https://kazka.vn.ua/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5 2026-06-02T15:44:56Z Внесок користувача MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9121 2022-11-27T08:14:26Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм ми -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мрії залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. <br /> І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї, сказав другий брат.<br /> - Але я хочу її оживити, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть Землі спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте мені ще людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.<br /> <br /> ВІЙНА 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ /О 5 РАНКУ рашисти напали на УКРАЇНУ. Бомбили міста Луганськ, Донецьк, Дніпро, Чернігів, Херсон і т.д./<br /> <br /> ЗВЕРНЕННЯ<br /> Люди війни зупиніться!<br /> Нащо ви рушите світ?<br /> Ви, ніби орки страхіття,<br /> Стали ізгоями в нім.<br /> <br /> Ваші тіла порозкидані<br /> Лежать на Вкраїнській землі,<br /> А матері ваші плачуть<br /> І просять вернутись до них.<br /> <br /> Та не повернуться орки,<br /> Бо Україна жива<br /> І прапор тріумфу свободи<br /> Житиме городо ввіках.<br /> <br /> ВІЙНА<br /> Кричить сирена,<br /> Мов здуріла,<br /> Та страху в нас<br /> Зовсім нема.<br /> Є лише злість <br /> І ці слова:<br /> - А щоб ти здох,<br /> Ворог проклятий!<br /> Щоб не дожив<br /> Ти до зорі!<br /> Щоб твої діти<br /> Розповзлися по болотах,<br /> Мов ті кроти!<br /> Сирена виє, виє й виє ...<br /> Думи плетуться про народ:<br /> - О, Господи! О, Матінка Покрова,<br /> Ви вбережіть моїх дітей!<br /> Вони стоять за Україну -<br /> Плече в плече, немов стіна<br /> В бою жорстокім і не рівним<br /> З мечем, що ворога кара.<br /> Благословіть їх шлях достойний<br /> І місію захисників,<br /> Щоб прапор, синьо-жовтий, України<br /> Пронесли світом -<br /> Як символ світла,<br /> миру<br /> і добра!<br /> <br /> ГЕРОЇ УКРАЇНИ<br /> І знов сирена<br /> Виє й виє<br /> І гради б'ють,<br /> Дрижить земля.<br /> Палає місто<br /> В чорнім димі<br /> Ворог чатує і стріля.<br /> Та чути голос сильний, вільний:<br /> - Смерть ворогам!<br /> Ідемо в бій! -<br /> І піднялася Україна,<br /> І повела синів своїх -<br /> На бій жорстокий, справедливий.<br /> Горить метал і ворог в нім.<br /> <br /> Так б'ють прекрасні джавеліни,<br /> Дарунок друзів. Дяка їм.<br /> - За Україну! Неньку рідну! -<br /> лунає голос звідусіль.<br /> Ідуть сини звільняти місто<br /> І дяка їм! Земний уклін!<br /> ЦЕ УКРАЇНА! ЦЕ ГЕРОЇ! <br /> цЕ ДІТИ НАШІ І ТВОЇ,<br /> ТВОЇ ПРЕКРАСНА УКРАЇНО!<br /> СЛАВА ГЕРОЯМ І ТОБІ!<br /> УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!<br /> <br /> ГОРДНІСТЬ УКРАЇНИ<br /> Кричить сирена,<br /> Мов та відьма:<br /> - Втікай! Втікай!<br /> - Куди втікать?<br /> Тероборона і солдати<br /> Б'ють ворга<br /> Й ні крок назад.<br /> А в небі Привид,<br /> Мов той сокіл,<br /> Збиває ворога й летить.<br /> Це наші діти,<br /> Наша гордість -<br /> Краса Вкраїни <br /> На ввесь світ.<br /> Бійцівський дух,<br /> Дружина й мати -<br /> Геращенко і Чорновіл,<br /> Федина, поряд Звіробій.<br /> Це сила й мудрість<br /> Із талантом,<br /> Що наділила доля їх.<br /> Це Україна, Ненька-Мати,<br /> Ведуть народ на ратний бій.<br /> СЛАВА УКРАЇНІ1 ГЕРОЯМ СЛАВА!<br /> <br /> ЛАМІНАРІЯ (легенда)<br /> Високо в Карпатських горах жив молодий мольфар. Він любив вранці, перетворившись на орла, літати над горами, лісами та степом. Мірявся силою з гірським вітром, милувався лісом і слухав спів птахів та ранковий рев звірів. Вдихаючи запах степових трав, слухав про що розмовляє річка зі своїми джерельцями.<br /> Одного разу він підслухав дивну розмову матері-річки і джерельця:<br /> - Матінко, недалеко від мене живе дівчина з мамою. Кожного ранку вона приходить по воду і, перш ніж набрати, змагається зі мною у співі, а потім сміється, набирає води і йде. А сьогодні вона прийшла сумна і заплакана. Я запитав її: «Що трапилось?» Вона відповіла, що дуже хвора мама. Мамочко, як можна допомогти цій дівчині?<br /> - Сину, а як звуть дівчину?<br /> - Ламінарія. Якесь дивне ім’я.<br /> - Ні, синку, не дивне, а дуже красиве. Вона пройшла з мамою довгий шлях, втікаючи від<br /> чаклуна і зупинилась тут, біля нас.<br /> - А чому біля нас?<br /> - Бо вони із роду Ламінаріїв, що живуть біля води. Лікуючи людей, дбають і про чистоту природи.<br /> - А чого хоче чаклун?<br /> - Він хоче поработити Ламінарію і її маму, а через них заставити весь рід працювати лише на нього. Адже мама Ламінарії королева в своєму царстві, а це означає, що ліки, які він буде готувати з її допомогою для людей і тварин, будуть їх вбивати або змінювати їхню сутність.<br /> - Навіщо?<br /> - Щоб панувати на землі.<br /> - А як можна врятувати Ламінарію і її маму-королеву?<br /> - Ой, синку, забагато запитань, - відповіла сумно мама-річка.<br /> - Та ні, мамочко. Якщо ти знаєш – розкажи.<br /> - Ну добре. Тільки притиш свій біг і так тихенько послухай. <br /> Високо в горах Карпатах біля Чорної гори живе молодий мольфар. Природа наділила його красою і талантом. Він може перетворюватися на вовка, білку, птаха, та у що забажає. У нього велика душа і багато доброти. Свій талант він дарує людям, лікуючи їх та тварин, але ніколи не зустрічався зі злом і не знає, що таке підступність, бо народився в гармонії з природою. Для нього робити добро і любити, як дихати.<br /> - Матінко, де його можна знайти?<br /> - А його шукати не треба, бо він тут і слухає нашу розмову, - вона уважно подивилась на лозу, яка схилила свої віти до води.<br /> Мольфару стало ніяково і він стрепенувся, ставши людиною. Вклонившись матері-річці і джерельцю вибачився:<br /> - Вибачте, я не хотів вас підслуховувати, але так сталося. Мова йшла про мене чи якогось іншого мольфара? Адже в цій місцині нас ще троє.<br /> - Мова йшла про тебе, Молодий мольфаре, бо саме ти - дитя Чорної гори.<br /> - Чому дитя? Я її син.<br /> - Ні, мольфаре. Багато років тому до Чорної гори прийшла молода мольфарка і попросила дух Чорної гори допомогти їй. Більше я не можу тобі сказати. Запитай у Духа, - сказавши це мати-річка і синочок потекли далі.<br /> Молодий мольфар ще деякий час сидів роздумуючи, а потім перетворившись на орла полетів до Чорної гори. Він ще здалеку побачив матір Степаниду. Обернувшись на людину тихенько, мов кішка, підійшов і обійняв її.<br /> - Матінко, адже ви моя матінка Степанида? Чи не так?<br /> - Так. Ти моє дитя, але не син.<br /> - Як це зрозуміти?<br /> - Ти розмовляв з матінкою-річкою і вона тобі дещо розповіла, а зараз ти хочеш знати все. Давай присядемо он під тим дубом і я тобі про все розповім. <br /> Багато років тому сюди прийшла молода і дуже гарна мольфарка. Вона була при надії і от-от мала народити дитя, але за нею гнався злий чаклун. Підійшовши до гори попросила:<br /> - Матінко гора, допоможи мені врятувати сина. Злий чаклун хоче зробити з нього велике зло на землі. Не дай цьому статися. Я передала своєму сину любов і ласку, ніжність і доброту, щедрість і розуміння, свої знання та багатство людської душі. До тебе одне прохання – врятувати його і нехай твій Дух виховає його, як своє дитя. Сказавши це, вона народила тебе, назвавши Михайлом і померла. Цим духом є я, твоя мати Степанида. <br /> - Як дивно. На кожен день мого народження ти дарувала мені чарівні дарунки і говорила, що я можу знайти їх у печері Чорної гори, але дякувати треба не тобі, а Духові. Перебуваючи там я намагався побачити Духа, але натомість відчував твоє тепло і радість, мені так хотілося обійняти його і подружитися, проте чув дивний голос, який говорив: «Приймаючи дарунок, не забувай про Закони природи». Я відчував як моє тіло кожного разу змінювалось і з’являлися нові надприродні сили. Отже, я повинен дякувати тобі, мамочко, за свою матір і моє життя, бо ти і є тим Духом гори.<br /> Він обняв матір Степаниду і від щастя заплакав. Його переповнювали великі людські емоції і емоції Духу гори.<br /> - Мамо Степанидо, мати-річка повідала своєму синові історію роду Ламінаріїв. Як можна їм<br /> допомогти? Адже їх переслідує той самий злий чаклун, що колись переслідував мою маму.<br /> - Допомогти можна, але для цього треба мати в серці велике кохання і уміння рятувати це<br /> кохання, щоб жити далі. А це може зробити тільки той, хто дуже сильно покохає Ламінарію.<br /> Михайло задумався. Мати Степанида тихо пішла до гори.<br /> - Я нікого і ніколи не кохав, бо не мав нагоди зустріти ту, яку покохав би. І не бачив такого<br /> кохання. Мамо, - він повернувся до Степаниди, але її поряд вже не було. – Ну добре. Це ще одна загадка, яку мені треба розгадати. Полечу і подивлюся на цю дівчину Ламінарію, можливо вона когось кохає.<br /> Він обернувся на сокола і полетів. <br /> Дівчина сиділа біля джерельця і тихо плакала. Ставши людино, він тихо підійшов до неї.<br /> - Чому плаче така гарна дівчина? Нащо бруднити воду солоними капельками сліз? <br /> Дівчина здригнулася і хотіла втікати, та побачивши молодого і гарного парубка зупинилася і якомого спокійніше сказала:<br /> - Плачу, бо матуся вмирає, - і вона знову заплакала.<br /> - Ну не плач! Як тебе звуть? – запитав він лагідно дівчину.<br /> - Ламінарія, - схлипуючи сказала вона.<br /> - - А що з матусею?<br /> - Та не знаю. Сохне і в’яне, очі тускніють. Друзі кажуть, це злий чаклун порчу напускає.<br /> - Можна я погляну на твою маму? Можливо чимсь і допоможу.<br /> Вона з сумнівов подивилася на нього<br /> - Пішли, красуне, я не злий чаклун. Я добрий. І звуть мене Михайлом.<br /> - Михайло, - повторила вона і пішла попереду нього.<br /> У кімнаті було чисто і затишно, пахло польовими та береговими травами. Мати лежала на ліжку під вікном і тихо час від часу стогнала. Молодий мольфар подивився уважно на Королеву і зрозумів, що злий чаклун вбиває в жінці красу і любов до всього живого, а натомість залишає байдужість і пустоту, добираючись до душі, бо саме в душі закладено скарб чистоти і добра, любові і ніжності, знання Всесвіту і всього живого.<br /> - Але як же її врятувати? – думав Михайло. – Не можу ж я сказати Ламінарії: «Я тебе кохаю».<br /> Хоча, напевно, я таки закохався з першого погляду. Ні, має бути якесь інше рішення.<br /> - Спочатку віднеси матір Королеву до того джерельця, яке говорило з матір’ю-річкою, - почув він тихий голос матері Степаниди. – Нехай Ламінарія скупає її і дасть напитися води з рук джерельця. А потім тобі прийдеться поборотися за них зі злим чарівником.<br /> Михайло підійшов до Королеви і привітався відповідно до її титулу, але та його не чула. Тоді він взяв її на руки і поніс. Ламінарія захвилювалася, не розуміючи, що відбувається. Він тихо пояснив:<br /> - Я зараз несу твою маму до твого друга джерельця, бо тільки він може її врятувати. -<br /> Наразі він побачив тінь, яка бігла за ними, але мольфар встиг добігти до джерельця і поклав Королеву у воду, сказавши:<br /> - Чиста джерельна вода, Астрал Землі, допоможи врятувати творіння твої. Вода від води,<br /> Життя від землі, Природа чистоти - Ми - діти твої. <br /> Сказавши це він побачив як вода огорнула матір Королеву і Ламінарію. Та раптом відчув як пазурі чаклуна вп’ялися в його тіло і стали душити, але невидима сила вирвала його і кинула у річку.<br /> - Михайле! «Не лови гав!» - кажуть люди. Швидше думай і допомагай, - почув він голос<br /> Степаниди.<br /> Михайло підхопив Королеву і Ламінарію і полетів до Чорної гори.<br /> - Красуне Ламінарія, чи згодна ти поєднати своє життя з моїм, не кохаючи мене?<br /> - Я кохаю тебе з першого погляду, але чи кохаєш ти мене?<br /> - Кохаю, моя кохана, і я готовий поборотися за вас.<br /> Він міцно обійняв Ламінарію, тримаючи її та матір. Злий чаклун гнався за ними і таки зумів догнати і доторкнутися до руки Ламінарії<br /> вприснувши в неї яд. Ламінарія почала задихатися. Ставши на камінь Чорної гори, Михайло попросив матір Степаниду і Королеву допомогти їй поки він буде битися з чаклуном.<br /> Боротьба була довгою і жорстокою. Злий чаклун використовував свій яд і підступність. Молодий мольфар спочатку відбивався, а потім почав тиснути чаклуна, сказавши:<br /> - Світло від світла. Народжене кохання від серця до серця, що йде від душі і до душі, обрамлене золотою ниткою, що єднає і дає нове життя.<br /> Почувши це злий чаклун зник, мов сірий туман.<br /> Стомлений, але радісний, що вже нічого не стане на перешкоді коханню Михайло повернувся до Ламінарії, але побачивши дівчину він зрозумів, що прості ліки і чари не допомагають. Ставши на одне коліно перед Королевою, він запитав; <br /> - Вельмишановна Королево, чи згодні ви видати заміж свою дочку за простого мольфара?<br /> - Згодна і дуже рада, що ви зустрілися на такому тернистому шляху. Нехай Боги і матінка<br /> Чорна гора та її Дух стануть свідками цього кохання, - сказавши це, вона їх обняла і обплела золотою ниткою.<br /> Повернувшись обличчям до матінки Степаниди він прочитав її думки: «Тільки чиста і вранішня вода каменя може врятувати Ламінарію. Ти повинен стати для неї тою судиною,<br /> яка добуває воду з каменя і віддає».<br /> - Дякую, мамочко Степанидо!<br /> Обнявши Ламінарію, він повернувся до Чорної гори.<br /> - Дух Чорної гори, допоможи мені стати судиною для Ламінарії. – І тієї ж миті Михайло<br /> перетворився на камінний гриб, який добуває воду з каменя і віддає своїй коханій. Вона стала камінним лишайником. Таким чином утворився дивний симбіоз, що рятує життя та кохання.<br /> Отаку легенду про кохання повідав мені вечірній прохолодний вітер Карпат.<br /> Люди збирають у горах лишайник кохання і роблять з нього напій здоров’я, щастя і просто гарний чай.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9120 2022-11-20T10:39:33Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм ми -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мрії залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. <br /> І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї, сказав другий брат.<br /> - Але я хочу її оживити, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть Землі спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте мені ще людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.<br /> <br /> ВІЙНА 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ /О 5 РАНКУ рашисти напали на УКРАЇНУ. Бомбили міста Луганськ, Донецьк, Дніпро, Чернігів, Херсон і т.д./<br /> <br /> ЗВЕРНЕННЯ<br /> Люди війни зупиніться!<br /> Нащо ви рушите світ?<br /> Ви, ніби орки страхіття,<br /> Стали ізгоями в нім.<br /> <br /> Ваші тіла порозкидані<br /> Лежать на Вкраїнській землі,<br /> А матері ваші плачуть<br /> І просять вернутись до них.<br /> <br /> Та не повернуться орки,<br /> Бо Україна жива<br /> І прапор тріумфу свободи<br /> Житиме городо ввіках.<br /> <br /> ВІЙНА<br /> Кричить сирена,<br /> Мов здуріла,<br /> Та страху в нас<br /> Зовсім нема.<br /> Є лише злість <br /> І ці слова:<br /> - А щоб ти здох,<br /> Ворог проклятий!<br /> Щоб не дожив<br /> Ти до зорі!<br /> Щоб твої діти<br /> Розповзлися по болотах,<br /> Мов ті кроти!<br /> Сирена виє, виє й виє ...<br /> Думи плетуться про народ:<br /> - О, Господи! О, Матінка Покрова,<br /> Ви вбережіть моїх дітей!<br /> Вони стоять за Україну -<br /> Плече в плече, немов стіна<br /> В бою жорстокім і не рівним<br /> З мечем, що ворога кара.<br /> Благословіть їх шлях достойний<br /> І місію захисників,<br /> Щоб прапор, синьо-жовтий, України<br /> Пронесли світом -<br /> Як символ світла,<br /> миру<br /> і добра!<br /> <br /> ГЕРОЇ УКРАЇНИ<br /> І знов сирена<br /> Виє й виє<br /> І гради б'ють,<br /> Дрижить земля.<br /> Палає місто<br /> В чорнім димі<br /> Ворог чатує і стріля.<br /> Та чути голос сильний, вільний:<br /> - Смерть ворогам!<br /> Ідемо в бій! -<br /> І піднялася Україна,<br /> І повела синів своїх -<br /> На бій жорстокий, справедливий.<br /> Горить метал і ворог в нім.<br /> <br /> Так б'ють прекрасні джавеліни,<br /> Дарунок друзів. Дяка їм.<br /> - За Україну! Неньку рідну! -<br /> лунає голос звідусіль.<br /> Ідуть сини звільняти місто<br /> І дяка їм! Земний уклін!<br /> ЦЕ УКРАЇНА! ЦЕ ГЕРОЇ! <br /> цЕ ДІТИ НАШІ І ТВОЇ,<br /> ТВОЇ ПРЕКРАСНА УКРАЇНО!<br /> СЛАВА ГЕРОЯМ І ТОБІ!<br /> УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!<br /> <br /> ГОРДНІСТЬ УКРАЇНИ<br /> Кричить сирена,<br /> Мов та відьма:<br /> - Втікай! Втікай!<br /> - Куди втікать?<br /> Тероборона і солдати<br /> Б'ють ворга<br /> Й ні крок назад.<br /> А в небі Привид,<br /> Мов той сокіл,<br /> Збиває ворога й летить.<br /> Це наші діти,<br /> Наша гордість -<br /> Краса Вкраїни <br /> На ввесь світ.<br /> Бійцівський дух,<br /> Дружина й мати -<br /> Геращенко і Чорновіл,<br /> Федина, поряд Звіробій.<br /> Це сила й мудрість<br /> Із талантом,<br /> Що наділила доля їх.<br /> Це Україна, Ненька-Мати,<br /> Ведуть народ на ратний бій.<br /> СЛАВА УКРАЇНІ1 ГЕРОЯМ СЛАВА!<br /> <br /> ЛАМІНАРІЯ (казка)<br /> Високо в Карпатських горах жив молодий мольфар. Він любив вранці, перетворившись на орла, літати над горами, лісами та степом. Мірявся силою з гірським вітром, милувався лісом і слухав спів птахів та ранковий рев звірів. Вдихаючи запах степових трав, слухав про що розмовляє річка зі своїми джерельцями.<br /> Одного разу він підслухав дивну розмову матері-річки і джерельця:<br /> - Матінко, недалеко від мене живе дівчина з мамою. Кожного ранку вона приходить по воду і, перш ніж набрати, змагається зі мною у співі, а потім сміється, набирає води і йде. А сьогодні вона прийшла сумна і заплакана. Я запитав її: «Що трапилось?» Вона відповіла, що дуже хвора мама. Мамочко, як можна допомогти цій дівчині?<br /> - Сину, а як звуть дівчину?<br /> - Ламінарія. Якесь дивне ім’я.<br /> - Ні, синку, не дивне, а дуже красиве. Вона пройшла з мамою довгий шлях, втікаючи від<br /> чаклуна і зупинилась тут, біля нас.<br /> - А чому біля нас?<br /> - Бо вони із роду Ламінаріїв, що живуть біля води. Лікуючи людей, дбають і про чистоту природи.<br /> - А чого хоче чаклун?<br /> - Він хоче поработити Ламінарію і її маму, а через них заставити весь рід працювати лише на нього. Адже мама Ламінарії королева в своєму царстві, а це означає, що ліки, які він буде готувати з її допомогою для людей і тварин, будуть їх вбивати або змінювати їхню сутність.<br /> - Навіщо?<br /> - Щоб панувати на землі.<br /> - А як можна врятувати Ламінарію і її маму-королеву?<br /> - Ой, синку, забагато запитань, - відповіла сумно мама-річка.<br /> - Та ні, мамочко. Якщо ти знаєш – розкажи.<br /> - Ну добре. Тільки притиш свій біг і так тихенько послухай. <br /> Високо в горах Карпатах біля Чорної гори живе молодий мольфар. Природа наділила його красою і талантом. Він може перетворюватися на вовка, білку, птаха, та у що забажає. У нього велика душа і багато доброти. Свій талант він дарує людям, лікуючи їх та тварин, але ніколи не зустрічався зі злом і не знає, що таке підступність, бо народився в гармонії з природою. Для нього робити добро і любити, як дихати.<br /> - Матінко, де його можна знайти?<br /> - А його шукати не треба, бо він тут і слухає нашу розмову, - вона уважно подивилась на лозу, яка схилила свої віти до води.<br /> Мольфару стало ніяково і він стрепенувся, ставши людиною. Вклонившись матері-річці і джерельцю вибачився:<br /> - Вибачте, я не хотів вас підслуховувати, але так сталося. Мова йшла про мене чи якогось іншого мольфара? Адже в цій місцині нас ще троє.<br /> - Мова йшла про тебе, Молодий мольфаре, бо саме ти - дитя Чорної гори.<br /> - Чому дитя? Я її син.<br /> - Ні, мольфаре. Багато років тому до Чорної гори прийшла молода мольфарка і попросила дух Чорної гори допомогти їй. Більше я не можу тобі сказати. Запитай у Духа, - сказавши це мати-річка і синочок потекли далі.<br /> Молодий мольфар ще деякий час сидів роздумуючи, а потім перетворившись на орла полетів до Чорної гори. Він ще здалеку побачив матір Степаниду. Обернувшись на людину тихенько, мов кішка, підійшов і обійняв її.<br /> - Матінко, адже ви моя матінка Степанида? Чи не так?<br /> - Так. Ти моє дитя, але не син.<br /> - Як це зрозуміти?<br /> - Ти розмовляв з матінкою-річкою і вона тобі дещо розповіла, а зараз ти хочеш знати все. Давай присядемо он під тим дубом і я тобі про все розповім. <br /> Багато років тому сюди прийшла молода і дуже гарна мольфарка. Вона була при надії і от-от мала народити дитя, але за нею гнався злий чаклун. Підійшовши до гори попросила:<br /> - Матінко гора, допоможи мені врятувати сина. Злий чаклун хоче зробити з нього велике зло на землі. Не дай цьому статися. Я передала своєму сину любов і ласку, ніжність і доброту, щедрість і розуміння, свої знання та багатство людської душі. До тебе одне прохання – врятувати його і нехай твій Дух виховає його, як своє дитя. Сказавши це, вона народила тебе, назвавши Михайлом і померла. Цим духом є я, твоя мати Степанида. <br /> - Як дивно. На кожен день мого народження ти дарувала мені чарівні дарунки і говорила, що я можу знайти їх у печері Чорної гори, але дякувати треба не тобі, а Духові. Перебуваючи там я намагався побачити Духа, але натомість відчував твоє тепло і радість, мені так хотілося обійняти його і подружитися, проте чув дивний голос, який говорив: «Приймаючи дарунок, не забувай про Закони природи». Я відчував як моє тіло кожного разу змінювалось і з’являлися нові надприродні сили. Отже, я повинен дякувати тобі, мамочко, за свою матір і моє життя, бо ти і є тим Духом гори.<br /> Він обняв матір Степаниду і від щастя заплакав. Його переповнювали великі людські емоції і емоції Духу гори.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9119 2022-11-20T10:24:04Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм ми -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мрії залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. <br /> І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї, сказав другий брат.<br /> - Але я хочу її оживити, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть Землі спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте мені ще людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.<br /> <br /> ВІЙНА 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ /О 5 РАНКУ рашисти напали на УКРАЇНУ. Бомбили міста Луганськ, Донецьк, Дніпро, Чернігів, Херсон і т.