіч, хто куди. Кабан з розгону як удариться рилом у скелю, аж луна пішла навколо!
 +
 +
Кажуть, що відтоді шия в кабана стала зовсім куца — її майже не видно.
 +
 +
{{Казки про тварин}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 04:35, 8 січня 2014

Давно колись черепаха була висока і довгонога. І до того ж дуже сильна.

Та подейкували, нібито кабан сильніший за неї.

Почувши це, черепаха розгнівалася.

«Кабан? А хто це такий?» — подумала вона.

Одного дня зібралися звірі на змагання. Прийшла і черепаха.

«Покажу і я, на що здатна»,— вирішила вона і глянула на кабана.

А кабанові байдуже — стоїть і гордовито покашлює.

Та черепаху не так легко було залякати. Підступила вона до кабана й запитала:

— Це правда, що ти — силач?

— Правда. А що таке? — і кабан підняв угору своє довге рило. Такою ж довгою була і його шия.

— Ну то спробуй придушити мене.

— Що?..— здивувався кабан, але послухавсь — заходився тиснути зверху на черепашачий панцир.

Звірі поставали колом і захвилювалися: хто ж переможе?

— Сильніше тисни!

Черепаха міцно впиралася в землю своїми довгими лапами. Кабанові ніяк не вдавалося її подужати.

Та от лапи черепахи почали коротшати.

— Ще, ще!..— гукали звірі. Нарешті черепаха сховалася під панциром.

— Ну то як, здаєшся? — Кабан перестав тиснути бідолашну черепаху, а тоді гордовито запитав: — Охочих помірятися зі мною силою більше нема?

Звірі мовчали.

— Слабодухи! —.вигукнув кабан і кинувся на них. Звірі — врозтіч, хто куди. Кабан з розгону як удариться рилом у скелю, аж луна пішла навколо!

Кажуть, що відтоді шия в кабана стала зовсім куца — її майже не видно.