Казки українською мовою - Внесок користувача [uk]

Королевич

2023-03-06T18:05:09Z

Snak: Перенаправлено на Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]

Королевич

2023-03-06T18:02:56Z

Snak:

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]

Цар Алеодор (румунська народна казка)

2014-06-19T14:55:26Z

Snak:

Один цар дожив до того, що и сивина голову вкрила, а дітей так і не мав.

Та ось, коли він уже зовсім постарів, доля послала йому сина, та такого вродливого, що й очей від нього не відведеш. Назвав його цар Алеодором.

Хлопчик ріс, набирався розуму та сили. А [[цар]] дедалі більше старів, і настала йому пора йти тією дорогою, з якої нема вороття. Посадив він сина собі на коліна та й каже:

— Любий мій сину! Бачу, буде з тебе велика людина. Як правити царством, я тобі не кажу, ти й сам кмітливий. Одне лиш прошу тебе: ніколи не йди в ті он далекі гори. Там володіння Півлюдини-верхи-на-кульгавому-півзайці. Хто хоч ненароком ступить на його землю, тому вже не повернутися з добром.

Сказавши це, він тричі важко зітхнув і помер.

Алеодор — дарма, що малий — сівши на престол, почав так правити країною, що не кожен із мудрих дорослих зумів би. Всі були задоволені і навіть пишалися, що жили в один час із ним.

Коли Алеодор бував вільний від своїх [[цар]]ських справ, то часто ходив на полювання. Він добре пам'ятав наказ свого батька — не йти в гори. Але одного разу він випадково забрів туди. Та не встиг ступити й кількох кроків, як перед ним з'явилася потвора.

Алеодорові стало болісно передусім за те, що мимохіть порушив дану батькові обіцянку.

А потвора-страховисько йому й каже:

— Хто переходить меж| моїх володінь, той стає моїм рабом.

— Я випадково потрапив у твої володіння,,— відповів Алеодор,— і нічого проти тебе не замишляю.

— Мені здавалося, що ти не боягуз, а тепер бачу: і ти збираєшся просити пощагди.

— Ні, цьому не бувати! Я сказав тобі святу правду, але якщо ти воювати зі мною надумав, то вибирай: шаблями будемо рубатися, палицями битися чи війною підемо один на одного.

— Ні перше, ні друге, ні третє. Якщо ти хочеш усе владнати миром, то приведи до мене дочку Зеленого царя.

Почав Алеодор всіляко відмовлятися, мовляв, на його плечах царські турботи і він не має часу для такого далекого походу. Та й хто його туди проведе? Але потвора-страховисько стоїть, мов пень, на своєму: приведи йому дочку Зеленого царя.

Бачить Алеодор, що сам у всьому винен. Хоч і ненавмисне, але ж зайшов на чужу землю. І щоб спекатися лиха, він погодився на вимогу цього страховиська.

Пішов Алеодор у похід. Іде він, іде та все думу думає, як би краще все зробити? Раптом — зирк: перед ним озеро виграє, а на березі б'ється щука.

Побачив він щуку, підійшов до неї, хотів було забрати. Коли [[щука]] йому каже:

— Не вбивай мене, чоловіче, краще пусти в воду, а я тобі в пригоді стану.

Послухав її Алеодор і випустив у воду. А щука йому каже:

— Візьми ось цю луску, збережи її, а як тільки згадаєш про мене, я в одну мить припливу до тебе.

Пішов цар далі, коли бачить — перед ним ворон з перебитим крилом. Хотів було вбити ворона, а він йому й каже:

— Не вбивай мене, хлопче, краще перев'яжи крило, а я тобі в пригоді стану.

Алеодор перев'язав йому крило, а коли зібрався йти, ворон і каже:

— Тримай оцю пір'їну, витязю, і як тільки згадаєш про мене, я негайно прилечу.

Узяв пір'їну Алеодор і пішов далі. Не ступив він і сотні кроків, як наткнувся на ґедзя.

Хотів було роздушити його, а ґедзь йому каже:

— Пожалій мене, царю Алеодоре, а я тобі в пригоді стану. Візьми пилок із мого крильця, а як тільки згадаєш Ліро мене, я в одну мить прилечу до тебе.

Почув Алеодор, що до нього звертаються на ймення, відпустив комашку й ціпіов далі.

Довго чи не довго йшов, але таки прийшов до палацу Зеленого [[цар]]я. Прийшов, став коло брами і жде — може, хтось вийде й спитає, чого йому треба. День стоїть, два стоїть, але ніхто не виходить з палацу. А третього дня Зелений цар покликав своїх слуг і питає:

— Чому ніхто не вийшов і не спихав, чого людина стоїть перед брамою цілих три дні?

Схаменулися слуги й привели Алеодора до Зеленого [[цар]]я.

— Що ти хочеш, юначе? — питає його цар.

— Мені, великий царю, потрібна твоя дочка,— відповідає Алеодор.

— Добре,— усміхнувся [[цар]].— А ти знаєш про звичай при моєму дворі? Можеш ховатися, де завгодно, три доби підряд. Якщо моя дочка тричі знайде тебе, тобі відрубають голову й насадять на палю. А не знайде — тоді, хлопче, бери мою дочку. Подумай спершу гарненько, чи варто важити головою.

— Я згоден.