д./<br /> <br /> ЗВЕРНЕННЯ<br /> Люди війни зупиніться!<br /> Нащо ви рушите світ?<br /> Ви, ніби орки страхіття,<br /> Стали ізгоями в нім.<br /> <br /> Ваші тіла порозкидані<br /> Лежать на Вкраїнській землі,<br /> А матері ваші плачуть<br /> І просять вернутись до них.<br /> <br /> Та не повернуться орки,<br /> Бо Україна жива<br /> І прапор тріумфу свободи<br /> Житиме городо ввіках.<br /> <br /> ВІЙНА<br /> Кричить сирена,<br /> Мов здуріла,<br /> Та страху в нас<br /> Зовсім нема.<br /> Є лише злість <br /> І ці слова:<br /> - А щоб ти здох,<br /> Ворог проклятий!<br /> Щоб не дожив<br /> Ти до зорі!<br /> Щоб твої діти<br /> Розповзлися по болотах,<br /> Мов ті кроти!<br /> Сирена виє, виє й виє ...<br /> Думи плетуться про народ:<br /> - О, Господи! О, Матінка Покрова,<br /> Ви вбережіть моїх дітей!<br /> Вони стоять за Україну -<br /> Плече в плече, немов стіна<br /> В бою жорстокім і не рівним<br /> З мечем, що ворога кара.<br /> Благословіть їх шлях достойний<br /> І місію захисників,<br /> Щоб прапор, синьо-жовтий, України<br /> Пронесли світом -<br /> Як символ світла,<br /> миру<br /> і добра!<br /> <br /> ГЕРОЇ УКРАЇНИ<br /> І знов сирена<br /> Виє й виє<br /> І гради б'ють,<br /> Дрижить земля.<br /> Палає місто<br /> В чорнім димі<br /> Ворог чатує і стріля.<br /> Та чути голос сильний, вільний:<br /> - Смерть ворогам!<br /> Ідемо в бій! -<br /> І піднялася Україна,<br /> І повела синів своїх -<br /> На бій жорстокий, справедливий.<br /> Горить метал і ворог в нім.<br /> <br /> Так б'ють прекрасні джавеліни,<br /> Дарунок друзів. Дяка їм.<br /> - За Україну! Неньку рідну! -<br /> лунає голос звідусіль.<br /> Ідуть сини звільняти місто<br /> І дяка їм! Земний уклін!<br /> ЦЕ УКРАЇНА! ЦЕ ГЕРОЇ! <br /> цЕ ДІТИ НАШІ І ТВОЇ,<br /> ТВОЇ ПРЕКРАСНА УКРАЇНО!<br /> СЛАВА ГЕРОЯМ І ТОБІ!<br /> УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!<br /> <br /> ГОРДНІСТЬ УКРАЇНИ<br /> Кричить сирена,<br /> Мов та відьма:<br /> - Втікай! Втікай!<br /> - Куди втікать?<br /> Тероборона і солдати<br /> Б'ють ворга<br /> Й ні крок назад.<br /> А в небі Привид,<br /> Мов той сокіл,<br /> Збиває ворога й летить.<br /> Це наші діти,<br /> Наша гордість -<br /> Краса Вкраїни <br /> На ввесь світ.<br /> Бійцівський дух,<br /> Дружина й мати -<br /> Геращенко і Чорновіл,<br /> Федина, поряд Звіробій.<br /> Це сила й мудрість<br /> Із талантом,<br /> Що наділила доля їх.<br /> Це Україна, Ненька-Мати,<br /> Ведуть народ на ратний бій.<br /> СЛАВА УКРАЇНІ1 ГЕРОЯМ СЛАВА!<br /> <br /> ЛАМІНАРІЯ (казка)<br /> Високо в Карпатських горах жив молодий мольфар. Він любив вранці, перетворившись на орла, літати над горами, лісами та степом. Мірявся силою з гірським вітром, милувався лісом і слухав спів птахів та ранковий рев звірів. Вдихаючи запах степових трав, слухав про що розмовляє річка зі своїми джерельцями.<br /> Одного разу він підслухав дивну розмову матері-річки і джерельця:<br /> - Матінко, недалеко від мене живе дівчина з мамою. Кожного ранку вона приходить по воду<br /> і, перш ніж набрати, змагається зі мною у співі, а потім сміється, набирає води і йде. А сьогодні вона прийшла сумна і заплакана. Я запитав її: «Що трапилось?» Вона відповіла, що дуже хвора мама. Мамочко, як можна допомогти цій дівчині?<br /> - Сину, а як звуть дівчину?<br /> - Ламінарія. Якесь дивне ім’я.<br /> - Ні, синку, не дивне, а дуже красиве. Вона пройшла з мамою довгий шлях, втікаючи від<br /> чаклуна і зупинилась тут, біля нас.<br /> - А чому біля нас?<br /> - Бо вони із роду Ламінаріїв, що живуть біля води. Лікуючи людей, дбають і про чистоту<br /> природи.<br /> - А чого хоче чаклун?<br /> - Він хоче поработити Ламінарію і її маму, а через них заставити весь рід працювати лише на<br /> нього. Адже мама Ламінарії королева в своєму царстві, а це означає, що ліки, які він буде готувати з її допомогою для людей і тварин, будуть їх вбивати або змінювати їхню сутність.<br /> - Навіщо?<br /> - Щоб панувати на землі.<br /> - А як можна врятувати Ламінарію і її маму-королеву?<br /> - Ой, синку, забагато запитань, - відповіла сумно мама-річка.<br /> - Та ні, мамочко. Якщо ти знаєш – розкажи.<br /> - Ну добре. Тільки притиш свій біг і так тихенько послухай. <br /> Високо в горах Карпатах біля Чорної гори живе молодий мольфар. Природа наділила його красою і талантом. Він міг перетворюватися у вовка, білку, птаха, та у що забажає. У нього велика душа і багато доброти. Свій талант він дарує людям, лікуючи їх та тварин, але ніколи не зустрічався зі злом і не знає, що таке підступність, бо народився в гармонії з природою. Для нього робити добро і любити, як дихати.<br /> - Матінко, де його можна знайти?<br /> - А його шукати не треба, бо він тут і слухає нашу розмову, - вона уважно подивилась на<br /> лозу, яка схилила свої віти до води.<br /> Мольфару стало ніяково і він стрепенувся, ставши людиною. Вклонившись матері-річці і джерельцю вибачився:<br /> - Вибачте, я не хотів вас підслуховувати, але так сталося. Мова йшла про мене чи якогось <br /> Іншого мольфара? Адже в цій місцині нас ще троє.<br /> - Мова йшла про тебе, Молодий мольфаре, бо саме ти - дитя Чорної гори.<br /> - Чому дитя? Я її син.<br /> - Ні, мольфаре. Багато років тому до Чорної гори прийшла молода мольфарка і попросила<br /> дух Чорної гори допомогти їй. Більше я не можу тобі сказати. Запитай у Духа, - сказавши це мати-річка і синочок потекли далі.<br /> Молодий мольфар ще деякий час сидів роздумуючи, а потім перетворившись на орла полетів до Чорної гори. Він ще здалеку побачив матір Степаниду. Обернувшись на людину тихенько, мов кішка, підійшов і обійняв її.<br /> - Матінко, адже ви моя матінка Степанида? Чи не так?<br /> - Так. Ти моє дитя, але не син.<br /> - Як це зрозуміти?<br /> - Ти розмовляв з матінкою-річкою і вона тобі дещо розповіла, а зараз ти хочеш знати все.<br /> Давай присядемо он під тим дубом і я тобі про все розповім. <br /> Багато років тому сюди прийшла молода і дуже гарна мольфарка. Вона була при надії і от-от мала народити дитя, але за нею гнався злий чаклун. Підійшовши до гори попросила:<br /> - Матінко гора, допоможи мені врятувати сина. Злий чаклун хоче зробити з нього велике<br /> зло на землі. Не дай цьому статися. Я передала своєму сину любов і ласку, ніжність і доброту, щедрість і розуміння, свої знання та багатство людської душі. До тебе одне прохання – врятувати його і нехай твій Дух виховає його, як своє дитя. Сказавши це, вона народила тебе, назвавши Михайлом і померла. Цим духом є я, твоя мати Степанида. <br /> - Як дивно. На кожен день мого народження ти дарувала мені чарівні дарунки і<br /> говорила, що я можу знайти їх у печері Чорної гори, але дякувати треба не тобі, а Духові. Перебуваючи там я намагався побачити Духа, але натомість відчував твоє тепло і радість, мені так хотілося обійняти його і подружитися, проте чув дивний голос, який говорив: «Приймаючи дарунок, не забувай про Закони природи». Я відчував як моє тіло кожного разу змінювалось і з’являлися нові надприродні сили. Отже, я повинен дякувати тобі, мамочко, за свою матір і моє життя, бо ти і є тим Духом гори.<br /> Він обняв матір Степаниду і від щастя заплакав. Його переповнювали великі людські емоції і емоції Духу гори.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9118 2022-03-29T05:30:04Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм ми -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мрії залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. <br /> І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї, сказав другий брат.<br /> - Але я хочу її оживити, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть Землі спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте мені ще людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.<br /> <br /> ВІЙНА 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ /О 5 РАНКУ рашисти напали на УКРАЇНУ. Бомбили міста Луганськ, Донецьк, Дніпро, Чернігів, Херсон і т.д./<br /> <br /> ЗВЕРНЕННЯ<br /> Люди війни зупиніться!<br /> Нащо ви рушите світ?<br /> Ви, ніби орки страхіття,<br /> Стали ізгоями в нім.<br /> <br /> Ваші тіла порозкидані<br /> Лежать на Вкраїнській землі,<br /> А матері ваші плачуть<br /> І просять вернутись до них.<br /> <br /> Та не повернуться орки,<br /> Бо Україна жива<br /> І прапор тріумфу свободи<br /> Житиме городо ввіках.<br /> <br /> ВІЙНА<br /> Кричить сирена,<br /> Мов здуріла,<br /> Та страху в нас<br /> Зовсім нема.<br /> Є лише злість <br /> І ці слова:<br /> - А щоб ти здох,<br /> Ворог проклятий!<br /> Щоб не дожив<br /> Ти до зорі!<br /> Щоб твої діти<br /> Розповзлися по болотах,<br /> Мов ті кроти!<br /> Сирена виє, виє й виє ...<br /> Думи плетуться про народ:<br /> - О, Господи! О, Матінка Покрова,<br /> Ви вбережіть моїх дітей!<br /> Вони стоять за Україну -<br /> Плече в плече, немов стіна<br /> В бою жорстокім і не рівним<br /> З мечем, що ворога кара.<br /> Благословіть їх шлях достойний<br /> І місію захисників,<br /> Щоб прапор, синьо-жовтий, України<br /> Пронесли світом -<br /> Як символ світла,<br /> миру<br /> і добра!<br /> <br /> ГЕРОЇ УКРАЇНИ<br /> І знов сирена<br /> Виє й виє<br /> І гради б'ють,<br /> Дрижить земля.<br /> Палає місто<br /> В чорнім димі<br /> Ворог чатує і стріля.<br /> Та чути голос сильний, вільний:<br /> - Смерть ворогам!<br /> Ідемо в бій! -<br /> І піднялася Україна,<br /> І повела синів своїх -<br /> На бій жорстокий, справедливий.<br /> Горить метал і ворог в нім.<br /> <br /> Так б'ють прекрасні джавеліни,<br /> Дарунок друзів. Дяка їм.<br /> - За Україну! Неньку рідну! -<br /> лунає голос звідусіль.<br /> Ідуть сини звільняти місто<br /> І дяка їм! Земний уклін!<br /> ЦЕ УКРАЇНА! ЦЕ ГЕРОЇ! <br /> цЕ ДІТИ НАШІ І ТВОЇ,<br /> ТВОЇ ПРЕКРАСНА УКРАЇНО!<br /> СЛАВА ГЕРОЯМ І ТОБІ!<br /> УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!<br /> <br /> ГОРДНІСТЬ УКРАЇНИ<br /> Кричить сирена,<br /> Мов та відьма:<br /> - Втікай! Втікай!<br /> - Куди втікать?<br /> Тероборона і солдати<br /> Б'ють ворга<br /> Й ні крок назад.<br /> А в небі Привид,<br /> Мов той сокіл,<br /> Збиває ворога й летить.<br /> Це наші діти,<br /> Наша гордість -<br /> Краса Вкраїни <br /> На ввесь світ.<br /> Бійцівський дух,<br /> Дружина й мати -<br /> Геращенко і Чорновіл,<br /> Федина, поряд Звіробій.<br /> Це сила й мудрість<br /> Із талантом,<br /> Що наділила доля їх.<br /> Це Україна, Ненька-Мати,<br /> Ведуть народ на ратний бій.<br /> СЛАВА УКРАЇНІ1 ГЕРОЯМ СЛАВА!</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9117 2022-03-27T10:44:33Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм ми -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мрії залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. <br /> І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї, сказав другий брат.<br /> - Але я хочу її оживити, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть Землі спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте мені ще людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.<br /> <br /> ВІЙНА 24 ЛЮТОГО 2022 РОКУ /О 5 РАНКУ рашисти напали на УКРАЇНУ. Бомбили міста Луганськ, Донецьк, Дніпро, Чернігів, Херсон і т.д./<br /> <br /> ЗВЕРНЕННЯ<br /> Люди війни зупиніться!<br /> Нащо ви рушите світ?<br /> Ви, ніби орки страхіття,<br /> Стали ізгоями в нім.<br /> <br /> Ваші тіла порозкидані<br /> Лежать на Вкраїнській землі,<br /> А матері ваші плачуть<br /> І просять вернутись до них.<br /> <br /> Та не повернуться орки,<br /> Бо Україна жива<br /> І прапор тріумфу свободи<br /> Житиме городо ввіках.<br /> <br /> ВІЙНА<br /> Кричить сирена,<br /> Мов здуріла,<br /> Та страху в нас<br /> Зовсім нема.<br /> Є лише злість <br /> І ці слова:<br /> - А щоб ти здох,<br /> Ворог проклятий!<br /> Щоб не дожив<br /> Ти до зорі!<br /> Щоб твої діти<br /> Розповзлися по болотах,<br /> Мов ті кроти!<br /> Сирена виє, виє й виє ...<br /> Думи плетуться про народ:<br /> - О, Господи! О, Матінка Покрова,<br /> Ви вбережіть моїх дітей!<br /> Вони стоять за Україну -<br /> Плече в плече, немов стіна<br /> В бою жорстокім і не рівним<br /> З мечем, що ворога кара.<br /> Благословіть їх шлях достойний<br /> І місію захисників,<br /> Щоб прапор, синьо-жовтий, України<br /> Пронесли світом -<br /> Як символ світла,<br /> миру<br /> і добра!</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9116 2020-09-11T04:33:42Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм ми -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мрії залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. <br /> І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї, сказав другий брат.<br /> - Але я хочу її оживити, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть Землі спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте мені ще людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9115 2020-09-11T04:22:10Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ==ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мріх залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. - І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки їхнії тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї. сказав другий брат.<br /> - Але я хочу оживити її, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть їй спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі ті кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте ще мені людину.<br /> Брати здивовано подивилися на неї і запитали:<br /> - Людину?<br /> - Так людину... Нехай вона буде схожа на вас, Творців мого життя.<br /> Брати здивовано дивилися на неї, а затим почали обережно розкручуватись. Вони притягували з космосу шматочки своїх тіл і брали з різних сторін Землі її саму. Коли закінчили, почали вдихати в них енергію життя і маленькі шматочки своїх сердець. Земля попросила:<br /> - Візьміть і мій кусочок серця, адже це будуть мої діти.<br /> З тих пір люди вдивляються у простори космосу, відчувають, коли прокидається та дихає Земля-Мати. І ми, як гарні діти, любимо свою Землю і піклуємося про неї.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9114 2020-09-10T04:58:02Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ==ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.<br /> <br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ЗЕМЛЮ<br /> - Бабусю, Рома сказав, що Земля жива і вона дихає.<br /> - Рома сказав тобі правду.<br /> - А чому ж я не відчуваю її дихання? Ось я дихаю, ти дихаєш. Піднімаються груди, б'ється серце: &quot;Тук-тук-тук!&quot; Ми ходимо, бігаємо, їмо, а Земля цього не робить.<br /> - Сідай ближче, я розповім тобі казку про нашу Землю.<br /> Дуже давно, коли нічого у світі ще не було, у просторі літали три могутні брати. У кожного з них в грудях билося своє гаряче серце. Якось стомившись, вони призупинились і почали розмовляти. <br /> Перший брат сказав:<br /> - Ось ми з вами літаємо і ніколи не говоримо про свої сни і про що думаємо.<br /> Другий - відповів:<br /> - І то є правда. Наші думи, наші мріх залишаються при нас.<br /> Третій брат розсміявся і сказав:<br /> - То що заважає нам жити в реальності наших дум і мрій.<br /> Брати переглянулися і запитали:<br /> - А хіба ти знаєш, про що ми думаємо і мріємо?<br /> Третій брат загадково посміхнувся.<br /> - Звичайно, адже ми - брати. - І він почав розкручувати братів. Вони крутилися так швидко і енергійно, що від сили тертя відбувся сильний вибух. Тіла братів розірвалися на мільйони маленьких шматочків і розлетілися у Всесвіті. Їхні серця стали зірками та життєдайними сонцями. Шматочки їхнії тіл тягнулися до свого Сонця, яке зігрівало і давало їм життя. Так утворилися планети зі своєю Сонячною системою.<br /> Але третій брат на цьому не зупинився. Він силою свого серця притягнув шматочки своїх братів і знову закрутив. Крутив обережно, створюючи дуже красиву і талановиту Планету. Коли вони зупинились, брати дивилися на неї і не могли надивитися. Вони з подивом запитали у третього брата:<br /> - А як ти дізнався, що саме про таку Планету ми мріяли?<br /> Брат радісно сказав:<br /> - Поки ви спали і мріяли я ходив вашими снами і мріями. І от маємо - ЗЕМЛЯ.<br /> - Земля? Як красиво ти її назвав, - сказав перший брат.<br /> - Земля... Яка вона незвичайна, - вдивляючись в неї. сказав другий брат.<br /> - Але я хочу оживити її, - замріяно сказав третій брат.<br /> Брати переглянулися і взялися за руки. Вони вдихнули в неї краплини своїх сердець і енергію тіла. Щось незвичайне почало відбуватися на Землі. Тисячі вулканів розривали її тіло і текла гаряча кров-магма. Тоді брати поміняли її місцями з іншими планетами і створили регулятор холоду - Місяць.<br /> Перший брат сказав:<br /> - Я подарую їй кришталі, які замінять їй гарячу кров на прохолодну і прозору, життєдайну і бажану. Ці кришталі допоможуть їй спілкуватися з нами і тим Всесвітом, який ми створили.<br /> І він розсипав по тілу Землі ті кришталі. Одні кришталі розтанули і потекли водами рік, утворили моря та океани. Інші, кришталі-діаманти, випромінювали сяйво, яке піднімалося до піднебесся<br /> Тоді другий брат сказав:<br /> - А я подарую їй рослинний і тваринний світ.- І він кинув у воду незвичайні зерна, але нічого не відбулося.<br /> - Потрібно знову запустити її серце, - сказав третій брат.<br /> І вони знову закртилися, але крутилися обережно, віддаляючи і наближаючи Землю до Сонця. Місяць був ніби страж, який притягував її до себе, рятуючи Планету від гарячих променів. Маленькі зернятка від такого ритму, ніби прокинулися, почали розвиватися. У воді з'явився рослинний і тваринний світ, який поступово переходив на сушу. Земля стала ще красивішою і брати побачили як зелені масиви лісів та полів то піднімалися, то опускались. Води морів і океанів вдарялися своїми хвилями об береги гірських масивів та скали.<br /> Третій брат сказав:<br /> - Яка гарно і спокійно вона дихає. Подивіться, які красиві в неї очі.<br /> Раптом вони почули ніжно-мелодійний голос.<br /> - Сердечно дякую! Подаруйте ще мені людину.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9113 2020-09-09T15:13:44Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ==ПРОСТО КАЗКА<br /> <br /> - Бабусю, розкажи мені просто казку.<br /> - Просто казку?<br /> -Мг...<br /> - Ну тоді слухай.<br /> Срібний Місяць небо ходить,<br /> Загляда у всі шпарки.<br /> З Водяним потеревенить,<br /> Кине промігь по воді.<br /> І русалок полоскочить,<br /> Посміється від душі,<br /> А в старого діда-лісу<br /> Побрехеньки слухає.<br /> <br /> Та найбільше його вабить<br /> До старої заглядать<br /> І послухать казки лісу,<br /> Бо до неї всі летять.<br /> <br /> Ось і зараз він тихенько<br /> Присіда біля вікна,<br /> Коли чує, а малеча<br /> Казку вечора сприйма.<br /> <br /> Місяць слухав та й заснув<br /> І не зчувся вже й коли.<br /> Раптом чує, хтось штовхає<br /> І сердито промовля:<br /> - Ну ж бо, годі!<br /> Час вставать...<br /> І по небу мандрувать.<br /> Зіроньки вас зачекались...<br /> Вмийте личко своє гарне<br /> У Висі Великій!<br /> Не баріться, подивіться -<br /> Зібрались сестриці.<br /> Місяць тихо посміхнувся,<br /> У Висі умився<br /> І пішов по небу грати,<br /> Зірки розважати.<br /> <br /> Та не так все сталося<br /> Як усім гадалося.<br /> <br /> Від cузір'я Лебедя<br /> Лебеді летіли<br /> До Вкраїни милої<br /> На озера сині.<br /> До Висі Великої<br /> Водой повтішатись,<br /> На озерах синіх<br /> Матір привітати.<br /> <br /> Місяць, зачарований<br /> Красою птахів,<br /> Сяйвом своїм місячним<br /> Дорогу відкрив.<br /> <br /> Птахи опустились<br /> І Землі вклонились.<br /> Дари від Сузір'я<br /> Вкраїні вручили.<br /> <br /> Вона, в свою чергу,<br /> Джерела відкрила -<br /> Чисті та прозорі,<br /> Бо у них є сила.<br /> <br /> Сила та в любові<br /> Й вірності в коханні.<br /> Сила та в співдружності<br /> І в красі єднання.<br /> Сила та в талантах,<br /> Що несуть життя<br /> І щасливий сміх<br /> Матері й дитя.<br /> <br /> Лебеді купались<br /> І били крильми.<br /> З води виринали<br /> Юні козаки.<br /> Біля них дівчата<br /> В вишиванках гарних -<br /> Тепло усміхались<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> У місячнім сяйві <br /> Хоровод водили...<br /> Із шовкових трав <br /> Віночки робили.<br /> <br /> Цвіркуни співали<br /> І на скрипках грали,<br /> Гармонія щастя<br /> Усіх їх вінчала.<br /> <br /> Десь аж там, <br /> За обрієм, <br /> Небо стало грати -<br /> Місяць спохватився<br /> І почав втікати.<br /> <br /> Дівчата і хлопці<br /> Землі поклонились,<br /> Побажали миру<br /> І в небо здетіли.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9112 2020-07-30T12:51:25Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.<br /> <br /> І дід присів, і думу думав:<br /> &quot;Що це за нелюди в краю?<br /> Невже красу так зневажають,<br /> Що нищать й трощать <br /> Цю красу...<br /> <br /> Дід хвилювався, <br /> А від того<br /> Почав рости, <br /> Змінивши вид...<br /> Під старим дубом<br /> Волхв могутній,<br /> З тризубом,<br /> з зброєю в руці.<br /> Стояв і грізно посміхався,<br /> Бо бачив бій<br /> І смерть катів.<br /> <br /> Ліс ще сильніше захитався<br /> І зашумів, і затріщав,<br /> Бо з-під землі<br /> До діда вийшли<br /> Ті побратими, що з віків<br /> Вже боронили<br /> Край свій рідний,<br /> Бо воля і життя для них -<br /> То є єдине й непоборне.<br /> То боротьба й смерть ворогів.<br /> <br /> Вони почули &quot;Градів&quot; постріл<br /> І вибухи, і крик Землі...<br /> Виття вовків й собачий гавкіт,<br /> Й ледь тихий стогін вояків.<br /> <br /> Тут дід направив свій тризуб -<br /> І блискавиця, мов змія,<br /> Ударила по тих поганцях...<br /> Заверещали, задиміли...<br /> Лиш попіл вітер роздував.<br /> <br /> - Отак...<br /> Відчуйте вже й самі<br /> Ту біль і жах, що ви робили<br /> І породили дух війни...<br /> Ідіть вже в пекло -<br /> Душогуби.<br /> <br /> Дід йшов вперед,<br /> Мов криголам.<br /> І нищив погань <br /> Ту нікчемну.<br /> <br /> А побратими йшли за ним -<br /> Рубали й били зелень вредну.<br /> Вони крізь зуби говорили:<br /> - За Україну, НЕНЬКУ РІДНУ!<br /> За тих синочків і братів,<br /> Що ви жорстоко положили...<br /> Ви - нелюди усіх віків.<br /> <br /> Отак тривала боротьба..