Відмінності між версіями «Як чоловік сповіщав про пожежу (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Жив собі колись [[чоловік]].
  
 +
Одного разу прокидається він уночі, виглядає у вікно — надворі щось світиться.
  
 +
«Ой, що це таке?» — подумав [[чоловік]] і відчинив вікно.  І  як же він здивувався коли побачив, що горить сусідський будинок.
 +
 +
«Треба якнайшвидше сповістити про це  старосту,— вирішив  від,  але тут же зупинився.— Стривай! У таку хвилину потрібна розважливість»,
 +
 +
[[Чоловік]] розпалив  вогонь,  нагрів  води,  помивсь  і  поголився. Потім убрався в  святковий  одяг,  взув  дорогі  сандарії,  а  в  руку  взяв віяло. Бо  хіба  можна  з'являтися  перед  такою  високоповажною  людиною,  як староста, в неохайному вигляді?
 +
 +
Перед будинком старости чоловік зупинився, кашлянув і тихо сказав:
 +
 +
—    Пане старосто, пожежа.
 +
 +
Але серед ночі всі міцно спали.
 +
 +
—    Пане старосто, пожежа...— боязко повторював [[чоловік]].
 +
 +
Через якої півгодини нарешті пробудилася старостиха. Прислухалася, чує — хтось каже, що горить.
 +
 +
Старостиха розбуркала старосту.
 +
 +
—    Що, пожежа? — захвилювався той.
 +
 +
Зірвався з постелі й побіг до місця пожежі. Але було вже запізно: будинок згорів.
 +
 +
—    От дурень! Та хіба так будять? Ти б постукав у двері та вікна й голосно закричав: «Пожежа! Пожежа!» —дорікав чоловікові розгніваний староста.
 +
 +
Наступної ночі чоловік прокинувся, схопив здоровенного кілка й помчав до старости, а тоді почав гамселити по вікнах і дверях, вигукуючи: «Пожежа! Пожежа!»
 +
 +
Староста не на жарт перелякався. Вискочив надвір блідий, у спідній білизні.
 +
 +
—    Чую, чую!  Перестань гупати!  А де  горить? — запитав  він.
 +
 +
—    Пане старосто, це я хотів дізнатися, як треба вас будити, коли горітиме,— спокійнісінько відповів [[чоловік]].
 +
 +
Кажуть, при цих словах старості відібрало мову.
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 23:30, 3 січня 2014

Жив собі колись чоловік.

Одного разу прокидається він уночі, виглядає у вікно — надворі щось світиться.

«Ой, що це таке?» — подумав чоловік і відчинив вікно. І як же він здивувався коли побачив, що горить сусідський будинок.

«Треба якнайшвидше сповістити про це старосту,— вирішив від, але тут же зупинився.— Стривай! У таку хвилину потрібна розважливість»,

Чоловік розпалив вогонь, нагрів води, помивсь і поголився. Потім убрався в святковий одяг, взув дорогі сандарії, а в руку взяв віяло. Бо хіба можна з'являтися перед такою високоповажною людиною, як староста, в неохайному вигляді?

Перед будинком старости чоловік зупинився, кашлянув і тихо сказав:

— Пане старосто, пожежа.

Але серед ночі всі міцно спали.

— Пане старосто, пожежа...— боязко повторював чоловік.

Через якої півгодини нарешті пробудилася старостиха. Прислухалася, чує — хтось каже, що горить.

Старостиха розбуркала старосту.

— Що, пожежа? — захвилювався той.

Зірвався з постелі й побіг до місця пожежі. Але було вже запізно: будинок згорів.

— От дурень! Та хіба так будять? Ти б постукав у двері та вікна й голосно закричав: «Пожежа! Пожежа!» —дорікав чоловікові розгніваний староста.

Наступної ночі чоловік прокинувся, схопив здоровенного кілка й помчав до старости, а тоді почав гамселити по вікнах і дверях, вигукуючи: «Пожежа! Пожежа!»

Староста не на жарт перелякався. Вискочив надвір блідий, у спідній білизні.

— Чую, чую! Перестань гупати! А де горить? — запитав він.

— Пане старосто, це я хотів дізнатися, як треба вас будити, коли горітиме,— спокійнісінько відповів чоловік.

Кажуть, при цих словах старості відібрало мову.