Скріпили вони свою домовленість грамотою, підписали та ще й печатку поставили і вирішили трк: заховається Алеодор наступного дня. А він, звісно, втратив спокій. Думав, думав, як і де йому краще сховатись. Тут не до жартів — можна без голови залишитись! Ходив-походжав Алеодор, доки не згадав про щуку. Витягнув він луску, подивився на неї. І раптом — зирк! — підпливає до нього щука та й каже:

— Чого тобі треба, хлопче?

Розповів їй Алеодор про свою біду, а [[щука]] йому:

— Не сумуй, друже, я тобі допоможу.

Махнула щука хвостом, перетворила Алеодора в ляща й заховала його на дні морському.

Прокинулася [[цар]]івна рано-вранці, взяла підзорну трубу, подивилася на всі боки світу, одначе Алеодора ніде не побачила. Усі, хто приходив її сватати раніше, ховалися то в льохах, то за хатами, то за копицями сіна, а то й на сторожовій вежі. А цей Алеодор заховався так, що царівна аж перелякалася.

Раптом їй спало на думку подивитися на море. Повернула вона підзорну трубу й побачила в морській глибині ляща. Очевидно, та труба була чарівна!

— Виходь звідти, шахраю,— засміялася царівна.— Чого це ти так стиснувся? З людини на ляща обернувся та ще й на дні морському сховався!

Що він мав робити? Довелося вилазити.

Наступного дня Алеодор згадав про ворона. Той одразу ж з'явився й запитав:

— Що тобі потрібно, володарю?

— Сам бачиш, що зі мною сталося. Чи не допоможеш ти мені?

— Гаразд, спробую.

Ворон ударив Алеодора крилом і перетворив його у вороненя. Вороненя приєдналося до чорно| зграї й загубилося серед інших птахів.

Проснулася вранці царева дочка, взяла підзорну трубу й заходилася знову розшукувати Алеодора. Ніде не знаходила! Ні на землі, ні в річках, ні в морі. Задумалася царівна. Аж раптом десь о полудні спало їй на думку подивитися в небо.

Глянула вона й побачила Алеодора серед зграї вороння. Поманила його пальцем і каже:

— Лети на землю, чоловіче, бач, в якого маленького птаха обернувся! Що йому залишалося робити? Опустився на землю.

Третього дня Алеодор подумав про ґедзя, і той в одну мить з'явився перед ним.

Алеодор розповів йому про свій клопіт, і ґедзь сказав:

— Я зроблю так, що тебе ніхто не знайде.

Ґедзь перетворив Алеодора в личинку й дуже спритно сховав її в косі царівни.

Встала Царівна рано-вранці, взяла підзорну трубу й цілісінький день шукала Алеодора, але даремно. Дивилася вона і на море, і на землю, і на небо — ніде його не знаходила. Коли вже стало вечоріти, вона не витримала й закричала:

— Та виходь уже! Я відчуваю, що ти десь близько, але не бачу. Ти переміг!

Почув Алеодор слова царівни, спустився з її коси й став перед нею. Зеленому [[цар]]еві не лишалося нічого іншого, як віддати свою дочку Алеодорові. А як настав час від'їздити їм, то провів їх з великою пошаною у супроводі славного почту аж до кордонів свого царства.

У дорозі Алеодор зупинився з царівною на перепочинок. І тут сказав їй:

— Я взяв тебе за дружину не для себе, а для того, хто мене послав.

— Чому ж ти мені не сказав про це в мене вдома? Я б знала тоді, що мені робити. Та все одно, і тепер ще не пізно.

Рушили вони далі. Коли добралися до потвори-страховиська, Алеодор сказав йому:

— Я дотримав свого слова, а тепер піду додому.

А коли царівна побачила потвору-страховисько, то затремтіла від огиди — нізащо не хоче тут залишатися.

Страховисько до неї і так і сяк, солодкі слова їй каже, всіляко піддобрюється. А царівна як вигукне:

— Згинь, дияволе, геть звідси в пекло, не місце тобі на землі. Потвора-страховисько Щ міг стерпіти такої образи й луснув зі злості.  Що робити тепер Алеодорові? Забрав він собі страховиськові землі, одружився з дочкою Зеленого [[цар]]я та й став правити своїм царством.

{{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
{{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}
{{Чарівні казки}}

Цар

2014-06-19T14:53:59Z

Snak:

#REDIRECT [[:Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]

Королева

2014-06-19T14:53:51Z

Snak:

#REDIRECT [[:Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]

Царевич

2014-06-19T14:53:43Z

Snak:

#REDIRECT [[:Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]

Короля

2014-06-19T14:53:33Z

Snak:

#REDIRECT [[:Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]

Рабин з телятком (українська народна казка)

2014-04-10T07:47:17Z

Snak:

В одному місці був рабін, і дуже він був богомольний. До него люди заїжджали за порадою, ніби до великого пророка, а він усім людям давав раду і кожний, хто до него прийшов, мав зиск. А жінка єго була проти того, що він кожному, хто до него прийшов, давав раду, і вона також має з того зиск. А донька казала:

- Який то зиск, коли люди всі мають зиск, і мама має зиск, але що з того...

Рабін казав, що і вона має зиск, що говорить так. Пішла донька до іншого рабіна і скаржилася ему, що її тато кожному дає пораду. Другий же рабін був молодший від него, не хотів Їй нічого сказати, аби вона передала своєму батькові, аби її тато не ласував чужим молоком. Прийшла донька додому і каже своєму отцю-рабінові:

- Всі люди мають зиск, лише не ви.