<br /> І скільки часу так минуло?<br /> Ніхто не знав і не сприймав, <br /> Бо ворог знову йшов і йшов.<br /> <br /> Під ранок врешті всі стомились.<br /> Тут Волхв побачив і синків,<br /> Які збирали побратимів<br /> І рятували ще живих.<br /> <br /> Бо то є вірність на крові<br /> І то любов до України,<br /> Яка єднає всіх людей,<br /> Хто любить мову солов'їну.<br /> <br /> Хто любить край свій і життя.<br /> Для кого слово - дух свободи,<br /> Є друга молодість буття<br /> І піднімає всі народи.<br /> <br /> Раптом в кущах щось зашипіло<br /> І Волхв побачив змія-гада,<br /> Який піднявся над землею,<br /> Щоб знов зробить зненацький напад.<br /> <br /> Та Волхв готовий був до цього,<br /> Бо знав з віків цю нечесть чорну<br /> І він направив свій тризуб,<br /> А в Сонця взяв ще й допомогу<br /> <br /> І зашкварчав, і задимів<br /> Цей гад підступний, лицемірний...<br /> Солдати, ВОЇНИ-ЗЕМЛІ,<br /> Допомагали ще й добити.<br /> <br /> І раптом сурми зазвучали,<br /> То МИРОТВОРЕЦЬ МИХАЇЛ<br /> Подав всім знак, що ворог ниций<br /> Геть знищений з лиця землі.<br /> <br /> Всі святкували перемогу<br /> Й дитячий сміх, мов дзвін Землі,<br /> Котився й дарував народу<br /> Свободу, вірність й мир усім.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9111 2020-07-29T09:34:08Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.<br /> Як пошта лісу,<br /> Все він знає.<br /> І діду враз<br /> Доповіда.<br /> <br /> Одного разу прилітає<br /> Схвильований і говіркий -<br /> Пищить, кричить,<br /> А що він каже -<br /> Тут дід нічого не сприйма.<br /> <br /> Нарешті він уже стомився,<br /> Присів і плакати почав.<br /> Дід ніжно так його погладив<br /> І тихим голосом сказав:<br /> - Комарик, друже, заспокойся...<br /> Ось на... нектару ти попий,<br /> А потім все мені розкажеш<br /> Що так збудило страх і гнів. -<br /> <br /> Комарик пив нектар і думав:<br /> &quot;Ну як тут діду розказать,<br /> що в ліс зайшли чужії люди...<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто жах!&quot;<br /> Допив нектар,<br /> Пузце почухав,<br /> А потім гірко так сказав:<br /> - У ліс зайшли чужії люди.<br /> Все нищать, трощать -<br /> Просто так,<br /> Бо ліс для них - незрозумілий.<br /> І мова, бачте,не така...<br /> Не так шумить, не так співає...<br /> І звірі, бачте, не такі.<br /> Не так танцюють і кохають -<br /> То нащо жить природі цій...<br /> Вони рубають, косять, трощать<br /> Руйнують гнізда всіх птахів,<br /> А пташенят... О, Боже милий,<br /> Під вогнемет - садок згорів. -<br /> І гірко, гірко знов заплакав.<br /> <br /> - Куди ж поділися орли? -<br /> тихо про себе дід промовив.-<br /> Де ті, хто ліс мав боронить?<br /> <br /> Затим піднявши вгору руки,<br /> Він сильно й різко проказав:<br /> - Зібрати всіх,<br /> Хто волю знає<br /> І сильний дух<br /> Лісів оцих...<br /> Хто любить зумлю й захищає<br /> Родину, дім і щастя всіх.<br /> <br /> Природа тихо зашуміла<br /> Легенький вітер пролетів<br /> Усе навколо закрутилось<br /> Збедивши хвилю почуттів.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9110 2020-07-29T09:05:06Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.<br /> <br /> <br /> '''КАЗКА ПРО ВОЇНІВ СВІТЛА<br /> Живе у лісі дід зелений.<br /> Такий маленький, осяйний.<br /> Він п'є росу, нектар із квтів<br /> І слуха пісні солов'їв.<br /> <br /> Комарик в нього,<br /> Друг люб'язний,<br /> На захист діда<br /> Приліта.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9109 2019-09-19T13:17:08Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.<br /> <br /> <br /> '''РОЗДУМИ'''<br /> Чому і для чого<br /> Прийшли ми в цей світ?<br /> Яку музику Всесвіту граєм?<br /> І ті почуття, що виплескуєм -<br /> Звучать, ніби таїнства таїн.<br /> Маестро-Земля, ти прости нас, прости,<br /> Бо дуже фальшиво ми граєм. <br /> Та все ж в майбуття ми в співзвуччі ідем,<br /> Щоб Всесвіт пізнати навзаєм.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9108 2019-07-28T09:27:17Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО СТЕПАНА ТА ЙОГО ПОБРАТИМІВ<br /> <br /> Жив на світі чоловік, який любив мріяти. У своїх мріях мандрував різними країнами і зустрічався з різними людьми. Але то були лише мрії.<br /> Одного разу , замріявшись, він заснув у саду і приснився йому сон, що спустився з неба сивий дідусь та й каже:<br /> - Любиш мандрувати?<br /> - Люблю, - каже чоловік.<br /> - То не будь ледачим. Піди і купи шкіру, та не просту, а з коня, <br /> котрий прибіг першим, але помер від рани в копиті. Як будеш купувати шкіру то попроси і копито від якого помер кінь. З шкіри поший собі чоботи-скороходи, а з копита, того коня, візьми підкову та зроби підківки для чобіт.<br /> Чоловік проснувся, почухав голову та й думає:<br /> - І що то воно за такий сон?<br /> Вийшов на вулицю та й сів на лаві біля воріт. Коли бачить ідуть два сусіди і про щось сперечаються. Чоловік привітався до них і питає:<br /> - А чому це ви сваритеся?<br /> - Та ми не сваримося, - говорить один сусід.- У мого сина був<br /> кінь, який завжди у всіх змаганнях приходив перший. Але хтось кинув цвях на доріжку і кінь поранив копито, та все ж прибіг першим. До вечора помер. От ми і говоримо про того, хто це зробив. Добра людина таке не зробить, а зла і завислива – тишком-нишком може.<br /> Чоловік аж рота роззявив від здивування. Він швидко побіг до сина сусіда і почав просити того, щоб продав йому шкіру і копита коня, який вчора помер. Той недовго торгувався, бо треба були гроші для нового коня, тож продав.<br /> Чоловік приніс товар додому, сів та й думає:<br /> - А які ж чоботи мені зшити?<br /> - А такі зший, про які мріяв? – почув він голос.<br /> Чоловік аж підскочив, проте взяв в руки ножиці, голку, дерев’яні цвяшки і почав кроїти та шити. До вечора впорався. А затим з підкови хворого копита зробив підківки і підбив. Поставив чоботи на лаву та й милується своєю роботою<br /> - Ну от, бачиш, до голови і руки вправні маєш, - почув він голос.<br /> - Зараз до тебе прийде дід і попросить продати чоботи. Ти<br /> чоботи продай, а підківки забери.<br /> Так воно і сталося. Чоловік чоботи продав, а підківки собі забрав. Ліг спати та й думає:<br /> - Гроші маю і підківки маю, а чобіт немає, - та й заснув. А вночі<br /> до нього знову прийшов дід і каже:<br /> - Завтра вирушиш у дорогу, але спочатку підеш до старої верби,<br /> що на Панських горах біля Висі і попросиш у неї прутик-водограй, та не забудь подарувати їй хустинку. Цей прутик допоможе тобі у дорозі, коли стомишся. Увіткнеш його в землю – виросте верба і джерельце поряд заспіває. В тіні зможеш відпочити і водички попити. А за чоботи, ти не хвилюйся…<br /> Вранці чоловік прокинувся, дивиться, а чоботи на лаві стоять. Він зрадів, швиденько прибив підківки, взув чоботи та й побіг до старої верби. Біжить вулицею, а люди дивуються і кричать йому:<br /> - Гей, Степане, а куди це ти так швидко біжиш? Що трапилось? -<br /> Дивляться йому вслід і перешіптуються: «Завжди такий поміркований та повільний, а це біжить, ніби з вітром змагається.»<br /> За містом Степан полетів до старої верби і за мить уже стояв біля неї. Поклонився, прив’язав хустину і попросив прутик-водограй.<br /> Зашуміла верба, захитала своїми вітами і ще нижче склонилася до води, а затим підняла своє гілля і дала йому прутик-водограй, сказавши:<br /> - Кожного разу з молодого деревця будеш брати новий прутик,<br /> але перед цим полий вербу. А якщо хочеш бути здоровим і вродливим та ще й не одиноким, подаруй калині свій червоний пояс, що тобі матінка подарувала, а вона тобі дасть смачні ягідки і друзів.<br /> Прибіг Степан додому взяв із скрині мамин пояс і аж лячно стало, ніби маму побачив і відчув запах її рук, що з дитинства пахли хлібом, чебрецем та чорнобривцями. Сів та й думає: «Мамин подарунок, мамина пам’ять..», - коли це чує:<br /> - Віддай сину, та йди в дорогу. Пояс - то твоя дорога з дому і<br /> додому. Не хвилюйся, але візьми собі з пояса китицю.<br /> Степан так і зробив - взяв собі на згадку мамину китицю,віддав<br /> калині пояс, а натомість отримав китяг ягід.<br /> Довго він мандрував по світу, побачив і Сім Чудес. Знайомився з різними людьми, братався, допомагав бідним і знедоленим. Але якось стомившись, ліг під вербою та й заснув… І сниться йому рідний край та батьківська домівка. У хаті гарно пахне хлібом та чебрецем. Мама готує сніданок, а тато ухопив його, малого, і біжить з ним наввипередки до Висі і сміється. Вода чиста та тепла, співає соловейко. Тато любить Вись і верболози… Тут він розповідає малому багато казок. Ось і цього разу, скупавшись, вони лягають на мамин вишитий рушник і тато розповідає казку про вербу та калину і закінчує словами: «І все це, сину, наша Україна, але зараз іде війна. Повертайся додому, бо таргани та зелені чоловічки плюндрують нашу землю, вбивають людей та воїнів, а діток сиротами по світу пускають та в рабство забирають.»<br /> Степан від таких слів прокинувся і думає: <br /> - Про що це тато говорив? Яка війна? У його казках завжди були<br /> козаки та перемоги. Мабуть, час повертатися додому. <br /> Засунув руку в торбинку і взяв останню ягідку. Скуштував її, а вона гірка та кисла…<br /> - Та нічого, це ж з мого краю, моя калинонька, - і так солодко в<br /> роті стало, що він аж засміявся, одягнув чоботи і полетів. Летить, а вітер його питає:<br /> - А куди цього разу мандруєш?<br /> - Додому. Батько сказав, що у нас війна. Напали на нашу землю<br /> таргани і зелені чоловічки… Мої побратими б’ються, землю захищають, а я по світу бігаю та літаю. Негоже мені, із роду Котигорошків, ховатися та втікати.<br /> - Я тобі допоможу. Один із друзів твого прапрадіда живе за<br /> морем-океаном. Це – Крутивус. Вернидуб у Чорному лісі, що проходить через Польщу, а Вернигора - у Чорногорії. Та є ще один друг, це - Сонцедар. От зараз він і захищає твою землю. Тобі треба з ним познайомитися і подружитися, бо разом ви сила і ніхто вас не здолає. Але спочатку тобі треба забрати в свою команду Вернидуба, Вернигору та Крутивуса. <br /> Тільки-но про це сказав Вітер як Степан почув голос:<br /> - А що, браття, допоможемо Степану<br /> Степан глянув вниз і побачив побратимів, які йшли його шляхом. Він швиденько спустився до них, привітався, а за мить вони були уже на його рідній землі.<br /> Дивляться вони, а Сонцедар разом з побратимами відбиваються від зелених чоловічків та тарганів, де мечем, а де вогнем… Та сили нерівні. От Степан і каже:<br /> - А що, Вернигора, можеш розсунути цю кам’янисту землю?<br /> - А чому ж ні, - відповів Вернигора і розсунув землю, утворивши<br /> велику і глибоку яму.<br /> - Крутивус, Вернидубе, заганяймо тарганів у яму, а ти, Сонцедаре, пали їх. <br /> Так і зробили. Під вечір, стомившись, полягали спати, але Степану не спиться. Крутився він крутився і нарешті взяв прутик верби і встромив у землю. Враз виросла верба і потекло джерело чистої води. Він напився і для побратимів набрав. Ліг під вербою і заснув. Сниться йому сон, що приходить до нього дідусь і питає:<br /> - А що, Степане, побачив світ?<br /> - Побачив.<br /> - А де тобі найбільше сподобалося?<br /> - Та найкраще, дідуню, вдома. Земля пахне рідним і близьким -маминими чорнобривцями та чебрецем. А красу моєї землі, хіба що можна порівняти з красою моєї солов’їної мови, її піснями та приказками, народною мудрістю та духовним світом. Багато я мандрував і багато побачив… Але ось зараз душа болить, що нечисть знову напала на мою землю.<br /> - А ти не хвилюйся. Твій прапрадід переміг Триголового, от і ти зі своїми побратимами зможеш. <br /> - Але ж як?<br /> - Ти багато бачив і багато знаєш, тому думай, - і зник.<br /> Прокинувся Степан на світанку та й думає:<br /> - Знову приходив дідусь- чарівник, але не сказав, як ворога здолати? – коли дивиться повзе малесенька мураха і тягне великого метелика, а назустріч їй повзуть ще з десяток таких же малесеньких. Вони разом ухопили метелика і затягли в нірку.<br /> - О, то треба народ піднімати і разом всю цю нечисть із землі виганяти. Він попросив братика-вітра сповістити народ про війну… Тільки-но вітер прогримів про війну, як люди цілими сім’ями почали приходити до Степана з побратимами. Разом це була велика сила, але зелених чоловічків ставало все більше і більше. Сів Степан та й задумався і не помітив як китицю, що з маминого пояса, теребить. Раптом китиця розсипалася і з неї вийшло 12 братів-козаків і сестра Надія. Старший з-поміж братів вийшов наперед і говорить:<br /> - Степане, ми тобі допоможемо знищити зелених чоловічків, але ти дай слово, що візьмеш нашу сестру Надійку за дружину. <br /> Степан глянув на Надійку і аж занімів.<br /> - Так я ж її по всьому світу шукав, а вона в мене у торбинці лежала. <br /> Всі дружно засміялися, а старший брат знову заговорив:<br /> - У зелених чоловічків найстаршим є дід, Синя борода. Він вже давно шукає нашу сестру, бо хоче взяти її за дружину. Твоя прабабуся допомогла нам сховатися. А зараз настав час поквитатися з цим поганцем. Щоб виманити діда з його царства треба, щоб вітер прокричав на весь світ, що брати продають свою сестру… Продавати будеш ти, але спочатку забереш собі дівочу стрічку і пояс. Коли будеш продавати – торгуйся. Біля діда буде стояти дуже товстий зелений чоловічок. Торгуйся так, щоб ціна набавлялася аж поки дід не стомиться. Коли побачиш, що заморочив йому голову, кинь шапкою об землю і скажи: «Віддам тобі дівчину за цього товстого.» Як тільки він промовить слово «Згода», - хапай його і біжи. Вітер тобі допоможе. Ми будемо тебе чекати в яру біля глибокої ями. Прибіжиш, відразу вкидай у яму. А ти, Сонцедаре, будеш палити його. Ти, Вернигора, закидай його камінням і розтирай.<br /> Так Степан і зробив… Торгувався довго, аж до вечора, поки старий не стомився і не сказав: «Згода». Ухопив Степан діда і ну бігти, прибіг та й кинув у яму, а побратими зробити своє діло. Коли дивляться, а за ними стоїть Синя борода і рве свою бороду та кидає до ями волосся. Сонцедар обпалив діду голову та й каже:<br /> - А що, діду, смерть прийшла, а ти все волосся скубеш? Якщо<br /> відгадаєш загадку ми залишимо тебе живим і допоможе, а якщо ні… то ні… Отже слухай: &quot; А що розтає, ніби сніг і вмирає в одну мить?&quot;<br /> І що тільки дід не говорив, а Сонцедар все сміявся і говорив: «Ні!» Дід впав на коліна і важко дихаючи благав: <br /> - Скажи, бо я вмираю.<br /> - Та ні, діду, ти ще не вмираєш, але відповідь така – СЕРЦЕ. Ну, добре. Відгадай ще одну, останню, загадку: « А яке коріння не спалити і не розрубати?»<br /> Дід ще більше скрючився, зменшився і вже почав шипіти, ніби змія… Побратими разом прокричали: «НАРОДНУ СИЛУ!» Дивляться, а нечисті не стало.<br /> На небі веселка заграла. Народ прийшов до Степана весілля гуляти і свою землю та побратимів прославляти.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9107 2019-07-16T11:34:36Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казочку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9106 2019-04-13T09:51:19Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небесну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх запросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав.<br /> Красу та мудрість України,<br /> Щоб шанували і любили!</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9105 2019-04-13T09:40:17Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> Михайло відкрив очі і знесилений впав на ліжко. Ярославна кинулась до нього, але він вказуючи на двері, прошепотів: &quot;Зустрічай...&quot;<br /> Вона відкрила двері і побачила юнака у сріблястому одязі, який тримав на руках Андрія, а поруч стояла дівчина... Ярославна з широко відкритими очима дивилася то на Андрія, то на юнака з дівчиною. Затим поклонилася і запросила увійти до хати, і провела до кімнати Андрія. Прибульці попросили її залишити їх наодинці з юнаком. Дівчина з острахом пішла до Мольфара. Той вже сидів, зіпершись на бильце ліжка і тихо попросив, вказуючи на стіл:<br /> - Дай узвару!<br /> Вона напоїла його і витерла вологим рушником обличчя та руки.<br /> Через деякий час до кімнати зайшли юнак та дівчина. Вони сказали, що Андрій буде спати два дні, а коли прокинеться то треба буде напоїти його тим узваром, який пив господар. Михайло посміхнувся і запропонував молодим людям скуштувати. Вони не відмовилися, а п'ючи земний узвар розповіли про бій.<br /> Ярославна слухала їх, затамувавши подих, ловлячи кожне слово... Потім вони подякували за гостинність і полетіли...<br /> А через два дні Андрій прокинувся і побачив біля себе Ярославну. Він обняв її і проказав:<br /> - Ягідко, яка ж ти солодка! Як же я тебе кохаю!<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небксну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх хзапросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9104 2018-12-31T14:10:48Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> А через три дні до Мольфара прибігла схвильована Ярославна і розповіла, що гуцули бачили бій між людьми у сріблястому одязі. Але ніхто з них не хоче йти на те місце, куди вони впали, бо то гибле місце і його називають вовчим.<br /> Михайло мовчки дивився на дівчину, а затим запросив до господи. Зайшли до кімнати, в якій пахло зіллям, він узяв сорочку Андрія, притулив до себе і відчув запах його тіла. Через мить побачив урвище і скелю, де лежав юнак і тихо стогнав. Мольфар силою думки покликав його:<br /> - Андрію!<br /> Та на разі відчув ще чиюсь присутність. Він різко повернувся і побачив юнака та дівчину, які летіли до урвища. Мольфар захвилювався, проте молода пара всім своїм видом показала, що вони друзі Андрія і хочуть його забрати. Зрозумівши їх, Мольфар запртотестував і попросив допомогти йому перенести тіло до нього додому. Вони якусь хвильку вагались, а потім мовчки поклонились і піднялися над Андрієм, закружлявши підхопили його на руки.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небксну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх хзапросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9103 2018-11-11T08:12:32Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ДІВЧИНКУ ВЕСЕЛКУ<br /> Ходить, бродить<br /> Лісом, степом<br /> Заглядає у міста,<br /> Але спокій він знаходить<br /> Біля річки, край села.<br /> <br /> Річка пахне <br /> Рідним, чистим.<br /> Степ широкий,<br /> Ніби брат,<br /> Свої пахощі чарівні<br /> Роздає у полинах.<br /> <br /> Був у нього братик Вітер...<br /> То ж ганяли в небесах,<br /> А затим спускались швидко<br /> Відпочити в берегах.<br /> <br /> І тоді сиділи тихо,<br /> Споглядаючи красу.<br /> Відпочивши, знов злітали<br /> У небксну висоту.<br /> <br /> Якось гулячи над степом,<br /> Почув як плаче десь дитя.<br /> Спустився нижче і побачив,<br /> Лежить під вербами маля.<br /> <br /> Йому, чомусь, так гірко стало...<br /> Він брата Вітра попросив:<br /> - Ти віднеси її до мене.<br /> Прошу, як брата, поможи!<br /> <br /> А вітру , що? Сили багато...<br /> Підняв дитя й поніс собі.<br /> Лиш батько-Грім гримів багато,<br /> Та у хатину все ж впустив.<br /> <br /> Бабуся Хмара теж бурчала,<br /> Але малечу прийняла.<br /> Розпеленала і всміхнулась,<br /> Бо гарна дівчинка була.<br /> <br /> Бабуся дівчинку скупала,<br /> У тепле ліжечко поклала,<br /> А хлопцям, Вітру і Дощу,<br /> Дала команду ось яку:<br /> - Знайдіть молочницю,<br /> Та гарну, щоб годувать<br /> Дитя могла.<br /> І не баріться, роздивіться,<br /> Щоб тут не плакало дитя.<br /> <br /> Вони швидесенько спустились,<br /> Левадою сяк-так пройшлись,<br /> Птахи знялися й полетіли,<br /> Вони ж до стада подались.<br /> <br /> Засіли в вербах й споглядають...<br /> Корови жуйку всі жують:<br /> &quot;А де ж молочниця? Ще й гарна...&quot; -<br /> Хто допоможе їм отут?<br /> <br /> Аж ось до них бичок підходить,<br /> Із вибриком страшилочки:<br /> - Давайте гратись чи бодатись,<br /> Бо лізуть з лоба ріжечки...<br /> <br /> - Не заважай і не гніви...<br /> Молочницю шукаємо.<br /> <br /> - Може покажеш, яка з них<br /> Є краща з-поміж кращих?<br /> <br /> - О-о-о, найкраща то - матуся,<br /> Он під нею і Ганнуся.<br /> Молока усім хватає.<br /> Діток ним і забавляє.<br /> Жирність в ньому зависока,<br /> Так сказав Макар Притока.<br /> <br /> - Якщо син таке сказав,<br /> То мерщій хапай їх, Вітре.<br /> Вже вертатись нам пора,<br /> Он бабуся вигляда.<br /> <br /> Вітер тихесенько піднявся.<br /> Бичок у позу до них став.<br /> Та Вітер смерчю опустився...<br /> І ніжно всіх отак забрав...<br /> <br /> Баба Хмара вже чекала<br /> І Ганнусю привітала.<br /> Та спентеличено дивилась<br /> І тихо так перехрестилась.<br /> <br /> Коли побачила маля,<br /> На руки ніжно прийняла.<br /> Присіла й тихо годувала<br /> Ще й колискову заспівала.<br /> <br /> Воно тихесенько смоктала,<br /> А ще швидше виростало.<br /> І виросла краса-дівчина,<br /> Немов та красная калина.<br /> <br /> У вишиванці і в віночку,<br /> Всіх хзапросила у таночок.<br /> Ще й коломийки заспівала<br /> І Україну звеличала.<br /> <br /> Затим у Сонця прутик взяла<br /> І Землю з Небом поєднала...<br /> Тут забриніли звуки дивні,<br /> Звуки чарівні, мелодійні.<br /> <br /> Дівча на землю всіх спустила<br /> І прутиком благословила -<br /> Щоб процвітала Україна,<br /> І щоб не плакала дитина.<br /> <br /> Щоб мир і спокій панував.<br /> Духовність шлях свій прокладав</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9102 2018-07-15T10:53:25Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9101 2018-07-12T10:28:26Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та Мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9100 2018-04-10T13:20:45Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> КОРОТКИЙ ЕПІЗОД ІЗ ЖИТТЯ ЖІНКИ ВІЙНИ<br /> Ніч… Коней женуть по битій дорозі і їй здається, що душа вилітає з тіла. Нарешті доїхали до лікарні, але підвестися вона вже не мала сил. Батько і чоловік взяли її на руки і понесли пустим коридором лікарні. До них вибігла фельдшерка тьотя Валя. Вони занесли її до палати, де стояло одне нормальне ліжко з матрацом та білим простирадлом. <br /> Народжувати вона вже не могла, дитина була мертва. І ось тут почалося найстрашніше. Фельдшерка прив’язала її руки до бильця ліжка і попросила:<br /> - Давай, рідненька, тужся… тужся… німці…<br /> І вона тужилась до посиніння… Втрачала свідомість, а затим все починалося спочатку… Фельдшерка як могла, так і допомагала... <br /> Нарешті вона звільнилася від тої, яку чекала і про яку мріяла…<br /> Боліло все тіло і не було сил встати. Руки були сині та важкі…<br /> До лікарні заносили вже поранених німців.