Бабка-шептуха (Білоруська народна казка)

Жила в одному сільці старенька бабця. А сільце-то було невелике, дворів з десять. І на самому його краю стояла баби хатка. Така ж старенька, як і баба.

Знайшовся якийсь добрий чоловік, поставив підпорки до тої хатці і призьбою її обклав. І стоїть вона, не знаючи, на який їй бік повалитися. Назбирає бабка трісок, розтопить піч та й гріється собі при огні. Зрозуміло, старій людині і влітку холодно. Коли є що, то поїсть, а нема - і так обійдеться.

А проїжджав раз через те сільце пан. Побачив він знайому бабку і здивувався.

- Ти жива ще? - Питає.

- Жива, паночку. Не йде за мною смерть.

- А скільки ж тобі років?

- Та я своїм рокам і рахунку не відаю.

- А як живеться тобі?

- Та яке ж моє життя-то! Чим так жити, то вже краще згнити: працювати не в силах, а діти й онуки все давно повмирали. Одна я тепер на світі, як у полі билинка. Нікому і води подати. А не допоміг би ти, паночку, чимось старій людині?

А пан був скупий. Не було ще того, щоб допоміг він кому-небудь в біді. Подумав він і каже:

- Чого ж ти, стара, не шепочеш або не ворожила?

- Так не вмію я, панок.

- Так я тебе навчу.

- Що ж, навчи, голуб, навчи, щоб не задарма мені на світі жити.

Нахилився пан до Бабкін юшку, говорить:

- Як покличуть тебе до хворого, ти подми на нього трохи да шепочи: "Сігала жив, Сігала немає". Пошепчіть ось так маленько, дайте попити з пляшки, він і одужає. А не одужає, так кажи що Сігала його забрав нічого було не відіяти.

Подякувала бабка пана та й почала шепотіти, як він навчив її.

Пішла чутка по околиці, що появилася така, мовляв, бабця-шептуха, що дуже добре лікує і людей і худобу..

І повалив до тієї бабці народ звідусіль. Несуть і везуть їй всяке добро.

Живе тепер бабця і помирати не хоче.

А виїхав одного разу пан на полювання. День був холодний. Довго ганявся пан за зайцями, кричав на вітрі на всю горлянку, ну і сталася в горлі у нього болячка.

Пан і до того, і до іншого лікаря - ніхто тієї болячки вилікувати не може. А вона ось-ось задушить його.

Дружина каже, що треба, мовляв, шептухи покликати, а пан і слухати про те не хоче: він-то адже знає які в тої шептухи чари!

Терпів він, терпів, нарешті дотерпівся що вже не відає що кругом нього робиться, то дружина сама ту бабку покликала.

Привезли бабку, а пан вже ледве дихає. Ось і взялася бабка скоріше дути да. шепотіти: "Сігала жив, Сігала немає ..."

Чує пан, що бабця шепоче те, чому він жартома її навчив, і здолав його сміх. А бабка ні на що уваги не звертає-шепоче: "Сігала жив, Сігала немає ..."

Слухав-слухав пан, а потім як зарегоче - тут болячка в горлі і лопнула ...

Вичуняв од того пан і став бабці дякувати, що врятувала вона його від смерті.

- Ти це так все і лікуєш, як я тебе навчив? - Питає пан.

- Ага, панок, ось так і лікую.

- Ну, а як же ти вгадуєш?

- Та як трапиться ...

- Так відгадай, що я зараз думаю. Подивилася баба пану в очі і каже:

- Думаєш: заплатити мені за лікування, чи ні?

Пан засміявся:

- А щоб тобі, бабця, порожньо було: як же це ти вгадала?

- Та це, пане, кожен адже вгадає, хто тебе знає.

Казки про багатого
Гарний парубок (грецька народна казка) • Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка)

Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казка про бідного
Гарний парубок (грецька народна казка) • Барвінок (грецька народна казка)