- А чому я ні?

- Бо ви їсьте від чужих корів дармове молоко.

- То є правда, і тепер ти маєш рацію. Тепер мусимо купити собі корову свою. Бо те молоко, що ми купуємо, є від руських корів. Прийшов четвер, коли був ярмарок, і йде рабін, рабінова дружина і рабінова донька корову купувати. Дивляться — гонить хлоп доброго бугая.

- Слухай ти,чоловіче, що ти хочеш за ту корову?

Хлоп знав як сказати, бо дурний жид не розумівся на тому, та й назвав єму ціну.

- Йой, то дуже багато.

А хлоп відповідає:

- Бо то файна корова! І товста, і молока дає досить багато. Бо вим'я дуже великі і том молока дає багато.

Рабін дивиться — таки правда!

- Ану дай, хлоп, нехай я побачу, як молоко тече.

- Ей, [[пан]]е, - каже хлоп, - ви знаєте добре, що чим ліпша корова, тим вон делікатніша. Де-будь доїти її не можна, лише в стайні дати конюшини, тоді доїти, і даст вона до двадцяти літрів молока. Дійшлися згоди і виплатив рабін хлопові гроші за корову. Прийшовши додому, рабі наказав нанести конюшини і наймичці-прислузі доїти корову. Пішла наймичка доїти, корова не дається приступити до неї, б'є. Приходить до хати і каже, що все погано, щ корову доїти не може, бо в неї вим'я немає (не має за що...)

- Шкода, що ти руська дівка, де ти росла? Що не знаєш, як корову доїти. Дай-н конюшину і сам буду доїти.

Дала наймичка конюшини бугайові, рабін взяв з полиць дійницю, позапинав полі сідає на стільчик і хоче доїти (він же буде доїти!). Лише злапав за бугайове вим'я, буга підскочив, а рабін не пускає:

- Скачи чи не скачи, а молоко дай, бо я гроші дав!

Але бугай був неспокійний, почав все розмітати навколо себе, а жид упав під бика, бик з великого переляку трохи помочився на жида. Витягли якось жида зі стайні з-пі бугая, занесли єго до хати, положили в ліжко і послали за доктором. Прийшов доктор і єму розповіл, що сталося, як рабін так побився. Доктор вислухав їхні розповіді і велів зранку принести на тарілі рабінову мочу. На другий день зранку випровадила рабінова свою наймичку з тією мочою, що доктор велів принести. Наймичка взяла миску з тією мочою і заховалася на подвір'ї, а ту мочу вилила. Не мала вона що робити, вийшла на дорогу, а тут пастух гонить корови на пасовисько і одна з них почала на той час мочитися. А наймичка підставила миску і взяла стільки, скільки там було, і. з тим пішла до доктора.

Доктор подивився і констатував:

- Мені необхідно там бути!

За кілька хвилин приїжджає доктор до рабіна і каже:

- Ви вже будете тепер телитися.

Рабін пообіцяв багато грошей за те, аби доктор зробив так, щоб він не телився.

Але доктор знав, що вже не може допомогти, бо час вийшов і в него в середині вже все заросло. Про то рабін нікому нічого не сказав, і наказав другим, аби про то не згадували. А наприкінці дев'ятого місяця вибирається рабін у далеку сторону до чужого міста, аби там міг отелитися (аби єго люди про це не знали). Приїжджає до іншого міста і знайшов для себе і свого слуги притулок всього на день, а на ніч наказав приготувати для себе маленьку коморочку, аби лише сам в ній ночував. А тієї ночі одного жида корова мала отелитися, а слуга жалкував будити свого господаря і прийняв те телятко і пустив єго до коморочки, бо не знав, що в ній ночував рабін. А сам пішов спати. Рано-вранці рабін пробуджується і дивиться: є телятко!

- А слава Богу, що народилося, що й не чув коли! Корова так телиться, що дуже ричить, а я, мабуть, у Бога дуже щасливий, що не зчувся, коли родилося. Приходить рано слуга і бере телятко до корови пускати, а рабін не дає, каже, що того єго. Наймит пішов до господаря і сказав, що корова мала вночі теля, а він пустив єго до коморки, а тепер там якийсь [[пан]] не хоче віддати єго. Приходить господар того теляти і каже рабінові:

- ІЦо ти робиш? Ти лише наймав у мене притулок, а теляти не купував! То моя корова мала телитися, а ти до того не маєш ніякого діла.

Рабін відповідає, що то єго телятко, бо минуло дев'ять місяців і він спеціально приїхав до того міста, аби тут родити теля. І що для того має доказ [[пан]]а доктора. Він туди круть, сюди круть, і до суду повинні були йти. На цім все не скінчилося, мусив приїхати [[пан]] доктор. Приїхав [[пан]] доктор і підтвердив, як дійсно все було, [[пан]]і рабінова і наймичка свідчили також, як [[пан]] рабін був унизу, а бугай зверху. І суд з великим сміхом признав теля рабіновим. А далі як казати? На тому все і скінчилося. Той рабін взяв теля, привіз до свого міста і виплекав єго аж на корову. А потім мав корову, але молоко від неї не пив, бо казав, що від своєї дитини не можна молока їсти.

''Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.''