<br /> І знову грейдерна дорога та битий шлях… Батько боїться за коней, тому гонить їх, не повертаючи голови. Чоловік тримав її в обіймах, а їй здавалося, що з неї витрясають останні залишки життя…<br /> Як доїхали додому і як рятувала її мама та дружина священника, не пам’ятає…<br /> Прийшла до тями, коли наступила весна і синичка заспівала під її вікном. Вийшла в сад. Він буяв вишневим цвітом. Вдихала цілющі запахи землі. Поволі ступаючи босими ногам, пішла до старої верби, яка заглядала у води Висі. Сіла на старий дірявий човен.<br /> До неї підійшла сусідка баба Катя і дала окраєць хліба і шматочок м’яса. Це було те м’ясо, яке вони з чоловіком спіймали в полі, в кукурудзі - молодий бичок. Мабуть відбився від стада, коли гнали корів, рятуючи їх від німців.<br /> Бичка притягли до хати баби Каті. Вона швиденько побігла до родича і той його забив. Тушу повісили на бантині хати.<br /> - Як там Поля? - запитала трохи згодом Фрося.<br /> - Та, спасибі, тобі… Вдома…<br /> Наплинули болючі спогади… Поля, це єдина хвороблива дочка баби Каті. Німці робили облави і забирали молодь до Германії. Рятувався кожен, як умів. Вона з чоловіком, на той час, жила на квартирі у баби Каті. І ось одного дня баба поставила умову:<br /> - Іди Фросю в місто, в комендатуру, і запишись на прізвище моєї Полі.<br /> Привези документ, що вона вагітна… Будеш жити стільки, скільки буде треба… <br /> І вона пішла… В комендатурі видали документ, а коли вийшла на вулицю на неї вже чекав поліцейський їхнього села, дядько Микола:<br /> - Ти що, дівко, здуріла?<br /> - А тобі чого?<br /> - Та ж твоя сусідка Мотрона тебе бачила і сказала: «Якщо мою Ольгу <br /> заберуть до Германії, то я розповім і про тебе, і про Фросю та Полю». Ти хочеш щоб нас повісили он на тій шибениці. Додому не йди. Десь перечекай… А я щось придумаю…<br /> Вона подивилась на дядька Миколу з вдячністю, мовчки подякувала і пішла. <br /> Заглибившись у свої сумні думи, поспішила додому. Пробиралася городами та садками, а коли підійшла до своєї хати - починало вечоріти. Залишилося трішечки, швиденько перебігти дорогу. Вона перечекала і побачила, що батько вже її виглядає… Та не побачила танка, який їхав прямо на неї, коли вона бігла. Якби не батько, то так би й залишилася на дорозі. Батько висмикнув свою донечку, міцно притиснувши її до себе. Танк промчав, ніби страшний вихор, ледь не зачепивши її.<br /> Вони стояли на пустій холодній дорозі, ніби дві скам’янілі глиби. Вибігли на вулицю мати і баба Катя. Вони кинулися до них і ледве розвели руки батьку. Він був блідий і мовчазний, а затим гірко заплакав.<br /> До хати вона зайшла сама, але що було потім погано пам’ятає.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9099 2018-04-08T08:59:47Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки Землі.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9098 2018-04-08T06:31:43Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім, глянувши на хлопця, побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9097 2018-04-05T04:01:16Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. - Я ходив до церкви отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і поспішила до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9096 2018-04-03T16:58:25Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. -Я ходив до церкви<br /> отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір і побігла до своїх подруг...<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> <br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9095 2018-04-02T04:55:05Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. -Я ходив до церкви<br /> отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір і побігла до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. -Я ходив до церкви<br /> отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір, подивилась, що робить Славко і побігла до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником у дворі для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди та калинові кущі до берега річки.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9094 2018-03-31T17:02:04Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів той коротко. <br /> Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. -Я ходив до церкви<br /> отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір і побігла до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9093 2018-03-30T11:31:55Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів коротко. Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття. Добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд. Поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній, але разом з тим, кожен із братів змінювався, в залежності від того як вони пересувалися простором.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один із братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав, посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще приймалося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів притиснути доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. -Я ходив до церкви<br /> отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір і побігла до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9092 2018-03-30T07:44:20Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів коротко. Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття, добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд, поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш<br /> дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало <br /> утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один з братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще прийнялося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів обняти доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.<br /> <br /> <br /> <br /> СЛАВКО<br /> <br /> Дітвора любила грати за селом на горі. Вони спускалися по шовковистій траві згори, ніби на санчатах взимку. І при цьому весело верещали і сміялися. Один лише Славко не спускався. Він любив посидіти на зрубі старого дуба і з висоти споглядати красу рідного краю.<br /> Так було і цього разу. Милуючись природою і заглибившись у себе, не помітив, що діти, мов горобці, спускалися з гори і втікали. Рома прокричав<br /> йому:<br /> - Славко, швидше втікай!<br /> Та він не чув і не бачив, що над горою стала велика чорна хмара. Ніколи і ніхто не знав звідки вона бралася, але знали всі, що в цей час хмара і гора ловлять людей.<br /> Вдарив грім і блискавиця, мов змія, пролетіла в небі і простромила гору…<br /> Славко лежав на землі і дивився в небо широко відкритими очима. Не відчуваючи тіла зрозумів, що летить і дивиться з висоти пташиного лету на рідну землю.<br /> - Ти куди зібрався? - почув голос. Він повернув голову і побачив <br /> великого білого Ангела.<br /> - Не знаю. Мабуть став соколом, бо лечу…<br /> Ангел ніжно посміхнувся, взяв його на руки і посадив на землю.<br /> - Ти людина… і тобі ще рано летіти. Посидь ось тут. Відпочинь… <br /> Потім іди додому. Тільки нікому і нічого не кажи.<br /> Через деякий час хлопець ніби прокинувся. Покрутивши головою, він нікого не побачив. Поволі піднявся і спустився з гори. Шатаючись пішов додому. Йому назустріч вже бігла мама і люди села. Вони взяли його на руки і віднесли додому. Вдома він проспав три дні і три ночі. Прокидався поїсти і попити бабиного зілля. Приходили друзі і щось розповідали, але він їх не чув.<br /> На четвертий день до світанку прокинувся, умився, одягнув чисту сорочку і вийшов з хати. Мама хотіла спинити, та баба Марина сказала:<br /> - Нехай іде. Подивимось, куди?<br /> І Славко пішов. Дорогою зупинився, схилив голову, перехрестився і пішов на вигін. Зупинився біля того місця, де колись стояла стара дерев’яна церква, яку будував ще його прапрадід. У війну частину села спалили в церкві. З тих пір, це місце стали називати вигоном.<br /> Хлопець трохи постояв, перехрестився, з кимсь привітався, щось взяв в руки і почав ходити кругами. Зупинявся і знову хрестився, а потім став на коліна і ніби читав молитву, хоч не знав жодної.<br /> Закінчивши все це, вийшов з вигону, поклонився і пішов додому.<br /> Так відбувалося ще два дні. Після цього він спав міцним сном ще добу.<br /> Вранці після сніданку мати запитала:<br /> - Сину, чому ти ходив на вигін?<br /> - Я не ходив на вигін, - здивовано відповів Славко. -Я ходив до церкви<br /> отця Михайла, а по дорозі зустрічав старостиху церкви, бабу Степаниду. Вона мене благословляла і молитву читала. Разом ми йшли до церкви. Отець Михайло мене там вже чекав. Він правив молебень за безневинно убієнних, а я запалював свічки і ставив, носив корогви. Мені було там добре… Але отець Михайло попросив більше не приходити, - з сумом сказав хлопчина, - а ще просив передати громаді, щоб побудували церкву на тому самому місці. Тоді гора нікого не буде забирати. Де сховані дзвони і ікони він покаже. На території церкви поставити пам’ятник тим, хто залишився в церкві.<br /> Мати дивилася на сина і плакала, а баба Марина щось тихо шепотіла і хрестилася.<br /> - Не плачте, мамо! Зі мною все добре.<br /> Він подякував за сніданок і вийшов надвір, сів під старою вербою на човен і вдихав пахощі літнього дня.<br /> Мати на те нічого не сказала, але швиденько зібравши посуд зі столу, побігла до голови сільської ради. Баба Марина посиділа ще трохи, а потім підійшла до старої, ще її баби, скрині і дістала звідти замотану у вишитий рушник ікону Божої Матері. Поставила у святий кут, запалила свічечку, прочитала молитву і поцілувала. Ще деякий час постояла, а потім знову замотала у рушник ікону і поклала у скриню. Вийшла надвір і побігла до своїх подруг.<br /> Через рік на вигоні стояла нова церква з пам’ятником для безневинно убієнних. Хтось посадив два дубки і липку. Один дубок біля пам’ятника, а другий біля криниці, яку відкопали і почистили. Липка стояла між двома дубками. Старожили говорили, що на тому місці, колись, так і виростали два дуби та липа.<br /> А ще люди вирішили розбити яблуневий сад на місці спаленого села. Як вирішили, так і зробили. Посадили і горіхи у три ряди.<br /> З тих пір минуло багато років. Сад виріс і шумить, радує смачними плодами. Нові діти бігають до гори і радіють, спускаючись по ній. Але як і колись, батьки просять дітей:<br /> - Ви ж недовго! Та дивіться, щоб небо було чисте…<br /> А воно з тих пір чисте і лагідне, бо гора любить дітей і дарує їм шовковисту та густу траву.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9091 2018-03-30T07:40:49Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів коротко. Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття, добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд, поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш<br /> дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало <br /> утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один з братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав посадила город та посіяла пшеницю. Полила все це водичкою аби краще прийнялося. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів обняти доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9090 2018-03-10T08:03:33Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів коротко. Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.<br /> <br /> <br /> КАЗКА ПРО ТРЬОХ БРАТІВ<br /> <br /> Вони їхали зоряним степом і обламалися. Прийшлося заночувати серед степу, як колись це робили чумаки. Розвели багаття, добре, що смуга Чорного лісу проходила поряд, поклали спальні мішки ближче до вогню і вляглися. Скільки так часу лежали, дивлячись на зоряне небо ночі, вони не знали, але їм здавалося, що час плине мимо них.<br /> - Тату, розкажи мені якусь казку про це небесне диво. Адже ти любиш<br /> дивитися на нього і мріяти, а можливо знаєш тайну неба…<br /> - Поклади мені на плече свою гарненьку голівку і слухай…<br /> В безодні вічного простору летіло троє братів. Вони летіли, взявшись за руки, несучи на собі тонку матерію Всесвіту. Вона була така яскрава і жива, що освітлювала шлях. <br /> На одному із братів сиділа маленька чарівна дівчинка. Вона споглядала цей шлях і раділа, як можуть радіти тільки діти. ЇЇ русяве волосся торкалося тонкої матерії і воно переливалася всіма барвами Всесвіту, а дівчинка посміхалася і ніжно обіймала одного з братів аби всі відчули її красу та велич душі.<br /> Брат, що летів зліва сказав:<br /> - Брате, давай зупинимось тут.<br /> - Ні, - відповів брат, що був посередині. І вони летіли далі.<br /> - Брате, давай зупинимось тут, - попросив брат, що був справа.<br /> - Ні, - знову відповів брат, що був посередині.<br /> Тоді брати, що були зліва і справа, поєднали свої руки і утворили коло. Дівчинка притиснулась, а її русяве волосся обвило шиї братів. Вони закружляли на місці з великою силою і матерія Всесвіту розтягнулася на великі простори. І поки брати кружляли, утворилася чорна вирва, люди назвали її чорною дірою. <br /> Енергія, з якою рухалися брати, переливалася від одного брата до іншого, а затим стала одним цілим. Від сильного енергетичного руху стався Великий вибух. Кожен з братів полетів туди, куди йому судилося, несучи на собі свою тонку матерію Всесвіту, але разом з тим зберігаючи енергетичну пам’ять братів, яка наповнювала їх.<br /> З Великим вибухом утворився простір, час і світло, а разом з ними і Всесвіт зі своїми галактиками, сонячними системами, зірками та планетами. <br /> - А як звали тих братів?<br /> - Брати-Часу: Теперішній, Минулий і Майбутній.<br /> - А що трапилося з дівчинкою?<br /> - Від того вибуху дівчинка злетіла і полетіла, а її волосся стало <br /> утворювати сузір’я. Одне з таких сузір'їв ми бачимо і зараз. Це сузір’я Великої Ведмедиці. Цим вона показувала братам свій шлях, а сама летіла доти, поки один з братів не зупинив, притягнувши її до себе.<br /> Схвильована сестра попросила брата:<br /> - Брате, дозволь мені жити у твоєму молочному шляху.<br /> Брат розсміявся і сказав:<br /> - Ну звичайно. Але люди будуть називати його Чумацьким шляхом.<br /> - Люди?.. Звучить, ніби ЛЮБОВ…<br /> Брат уважно подивився на сестру, а за мить запитав:<br /> - Бачиш, он там, велике світило? То Сонце… Ти будеш жити там. Воно тебе зігріє і дасть нове життя. Твій будиночок третій. Він називається Земля. Тож поспішай, бо скоро свято - Парад Планет. Тобі потрібно прибратися. Перед Світилом Планети будуть представляти себе… Поспіши.<br /> Брат полетів далі вершити свої чотиривимірні справи.<br /> Дівчинка підлетіла до будиночка і побачила, що він пустий і самітній. Вона почала прибирати і прикрашати його. Насадила різних дерев, квітів і трав. Полила їх водичкою аби вони краще почувалися. Придивляючись до своєї роботи, раптом заспівала. Від того співу стали народжуватись птахи та звірі, риби і різні комахи. В небі з’явилася райдуга, яка бриніла своїми струнами, звеселяючи все навколо. Та дівчинка чомусь засумувала. Вона підняла голову до неба і звернулася до свого Батька-Творця:<br /> - Батьку, я почула від брата нове для себе слово - люди. Воно звучало, ніби любов. Які вони люди?<br /> - Вони такі, якими я створив тебе і братів, - почула вона голос.<br /> Дівчинка задумалася, а затим віднайшла живу глину і почала ліпити людей.<br /> - Батьку, чому вони не рухаються?<br /> - Бо ти не вклала в них свою любов.<br /> Тоді дівчинка взяла в руки райдугу і почала грати…<br /> - Ні, - з сумом сказала вона… <br /> - Пригадай, як ти жила в моєму домі з братами…<br /> Вона почала пригадувати як жила в будинку свого Батька. Там було гамірно і весело, енергія життя переповнювала всіх. Вона присіла і заспівала колискову, вдихаючи свою енергію і з’єднуючи райдугою свій будиночок з будинком Батька. І сталося диво… Фігурки, які лежали, піднялися і почали рухатися, говорити і співати, танцювати і працювати в саду та в полі…<br /> Вона засміялася… І той сміх забринів так, що почули її брати і привітали. Вона стала дорослою і самостійною, творчою і багатою, щедрою і креативною, красивою і привабливою, ніжною і люблячою, як мати.<br /> Настав час Параду Планет. Всі зчудовано дивилися на неї і не могли зрозуміти: «Звідки взялася ця багата красуня?» Тоді до неї підійшла Венера і подарувала їй люстерко, попросивши натомість троянду. Земля подарувала їй троянду і просту волошку, яка б нагадувала Венері про її чарівні очі.<br /> У тебе теж очі волошкові. - Батько хотів обняти доньку та помітив, що вона спить міцним ранковим сном.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9089 2018-03-10T07:58:08Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> /фантастика/<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Михайло ніколи не бачив літаючих людей, але чув, що віднедавна в горах з’явилися такі у сріблястому одязі. Вони, нібито, прилетіли з неба, але цьому не надавав уваги. Інколи відчував, якусь дивну енергію, що торкалася його, але відразу приходило заспокоєння і забувалася тривога. І ось зараз, віч-на-віч, зустрівся з цими дивними людьми. З великим подивом і цікавістю спостерігав за дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів коротко. Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно. Відшукуючи трави та коріння, які лікують людей, він ніби грався. А одного разу показав старому свою силу і вправність. Вони ходили по горах майже день і ніяк не могли знайти корінь карпатського женьшеня або іншими словами корінь калгана, але побачили в чагарнику вовка. Він лежав тихо, спостерігаючи за людьми і не втікав. Михайло взяв хлопця за руку і хотів відвести, але той спокійно підійшов до вовка, взяв на руки і поклав на поляну. Поранений вовк довірливо та вдячно дивився на юнака, а той почав водити руками біля рани і віднайшов кулю. Кулю витягнув легко, без зусиль, ніби магнітом. Затим ще трохи поводив руками, зупинив кров і затягнув рану. Потім підняв тварину і поставив на ноги. Вовк трішечки постояв, ніби розмірковував, а потім глянувши на хлопця побіг до лісу. Старий нічого на те не сказав, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар застав його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - тихо промовив він з теплотою в голосі, цілуючи його руки. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а потім підняв догори руки - полетів.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9088 2018-02-04T06:13:41Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар Михайло. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив немолодого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років семи. Михайло запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам. <br /> Чоловік обняв малого, постояв, а за мить полетів. Хлопчина із сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Мольфар з великим подивом спостерігав за цим дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - відповів коротко. Михайло уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця, який вчився легко і вправно, але з часом став помічати, що з ним відбуваються якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти якого вони кольору і про що думають. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права навіть поглянути туди.<br /> Якось Мольфар помітив його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви і здавалося, що когось відстежує.<br /> Михайло запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - коротко відповів хлопчина. А наступної миті підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а Мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Хлопець, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - з теплотою в голосі, і цілуючи його руки , тихо промовив. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на Мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася. Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і Михайло побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> «Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей», - почув Мольфар голос незнайомця.<br /> В ту ж мить юнак підняв руки вгору і полетів. В потоках повітря шукав щось, поки що незрозуміле для нього самого… В розпачі і тузі почав збивати снігові шапки з гір. Та раптом відчув, що старий мольфар Михайло спостерігає за ним і упереджує від хибних дій.<br /> - Внизу люди. Зупини лавину…<br /> В останню мить, спрямувавши свою шалену енергію, зупинив лавину і направив в урвище. Через день повернувся додому.<br /> З тих пір Михайло почав брати юнака з собою до людей на полонину та в гори. Спочатку він ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, хлопець ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди ставилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Якось восени, блукаючи горами та лісом зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було - улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках кетяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Дівчина щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня називає мене Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Ярославна уважно подивилася на нього і простягнула ягоди.<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, вогнисту, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Вона в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв кетяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та раптом щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Хлопець кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла наповнили груди розмаїттям трав лісу і степу. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні на одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатись додому.<br /> Вперше, за стільки років, дім старого Михайла назвав своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до Мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Михайло від здивування уважно глянув на хлопця. Той стояв перед ним, опустивши очі. Минуло стільки років… І він вперше назвав його вчителем та зацікавився дівчиною. Поборовши свої двоякі почуття, відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею в селі на полонині. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Хлопець від несподіванки здригнувся, адже Мольфар назвав його по імені. Тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Михайло не заспокоював, розумів - хлопцеві треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього невеличку червонясту ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей - птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік у сріблястому одязі. Він ніс на руках сина і просив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька з дівчиною за руку і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось вирізняло його серед інших дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі… Хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. <br /> Він повернувся до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого. Пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака.<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Михайла, але той зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі. <br /> Він сміливо підійшов до маленького каменя і проказав:<br /> - Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. «Нарешті я повернувся туди, де був щасливий,» - подумки промовив він і витер очі. А потім не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, Андрій підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, Мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес, який буде тебе шукати, Анрієте. <br /> Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала <br /> тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та Мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. <br /> Андрій пригадав, як колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо тіло було легким та вправним. Тато був поряд і навчав літати, та керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти. Так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це було випробування сили та вправності. І він впорався з цим. Батько гордився своїм сином. Андрій був щасливим і безтурботним, як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде <br /> тебе шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли ми сюди, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все… Інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Та раптом побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в сріблястому одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до хлопця і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у сріблястому одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого Мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, -<br /> сім’я і родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або навіть думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед Мольфаром. Михайло зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а затим підняв догори руки - полетів.</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9087 2018-01-13T08:36:00Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив старого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років 6-7. Мольфар запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам, - він обняв малого, постояв, а за мить полетів. Малий з сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Мольфар з великим подивом дивився на все це дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - коротко відповів той. Мольфар уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця. Той вчився легко і вправно, але з часом старий став помічати, що з ним відбуваються, якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права, навіть, поглянути туди.<br /> Якось мольфар помітив його над прірвою. Він стояв, усамітнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви. Здавалося, що юнак когось відстежує.<br /> Мольфар запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - була, як завжди, коротка відповідь. А наступної миті він підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Юнак, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - з теплотою в голосі і цілуючи його руки тихо промовив він. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася, - сказав він. - Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і мольфар побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> - Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей, - почув мольфар голос незнайомця.<br /> З тих пір він почав брати юнака з собою до людей на полонину, якщо в тім була нагальна потреба. Спочатку юнак ішов без особливого бажання і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, він ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди відносилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Одного разу, восени, блукаючи горами та лісом він зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було його улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках китяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Вона щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня мене називає Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів дівчині щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо, й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Дівчина уважно подивилася на нього і подала ягоди, сказавши:<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, одну ягідку, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Ягідка в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв китяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та наразі щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Він кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла, розмаїттям трав лісу і степу, наповнили його груди. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні-на-одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло він не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатися додому.<br /> Він вперше, за стільки літ, назвав дім мольфара своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Мольфар від здивування глянув уважно на хлопця. Минуло стільки років і він вперше назвав його вчителем, вперше зацікавився дівчиною. Юнак стояв перед ним, опустивши очі. Поборовши свої двоякі почуття, мольфар відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею на полонині в селі. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Юнак від несподіванки здригнувся. Адже це вперше мольфар назвав його по імені. І тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Мольфар хлопця не спиняв. Він розумів, йому треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього калинову ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей- птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік, який ніс на руках сина. Він попросив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько хлопця чомусь був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька за руку з дівчиною і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось його вирізняло серед дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі. Ніби то хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. - Він повернувся <br /> до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого, пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака:<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Мольфара, але Мольфар зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну, звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі, - він сміливо підійшов до маленького каменя. -<br /> Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. <br /> - Нарешті я повернувся туди, де був щасливий, - подумав він.<br /> Юнак тихо витер очі, і не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, він підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес. Він буде тебе шукати, Анрієте. - Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. - <br /> Андрій пригадав, як він колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо його тіло було легким та вправним, а тато був поряд, навчаючи його літати і керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти, так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це була сила випробування. Та він впорався з цим і батько гордився своїм сином. Він був щасливим і безтурботним як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде тебе <br /> шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли сюди ми, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все, інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Раптом він побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в срібному одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до Андрія і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у срібному одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, сім’я і <br /> родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або, навіть, думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед мольфаром. Мольфар зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а затим підняв догори руки і полетів. <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9086 2018-01-07T12:28:37Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> Мольфар і Дракоша<br /> <br /> Високо в горах Карпатах жив старий мольфар. Одного разу, на світанку, хтось постукав до нього в двері. Він вийшов на ганок і побачив старого і змученого чоловіка у дивному сріблястому одязі. Біля нього стояв малий хлопчина, років 6-7. Мольфар запитав:<br /> - Що привело тебе до мене?<br /> Незнайомець підштовхнув хлопця вперед і сказав:<br /> - Ти повинен навчити його всього того, що знаєш сам, - він обняв малого, постояв, а за мить полетів. Малий з сумом дивився, як той піднімався і зникав за хмарами.<br /> Мольфар з великим подивом дивився на все це дійство, а затим обережно підійшов до хлопця і запитав:<br /> - Як тебе звуть?<br /> - Як назвеш, - коротко відповів той. Мольфар уважно глянув на малого і відчув великий сум і боротьбу почуттів.<br /> - Добре, - сказав він і повів його до світлиці.<br /> Минали роки. Мольфар навчав хлопця. Той вчився легко і вправно, але з часом старий став помічати, що з ним відбуваються, якісь чудернацькі зміни. Очі часом горіли дивним вогнем і не можна було зрозуміти, якого вони кольору і про що думає. Тоді здавалося, що він десь там, далеко-далеко... І ніхто не має права, навіть, поглянути туди.<br /> Якось мольфар помітив його над прірвою. Він стояв, усамотнений і заглиблений у себе. Очі були спрямовані вниз прірви. Здавалося, що юнак когось відстежує.<br /> Мольфар запитав:<br /> - Що там?<br /> - Не знаю. Не зрозумів, - була, як завжди, коротка відповідь. А наступної миті він підійшов до гори і з усієї сили вдарив по ній. Гора розступилася... Вони побачили велику кімнату. Юнак сміливо пішов вперед, а мольфар за ним. Біля каміну, в кріслі, сидів старий і стомлений чоловік. Юнак, побачивши його, швидко підійшов і впав на коліна.<br /> - Дідуню, - з теплотою в голосі і цілуючи його руки тихо промовив він. Старий підняв внука з колін і міцно притиснув до себе. Затим подивився на мольфара.<br /> - Наука мого внука не закінчилася, - сказав він. - Ти повинен навчити його жити серед людей, - сказавши це, він зник. Зникла і кімната. Юнак і мольфар побачили, що стоять в печері, внизу якої вирує лава. Вони поспішили. І тільки-но вийшли, як гора закрилася.<br /> Мольфар уважно глянув на хлопця і зрозумів, що це дитя сріблястого чоловіка і жінки.<br /> - Так. Мій внук - дитя великого кохання земної жінки і мого сина. Але вони загинули... Ти повинен навчити його жити серед людей, - почув мольфар голос незнайомця.<br /> З тих пір він почав брати юнака з собою до людей на полонину, якщо в тім була нагальна потреба. Спочатку юнак ішов без особливого ентузіазму і виконував свою роботу. Але поступово його сум'яття і відчуженість почали зникати, а натомість прийшла зацікавленість людським життям та традиціями. Проте, він ніколи і нікого не підпускав близько до себе, хоч люди відносилися до нього з любов'ю, радістю і вдячністю.<br /> Одного разу, восени, блукаючи горами та лісом він зустрів дівчину. Його здивуванню не було меж. Адже він прийшов туди, куди не ступала жодна нога людини. І це було його улюблене місце. Дівчина стояла на березі гірського струмка біля калини, якої він ніколи не помічав. Вона тримала в руках китяги калинових ягід, а на голові в неї був віночок з лісових трав, прикрашений калиною. Юнак здивовано запитав:<br /> - Ти хто?<br /> - Ягідка, - посміхнувшись відповіла та.<br /> - Такого імені немає, - трохи розгублено і сердито відповів він. <br /> Вона щиро розсміялася і її сміх забринів, ніби гірський струмок.<br /> - Так зовуть мене люди, бо я їм приношу найсмачніші ягоди лісу. А бабуня мене називає Ярочкою, Ярославною. А ти хто?<br /> - А я - Дракоша, - вирвалось у нього.<br /> - Що? Ти любиш битися чи дратувати?<br /> Юнак знітився і не хотів дівчині щось пояснювати, тому відповів просто:<br /> - Можливо, й так, а можливо - ні. Так зовуть мене люди, а вже їм краще знати, що вони хочуть сказати.<br /> Дівчина уважно подивилася на нього і подала ягоди, сказавши:<br /> - Скуштуй. Тільки не поспішай. Спочатку візьми ось цю, одну ягідку, і відчуй її смак. <br /> Юнак з недовірою подивився на дівчину, а потім на ягідку. Ягідка в тендітній руці дівчини здалася йому маленьким янтарем, в якому переливається здорова енергія світу. Він взяв китяги, а ягідку поклав до рота і відчув гіркий присмак. Йому захотілося скривитися і виплюнути її, та наразі щось стало змінюватись в природі і в ньому самому. Ліс, що хвилину тому був просто лісом, став сяяти, ніби золото скіфів, яке колись показував йому батько. Ліс шумів, але в тому шумі відчувалась, якась дивна гармонія буття. Він кожною клітиночкою свого тіла відчув світ, який його оточував і наповнював мелодією життя і краси. Воно йшло з лісу і гір, з неба та землі. За хвилину він зрозумів, що щось йшло і від нього самого.<br /> Дівчина підійшла і торкнулася його руки. Відчуття тепла і ніжності та запах її тіла, розмаїттям трав лісу і степу, наповнили його груди. Юнак заплющив очі і з насолодою вдихав ці пахощі. Почуття хвилями напливали одні-на-одні. Через деякий час хлопець відкрив очі і побачив, що стоїть сам біля струмка. Скільки так часу минуло він не знав, але про себе промовив:<br /> - Треба повертатися додому.<br /> Він вперше, за стільки літ, назвав дім мольфара своїм. Вдома, не вечеряючи, ліг спати, а вранці підійшов до мольфара і запитав:<br /> - Вчителю, хто така Ягідка, Ярочка, Ярославна?<br /> Мольфар від здивування глянув уважно на хлопця. Минуло стільки років і він вперше назвав його вчителем, вперше зацікавився дівчиною. Юнак стояв перед ним, опустивши очі. Поборовши свої двоякі почуття, мольфар відповів:<br /> - Ця дівчина живе з бабусею на полонині в селі. Вони добре знаються на травах і лікують людей. А чому ти запитуєш, Андрію?<br /> Юнак від несподіванки здригнувся. Адже це вперше мольфар назвав його по імені. І тільки батько називав його Андрієм, а матуся - Андрійчиком. Він любив своїх батьків так сильно, як може любити тільки син. Але ця любов залишилася, як марево, в минулому. В його душі щось надломилося і він заплакав. Спочатку плакав мовчки, ковтаючи сльози, а потім здригаючись вголос. Мольфар хлопця не спиняв. Він розумів, йому треба виплакати свій біль і тугу. Підступивши до нього, обняв і притиснув до себе, як колись це робили його батьки. <br /> Раптом у двері постукали і до хати забігла молода жінка. Вона, плачучи, розповідала, що на її чоловіка напав ведмідь і сильно покусав, тому просить його врятувати.<br /> Вони швидко зібралися і спустилися на полонину. Коли зайшли до хати, то побачили, що біля чоловіка вже поралися старенька бабуся і молода дівчина. Андрій відразу впізнав у ній Ягідку. Побачивши його, вона зашарілася і поступилася місцем.<br /> Руки Андрія були вправні і сильні. Він складав розтрощені кістки рук і ніг молодого чоловіка, спиняючи кров. Мольфар, разом з бабусею та Ярославною, готував трави і поїв ними зраненого. Затим вони разом шептали заговори, тільки їм відомі, та перев'язували його руки і ноги. Під вечір чоловік заснув.<br /> Всі стомлені і виснажені вийшли надвір. Вечірня прохолода трохи остудила їхню напругу. Господарі запросили всіх до столу, який стояв біля старого дуба. Вони їли мовчки, заглибившись у свої думи. Та раптом, всі як один, відчули тривогу і зміну в природі. Андрій повернувся на схід і сказав:<br /> - Щось темне і страшне лізе на нашу землю.<br /> Мольфар глянув на нього і вперше побачив нове обличчя свого учня. Воно було стурбоване і змужніле. Відчувався біль і сум, очі горіли тим дивним вогнем, який був у юнака, коли він шукав самого себе. Але цього разу, це було щось інше. <br /> Через мить природа заспокоїлася. Ярославна взяла кошик з фруктами і підійшла до хлопця.<br /> - Скуштуй ягідок калини, - тихо попросила вона. - Візьми ось цю! - і простягнула до нього калинову ягідку.<br /> Ця ягідка була солодка і п'янка. Йому захотілося обійняти дівчину і притиснути до своїх грудей, стати одним цілим. Він відчув, як сильно і гаряче б'ється її серце. Тепла хвиля чогось рідного і поки що незбагненного пішла по всьому тілу. Андрій тихо промовив:<br /> - Яка ж смачна ця ягідка, Ягідко!<br /> Дівчина зашарілася і тихо сіла біля бабусі. Всі зрозуміли, що народилося нове кохання, нове буття.<br /> Мольфар з подивом і цікавістю спостерігав за хлопцем. На душі в нього ставало спокійно і радісно. Відлюдькуватий і мовчазний хлопчина змінився на юнака, який йшов довгою дорогою до людей з малесенькою свічечкою в руках. А коли прийшов до них, то та свічечка виросла у великий факел, який горів жарким полум'ям життя.<br /> А на ранок прийшла звістка: <br /> - Вночі з неба щось впало. Воно прилетіло зі сходу…<br /> Люди розповідали, що бачили людей- птахів, які ходили і літали. Бабуся Ягідки похитала головою і сказала:<br /> - Багато років тому в наших горах таке вже відбувалося. <br /> Весняної пори, перед світанком, здригнулися гори і стривожено зашумів ліс. А через деякий час до нас в село прийшов дивний чоловік, який ніс на руках сина. Він попросив допомогти йому. Моя мама прийняла їх у своїй хаті і допомагала чоловікові виходити хлопця. Все було б нічого, та хлопець закохався у красуню нашого села. Це кохання було красиве і ніжне, але батько хлопця чомусь був проти. <br /> На противагу всьому молодість перемагає всіх і все. Одного дня хлопець прийшов до батька за руку з дівчиною і сказав, що у них буде син. Відгуляли весілля, а затим і народження сина. Хлопчик був гарний і здоровий, але щось його вирізняло серед дітей нашого села.<br /> Одного ранку вони зібралися і пішли… І ніхто не знає куди?<br /> Але років отак через чотири знову заговорили про дивні речі. Ніби то хтось бачив як билися між собою люди, що літають, ніби птиці. На землі лежала жінка, а біля неї сидів хлопчик, який її обнімав і плакав. Жінка була мертва.<br /> Можливо, ці люди знову прилетіли сюди і шукають цього хлопчика. - Бабуся уважно подивилася на Андрія.<br /> Андрій стривожено встав, та мольфар зупинив його, сказавши:<br /> - На все воля Божа. Ми вже підемо, бо нас чекають. - Він повернувся <br /> до хлопця і тихо промовив:<br /> - Не поспішай. Тут потрібна поміркованість і витримка. Зараз ми повернемося додому і я тобі передам те, що колись залишив мені твій дід для тебе. <br /> Вони ще раз оглянули пораненого, пересвідчившись, що усе добре, поспішили додому. Коли підійшли до гори, яку люди називають Ведмежою, Мольфар зупинив юнака:<br /> - Ти зараз зробиш так, як колись, коли дуже хотів побачити діда.<br /> Юнак здивовано глянув на свого вчителя і зрозумів, що той дозволяє йому проявити свої неземні здібності. Він підійшов до гори, постояв хвильку, а затим з силою вдарив. Гора розступилася і вони побачили тунель.<br /> Андрій сміливо ступив вперед, запрошуючи Мольфара, але Мольфар зупинив його:<br /> - Почекай! При вході є те, що нам знадобиться. Подивись уважно,<br /> бо тільки ти знаєш, що це?<br /> Хлопець уважно оглянув прохід і посміхнувся:<br /> - Ну, звичайно! Це ж світло мого дитинства. Тоді ще тато говорив, <br /> що той, хто знає дитячу лічилку зможе включити світло і пройти далі, - він сміливо підійшов до маленького каменя. -<br /> Ми сміливі і відважні<br /> Крутим камені лежачі.<br /> Раз, два, три - світло прояви! - і він крутнув камінь. В ту ж мить з’явилося світло і закрилася гора. Вони побачили гарно відшліфований туннель з дивними малюнками космічного життя. Андрій стояв, мов вкопаний. Він дивився на ці знайомі з дитинства малюнки і бачив себе та щасливих батьків, а також діда, що сміявся, коли мама чогось боялася. <br /> - Нарешті я повернувся туди, де був щасливий, - подумав він.<br /> Юнак тихо витер очі, і не задумуючись пішов вперед. Вони прийшли до великої зали. Постоявши хвильку, він підійшов до стіни з зірками і натиснув маленьку. Над головою у них засвітилося зоряне небо. Вони побачили Чумацький шлях і Сонячну систему. Тихо заграла красива космічна музика. Перед ними представ дід Андрія. <br /> - Дякую тобі, мольфаре, що ти привів сюди мого внука. Отже, на <br /> Землю знову прилетів Вірдес. Він буде тебе шукати, Анрієте. - Андрій стояв, мов вкопаний. Він з німим подивом дивився на голограму діда і пригадав, що колись дід називав його цим дивним ім’ям.