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про панів]]

Рабин з телятком (українська народна казка)

2014-04-10T07:46:41Z

Snak:

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про панів]]

В одному місці був рабін, і дуже він був богомольний. До него люди заїжджали за порадою, ніби до великого пророка, а він усім людям давав раду і кожний, хто до него прийшов, мав зиск. А жінка єго була проти того, що він кожному, хто до него прийшов, давав раду, і вона також має з того зиск. А донька казала:

- Який то зиск, коли люди всі мають зиск, і мама має зиск, але що з того...

Рабін казав, що і вона має зиск, що говорить так. Пішла донька до іншого рабіна і скаржилася ему, що її тато кожному дає пораду. Другий же рабін був молодший від него, не хотів Їй нічого сказати, аби вона передала своєму батькові, аби її тато не ласував чужим молоком. Прийшла донька додому і каже своєму отцю-рабінові:

- Всі люди мають зиск, лише не ви.

- А чому я ні?

- Бо ви їсьте від чужих корів дармове молоко.

- То є правда, і тепер ти маєш рацію. Тепер мусимо купити собі корову свою. Бо те молоко, що ми купуємо, є від руських корів. Прийшов четвер, коли був ярмарок, і йде рабін, рабінова дружина і рабінова донька корову купувати. Дивляться — гонить хлоп доброго бугая.

- Слухай ти,чоловіче, що ти хочеш за ту корову?

Хлоп знав як сказати, бо дурний жид не розумівся на тому, та й назвав єму ціну.

- Йой, то дуже багато.

А хлоп відповідає:

- Бо то файна корова! І товста, і молока дає досить багато. Бо вим'я дуже великі і том молока дає багато.

Рабін дивиться — таки правда!

- Ану дай, хлоп, нехай я побачу, як молоко тече.

- Ей, [[пан]]е, - каже хлоп, - ви знаєте добре, що чим ліпша корова, тим вон делікатніша. Де-будь доїти її не можна, лише в стайні дати конюшини, тоді доїти, і даст вона до двадцяти літрів молока. Дійшлися згоди і виплатив рабін хлопові гроші за корову. Прийшовши додому, рабі наказав нанести конюшини і наймичці-прислузі доїти корову. Пішла наймичка доїти, корова не дається приступити до неї, б'є. Приходить до хати і каже, що все погано, щ корову доїти не може, бо в неї вим'я немає (не має за що...)

- Шкода, що ти руська дівка, де ти росла? Що не знаєш, як корову доїти. Дай-н конюшину і сам буду доїти.

Дала наймичка конюшини бугайові, рабін взяв з полиць дійницю, позапинав полі сідає на стільчик і хоче доїти (він же буде доїти!). Лише злапав за бугайове вим'я, буга підскочив, а рабін не пускає:

- Скачи чи не скачи, а молоко дай, бо я гроші дав!

Але бугай був неспокійний, почав все розмітати навколо себе, а жид упав під бика, бик з великого переляку трохи помочився на жида. Витягли якось жида зі стайні з-пі бугая, занесли єго до хати, положили в ліжко і послали за доктором. Прийшов доктор і єму розповіл, що сталося, як рабін так побився. Доктор вислухав їхні розповіді і велів зранку принести на тарілі рабінову мочу. На другий день зранку випровадила рабінова свою наймичку з тією мочою, що доктор велів принести. Наймичка взяла миску з тією мочою і заховалася на подвір'ї, а ту мочу вилила. Не мала вона що робити, вийшла на дорогу, а тут пастух гонить корови на пасовисько і одна з них почала на той час мочитися. А наймичка підставила миску і взяла стільки, скільки там було, і. з тим пішла до доктора.

Доктор подивився і констатував:

- Мені необхідно там бути!

За кілька хвилин приїжджає доктор до рабіна і каже:

- Ви вже будете тепер телитися.

Рабін пообіцяв багато грошей за те, аби доктор зробив так, щоб він не телився.

Але доктор знав, що вже не може допомогти, бо час вийшов і в него в середині вже все заросло. Про то рабін нікому нічого не сказав, і наказав другим, аби про то не згадували. А наприкінці дев'ятого місяця вибирається рабін у далеку сторону до чужого міста, аби там міг отелитися (аби єго люди про це не знали). Приїжджає до іншого міста і знайшов для себе і свого слуги притулок всього на день, а на ніч наказав приготувати для себе маленьку коморочку, аби лише сам в ній ночував. А тієї ночі одного жида корова мала отелитися, а слуга жалкував будити свого господаря і прийняв те телятко і пустив єго до коморочки, бо не знав, що в ній ночував рабін. А сам пішов спати. Рано-вранці рабін пробуджується і дивиться: є телятко!

- А слава Богу, що народилося, що й не чув коли! Корова так телиться, що дуже ричить, а я, мабуть, у Бога дуже щасливий, що не зчувся, коли родилося. Приходить рано слуга і бере телятко до корови пускати, а рабін не дає, каже, що того єго. Наймит пішов до господаря і сказав, що корова мала вночі теля, а він пустив єго до коморки, а тепер там якийсь [[пан]] не хоче віддати єго. Приходить господар того теляти і каже рабінові:

- ІЦо ти робиш? Ти лише наймав у мене притулок, а теляти не купував! То моя корова мала телитися, а ти до того не маєш ніякого діла.

Рабін відповідає, що то єго телятко, бо минуло дев'ять місяців і він спеціально приїхав до того міста, аби тут родити теля. І що для того має доказ [[пан]]а доктора. Він туди круть, сюди круть, і до суду повинні були йти. На цім все не скінчилося, мусив приїхати [[пан]] доктор. Приїхав [[пан]] доктор і підтвердив, як дійсно все було, [[пан]]і рабінова і наймичка свідчили також, як [[пан]] рабін був унизу, а бугай зверху. І суд з великим сміхом признав теля рабіновим. А далі як казати? На тому все і скінчилося. Той рабін взяв теля, привіз до свого міста і виплекав єго аж на корову. А потім мав корову, але молоко від неї не пив, бо казав, що від своєї дитини не можна молока їсти.

''Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.''

УНК (аббревіатура)

2014-04-10T07:44:59Z

Snak:

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[:Категорія:Українська народна казка]]

Української народної казки

2014-04-10T07:44:52Z

Snak:

#redirect [[:Категорія:Українська народна казка]]

УНК

2014-04-10T07:44:44Z

Snak:

#REDIRECT [[:Категорія:українська народна казка]]

Категорії:Українська народна казка

2014-04-10T07:43:35Z

Snak:

#redirect [[:Категорія:Українська народна казка]]

Головна сторінка

2014-04-06T15:57:32Z

Snak:

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Knygy_list_135.jpg |link=Що почитати |x145px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Kazky_135.jpg |link=Special:Random|x145px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Pan-kockyy_135.jpg |link=Українська народна казка|x145px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:3porosia_135.jpg |link=Казки народів світу|x145px]]
|- style="font-size:100%;"
|'''[[:Категорія:Книги|Книги з казками українською мовою]]'''
|'''[[Special:Random|Почитай дитині казку...]]'''
|'''[[:Категорія:Українська народна казка|Українські народні казки українською мовою]]'''
|'''[[:Категорія:Казки народів світу|Казки народів світу українською мовою]]'''
|- style="font-size:90%;"
|
|}

А ще '''віршомовочки''' цікаві '''українською мовою''':

{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Virshi_135.jpg |link=Вірші |x145px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Kolyskova_135.jpg |link=Колискові|x145px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Koliadka_135.jpg |link=Колядки|x145px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Файл:Schedrivka1_135.jpg |link=Щедрівки|x145px]]
|- style="font-size:100%;"
|'''[[:Категорія:Вірші|Дитячі вірші і віршики українською мовою]]'''
|'''[[:Категорія:Колискові|Колискові колисаночки]]'''
|'''[[:Категорія:Колядки|Колядки українською мовою]]'''
|'''[[:Категорія:Щедрівки|Щедрівки українською мовою]]'''
|- style="font-size:90%;"
|
|}

__NOTOC__
'''Шановний читачу!'''

Що це за сторінка?

Це головна сторінка сайту '''[http://kazka.vn.ua Казки українською мовою]'''!

Для чого створено його? Для популяризації насамперед '''Української казки''', а також для розміщення '''казок народів світу''' в '''українському перекладі'''.

Будемо намагатися зробити його цікавим для всіх: '''від 2-х до 102-х''' :)

== Статистика ==

Нині, налічується вже '''{{NUMBEROFARTICLES}}''' казок, які викладені на '''{{NUMBEROFPAGES}}''' сторінках.

В категорії [[УНК|українська народна казка]] нині '''{{PAGESINCATEGORY:Українська народна казка}}''' сторінок.

Переглянути [[Спеціальна:Categories|всі категорії]]?

== Перейти до казочки, яка обрана як [[казочка години]] ==

== Для пошановувачів казок - татусів і матусь, дідусів і бабусь, і, звісно ж, маляток - хлопчиків і дівчаток ==

Нашою метою є сторення найповнішої антології українських народних та авторських казок, а також казок, перекладених з інших мов світу.

Авторам сучасних казок ми пропонуємо зручне місце. де можна розміщувати свої нові та старі казки, а також обговорювати творчі плани на майбутнє.

Шановні друзі, давайте ж нарешті забудемо про '''свою хату скраю''' і '''спільними зусиллями''' зберемо найкращу збірку казок в світі українською мовою.

Кожен може розміщувати на '''нашому спільному''' сайті казки, яких тут ще немає чи пропонувати інші варіанти знайомих казок, а також розміщувати посилання на цікаву літературу, нові випуски казочок для наших з вами діточок.

Запрошуємо до співпраці ВСІХ!

== Інформація для правовласників ==

Шановні видавці, автори казок, художники, мультиплікатори та всі-всі-всі, хто має відношення до створення, видання чи оформлення казок: коротка інформація для вас розміщенна на сторінці [[Казки українською мовою:Авторське право]]

== Деякі технічні подробиці ==

Чому для керування вибрано систему Вікі? А все тому, щоб кожен, хто підтримує вищезазначені цілі, міг '''самостійно''' додавати та редагувати тексти, дотримуючись вимог до Вікі-розмітки.

Проект стартував 14 вересня 2009 року. Чому саме тоді? А тому що число "кругле" :)

----
З повагою,

Автор та ВебМайстер проекту

MediaWiki:Sidebar

2014-04-06T15:55:11Z

Snak:

Шаблон:Казка про бідного

2014-03-12T17:05:01Z

Snak:

{{Список простий таблиця
|name = Казка про бідного
|link =

|text01 = Гарний парубок (грецька народна казка)
|text02 = Барвінок (грецька народна казка)

}}
<includeonly>
[[Категорія:Казки про бідняка]]

__NOTOC__

</includeonly>
<noinclude>
Увага! Включення цього шаблону автоматично включає статтю в категорію '''Казки про бідняка''', тому при накладанні цієї плашки слід прибрати зі статті цю категорію !!!!!!!!!!!!