<br /> - Так, тебе зовуть Анрієт, так звали мого батька. Мама називала тебе Андрійчиком, а тато Андрієм аби догодити твоїй мамі. Я ж кликав тебе Анрієтом, бо ти дуже схожий на свого прадіда. Ми прилетіли з іншої Планети і іншої галактики, рятуючись від катастрофи і війни, яку розпочав Вірдес. Всю інформацію про свою Планету і життя на ній ти пригадаєш поступово, бо це в тобі закладено генетично. Тепер ти дитя ще однієї Планети і галактики. Я дуже радий, що ми генетично схожі і близькі по своїй суті до людей Землі, але тобі прийдеться пройти нелегкий шлях долі, та мольфар допоможе. Він вже допоміг тобі зрозуміти себе і пізнати прекрасних людей цієї Планети. Я прошу тебе пройти і сісти в крісло капітана. - <br /> Андрій пригадав, як він колись грав з дідом у гру «Великий світ для малого капітана». Він віднайшов третю зірку справа від Полярної і натиснув. З’явилося крісло капітана і сама кімната з багатьма пультами. Над головою засяяла космічна карта двох Галактик. Мольфар і юнак стояли, мов зачаровані красою зоряного неба. Затим хлопець сів у крісло діда і одягнув чудернацьку шапочку, яка заграла багатьма малесенькими лампочками. До нього підійшов дід і щось натиснув. <br /> Андрій побачив віртуальну дійсність свого дитинства. Він з татом та мамою літають над чудесними краєвидами прекрасної землі, яку вони називали Візаві, а людей візавійцями. Він і сам був наполовину віза- війцем, але це його не турбувало, бо його тіло було легким та вправним, а тато був поряд, навчаючи його літати і керувати своїм тілом. Десь там, далеко, злітали зорельоти, так називав їх тато. Це була прекрасна картина: на фоні голубого неба летять сріблясті зорельоти. На одному з них прилетіли і вони. Дід знайомив його з флорою та фауною цієї Планети. А одного дня батько привів своїх друзів та їхніх дітей. Хлопчика звали Роян, а дівчинку Ларієн. Вони разом гралися і вчилися літати. Просто літати… без зорельотів. Це була сила випробування. Та він впорався з цим і батько гордився своїм сином. Він був щасливим і безтурботним як і всі діти, у яких є найкращі тато і мама.<br /> Заграла музика і Андрій вийшов з віртуальної дійсності. Він побачив діда, який стояв перед ним з сумними очима.<br /> - На Землю прилетів Вірдес, який вбив твоїх батьків… Він буде тебе <br /> шукати, та ти не бійся. Через портал, яким проникли сюди ми, прилетіли друзі твого дитинства. Вони тобі допоможуть, а ще - земляни. Знайди свою кімнату, де ти проживав зі своїми батьками. Там знайдеш все необхідне, що тобі знадобиться для боротьби і зв’язку зі своїми друзями . Поступово пригадаєш все, інформаційні канали відкрито, - проказавши це, він зник.<br /> Андрій ще деякий час посидів в кріслі, а затим зняв електронну шапочку і вийшов з кімнати. Мольфар залишився сам на сам з цим великим і цікавим Всесвітом. Раптом він побачив на великому екрані обличчя людей. <br /> - Це мої батьки і я, - почув за спиною голос Андрія. - А ось і ви.<br /> Це було свято Івана Купала. Ви так щиро і красиво посміхалися, що я не втримався і сфотографував вас. А ось і мій дідусь. – На екрані з’явилося мужнє і сиве обличчя чоловіка в срібному одязі. Він летів у космічному просторі, тримаючи за руку свого внука.- Це мій перший політ, - ніби про себе промовив Андрій. <br /> Мольфар повернувся до Андрія і не впізнав його. Перед ним стояв красивий і стрункий юнак у срібному одязі. Його обличчя було схвильоване, а очі горіли тим дивним вогнем, якого мольфар завжди боявся. Та цього разу це було щось інше - тепле і пристрасне.<br /> - Тут вся моя сім’я і родина, - рішуче промовив він. – Так-так, сім’я і <br /> родина. Ви замінили мені всіх: я вам вдячний. Жодним словом чи поглядом, або, навіть, думкою ви мене не образили, а зігріли і терпіли, навчали і раділи разом зі мною, ніби це була ваша особиста перемога чи здобуток. Свою любов і ніжність ви передавали мені, навчаючи терпіти і долати труднощі, в усьому бачити прекрасне і добре, відчувати і сприймати, дбати про життя інших, забуваючи про своє, бо ми сильніші. Такими створила нас природа.<br /> Я прошу Вас, благословіть мене, як це роблять земляни. Я повинен виконати останнє прохання свого діда і покінчити з цим, - і він став на одне коліно перед мольфаром. Мольфар зняв з шиї срібний ланцюжок з хрестиком і повісив його на шию юнакові. Затим, прочитавши молитву, перехрестив і обняв. Андрій ще якусь хвильку постояв, а затим підняв догори руки полетів. <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9085 2017-10-21T10:25:46Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> РЕКВІЄМ<br /> Грала скрипка,<br /> Співала скрипка...<br /> Ранок бринів<br /> На росі у траві.<br /> <br /> То сльози Вкраїни,<br /> Бо синів хоронила,<br /> Що мужньо стояли<br /> У важкій боротьбі.<br /> <br /> Ранок зіграв<br /> Свою пісню останню<br /> Й полинули в небо<br /> Діти її.<br /> <br /> Мужні, красиві<br /> І різні за віком,<br /> діти Вкраїни -<br /> Гордість її.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9084 2017-10-21T10:20:03Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> Хазяїчка саду.<br /> Вона старим говорила:<br /> - Полетіли зірки,<br /> Будуть прилітати<br /> І в Висі купатись.<br /> У саду твоїм Каленик<br /> Раз на рік бувати.<br /> <br /> І з тих пір<br /> Над садом діда<br /> Лебеді літають.<br /> І сідають в водах Висі<br /> Та й відпочивають.<br /> <br /> У народі люди кажуть:<br /> - Це зоряні птиці...<br /> Ну, а бджоли -<br /> Лікарі і стражі землиці.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9083 2017-10-21T10:15:47Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> А навколо них, як квіти,<br /> Цілий рій бджолиний -<br /> Танцювали і співали<br /> Про щось говорили.<br /> <br /> Пара плавно опустилась<br /> І старим вклонилась,<br /> А затим на лебедів<br /> Знов перетворилась.<br /> <br /> Вони в небо піднялися<br /> Й над садом літали,<br /> У великій піднебесній<br /> Зіроньками стали.<br /> <br /> Враз все стихло<br /> Й тиша дивна<br /> По землі пливла<br /> Лише бджілка малесенька<br /> Знову загула.<br /> І до неї позлітались<br /> Бджілки медові.<br /> Вони щось усі жужжали,<br /> Про щось домовлялись.<br /> Потім разом піднялися<br /> І в небо подались.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9082 2017-10-21T10:07:54Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти, Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> БАГАТТЯ<br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни,<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> Вона шила, вишивала,<br /> Ніби соти ткала...<br /> Коли бачать старі,<br /> А ран вже й не стало.<br /> <br /> З того місця б'ється промінь,<br /> Що життя несе<br /> І дарує тілу радість<br /> На життя усе.<br /> <br /> Хлопець з дівчиною встали<br /> І старими вклонились.<br /> В граціозному поклоні<br /> Вони зупинились.<br /> <br /> Затим тихо так змахнули,<br /> Мов крильми, руками<br /> І над садом незвичайна<br /> Музика заграла.<br /> <br /> Піднімалась до небес<br /> Гармонія звуків,<br /> Пливла садом і давала<br /> Всім життя в співзвуччі.<br /> <br /> Старі диву дивувались,<br /> Дивлячись на дійство.<br /> Легко й вільно танцювали<br /> Хлопець і дівчина.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9081 2017-10-21T09:57:44Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Щасливі й здорові<br /> Додому вертались.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І всі вже забули<br /> Гірку долю графа<br /> І дівчини Лонго.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> Люди знов хворіють<br /> І немає ради...<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9080 2017-10-21T09:51:49Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> Степанида підступила<br /> І рани обмила,<br /> А затим своїм чар-зіллям<br /> Їх і обробила.<br /> <br /> Раптом бджоли налетіли<br /> І на рану сіли.<br /> Ворушились, копошились<br /> Й про щось гомоніли.<br /> <br /> Потім різко піднялися<br /> Тричі облетіли<br /> І у сонячнім промінні<br /> Тихо розченились.<br /> <br /> Залишилась лиш одна,<br /> малесенька бджілка,<br /> Щось співала і дзижчала,,<br /> Ніби говорила.<br /> <br /> Степанида з Калеником<br /> На неї дивились<br /> І не знали, що ж і думать<br /> Від такого дива?<br /> <br /> Бджілка нитку золотую<br /> У Сонечка взяла<br /> І хоботком золотим<br /> Рани зашивала.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9079 2017-10-21T09:43:38Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> <br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> Він нарешті зупинився,<br /> Постояв ще хвильку,<br /> А вгледівши Степаниду -<br /> Аж перехрестився.<br /> <br /> -Слава Богу, Степанидо,<br /> Ти вже повернулась!<br /> Бери швидко свої ліки,<br /> Що рани всі гоять.<br /> Я джерельної води -<br /> І пішли за мною.<br /> <br /> Степанида не барилась,<br /> Кошика вхопимла<br /> Й за Калеником швиденько<br /> У сад поспішила.<br /> <br /> Коли ближче підійшла,<br /> Побачила пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й від ран потерпала.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9078 2017-10-21T09:36:59Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> Дід швиденько до господи,<br /> Аби ліки взяти,<br /> А назустріч Степанида,<br /> Господиня-мати.<br /> <br /> - Ти чого це так біжиш,<br /> Ніби час свій гониш? -<br /> Дід щось тихо проказав<br /> Та й проскочив мимо.<br /> Степанида з цікавості<br /> За ним учепилась.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9077 2017-07-24T09:54:08Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> КАША<br /> Найкраща в світі каша,<br /> То гречка степова.<br /> Її готує наша<br /> Бабусенька стара.<br /> А ще вона готує<br /> Пшеничну і смачну,<br /> Бо колос виростає<br /> У тім таки степу.<br /> Безкрайній і великий,<br /> Родючий і смачний<br /> Розкринувся вольготно<br /> Наш красень степовий.<br /> <br /> <br /> <br /> Ніжний поцілунок<br /> Ранкової роси<br /> Пробудив в світанку<br /> Гармонію душі.<br /> І заграли струни<br /> Забриніли фарби -<br /> Пробудилось небо<br /> Від такої гами.<br /> <br /> <br /> Гуляє вітер в степу вільнім,<br /> Шукає місце, де б спочить?<br /> Та раптом бачить на кургані<br /> Козак із кобзою сидить.<br /> Він грає думу й виливає<br /> Свій сум і гіркоту буття...<br /> Його Вкраїна знов страждає.<br /> О, як болить його душа!<br /> Вітер притих і сів спочити,<br /> Та струна кобзи в серце б'є.<br /> Він піднімається і ли не,<br /> На Схід, де тяжкая війна іде.<br /> З розгону, смерччю, б'є по гадах,<br /> Що виповзли із нір своїх.<br /> Перевертає їхні &quot;Гради&quot;<br /> І викидає за поріг.<br /> Проснулись люди, пробудились,<br /> Від того катового сну.<br /> І разом з Вітром очищали<br /> Вкраїну рідную свою.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9076 2017-07-13T14:52:10Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> Дід до лебедів ступив,<br /> Та враз зупинився.<br /> Протер очі раз і вдруге,<br /> Ще й перекрутився,<br /> А затим посмикав вухо,<br /> Бороду поскуб,<br /> Та нічого не змінилось...<br /> <br /> Він здивовано дивився<br /> На молоду пару,<br /> Що лежала на траві<br /> Й тихо так стогнала -<br /> З грудей білих на траву<br /> Кров жива стікала.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9075 2017-07-13T14:41:34Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> Тільки сонце піднялося<br /> Як бджоли злетілись<br /> І роями на шуліку<br /> Разом налетіли.<br /> Той піднявся вище в небо<br /> І там розченився.<br /> Дід полегшено зітхнув<br /> І бджолам вклонився.<br /> <br /> Бджоли пісню заспівали<br /> І в сад полетіли,<br /> А, можливо, хто і в поле,<br /> У них своє діло.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9074 2017-07-13T14:37:33Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> <br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> <br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> <br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> <br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> <br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> А ще дід любив послухать<br /> Пісню солов'я,<br /> Що співав той до схід сонця<br /> Ніби та душа.<br /> Зустрічали перший промінь<br /> Бджілки медові<br /> І співали свою пісню<br /> Про красу землі.<br /> <br /> Якось вранці на світанку,<br /> Вийшов дід у сад,<br /> Коли бачить, а в саду<br /> Лебеді лежать.<br /> Він тихенько підступив,<br /> Аби роздивитись,<br /> Що це трапилось із ними,<br /> Що лежать побиті?<br /> &quot;Хто ж посмів підняти руку<br /> На таку красу?&quot;<br /> <br /> Коли чує зашуміли<br /> Яблуні і вишні,<br /> А за ними і калина -<br /> Дід враз зупинився.<br /> Головою похитав:<br /> &quot;Що це за біда?&quot;<br /> Раптом бачить,<br /> А над садом<br /> Шуліка літа.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9073 2017-07-13T14:29:45Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> Вони в них купаються,<br /> Весело сміються,<br /> А затим по райдузі<br /> В небо знов несуться.<br /> Отака от казочка<br /> Внученько моя!<br /> - Ні, бабусю люба!<br /> Ти колись казала,<br /> Що зіронька упала.<br /> А куди вона упала?<br /> <br /> - Ну, гаразд,<br /> Тоді вже слухай!<br /> Жив на світі садівник -<br /> Калеником звався.<br /> Невеличкий, ніби гриб,<br /> Садом милувався.<br /> До схід сонця він любив<br /> Обійти свій сад -<br /> Обдивиться, придивиться<br /> І допомогти,<br /> Щоб не з'їли деревце<br /> Вреднії жуки.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D0%B1%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%87%D0%B0:%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D1%86%D0%B5&diff=9072 2017-07-13T14:23:46Z

<p>Сонце: </p> <hr /> <div>ВАЛЕНТИНА ЯЦКУЛ-ПАНТАЗЬЄВА<br /> <br /> [[Степова перлина (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> [[Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)]]<br /> <br /> <br /> <br /> В І Р Ш І<br /> <br /> [[Ода воді]]<br /> <br /> <br /> <br /> Ж Ж Ж<br /> <br /> Січнева райдуга<br /> Над землею стала -<br /> Передвечірнє небо<br /> Радо привітала.<br /> ЇЇ краса -<br /> Вінчалась всього мить,<br /> КОРОНОЮ,<br /> Що радістю бринить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Осінь. Пожовкле листя...<br /> В задумі парк стоїть.<br /> Тихо співає пісню<br /> Вітер, що зупинився на мить.<br /> О, якби то знали люди -<br /> Про суть свою земну<br /> Вони б, можливо, здригнулись,<br /> Прочитавши думу сумну.<br /> Парк прощався з небом<br /> І тими кого стрічав,<br /> Кому так щедро і ніжно<br /> Радість завжди дарував.<br /> Зиму він ще простоїть,<br /> А весною уже впаде.<br /> Від рук жорстоких і сильних<br /> І не скаже нікому про те.<br /> Та біль я цю відчула...<br /> І серденько зжалось на мить<br /> Я ж до дерев посміхнулась<br /> І поглядом їх обняла:<br /> - Я не віддам вас нікому,<br /> Ви моя юність жива.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Тихо й спокійно<br /> У ріднім краю.<br /> Милуюся степом<br /> І річечку зрю.<br /> Така собі мила<br /> Й спокійна вона<br /> Болотами вкрита<br /> І в кочках земля.<br /> Розчісує коси<br /> Старої верби,<br /> А там, недалеко,<br /> Стоять молоді.<br /> І мову із явором<br /> Тихо ведуть<br /> Про те, що колись,<br /> Відбувалося тут.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Вітер-бурлака <br /> Степом гуля...<br /> В пориві кохання<br /> Свій зліт зупиня.<br /> Торкаючись ніжно<br /> Пелюсточок цвіт,<br /> Духм'яний над степом<br /> Несе первоцвіт.<br /> Підносить його<br /> В піднебесную вись,<br /> А там вже і страж<br /> України летить.<br /> Вдихає орлан<br /> Терпкий запах землі,<br /> І тихую пісню<br /> Співає вгорі.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> У тих світах,<br /> Де бродить світло,<br /> Існує правда лиш одна -<br /> ВОНО народжує кохання <br /> Й несе гармонію буття.<br /> В такому світлі пробудилась <br /> Земля прекрасная моя.<br /> Вона створила світ чарівний<br /> Із того, чим жила сама.<br /> То барви радості і смутку,<br /> Веселий сміх і забуття.<br /> Дитя народжене в потугах,<br /> І новий день, нове життя.<br /> І в цьому світлі - ми, земляни,<br /> Не є єдинними в житті.<br /> Існує безліч ще галактик,<br /> Де люди є такі, як ми.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Господи!<br /> Хліб наш насущний<br /> Дай нам сьогодні.<br /> І благослови рід наш великий<br /> На благії діла.<br /> І освяти нашу землю,<br /> Щоб була родюча і плодоносна.<br /> А ми, її діти, господарями на ній.<br /> Амінь.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> ІСТОРІЯ ПОКОЛІНЬ<br /> <br /> Послухай степ, що пахне хлібом.<br /> Відчуй роки його століть.<br /> Відкрий сторінку древніх скіфів,<br /> Що проживали тут колись.<br /> Вони, як ми, любили ніжно<br /> І поклонялися землі.<br /> В вечірніх сутінках вдивлялись<br /> В простори неба осяйні.<br /> Я розповім тобі легенду,<br /> Яку повідали мені<br /> В весняну пору на світанку<br /> Духм'яні трави степові.<br /> <br /> Якось так трапилось весною,<br /> Що занедужав я і зліг.<br /> І що вже матінка зі мною<br /> Набідкалась і збилась з ніг.<br /> І навіть фельдшер, старий воїн,<br /> Відвівши очі кудись вбік,<br /> Хрипучим голосом промовив:<br /> -Прости! Такий, його, короткий вік.<br /> Затим, вклонившись, вийшов з хати,<br /> А мати сіла край стола<br /> І скільки часу так сиділа -<br /> Вона того не пам'ята.<br /> А тільки чує хтось у хаті<br /> Й до неї тихо промовля:<br /> - Спочинь. Засни. І три дні к ряду<br /> Нехай все тіло спочива.<br /> Ти не турбуйся за синочка.<br /> Якщо від Бога - то прости,<br /> Якщо ж це люди наробили,<br /> То ще поборимося ми.<br /> А ти, вставай, малий козаче,<br /> Потомок скіфів, внук Орла.<br /> Борись за долю й край свій рідний -<br /> Звільняй же душу для добра.<br /> <br /> Немов у сні я встав на ноги<br /> Й пішов за голосом у ніч.<br /> І вже не знаю, яким чином<br /> Я серед степу - ніби вріс.<br /> Дивлюсь, сидить біля багаття<br /> Старий, красивий, сивий дід.<br /> Кущаві брови над очима,<br /> А погляд! В душу тобі вліз...<br /> - Знімайте з нього одежину,<br /> В овчину кутайте скоріш.<br /> Ти, Степанидо, дай попити<br /> Чарівних трав з луків твоїх.<br /> А ти, козаче, не кривися.<br /> Засни міцним,козацьким сном.<br /> Нехай же рід твій, що від скіфів,<br /> Пробудить силу і любов -<br /> І він торкнувся дивним жезлом<br /> Моїх грудей, і я заснув.<br /> <br /> Прокинувсь вранці, на світанку.<br /> Духм'яний запах дивних трав<br /> Плив над землею ще в тумані<br /> І спокій душу огортав.<br /> Коли дивлюся,Степанида<br /> Збирає крапельки роси<br /> Від різних трав, що дарували,<br /> Нектар від Матінки-Землі.<br /> Вона мене ним напоїла<br /> Розтерла тіло і дала<br /> Від дуба гілочку, сказавши:<br /> - Ось цей дарунок від Орла.<br /> Я взяв його і дивна сила<br /> Пройшла по тілу зверху вниз -<br /> Мені здалося, ніби крила<br /> Вже підіймають мене ввись.<br /> Та то мені лише здалося,<br /> Бо гілка в жезл переросла,<br /> І я побачив друга скіфів -<br /> Орла, що степ оберігі.<br /> Могутня велич, сила духу,<br /> А погляд! Мудрий, із віків.<br /> Я, ніби, Велесову книгу -<br /> Читав історію дідів.<br /> І підіймали мене крила,<br /> Й несли курганими степів,<br /> Що залишали в пам'ять скіфи,<br /> Де їхній дух віками жив.<br /> <br /> Хвилює вітер трави степу,<br /> Доносить запах чебреця...<br /> Я, раптом, чую як співає<br /> Земля Вкраїнськая моя.<br /> - Нарешті ти з'єднавсь з Землею...<br /> Тепер з Ярилом подружись<br /> Візьми у нього промінь Логос<br /> І стань таким, як був колись.<br /> Послухай, що співають трави<br /> І Жайвір сонця угорі.<br /> Згадай, як ми з тобой шукали<br /> Джерела чистої ріки,<br /> Щоб на Івана, на Купалу,<br /> Люди очиститься змогли,<br /> Ввібравши силу від Ярила, <br /> Що дарували нам Боги. -<br /> Щось тепле й ніжне розлилося<br /> По всьому тілу зверху вниз.<br /> - Зійшлись в душі твоїй віднині<br /> Великий і малий світи.<br /> У тебе сила є орлина -<br /> То ж піднімайся і лети.<br /> Та пам'ятай, що орли степу<br /> Завжди вертаються сюди.<br /> <br /> Багато літ з тих пір минуло...<br /> І ось я тут, з внуком своїм, -<br /> Навчаю слухать степ свій рідний -<br /> Відчуть історію віків.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Літо, літечко, літа! -<br /> тихо пісеньку співа<br /> вітер в лузі на траві,<br /> і біжить він по воді,<br /> очеретом шелестить<br /> і з вербою гомонить.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Якщо хочеш убити -<br /> То ти уб'єш.<br /> Але, чи створиш ти той світ<br /> Гармонія, якого існувала і в тобі?<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> МАСЬКА<br /> Наша Маська дуже хитра -<br /> Любить ліжечко моє.<br /> Тільки мама гасить світло,<br /> Як вона до мене йде.<br /> Прийде й тихо замуркочить<br /> І лизне мене у ніс,<br /> Ніби хоче перевірить<br /> Чи вмивалась я на ніч.<br /> А затим тихенько ляже,<br /> Завуркочить, заспіва.<br /> І під спів її приємний<br /> Вмить злипаються глаза.<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> Гуляє вітер по Вкраїні...<br /> Приносить дух Карпатських гір...<br /> І я душею до них лину,<br /> Хоч корінь мій - степовиків.<br /> Я відчуваю силу й ніжність,<br /> Красу й гармонію землі.<br /> І мову матінки-природи,<br /> Що просить їй допомогти.<br /> О ти, народе мій духовний,<br /> Що любиш замлю із віків!<br /> Ти маєш сіять зерна добрі<br /> Й гасить вогонь жорстоких дій.<br /> Лиш доброта і ясний розум<br /> Врятує Землю від біди.<br /> Дитячий сміх і чисті води,<br /> Нехай дзвенять у всі віки!<br /> <br /> ж ж ж<br /> <br /> <br /> <br /> МОЯ БАБУСЯ<br /> <br /> Моя бабусенька на призьбі<br /> Сидить тихесенько дріма,<br /> А вітерець, пустуньчик вічний,<br /> ЇЇ голівоньку ласка.<br /> Вона убілена роками,<br /> Спокійна мудрість спочива.<br /> Та раптом чую, що бабуся<br /> Тихенько пісеньку співа:<br /> &quot;Ой, літав орел,<br /> А за ним орлята.<br /> Та били панів<br /> Й турченят проклятих.<br /> Турчинята-яничари,<br /> Діти України,<br /> Ви відчуйте своїм серцем<br /> Та й своє коріння.<br /> Дух козацький <br /> Вільним степом<br /> Дихає над вами -<br /> То ж відкрийте свою душу<br /> Й летіть за орлами&quot;.<br /> <br /> Отак тихесенько співає<br /> І струни дум перебирає,<br /> Що виринають із років<br /> ЇЇ життя, її дідів.<br /> Я присідаю й пригортаюсь<br /> До теплих вузлуватих рук.<br /> І тихо, як завжди, прохаю:<br /> - Бабуню! Казку розкажіть...<br /> - То слухай...<br /> Якось вранці на світанку<br /> Біг туман від річки в степ.<br /> За калину зачепився,<br /> Біля дуба зупинився.<br /> Сів на лаву та й сидить.<br /> Я в віконце виглядаю,<br /> А туман мене вітає<br /> І тихенько огортає...<br /> В росах трав мене купає,<br /> А затим приліг спочити<br /> Й нумо казку говорити...<br /> <br /> - Степанида - жінка степу<br /> Й берегиня всіх людей,<br /> Степ свій рідний споглядала<br /> І недобре віщувала,<br /> Сльози градом проливала,<br /> Як мале дитя кричала.<br /> В Бога доленьку прохала<br /> Для прекрасної Вкраїни,<br /> Що живе, мов та билина,<br /> І ніяк не може встати,<br /> Щоб красу всім показати.