</noinclude>

Категорія:Казки про бідного

2014-03-12T17:02:05Z

Snak: Перенаправлено на Категорія:Казки про бідняка

#REDIRECT [[:Категорія:Казки_про_бідняка]]

Категорія:Казки про бідняка

2014-03-12T17:01:45Z

Snak: Створена сторінка: Дана катерогія містить набір цікавих казок про долю бідних людей з усього світу. Лише сум...

Дана катерогія містить набір цікавих казок про долю бідних людей з усього світу. Лише сумлінна праця, доброта та чисте серце можуть подолати усі негаразди.

Казка про бідного

2014-03-12T17:00:58Z

Snak: Перенаправлено на Категорія:Казки про бідняка

#REDIRECT [[:Категорія:Казки про бідняка]]

Шаблон:Казка про бідного

2014-03-12T17:00:06Z

Snak:

{{Список простий таблиця
|name = Казка про бідного
|link =

|text01 = Гарний парубок (грецька народна казка)
|text02 = Барвінок (грецька народна казка)

}}
<includeonly>
[[Категорія:Казки про бідняка]]
</includeonly>
<noinclude>
Увага! Включення цього шаблону автоматично включає статтю в категорію '''Казки про бідняка''', тому при накладанні цієї плашки слід прибрати зі статті цю категорію !!!!!!!!!!!!

</noinclude>

Шаблон:Казка про працю

2014-03-12T16:59:39Z

Snak: Сторінка очищена

Шаблон:Казка про чоловіка

2014-03-12T16:59:00Z

Snak:

{{Список простий таблиця
|name = Казка про чоловіка
|link =
|image = Kozak2-mini40.png

|text01 = Дерев'яний кінь (українська народна казка)
|text02 = Корова, кінь і пес (українська народна казка)
|text03 = Кобиляча голова (українська народна казка)
|text04 = Сліпий кінь (українська народна казка)
|text05 = Богатирський кінь (українська народна казка)
|text06 = Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка)
|text07 = Безхвоста (грецька народна казка)
|text08 = Хуан Сяо (китайська народна казка)

}}
<includeonly>
[[Категорія:Казки про чоловіка]]
</includeonly>
<noinclude>
Увага! Включення цього шаблону автоматично включає статтю в категорію '''Казки про чоловіка''', тому при накладанні цієї плашки слід прибрати зі статті цю категорію !!!!!!!!!!!!

</noinclude>

Шаблон:Казка про чоловіка

2014-03-12T16:57:45Z

Snak:

{{Список простий таблиця
|name = Казка про чоловіка
|link =
|image = Kozak2-mini40.png

|text01 = Дерев'яний кінь (українська народна казка)
|text02 = Корова, кінь і пес (українська народна казка)
|text03 = Кобиляча голова (українська народна казка)
|text04 = Сліпий кінь (українська народна казка)
|text05 = Богатирський кінь (українська народна казка)
|text06 = Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка)
|text07 = Безхвоста (грецька народна казка)
|text08 = Хуан Сяо (китайська народна казка)

}}
<includeonly>
[[Категорія:Казки про чоловіка]]
</includeonly>
<noinclude>
Увага! Включення цього шаблону автоматично включає статтю в категорію '''Категорія:Вісник психології і соціальної педагогіки. Збірник наук. праць''', тому при накладанні цієї плашки слід прибрати зі статті цю категорію !!!!!!!!!!!!

</noinclude>

Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна казка)

2014-03-12T16:56:24Z

Snak:

Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.

Якось один [[чоловік]] сказав управителеві:

— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.

Управитель пішов на сповідь до священика й розповів йому про оті двадцять п’ять ударів канчл^ком, які він щодня відлічує негрові.

І священик сказав йому:

— Щоб спокутувати свій гріх, попроси негра, хай прив’яже тебе, як ото ти його, і всипле тобі двадцять п’ять ударів канчуком. Тільки так ти очистишся від гріха.

Управитель повернувся на плантацію й покликав до себе негра.

Негр прийшов, трясучись від страху.

— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.

— Як же я можу тебе в'язати, [[хазяїн]]е?..— здивувався негр.

— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.

Негр злякався й міцно прив'язав управителя — так, як той прив'язував його.

Управитель каже:

— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.

Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив [[хазяїн]]а. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.

— Годі! — вигукнув управитель.

Але негр, бачачи, що управитель прив'язаний і він може робити з ним, що хоче, щосили шмагонув його:

— У мене саме тільки рука розійшлася!

І так відшмагав управитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує: У мене саме тільки рука розійшлася!

{{Казка про чоловіка}}
{{Казка про бідного}}
{{Казка про працю}}

{{Кубинські народні казки (Веселка, 1988)}}
{{Кубинські народні казки українською мовою}}

За гнів (українська народна казка)

2014-03-12T16:53:26Z

Snak:

Один отець мав три [[син]]и. Як він умер і його поховали, каже старший:

— Я іду найматися!