<br /> <br /> Кили б знала долю<br /> Дівчина-билина,<br /> То в погожу днину<br /> Вийшла б погулять.<br /> І на лузі стріла б<br /> Синьооку Діву,<br /> Що уміє серце <br /> Й душу звеселять.<br /> <br /> Діва та виходить<br /> З чистої водиці,<br /> Бо на лузі дивнім<br /> Озеро стоїть.<br /> І в погожу днину<br /> У ясну годину<br /> Синьоока Діва<br /> Любить походить.<br /> <br /> Все навкруг співає<br /> І чарує око.<br /> Веселкове щастя<br /> Грає на землі.<br /> І кого зустріне<br /> Синьоока Діва<br /> Той одержить долю<br /> Матінки-Землі.<br /> <br /> Та не вийшла Діва<br /> В нічку горобину,<br /> І терпіли голод<br /> Люди на землі.<br /> Лише Степанида<br /> Дбала й рятувала<br /> Від обіймів смерті<br /> Душі ще живі. <br /> <br /> В потрясінні страшнім,<br /> Від голодомору,<br /> Люди піднімались<br /> І до степу йшли.<br /> Там їх знов стрічала<br /> Степанида-Мати<br /> Й доленьку прохала<br /> В Матінки-Землі.<br /> <br /> Так минули роки...<br /> Встала Україна.<br /> І вінок терновий<br /> Квітами розцвів.<br /> А в садах вишневих -<br /> Засміялись діти,<br /> Співом солов'їним<br /> Ранок забринів.<br /> <br /> Отака от казка <br /> У тумана вийшла -<br /> Про Вкраїну нашу<br /> Ніжно-чарівну.<br /> І не дай вам Боже<br /> Позабути люди -<br /> Ці страшні уроки<br /> На своїм шляху!<br /> <br /> Ці слова, як реквієм,<br /> Прозвучали в силі.<br /> І вона замовкла<br /> В роздумах своїх.<br /> Тільки тихо, тихо<br /> По обличчю бігли<br /> Сльози, ніби роси,<br /> Що до сонця йшли.<br /> <br /> <br /> ПРАВДА ЖИТТЯ<br /> <br /> - Як важко жить серед людей<br /> І залишатися людиной,-<br /> так говорив колись дідусь,<br /> І звали всі його - Каленик.<br /> Його життя - епоха бур,<br /> Що пролетіла над землею,<br /> І захопила всіх в той круг,<br /> Змішавши правду із брехнею.<br /> Але таке воно життя,<br /> Що крутоверхи всі зриває.<br /> І ставить крапки навкруги,<br /> Бо світло правди виринає.<br /> І в тому світлі ти сама -<br /> Шукаєш шлях свій до спокути.<br /> Через любов і доброту<br /> У світ ітиму до вас люди.<br /> <br /> <br /> ЖУРАВОЧКА<br /> (казка)<br /> <br /> Ось послухайте малеча,<br /> Що я зараз розповім.<br /> У краю, де ви живете,<br /> Вироста трава полинь.<br /> ЇЇ вітер колихає,<br /> Пісню радості співає,<br /> Але дивная трава -<br /> Лиш голівкою хита.<br /> <br /> - То що ж трапилось такого,<br /> Що сумує ця трава?<br /> І на пісеньку щасливу<br /> Лиш голікою хита.<br /> <br /> -Вона знає, що вітри,<br /> То великі брехуни.<br /> Тут все грають і співають,<br /> А там дуба виривають.<br /> І за ними йде біда,<br /> І спокою вже нема.<br /> <br /> Старі люди говорили,<br /> Що жила колись в степу<br /> Дивна жінка-чарівниця,<br /> Й силу мала не просту...<br /> Як проходила лугами<br /> Або йшла над берегами -<br /> Густі трави виростали,<br /> Птахи гніздечка там клали<br /> І співали солов'ї<br /> Від зорі і до зорі.<br /> Завітавши у хатину, <br /> Залишала по перлині,<br /> Що вогонь життя несла<br /> І родину берегла.<br /> <br /> Але так воно ведеться,<br /> Що життя зі смертю б'ється...<br /> І краса тому причина,<br /> А в народі є личина,<br /> Що підточує нутро<br /> Й гине з нею все добро.<br /> <br /> Якось люди на світанку,<br /> Привітавши промінь ранку,<br /> Поспішили на поля,<br /> Де пшениця золота<br /> У важке колосся вбралась,<br /> Й ніби море колихалась.<br /> Бачуть полем йде дівчина,<br /> А за нею пісня лине.<br /> У руках важке колосся,<br /> Голубі волошки в косах.<br /> Сарафан, мов маків цвіт,<br /> І кофтина, як той сніг.<br /> <br /> Вся громада зупинилась<br /> І здивовано дивилась.<br /> А дівчина повернулась,<br /> До людей всіх посміхнулась,<br /> Колос кинула до ніг<br /> І сріблястий її сміх<br /> Задзвенів, мов роса ранку,<br /> Що пробуджує світанки.<br /> Та й по тому зникло все.<br /> <br /> Всі зчудовано стояли<br /> І дивились і мовчали...<br /> - Хліб дарує нам Земля -<br /> Для багатства, для добра.<br /> Колос цей нам треба взяти<br /> Й по зернині всім роздати.<br /> Хто зуміє зберегти<br /> Цю зернину до весни,<br /> В того в хаті буде сміх<br /> І смачний великий хліб.<br /> А ще таїну буття<br /> Він пізнає за життя,-<br /> отак мовила вона,<br /> дивна жінка, чарівна.<br /> <br /> Важкий колос підняла<br /> Й по зернинці роздала.<br /> Залишилась лиш одна,<br /> Ніби маківка мала.<br /> - Це тобі, моє дитя,-<br /> тихо мовила вона<br /> до сирітки, що стояла<br /> й мовчки ручку простягала.<br /> - Моя матінка слаба<br /> І в нас їсточки нема.<br /> Чорний Мор забрав усе...<br /> - Не біда, моя маленька.<br /> Скоро встане твоя ненька.<br /> Ти траву ось цю візьми<br /> Завари і остуди.<br /> А як мама схоче пити,<br /> Ти навхрест дай їй іспити.<br /> А зернятко це сховай -<br /> До весни не відкривай.<br /> <br /> Час спливав. Настала осінь.<br /> Золота й прекрасна мить -<br /> Все багатством тут бринить,<br /> Ліс змінив своє вбрання.<br /> І земля уже не та.<br /> Ранки стали прохолодні...<br /> Ну, а ночі, ті холодні...<br /> Заспішили й журавлі<br /> В теплі дальнії краї.<br /> Вони в небо піднімались<br /> І на землю опускались.<br /> Силу брали від Землі,<br /> Щоб летіть в чужі краї.<br /> <br /> У неділю пообіді <br /> Дівча вийшло погулять<br /> Й квіти осені зібрать,<br /> Що лишились ще живі,<br /> Як дарунок для душі.<br /> Вона бігала, співала<br /> Й не замітила як стала<br /> Перед вовком, що лежав<br /> Й хижо зуби вишкіряв.<br /> <br /> Раптом в небі журавлі<br /> Закричали всі:&quot;Курли!&quot;<br /> Мов стріла, на землю впали<br /> Й дзьобом вовка відганяли.<br /> Він же шкірився, крутився...<br /> І таки свого добився -<br /> Прокусив пташині крила,<br /> Що найбільше його била<br /> Й око дзьобом простромила.<br /> Він схопився і побіг,<br /> Залишивши крові слід.<br /> Журавлі враз піднялися<br /> І журбою пройнялися.<br /> Вони сіли й цокотали,<br /> Журавлиху піднімали,<br /> Але та була безсила -<br /> Тільки щось там цокотіла.<br /> <br /> Підійшло мале дівча:<br /> - За сестрицю буду я.<br /> Не хвилюйтесь журавлі,<br /> Повертайтесь повесні.<br /> <br /> Обережно підняла <br /> І додому понесла.<br /> Вдома рани обробила,<br /> Накормила, напоїла.<br /> Із трави-полинь гніздо<br /> Біля печі примостила.<br /> А на ранок новина<br /> Облетіла півсела...<br /> Люди сходились до хати<br /> Вдови дівчину вітати<br /> І побачить журавлиху,<br /> Цю сміливу диво-птицю.<br /> А вона собі сиділа<br /> Й тихо щось там жебоніла.<br /> <br /> Ось прийшов коваль села,<br /> Мудра й світла голова.<br /> Перед ним вся дітвора<br /> Шумно двері відчиня. <br /> На порозі зупинився,<br /> До ікони помолився,<br /> Господині шану склав<br /> І народ весь привітав.<br /> Крізь густі кущаві брови<br /> Хитро глянув на дівча,<br /> А затим спитав суворо:<br /> - Ти, Журавочка мала? -<br /> А вона вся зашарілась<br /> І на матір подивилась.<br /> - Ану, доню, підійди<br /> І мішок зерна прийми,<br /> Щоб крилаті журавлі<br /> Повертались повесні.<br /> - Та у нас всього доволі,-<br /> тихо мовило дівча.<br /> - Ну, той добре, - він промовив,-<br /> Цей дарунок від села...<br /> <br /> Скоро стихли всі розмови.<br /> Час нічний. І небо спить...<br /> Лиш не спиться журавлисі,<br /> Зранене крило болить.<br /> Вона стогне, як людина,<br /> Біля печі у кутку,<br /> А мале дівча клопоче,<br /> Кладе травку чарівну.<br /> Це дарунок Степаниди,<br /> Що для мами їй дала.<br /> І ось знову пригодилось<br /> Це чар-зілля для життя.<br /> <br /> Врешті стихло все в кімнаті...<br /> І не чути й цвіркуна.<br /> Тільки Місяць однобокий<br /> В чужі вікна загляда.<br /> Його сяйво пробудило<br /> Журавлиху у кутку -<br /> Стрепенулась й потягнула<br /> Срібну нитку чарівну.<br /> Стала дзьобом зашивать,<br /> Тяжкі рани закривать.<br /> Як роботу цю скінчила,<br /> Підняла догори крила.<br /> Раз змахнула, потім - ще,<br /> А затим іще, іще...<br /> Та, мабуть, крило боліло,<br /> Вона знітилась і сіла.<br /> <br /> А мале дівча не спало,<br /> Тихо так собі лежало.<br /> Коли чує шелестить,<br /> По підлозі щось біжить.<br /> А то мишки, що в коморі<br /> Заховались до весни.<br /> Принесли до журавлихи<br /> Нове зілля чар-трави.<br /> Вони тихо поклонились,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В сяйво місячне вплітались,<br /> В новий образ обертались.<br /> І предстали знахарі,<br /> Чудо-лікарі землі.<br /> - Нас прислала ваша Мати<br /> Тяжкі рани лікувати.<br /> Ось, філейник - знищить біль.<br /> Коров'як - завершить ціль.<br /> Вони крила розкривали<br /> Й довго щось там чаклували.<br /> Раптом срібний сміх Зорі<br /> Забринів десь у вікні.<br /> Лікарі враз заспішили<br /> Й до схід сонця все скінчили.<br /> Поклонившись, завертілись,<br /> Завертілись, закрутились...<br /> В мишки знову обернулись<br /> Та й до нірки повернулись.<br /> <br /> Журавлиха піднялась,<br /> По кімнаті раз пройшлась.<br /> Розпрямила свої крила -<br /> Й сонце в хаті засвітилось.<br /> Коли дивиться мала,<br /> А це жінка степова.<br /> - Ну, Журавочка, прощай!<br /> І мене не забувай.<br /> Люди вранці все забудуть,<br /> Турбувать тебе не будуть.<br /> Але ти запам'ятай:<br /> Хижим вовком у твій край<br /> Повернулася біда...<br /> Вона душу виїда.<br /> Лиш дитячий сміх землі<br /> Та крилаті журавлі<br /> Порятують весь твій край.<br /> Ти, дитино, так і знай!<br /> Ось, візьми собі на згадку<br /> Перстень Матері-Землі.<br /> Якщо буде скрута сильна<br /> Ти на землю поклади<br /> І скажим такі слова:<br /> - Стань же тут полинь-трава!<br /> Перстень Матері прийми<br /> І народ мій захисти!-<br /> Дівча ніжно обняла,<br /> Повернулась та й пійшла.<br /> <br /> Вже пройшло багато років...<br /> Врятувала нас земля<br /> Від біди дитячим сміхом<br /> Й чистотою джерела.<br /> А коли весна приходить,<br /> Прилітають журавлі.<br /> І вітають нашу землю<br /> Криком ранньої весни.<br /> <br /> <br /> <br /> МАМИНА КАЗКА<br /> <br /> Тихо й затишно в кімнаті...<br /> Чути лише як дрова<br /> Тріскотять у грубі теплій,<br /> Мов вигукують слова.<br /> Мама доню обіймає<br /> І до себе пригортає.<br /> На ослінчик посадила<br /> І до грубки притулила.<br /> -Ти послухай, моя доню, -<br /> ніжно мовила вона, -<br /> Може, казочку складають<br /> Лісові сухі дрова.<br /> <br /> Доня вушко притулила<br /> Й хитро губоньки стулила:<br /> - Ні, матусенько моя,<br /> Щось не чую я слова.<br /> А дрова так розтріщались,<br /> Що всі казочки злякались!<br /> - Ну й хитруха, ти мала,<br /> А в тім, казочка така...<br /> <br /> За високими горами,<br /> За дрімучими лісами,<br /> В вільнім краї степовім,<br /> Де росте трава полинь,<br /> Горде плем'я проживало.<br /> Про сім'ю і діток дбало.<br /> <br /> Серед них була бабуся.<br /> Скільки літ? Ніхто не знав...<br /> А зустрівшись - поклонялись<br /> Й шану їй до ніг всяк клав.<br /> Всі бабусю цю любили,<br /> Бо то мудрість їх була.<br /> І до неї всі тулились -<br /> Чи то радість, чи біда.<br /> <br /> Та бабуся добре знала,<br /> Як на зорях ворожить.<br /> І малих діток навчала<br /> Землю рідную любить.<br /> Вийде з ними в чисте поле,<br /> З вітром мову заведе.<br /> А затим малих навчає<br /> Слухать степ, який цвіте.<br /> <br /> Вона добре знала трави, <br /> Що росли в оцім краю.<br /> Й гарно рани лікувала,<br /> Відганяючи біду.<br /> Та найбільшим її дивом<br /> Було те, що на зорі <br /> Вийде Сонечко стрічати<br /> Й взнає тайни всі земні.<br /> <br /> Так було і цього разу.<br /> Вийшла в степ, він гомонить...<br /> А над ним орел літає -<br /> Вірний друг і захисник.<br /> Тихо-тихо усміхнулась...<br /> Синю стрічку з кіс зняла,<br /> І на землю опустила -<br /> Враз з'явилася вода.<br /> <br /> Вона вмилась, напилася -<br /> І Царівна Степова<br /> У красі своїй постала.<br /> Й задзвеніла вся земля!<br /> У пошані перед нею<br /> Посхилялися квітки.<br /> Веселкове щастя неба<br /> Опустилось до землі.<br /> <br /> Привітавши царство степу,<br /> Стала слухати вона:<br /> Що у кого, де з'явилось,<br /> І яка в тім дивина?<br /> Ось до неї підійшли<br /> Два безсмертники брати:<br /> - Цеї ночі,- сповістили,-<br /> Місяць квітку нам послав.<br /> А дитя, цієї квітки,<br /> Дуб столітній перейняв.<br /> Здивувалася Царівна<br /> Й наказала дать коня.<br /> Та й помчала степом вільним,<br /> Обганяючи орла.<br /> Серед степу дуб столітній<br /> Одиноко виростав,<br /> Як побачив Степаниду -<br /> Шану їй до ніг поклав.<br /> -Кажуть, квітку цеї ночі,<br /> Місяць-Братик нам прислав,<br /> А дитя цієї квітки<br /> Ти у себе приховав.<br /> -Ні, Царівно моя люба!<br /> Це дитя тобі вручу,<br /> Але виконай бажання,<br /> Що у тебе попрошу.<br /> Ти дозволь моєму роду<br /> Процвітать в твоїм краю.<br /> Лісосмугою пройдуся<br /> Й не порушу я красу.<br /> Ось, дитя людської долі...<br /> Силу, щастя ї красу -<br /> Я дарую цій дитині<br /> Й роду вічного його.<br /> <br /> Тут Царівна усміхнулась<br /> І дитятко прийняла.<br /> - Ніжність й радість я дарую<br /> І польоту від орла.<br /> А тобі, столітній Дубе,<br /> Лісосмугою рости<br /> І дитя це захищати -<br /> Жити в дружбі нам завжди!<br /> <br /> З того часу рід козацький<br /> В степовім краю зростав.<br /> І любив він степ широкий,<br /> І під дубом вночі спав.<br /> Поклонявся Сонцю й Небу,<br /> Землю рідную стеріг.<br /> А як ворог зазіхався -<br /> Не пускав і на поріг.<br /> <br /> Ось таку нам казку склали<br /> Лісові оті дрова.<br /> А тепер вже час і спати,<br /> Бо вже пізняя пора.<br /> <br /> <br /> жжж<br /> <br /> Душа спочива,<br /> Коли вірші склада,<br /> Що линуть, мов пісня трембіти.<br /> І сміх-пересміх<br /> Дзвенить і біжить,<br /> Щоб рифму ніде не подіти...<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Послухай мову України,<br /> ЇЇ співанки золоті.<br /> Народна мудрість - то перлина,<br /> То світ далекого путі.<br /> В її барвистім різнокіллі<br /> Встає великий світ душі,<br /> А люди, гордість України,<br /> Несуть і гумор, цвіт її.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Тихо шепоче річка,<br /> Дзижчать комарі на воді.<br /> Кує зозуля літа,<br /> А тільки не знати чиї.<br /> Отак тамуючи подих,<br /> Лежу в буйноцвітті трав.<br /> Вдихаю я запах природи<br /> Й лечу в піднебесную даль.<br /> Вітер приносить духм'яний -<br /> П'янкий, як кохання порив,<br /> Запах акацій лілових -<br /> Останній дарунок весни.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> Приємна прохолода<br /> Ранкової роси<br /> Зустріла мене вранці<br /> Весняної пори.<br /> Пташки співають радо<br /> І душу зугріва<br /> Красивий схід від сонця<br /> Й небесна чистота.<br /> <br /> жжж<br /> <br /> ДОРОГОЮ ЖИТТЯ<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала,<br /> Взяла у торбу сухарі.<br /> Ціпок в куточку відшукала<br /> І вийшла з хати на зорі.<br /> Перехрестившись на всі боки,<br /> І поклонившись до землі,<br /> Пішла широким битим шляхом,<br /> Що вів у світ лише її.<br /> <br /> Той світ великий і багатий,<br /> Бо вирина із забуття<br /> І не дає старенькій спати,<br /> Хоч як не крутиться вона...<br /> <br /> Зринає молодість щаслива<br /> І ранок теплий навесні,<br /> І гурт циган, що бродить світом<br /> Й гадає людям по руці.<br /> <br /> І перший вибух страхітливий,<br /> Що розірвав все на шматки...<br /> Криваві рани й крик дитини -<br /> запав у пам'ять назавжди.<br /> <br /> Там партизанськії дороги,<br /> Що з лісу в дім її вели.<br /> І перша радість перемоги,<br /> Яку отримали вони.<br /> <br /> Та знов весна буяла цвітом<br /> І поверталися з війни<br /> Щасливі ті, хто залишився<br /> Творить життя ще на землі.<br /> <br /> Таке воно, жіноче щастя,-<br /> Найменшій квіточці радіть.<br /> Чекать, чекать і дочекатись,<br /> Хоть це й остання буде мить...<br /> <br /> Вона прощалась з чоловіком,<br /> Обнявши діточок своїх,<br /> Отам, на тім КУРГАНІ СЛАВИ,<br /> Що переліском був колись.<br /> <br /> За день стомившися присяде,<br /> Розгладить скатерку стола.<br /> На фото в очі його гляне<br /> І скаже стиха:&quot;Так, війна...&quot;<br /> <br /> Як тільки грім весняний вдарить,<br /> Дзвенять дзвіночком на стіні<br /> Медалі воїна і слави,<br /> Ніби клопочуться вони.<br /> <br /> В травневий день на вишиванку<br /> Старенькі руки знов кладуть<br /> Цю пам'ять, що живим оставив,<br /> А сам пішов в останню путь.<br /> <br /> Вона і квіти зготувала,<br /> Щоби на камінь положить,<br /> Й вино червоне з винограду,<br /> Бо він любив його колись.<br /> <br /> Старенька тихо-тихо встала...<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> ЛЮБОВЬ<br /> (сказка)<br /> <br /> В пустыне гор слепой в лачуге<br /> Сидел в раздумье у костра.<br /> Он песню пел под завыванье<br /> Горного духа Ветра-А-А.<br /> И мыслью в космос подымаясь,<br /> Обозревая жизни круг -<br /> Его душа то расцветала,<br /> То завершала счастья путь.<br /> <br /> Вдруг что-то нежное коснулось<br /> Его лица и старых рук.<br /> Он содрогнулся и поднялся<br /> С немым вопросом :&quot;Кто ты, дух?&quot;<br /> В лачуге тихо, тихо стало...<br /> Старик напрягся и молчал<br /> Его душа вся трепыхала -<br /> Такое в юности встречал.<br /> <br /> И вот сейчас весь в ожиданьи,<br /> Учуяв запах нежных роз,<br /> Он словно к матери вернулся -<br /> В долину гор, где в детстве рос.<br /> Он любовался едельвейсом -<br /> Цветком любви и чистоты.<br /> Дарил любимой в знак признанья<br /> Нежнейший цвет горной весны.<br /> <br /> Любил он лес и птиц в полете,<br /> Что поднимались к небесам.<br /> И слушал песню гор высоких,<br /> Вдыхая запах нежных трав.<br /> <br /> В тиши ночной, в год звездопада,<br /> Он слушал песню соловья...<br /> И что-то нежное ласкало<br /> Лицо и руки у ручья.<br /> И вот сейчас все повторилось...<br /> В год звездопада он живет<br /> И чья-то юность с гор высоких<br /> В долину трав любовь несет!<br /> <br /> жжж жжж жжж<br /> <br /> Моя ти рідна, Україно!<br /> Нема гарнішої землі,<br /> Коли горять Стожари в небі<br /> Й співають в гаї солов'ї.<br /> <br /> А ти їдеш під чистим небом,<br /> Вдихаєш запах різних трав<br /> І слухаєш чарівну пісню,<br /> Що братик-вітер її склав.<br /> <br /> Вона. як дзвін душі твоєї,<br /> Що споглядає рідний край<br /> Й несе просторами Вкраїни<br /> Веселку, що Творець послав.<br /> <br /> <br /> ДУША /продовження/<br /> <br /> Коли Душа потрапила на Землю, вона мерзла і страдала від сильного холоду і заметіль. Та змушена була летіти далі, бо її ніс вітер, а потім щось притягувало.<br /> Якось стомившись Душа сказала:<br /> -Все. Я більше так не можу! - та раптом відчула як щось тепле і ніжне огорнуло її і знову понесло. Вона подумала: «Це, мабуть, Творець. <br /> О-о-о! Який він добрий і милосердний!» Та на разі їй стало душно і жарко, а потім спекотно. Душа відкрила очі і з подивом запитала:<br /> - Господи, що це?<br /> - Втікай, - хтось сказав поряд. – Дід Вулкан розсердився. Ото й лютує.<br /> Роздивлятись не було часу і вона з його допомогою піднялася вверх. Скільки так летіла, і що було потім не пам’ятає, але точно знає, що прокинулась від прекрасного співу птахів і духм’яного запаху трав. <br /> Вона відкрила очі і побачила, що лежить на галявині серед красивих квітів, а навколо неї погойдують своїми верхівками дерева. Душа підвелася і відчула приємну прохолоду.<br /> - Що це? Що це за чудо? - здивовано озиралася Душа. Вона торкалася краплинок роси і вони бриніли, ніби сріблясті дзвіночки. Перший промінь сонця впав на одну з них, і роси створили навколо неї райдугу життя.<br /> - Що це? - зчудовано говорила вона собі.<br /> - То роси трав. Вони дарують тобі свою чистоту і здоров’я.<br /> - Здоров’я? - знову здивувалася Душа.<br /> -Так. Ти ще цього не знаєш, але скоро пізнаєш.<br /> - Але хто ти? Чому я тебе чую і відчуваю, але не бачу?<br /> - Я твій Ангел Охоронець. Ти завжди будеш мене відчувати і чути, коли потребуватимеш.<br /> - А-а-а! - сказала Душа і полетіла. Вона летіла лісом, зустрічаючи тварин і птахів, роздивлялася рослинний світ, але прямувала далі не зупиняючись. <br /> Та на разі вона побачила в степу двох молодих людей, які працювали і загадково обмінювались поглядами. Це привернуло її увагу і вона почала за ними спостерігати. Ось дівчина випрямилась і Душа побачила її красивий гнучкий стан. Дівчина попрямувала до глечика з водою, граціозно погойдуючи бедрами, і якось дивно посміхалась.<br /> Взявши глечик, запитала в юнака:<br /> - Будеш пити?<br /> - Принеси, - сказав юнак і посміхнувся.<br /> Дівчина принесла юнакові воду і ніжно поцілувала. Він її підхопив і поніс до свіжоскошеного сіна. Душа відчула, як її почало щось притягувати… і чиїсь ніжні обійми огорнули її ще незрозумілими відчуттями.<br /> -Це кохання життя. Тепер це твій дім. Ти будеш жити в нім: боротися і відчувати біль, радість і щастя кохання та гіркоту зради. Ти будеш розвиватися або зупинишся і тебе не стане, - тихо і спокійно сказав Ангел.<br /> Душа ще нічого не розуміла, але вона вбирала в себе, якусь нову енергію буття. І їй здавалось, що вона тане.<br /> -Зупинись! Так не можна. Ти повинна бути цільною і зберігати те, що в тебе вклав Творець.<br /> Душа прокинулась і закричала. Вона кричала не від того, що це був якийсь сон. Ні. Вона кричала від того, що у неї було тіло, з якого вона не могла вийти.<br /> -Не кричи, моя люба донечко! - почула вона голос. Душа відкрила очі і побачила ту дівчину, яка кохалася з юнаком.<br /> -Мама тебе любить і зараз нагодує.<br /> Душа ще не розуміла, що з нею відбувається. Та раптом відчула тепло і запах молока. Їй захотілось пити, але вона і цього не розум, тому знову закричала і в цей час молоко фонтаном увійшло у все її єство. Душа заспокоїлась і заснула.<br /> Так починається нове життя людини на Землі.<br /> <br /> <br /> БАЙКА ЛІСУ<br /> <br /> Летить баба на мітлі,<br /> А за нею ще аж три.<br /> Царство лісу розгулялось…<br /> На горіхи всім дісталось.<br /> <br /> Вовки вили, завивали -<br /> Мужики за вила взялись.<br /> І лисиці забрехали,<br /> Та собаки їх впізнали.<br /> <br /> Жаби квакали, кричали -<br /> Комарів всіх розігнали.<br /> Ліс тріщав і стогнав,<br /> Бо ведмідь все вивертав.<br /> <br /> А зайці? Так ті втікали…<br /> Білки в дуба захист взяли.<br /> Їжаки як не ховались,<br /> Їх, як м’ячик, всі ганяли. <br /> <br /> Лісовик на все дивився, <br /> А затим вже й розсердився:<br /> - Як це так? Та хто посмів,<br /> Тут порушить спокій мій? <br /> <br /> Та ніхто того не чув,<br /> Бо стояв страшенний шум.<br /> Лісовик сопілку взяв<br /> І один лиш звук подав.<br /> <br /> Зупинилось царство лісу…<br /> Не шелехнеться й трава.<br /> Всі завмерли, мов статуї,<br /> Лісовик - відпочива…<br /> <br /> Та наразі знов щось сталось -<br /> Ще одна карга припхалась.<br /> Роздивився Лісовик -<br /> Це Ягусенька летить.<br /> <br /> - Ну, а ти, що тут забула? –<br /> він насупив брови враз –<br /> Прилетіла погуляти?<br /> Так скінчивсь бенкет у нас.<br /> <br /> Ну, давай, сідай у ступу<br /> І за тридев’ять земель<br /> Повертайся вже додому,<br /> Бо скінчився в лісі хмель.-<br /> <br /> Баба сіла на пеньок<br /> Й хитрувато подивилась:<br /> - Ти чого це розходився,<br /> Як казан, що з печі втік?<br /> Я ж на раду прилетіла, -<br /> відказала баба сміло.<br /> <br /> Звірі тихо підступили,<br /> Коалицію створили.<br /> Потім вуха нагострили<br /> І присіли, тут як тут.<br /> <br /> Лісовик від здивування<br /> Навіть кашляти почав.<br /> А затим прочистив горло<br /> І серйозно так сказав:<br /> <br /> - Ну то, що ж… Почнемо раду, -<br /> І присів на зруба він. –<br /> Хто, що має тут сказати,<br /> Прошу , лапу піднімати<br /> І регламент зберігати.<br /> <br /> Заєць першим слово взяв:<br /> - Що ж це коється у лісі?<br /> Подивися, Лісовик!<br /> Тут народ весь твій сидить.<br /> Не народ - представники,<br /> Бо вони усі пани<br /> І народ не пропустили,<br /> Світські гульки тут створили.<br /> А народ свій обікрали -<br /> У мамок всі пільги взяли.<br /> <br /> Зашуміла рада сильно:<br /> - Що?<br /> - Це брехня!..<br /> - Нараховуєм щодня!..<br /> <br /> Сірий Вовк ступив до Зайця:<br /> - Що це ляшкаєш отут?<br /> Твої брехні не пройдуть…<br /> <br /> - Ляскав ти зубами сильно,<br /> Та мужик у зуба дав.<br /> Ти у нього вила вкрав, -<br /> відповів на теє заєць.<br /> <br /> Вовк ще щось хотів сказати,<br /> Та розсердивсь Лісовик:<br /> - Вила знов у когось крав?<br /> А-а-а! Ти до Вишні завітав, -<br /> здогадався Лісовик. –<br /> Ну звичайно, у хлівець<br /> Ти поліз, як молодець.<br /> Та Остап тебе зустрів<br /> І залишив без зубів.<br /> Ну, а ти, коли втікав,<br /> Вила в нього і украв.<br /> <br /> - Я прошу у ради захист, -<br /> Заволав тут Сірий Вовк. –<br /> Я не буду більше красти.<br /> Ось Вам зуб мій, тут і кров.<br /> <br /> Наперед ступив і Лис.<br /> Ніби свій, та сам звик жить…<br /> Розширяє свої зони<br /> І краде на всіх кордонах.<br /> <br /> - Ви не вмієте тут жити…<br /> Домовлятись треба вчитись.<br /> Я даю гуманітарку<br /> І мовчать усі ще зранку.<br /> <br /> Тут не витримав їжак:<br /> - Ти даєш гуманітарну?<br /> А скажи: «Кому? й на Що?»<br /> Зранку звірі йдуть на шахти,<br /> А ведмідь твій, кум родной,<br /> Гатить лапами по хатах…<br /> Як назвать це - &quot;друг родной&quot;?<br /> <br /> - Що-о-о? - заревів Ведміть щосили. –<br /> Звірі милі, це брехня!<br /> Та між нами перемир’я…<br /> Це виконуєм щодня.<br /> <br /> Підняли вже крик і білки:<br /> - Як брехня?<br /> Ти щоночі трощиш ліс,<br /> Бо у ньому ти не ріс.<br /> Трощиш так, що ми втікаєм<br /> І в підвалах замерзаєм…<br /> <br /> - У підвалах!.. у підвалах!.. –<br /> закричали комарі.<br /> <br /> - Шубка бура, лоск і шик,<br /> Звідки ти прийшов, ведмідь? -<br /> зацікавилась сорока.<br /> <br /> Наперед ступила баба,<br /> Вся така, як фіфочка.<br /> - Що за крик і тара-рам?<br /> Він приніс медок всім нам -<br /> Медовуху і сивуху,<br /> Щоб жили ми, як пани,<br /> Що ото колись були.<br /> <br /> Раптом звірі піднялися<br /> Й почалася боротьба.<br /> Лісовик весь затрусився<br /> І нарешті пробудився -<br /> Весь спітнілий і зелений.<br /> Коли бачить, звірі сплять,<br /> Тихо й мирно так лежать.<br /> <br /> Лісовик перекрутився,<br /> Тричі сплюнув і сказав:<br /> - Слава Богу, ми не люди!<br /> І закони, що дала<br /> Нам ця славная земля –<br /> Не порушуєм ніколи,<br /> Бо природа в нас така.<br /> А от люди… дивні звірі!?<br /> Ой- йой-йой, яка біда!<br /> Десять заповідей в них -<br /> Не працює жоден з них.<br /> <br /> <br /> БОЛОТЯНА БАБА<br /> (казка)<br /> Далеко… далеко…<br /> За синіми горами,<br /> За морями і долинами<br /> Тече річка Велика Вись.<br /> Ніби та змія, звивається<br /> Між пшеничним полем<br /> Великого степу<br /> Та чорним лісом.<br /> <br /> На пагорбі біля Висі<br /> Замок кам’яний.<br /> А у замку тім великім<br /> Граф живе один.<br /> <br /> Він розводить квіти дивні,<br /> Хоч є степові.<br /> І краса та користь їхня<br /> Дана від землі.<br /> <br /> В нього сад весь дивовижний,<br /> Переходить в парк.<br /> І живуть там птахи різні…<br /> Граф живе все ж сам.<br /> <br /> Біля замку є джерельце,<br /> Що б’є з-під землі.<br /> І співає воно пісні<br /> Про долі людські.<br /> <br /> Якось вранці на світанку<br /> Дівчина прийшла,<br /> У віночку із трав степу,<br /> Ніби та весна.<br /> <br /> Напилась води з джерельця<br /> І почула спів:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій,<br /> Що лежить на дні озерця,<br /> В кам’яній горі.<br /> А озерце те із сліз,<br /> Бо наплакав вітер-гість.<br /> І з’єднались береги<br /> Річки-матері води.<br /> Хто відерце те дістане –<br /> Лікувать кістки всім стане? –<br /> <br /> Здивувалася дівчина:<br /> «Звідки дивна пісня лине?»<br /> <br /> Раптом бачить суне щось,<br /> Велике й незграбне.<br /> Вона швидко до верби<br /> І в гіллях сховалась.<br /> <br /> Коли чує промовляє<br /> Чоловічий голос:<br /> - Ти з ким, брате, розмовляєш?<br /> Та ще й так ізрання…<br /> <br /> - Ой, та ні! То я співаю,<br /> Тебе зустрічаю.<br /> Але нащо ти це робиш?<br /> Чом не взять людину?<br /> Хай би в графстві працювала,<br /> Тебе доглядала.<br /> А, можливо, старі чари,<br /> Що стара наклала,<br /> Може знати й розгадати<br /> Як з тебе їх зняти.<br /> <br /> - Все можливо, джерельце.<br /> Але це розмова…<br /> Я сумую за людьми,<br /> Та вони втікають.<br /> І лиш праця та краса<br /> Мене потішають.<br /> Стільки років в такім тілі…<br /> І дуже стомився.<br /> Чи зустріну ту дівчину,<br /> Щоб я вже звільнився?<br /> <br /> -Вибачай, та я біжу<br /> До матусі-Висі.<br /> То ж послухай, що скажу –<br /> Пильно придивися…<br /> Тут, в степу, живе дівчина,<br /> Гарна, мов те сонце,<br /> Розуміється на травах<br /> Й тобі допоможе, -<br /> так промовив та й побіг<br /> до матері-Висі.<br /> <br /> Граф посидів якусь хвильку,<br /> Криво посміхнувся<br /> І промовив з гіркотою:<br /> - А де її взяти,<br /> Ту дівчину, що від сонця<br /> Й любить працювати?<br /> Якщо люди від краси,<br /> Що створив для них я<br /> Відвертаються й втікають<br /> Щойно мене бачуть.<br /> <br /> А затим напивсь води<br /> І набрав у відра.<br /> Та й посунув в своє графство<br /> Як той дід столітній.<br /> <br /> А дівчина то все чула…<br /> Із схованки вийшла,<br /> Подивилась йому вслід,<br /> Тихо посміхнулась.<br /> Повернулась до води,<br /> Низько поклонилась<br /> Та й побігла до хатини<br /> старої знахарки.<br /> <br /> Вона бігла, мов летіла,<br /> Змагаючись з вітром.<br /> І віночок загубила<br /> Із степових квітів.<br /> Прилетіла, засапалась…<br /> Трішки відпочила.<br /> І в знахарки запитати<br /> Про графа хотіла.<br /> <br /> А знахарка, та все знала…<br /> Таємниці цього краю<br /> Кревно зберігала.<br /> Вона тихо посміхнулась<br /> І сказала внучці:<br /> -Хто знайде срібне відерце,<br /> Подарунок мій?<br /> Той здобудить графа серце<br /> І злікує біль…<br /> <br /> -Ні, бабусю, щось не так<br /> Співало джерельце:<br /> «Хто відерце те дістане,<br /> Лікувать кістки всім стане?»<br /> Про, яке відерце співало джерельце?<br /> І чому так ходить граф,<br /> Ніби каракатиця?<br /> <br /> - Не кажи так!<br /> Не дай Боже,<br /> ще з тобой щось трапиться! –<br /> стара внучку обняла<br /> ще й перехрестила.<br /> Затим чистою водою<br /> Навхрест напоїла.<br /> <br /> Посадила біля себе<br /> Й тихо почала:<br /> -Жив колись на світі<br /> Мрійник молодий.<br /> Він любив гуляти<br /> По світу один.<br /> <br /> Переплив він море,<br /> Перейшов і гори.<br /> Чорний ліс побачив<br /> Та й далі пішов.<br /> <br /> Ось і степ широкий,<br /> Трави чудодійні.<br /> Скелястії гори,<br /> Під ними ріка.<br /> <br /> Джерела співучі<br /> І люди, мов сонце,<br /> Привітні і щедрі,<br /> Ніби та земля.<br /> <br /> Люди запросили<br /> Мрійника у гості.<br /> Вони святкували<br /> Свято врожаю.<br /> <br /> Всі були веселі<br /> І були щасливі.<br /> Дякували Сонцю,<br /> Матері-Землі.<br /> <br /> Не забули й предків,<br /> Що їх научали.<br /> Клали біля Дідуха<br /> Дарунки свої.<br /> <br /> Серед гурту молоді,<br /> Мрійник запримітив<br /> Дівчину, що квіткою<br /> Здалася йому.<br /> <br /> Довго не роздумував.<br /> Перстень з діамантом<br /> На палець дівчині<br /> Швиденько надів.<br /> <br /> А затим за звичаєм -<br /> Засватав кохану…<br /> Весілля гуляли <br /> Народом усім.<br /> <br /> Через дев’ять місяців<br /> Народився хлопчик.<br /> На свято до себе<br /> Мрійник запросив:<br /> Джерельце співуче<br /> І людей з округи,<br /> Берегиню степу<br /> З народом її.<br /> <br /> Джерельце малому<br /> Принесло в дарунок<br /> Відерце із срібла<br /> Й чистої води.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Поклала в колиску<br /> Золоту зернину<br /> й квіти степові.<br /> <br /> Майстрині з народу<br /> Вишиту сорочку<br /> І рушник на щастя,<br /> Оберіг життя.<br /> <br /> Та щось таке сталось…<br /> Не всі й зрозуміли.<br /> Повіяло холодом<br /> І ударив грім.<br /> <br /> Раптом всі побачили<br /> Болотяну бабу,<br /> Що йшла до малого<br /> З жабой на плечі.<br /> <br /> -Ти усіх покликав,<br /> Мрійнику багатий,<br /> Та забув про мене -<br /> Фею чарівну.<br /> Хоч живу в болоті,<br /> Та багато важу,<br /> Бо в сльозах від вітру<br /> Кладець стережу.<br /> А твоєму сину<br /> Я дарую жабу,<br /> Яка допоможе<br /> Вижити йому. –<br /> <br /> Так вона сказала<br /> І зникла з відерцем,<br /> Залишивши жабу<br /> В колисці маля.<br /> <br /> Всі були схвильовані<br /> І хотіли жабу<br /> Ізловить і знищить,<br /> Як страшне буття.<br /> <br /> Та почули раптом:<br /> -Я є королівна!<br /> І ніхто не сміє<br /> Торкатись мене!<br /> <br /> Сіла біля хлопчика,<br /> А він посміхнувся…<br /> І тієї ж миті<br /> Змінюватись став.<br /> <br /> Люди з страшним лементом<br /> Почали втікати,<br /> Щоби це прокляття.<br /> Не впало на них.<br /> <br /> Джерельце лишилось,<br /> Берегиня степу<br /> І стара знахарка<br /> Від майстринь усіх.<br /> <br /> Вони обступили<br /> Колиску малого<br /> І обряд здоров’я<br /> Здійснили над ним.<br /> <br /> У велику чашу,<br /> Із сталі і міді,<br /> Джерельце вливало<br /> Води чарівні.<br /> А стара знахарка<br /> Разом з берегинею<br /> Купала малого<br /> Тричі раз по три.<br /> <br /> Затим одягнули<br /> Вишиту сорочку<br /> І в рушник укутали,<br /> Оберіг його.<br /> <br /> Берегиня степу<br /> Дала йому силу<br /> Аби міг зіп’ятись<br /> На ноги свої.<br /> <br /> <br /> Раптом хтось постукав.<br /> Бабуся замовкла…<br /> Стурбовано глянула<br /> На внучку свою.<br /> <br /> А затим сказала<br /> Голосом спокійним:<br /> - А хто там? Заходьте<br /> В господу мою!<br /> <br /> Перевальцем в хату<br /> Зайшов кривоногий, <br /> Чоловік кремезний,<br /> Й на порозі став.<br /> <br /> Затим призвичаївшись,<br /> Побачив ікону,<br /> Перехрестив лоба<br /> Й серйозно спитав:<br /> <br /> - Ви є та знахарка,<br /> Що мене купала<br /> Разом з Берегинею<br /> Й народом її?<br /> <br /> Бабуся в знак згоди<br /> Низенько вклонилась,<br /> Та він зупинив,<br /> Обнявши її.<br /> <br /> - Не треба!<br /> Я вдячний<br /> За все, що зробили…-<br /> <br /> Побачивши дівчину<br /> Тихо спитав:<br /> -А хто ця дівчина?<br /> -Онука моя, -<br /> Тихо у відповідь графу сказала<br /> І запросила до столу пройти.<br /> <br /> - Онука від Сонця?<br /> Чи брешуть вітри?<br /> <br /> Бабуся стривожилась, <br /> Глянувши на графа.<br /> Затим подивилась<br /> На внучку свою.<br /> <br /> - Не брешуть вітри,-<br /> Спокійно сказала<br /> І сіла, узявши руки її.<br /> <br /> До дівчини він<br /> Підступив перевальцем,<br /> Дивлячись в очі<br /> Сміливо сказав:<br /> -В сонцеворот,<br /> Івана Купала,<br /> Віночок із квітів<br /> В степу я знайшов.<br /> Вітер сказав,<br /> Що це ти загубила.<br /> Чи може жартує<br /> Твій друг Вітрогон?-<br /> <br /> Він простягнув <br /> До неї віночок.<br /> Вона подивилась<br /> Й здригнулась в ту ж мить.<br /> В руках зашкарублих<br /> І дивної форми -<br /> Віночок її.<br /> Що має робить?<br /> <br /> Він тяжко зітхнув<br /> І поклав біля неї.<br /> Затим повернувся<br /> Й пішов до дверей.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> - Чекайте! Як можна?<br /> Отак от піти,<br /> Віддавши усе.<br /> В віночку є сила…<br /> І день не скінчився –<br /> Рятуйте себе!<br /> <br /> Ганусю, дитино!<br /> Та ж ти народилась<br /> Творити добро<br /> Й рятувати людей -…<br /> <br /> Граф глянув на руки,<br /> Затим на знахарку<br /> І щось обірвалось<br /> У грудях його.<br /> Він тихо посунувся,<br /> Впав на підлогу,<br /> Що з ним відбувалось,<br /> Не знає ніхто.<br /> <br /> Бабуся з онукою<br /> Ледве підняли.<br /> І в темну кімнату<br /> Поклали його.<br /> <br /> Він марив, метався<br /> І все кудись рвався…<br /> А потім просив:<br /> -Врятуйте її.<br /> <br /> Бабуся сказала:<br /> -Збирайся, Ганусю!<br /> До замку швиденько<br /> По жабу біжи.<br /> Якщо вона вмре –<br /> Ми його не врятуєм,<br /> Тому поспішай<br /> І живу принеси.<br /> <br /> Але постривай!<br /> Ось мазь живокоста -<br /> Змасти нею руки<br /> Й обличчя своє.<br /> Затим одягни<br /> Рукавиці на руки,<br /> На голову хустку – <br /> Вбезпечиш себе.<br /> <br /> А жабу вклади<br /> У корзину з рогозу.<br /> Додому, як вітер,<br /> Щодуху лети! –<br /> <br /> Ганнуся швиденько<br /> Усе поробила<br /> Й до замку подалась -<br /> Жабу шукать.<br /> <br /> А та на порозі<br /> Її вже чекала.<br /> Лежала безсила –<br /> Готова вмерать.<br /> <br /> Вона обережно<br /> В корзину поклала.<br /> І швидко додому -<br /> Мов вітер неслась.<br /> А вдома поклала<br /> Її біля графа<br /> І він заспокоївшись,<br /> Тихо лежав.<br /> <br /> Бабуся вказала<br /> Онучці на квіти,<br /> Які та вплела<br /> У вінок степовий.<br /> Ті квіти цвітуть<br /> Один раз у століття<br /> Й несуть в собі<br /> Радість, здоров’я й любов.<br /> <br /> В цей час до господи<br /> Прийшла Берегиня.<br /> Принесла з собою<br /> Ще квіти такі.<br /> Вона попросила<br /> Ганнсю зібрати<br /> Всю молодь,<br /> Що є в окрузі оцій.<br /> <br /> <br /> А ще попросила, <br /> Щоб йшли до болота,<br /> До озера феї,<br /> Що вже заросло.<br /> Бо люди невдячні<br /> І безсоромні -<br /> Закидали брудом<br /> Русло його.<br /> А щоб відвернути <br /> Увагу старої -<br /> Водить хороводи<br /> І пісні співать.<br /> Нехай стара дума,<br /> Що свято Купала<br /> Нарешті згадало<br /> Й до неї прийшло.<br /> Стара спокуситься,<br /> Згадавши про молодість,<br /> І піде з дівчатьми<br /> Водить хоровод.<br /> <br /> -А ви ж, молоді, <br /> Почистите берег,<br /> Посадите лози,<br /> Щоб верби росли.<br /> Та кинете корінь<br /> Чистюлі аіра,<br /> Щоб води та грязі<br /> Чисті були.<br /> Бо їм лікувать<br /> Іще довго прийдеться,<br /> Крім графа та жаби,<br /> Люди ще є.<br /> Вони всі ховаються<br /> В темних кімнатах<br /> Й не знають про те,<br /> Які ліки в них є.<br /> <br /> То ж поспішай,<br /> Ганусю, швиденько,<br /> Бо часу в нас мало,<br /> Ще зілля варить.<br /> <br /> Гануся крутнулась<br /> І вибігла з хати.<br /> Щодуху летіла<br /> До подруг своїх.<br /> <br /> Знахарка для жаби<br /> Гніздечко зробила<br /> Із квітів отих,<br /> Що в століття цвітуть.<br /> <br /> Враз жаба прокинулась<br /> Й мовила тихо:<br /> -Мого королівства<br /> Квіти вже тут.<br /> Спасибі, знахарко,<br /> За розуміння.<br /> Й тобі, Берегине,<br /> Від мене уклін…<br /> <br /> Як зварите зілля,<br /> Недовго баріться.<br /> Ви тіло ним графа<br /> Добре протріть,<br /> А потім вже навхрест<br /> Нас напоїть.<br /> <br /> Розбудите графа<br /> Близько опівночі.<br /> Гніздечко зі мною<br /> Йому віддасте.<br /> Ми тричі обійдемо<br /> Озеро Феї,<br /> Тільки- но Місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Він кине свій промінь<br /> На озеро Феї.<br /> Воно ж буде чисте<br /> Мов срібло сіять.<br /> Місяць здивується <br /> Й вигукне: «Лонго!<br /> Срібне відерце<br /> Можна дістать!»<br /> <br /> Тільки прокаже <br /> Слова ці пророчі –<br /> Я разом із графом<br /> У воду зайду.<br /> Там покажу йому<br /> Шлях до відерця.<br /> За місячним сяйвом<br /> Його він знайде.<br /> <br /> Промінь із Лонго <br /> Підніметься в небо<br /> Фея побачить<br /> І буде кричать.<br /> Озера води<br /> Стануть бурлиться <br /> Люди злякаються<br /> Й будуть втікать.<br /> <br /> Ти ж, Берегине, зупиниш їх квітами.<br /> Руки людей у віночок сплетеш.<br /> Ти заспіваєш, знахарко, Купаву<br /> І до багаття їх поведеш.<br /> <br /> В озері Лонго<br /> Підніметься вирва<br /> Вода і болото<br /> Закляття зітруть.<br /> <br /> Ми вийдем на беріг<br /> В оновленім тілі.<br /> І люди забудуть<br /> Історію цю, -<br /> з останніх зусиль <br /> вона проказала<br /> і тихо заснула<br /> в гніздечку своїм.<br /> <br /> Знахарка опівночі<br /> Графа збудила<br /> І дала гніздечко<br /> У руки йому.<br /> Спокійно і тихо<br /> Вона проказа:<br /> -Скоро вже місяць<br /> З-за хмари зійде.<br /> <br /> Тільки-но місяць<br /> З-за хмари зійшов<br /> І проказав слова<br /> Ті пророчі.<br /> <br /> Граф із гніздечком<br /> У воду зайшов.<br /> Вирву створили<br /> Вода і болото.<br /> Граф, не спиняючись,<br /> Далі пішов.<br /> <br /> Баба спинилась<br /> В шаленому танці,<br /> Відчувши присутність<br /> Чужих на воді.<br /> Тільки хотіла<br /> Вирву підняти<br /> Місяць на землю<br /> Свій посох спустив<br /> І сяйвом холодним<br /> Бабу спинив.<br /> <br /> Срібне відерце<br /> В руках уже графа.<br /> Сяйво прекрасне<br /> Над озером йде.<br /> Вийшли на берег<br /> Юнак і дівчина<br /> Вроди, якої<br /> Не знали ніде.<br /> <br /> Над головою<br /> Зірка сіяла.<br /> Чиста енергія <br /> Ішла до усіх.<br /> <br /> Місяць сказав:<br /> -Поспішай, моя Лонго,<br /> Донечко люба<br /> Й жадана для всіх!<br /> <br /> Прощаючись з графом,<br /> Лонго сказала:<br /> -Щастя, любові<br /> Й багато добра!-<br /> Затим повернулась, <br /> людей осіявши:<br /> -Бажаю прожити<br /> У мирі добра!<br /> А озеро Лонго -<br /> Бережіть і цінуйте,<br /> Там кладець здоров’я<br /> Для вас припасла, -<br /> так проказала<br /> і зникла вона<br /> <br /> Люди купались <br /> В озері Лонго -<br /> Радість і щастя<br /> Наповнило їх.<br /> <br /> Граф збудував<br /> Лікарню &quot;надія&quot;.<br /> Тут лікувались<br /> Хворі звідусіль.<br /> <br /> Та минули роки<br /> І люди забули<br /> Гірку долю графа<br /> І людей таких.<br /> Озеро вмерає<br /> Від бруду й зневаги...<br /> То ж давайте, люди,<br /> Природу любить!<br /> <br /> жжжжжжжжжж<br /> <br /> <br /> Чому ти,<br /> Вітре,<br /> Так все граєш?<br /> Кого до бою<br /> Закликаєш?<br /> Чом ти колишеш<br /> Сухі трави,<br /> Які своє вже<br /> Віджели?<br /> Чому не вдариш<br /> По ординцях,<br /> Які кордони <br /> Перейшли?<br /> Ти закричи, завий<br /> І вдар -<br /> Та так, щоб і земля<br /> Здригнулась.<br /> І виплюнула їх усіх,<br /> Зструснувши погань<br /> З свого тіла.<br /> <br /> <br /> <br /> Багаття горить...<br /> Багаття палає...<br /> В шаленому танці<br /> Табір гуляє...<br /> <br /> Під зоряним небом<br /> Степ весь принишк.<br /> Не чуть й цвіркуна,<br /> Що гуляти привик<br /> <br /> Вдарили струни<br /> Циганських гітар.<br /> Скрипки смичок<br /> За серце всіх взяв.<br /> <br /> Плакала скрипка,<br /> Гітари вторили...<br /> Цигани співали,<br /> А діти дурили...<br /> <br /> Скрипка все грала<br /> І кликала, звала<br /> Ту, що в коханні<br /> Жить обіцяла.<br /> <br /> Та обірвалися<br /> Струни співучі.<br /> Життя враз завмерло<br /> Гаряче й квітуче...<br /> <br /> Плакала гірко<br /> Циганка стара,<br /> Бо в тім коханні<br /> Життя вже нема.<br /> <br /> Лиш залишився<br /> Синочок на згадку<br /> Про ніч ту, з багаттям<br /> В шаленному танці.<br /> <br /> <br /> <br /> СКІФСЬКА ЗЕМЛЯ <br /> Летіли коні,<br /> Мов вітер степу.<br /> Здригалась земля,<br /> Від сотні копит.<br /> Старі кургани<br /> Що віками спали,<br /> Від тої сили,<br /> Пробудились на мить.<br /> <br /> І вийшли скіфи<br /> Коней половити...<br /> Промчати століттям<br /> І віхи зловить.<br /> Розвести багаття<br /> І юшки зварити.<br /> Під зоряним небом<br /> Разом відпочить.<br /> <br /> Та промчали коні -<br /> Наступила тиша.<br /> І старі кургани,<br /> Свідки вікові,<br /> В забутті і в таїнстві<br /> Стережуть кордони,<br /> Щоб народ міг жити<br /> В злагоді й любві.<br /> <br /> <br /> <br /> Зорі купались у Висі Великій,<br /> Небо просили з ними відпочить.<br /> Чорную тугу, що душу тривожить,<br /> У водах красуні до ранку відмить.<br /> <br /> Промінь Далекого просвітку вдарив,<br /> Небо нарешті упало у Вись.<br /> І заіскрилось, засяяло вранці,<br /> І засміялось усе навкруги.<br /> <br /> <br /> <br /> ЗОРЯНІ ПТАХИ<br /> (казка)<br /> - Бабусенько, ріднесенька,<br /> Казку розкажи -<br /> Про зіроньку, що вранці <br /> Приходила сюди.<br /> - А звідки ти взяла,<br /> Що вранці та була?<br /> - Та ж ти сама казала,<br /> Що воду набирала,<br /> А зіронька в криниці<br /> Купалась і сміялась.<br /> - Та то я жартувала<br /> Аби ти вранці встала.<br /> - Ти, бабусю, жартувала,<br /> А я казлчку чекала.<br /> Ось і вечір вже прийшов<br /> І привів з собою сон.<br /> Тому, прошу, розкажи<br /> Поки сон іде сюди.<br /> - Зоряним світанком<br /> На наші озера<br /> Люблять прилітати<br /> Зіроньки веселі.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> І</div>

Сонце