Найнявся, а за плату ґазда так зговорився:

— Як ти за що нагніваєшся на мене, то я тобі утну ніс, а як я на тебе нагніваюся, ти утни мені.

Відтак вирядив ґазда слугу молотити пшеницю. Слуга молотить до полудня, молотить до вечора, а їсти не дають. Приходить ґазда та й каже:

— А щось умолотив, сараку?

— Умолотив багато, але так зголоднів, що страх! Ґазда каже:

— Може, ти нагнівався на мене?

— Та чому ж би не гніватися! Я молотив цілий день, а мені їсти не було! Ґазда витяг ніж та й утяв ніс. Мусив старший повернутися додому без носа.

Тоді пішов служити середній. Той ґазда зговорився з ним, як із старшим, і вирядив молотити пшеницю. Молотить він до обіду, до полудення, молотить до вечора. Прийшов ґазда і сему утяв ніс, як старшому за те саме.

Пішов наймолодший найматися, і з ним зговорився той ґазда, як із тамтими, і вирядив молотити пшеницю. Молотить він до обіду, до полудення, молотить до вечора, а ґазда їсти не дає. А він бесаги у руки, набрав пшениці, поніс до корчмаря й продав за горілку та й за булки і виніс там, де молотив. Приходить ґазда, а він питає:

— Ви, може, гніваєтеся, що я продав пшеницю?

— Ні! Чого б я гнівався.

На другий день вирядив його ґазда з биками орати туди, куди сучка Петрушка бігатиме. Він бики у руки та й оре, а котюга Петрушка штрикла через пліт. Слуга бика порубав, наклав ватру, спік та їсть, бо ґазда досі не давав їсти. Виходить ґазда до нього та й питає:

— А щось виорав?

— Виорав, аж котюга Петрушка штрикла, та я дуже зголоднів, порубав бика, спік та їм. Ви, може, гніваєтеся?

— Ні! Чого б я гнівався?

Відтак вирядив ґазда слугу пасти свині. Пасе він, пасе до вечора, а ґазда не несе їсти. Тоді він відрубав хвости у свиней та й пометав у болото, а свині продав. Приходить ґазда, питає за свині, а він каже:

— Ади, твої свині потали у болото! Ґазда лапнув за хвіст, аби витягнути свині з болота, а то лиш хвіст, а свиней нема! Слуга каже:

— Може, ви, ґаздо, гніваєтеся?

— Ні! Чого би я гнівався?!

Відтак вирядив ґазда слугу пасти корови. А він одну корову прив'язав хвостом до смереки, а другі продав. Приходить ґазда і питає:

— Де корови? А слуга каже:

— Ади, усі корови втекли, лиш одну я імив та й присилив. Може, ви гніваєтеся, ґаздо?

— Ні! Чого би я гнівався?! Прийшли додому, каже ґазда жінці:

— Вилізь на смереку та й кукай, а я буду казати слузі: «Ади, генде зозулі!» А він гадатиме направду, що то зозулі.

Вилізла [[жінка]] на смереку та й каже: — Ку-ку, ку-ку!

А слуга ухопив кріс та й застрілив. Вона упала на землю.

Слуга каже:

— Може, ви, ґаздо, гніваєтеся? Він каже:

— Чому би не гнівався?! Ти мені стратив маєток та й жінку!

А слуга витяг ніж і втяв ґазді ніс. Прийшов додому Й каже [[брат]]ам:

— Ади, ви безносі, а я ще один приніс!

[[Категорія:українська народна казка]]
{{Казка про чоловіка}}

Ворона і рак (Болгарська народна казка)

2014-02-04T22:39:49Z

Snak: перейменував «Ворона і рак (Болгарська народна казка)» на «Ворона і рак (болгарська народна казка)»

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Ворона і рак (болгарська народна казка)]]

Ворона і рак (болгарська народна казка)

2014-02-04T22:39:49Z

Snak: перейменував «Ворона і рак (Болгарська народна казка)» на «Ворона і рак (болгарська народна казка)»

Летіла ворона над озером і бачить: повзе в мілкій воді рак. Вона його схопила й сіла на вербі, щоб тим раком пообідати. А неборак і каже:

— Ах, вороно! Знав я батька твого і матір — які знамениті були птахи!

— Кар! — каркнула ворона із закритим дзьобом.

— Ну, вороно, і сестри твої, і брати гарні були птахи.

— Кар! — повторила ворона.

— Але хоч і гарні були птахи, та не такі, як ти, вороно!

— Ага! — на все горло каркнула ворона і впустила рака у воду.

{{Казки про тварин}}
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

Шаблон:Казки про тварин

2014-02-04T22:39:16Z

Snak:

{{Список
| name = Казки про тварин
| title = <span style="font-weight:normal; font-size:1.2em;">{{#if: {{{1|}}} | {{{1|}}} |'''{{{1|{{SUBPAGENAME}}}}}''' -- ось про кого розказують [[:Категорія:Казки про тварин|казки про тварин]]! }}</span>

| image = Zaec_mini.png

| group01 = [[:Категорія:Казки про лева|Лев]]
| text01 = [[Як лев утонув у колодязі (українська народна казка)]]{{*}}[[Сильний лев і маленьке мишеня (Болгарська народна казка)]]

| group02 = [[Ворона]]
| text02 = [[Не впусти рака з рота (Українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і її діти (Українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і гадина (Українська народна казка )]]{{*}}[[Як ворона дістала зі дзбанка води (Українська народна казка)]]{{*}}[[Піддурена ворона (українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і рак (Болгарська народна казка)]]

| group03 = [[:Категорія:Казки про вовка|Вовк]]
| text03 = [[Як вовк хотів з'їсти чоловіка (українська народна казка)|Як вовк хотів з'їсти чоловіка]]

| group04 = [[:Категорія:Казки про верблюда|Верблюд]]
| text04 = [[Погонич і його верблюди (Болгарська народна казка)|Погонич і його верблюди]]

| group05 = [[:Категорія:Казки про коня|Кінь]]
| text05 = [[Кінська сила (Українська народна казка)|Кінська сила]]

| group06 = [[Рак]]
| text06 = [[Не впусти рака з рота (Українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і рак (Болгарська народна казка)]]

| group07 = [[Заєць]]
| text07 = [[Бравий заєць (українська народна казка)]]{{*}}[[Як їжак і заєць бігали наввипередки (українська народна казка)]]{{*}}[[Хитрий заєць (українська народна казка)]]{{*}}[[Як вовк та заєць покумалися (українська народна казка)]]{{*}}[[Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка)]]{{*}}[[Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка)]]{{*}}[[Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка)]]{{*}}[[Як заєць шукав смерті (українська народна казка)]]

}}
<includeonly>
[[Категорія:Казки про тварин]]
<includeonly>
<noinclude>
Увага! Включення цього шаблону автоматично включає статтю в категорію '''Казки про тварин''', тому при накладанні цієї плашки слід прибрати зі статті цю категорію
</noinclude>

Як заєць шукав смерті (Українська народна казка )

2014-02-04T22:38:58Z

Snak: перейменував «Як заєць шукав смерті (Українська народна казка )» на «Як заєць шукав смерті (українська народна казка)»

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Як заєць шукав смерті (українська народна казка)]]

Як заєць шукав смерті (українська народна казка)

2014-02-04T22:38:58Z

Було двоє старих зайців і мали вони три сини; два сини було мудрих, таких учених, а третій був дурний, але не такий дурний, як боязливий. Поженили вони тих старших синів обидвох, та й тоті ґаздують, а той третій — боязливий — ще не жонатий. Аж уже хотять старі женити і того третього, боязливого. Кажуть йому йти сватати, а він боїться виходити з ями. Що вже його й сварять, й просять, а він таки нє. Таки боїться і не хоче виходити нігде, каже: «Хотьби-м і не жонатий був, то таки не піду».

Аж тих два брати старші кажуть: «Чекайте, ми його оженим». Вишукали йому тоту молоду, аби він сватав — сову. Кажуть: «То є мудрий птах і не боязливий, то може бути їм ся добре жити». Оже й тото було дурне, й тото: одно другого не виділо, та й таки ся побрали. Аж тут вже на тім весіллю, як ся гості вже порозходили, лишили вони ся обидвоє; а води нема, ані дров, і нема кому принести. Він боїться, а вона не видить у днину. Зробилася межи ними гризота. Посилає одно другого — нема кому йти. Каже [[заєць]]: «Агій, нащо мені було ся женити?» Каже: «Як я був при татові й при мамі, мене ніхто не посилав ні дров рубати, ні води; тепер,— каже,— оженив-им ся та й іди другої днини до роботи. Але вже би-м і робив, але я ся бою; як ти мене будеш гонити щоднини, то я цего не витримаю».

Но, і вона таки його гонить: «Іди за сим, за тим». А він боїться. Аж він їй каже: «Я ся страчу, як ти ся так на мене напосіла; я ся,— каже,— повішу та й вже».

Як задумав, так робить. Взяв мотуз, пішов у ліс за хату, прив'язав мотуз до гілля, сам виліз на гілля та й прив'язався за ноги — за задні ноги — і гадав, що ся повісить. Висить, висить, ніхто його не видить, і він не кричить, гадає, що буде смерть борше. Але видить він, що смерті не буде, та й уже голоден, зачинає він кричати — сам ся не може відв'язати... Аж виходить жінка: «З то-бов що є?» — «Як що? Як ти мене щоднини гониш, а я ся бою, то я собі смерть мушу зробити».

Як вона його відрізала, повходили до хати, він собі гадає, що вона його вже не буде гонити до роботи. А вона йому каже: «Ти вішай ся, не вішай, а хоть би-сь ся й різав, то робити мусиш, а як нє, то таки можеш ся й стратити». Задумав він собі ще: «Ще буду трібувати різатися». Він лиш що ніж прикладе до шиї легонько, а то болить; він каже: «Я сего не зроблю; найлегша,— каже,— смерть буде утопитися». Аж він ся уже зібрав, іде він собі в дорогу, шукає собі такої великої води, щоби скочив і не спливав навіть.

Приходить до ліса, а в лісі сидить купа воронів; а він тоті ворони добре видить здалеку, коли боїться приступати, а тут і минути їх нема куди, бо лиш одна дорога вела через ліс. А він думає: «Як зблуджу з дороги, так уже не найду її». Став він, подумав та й каже: «Однако мені вже гинути, я однако вже йду топитися». Так здалеку роздумав собі та й летить на них. Як надлетів межи ті ворони, як скричав, так ворони ся чисто розлетіли по лісі. Так він став, подумав собі та й каже: «Боже, ще аби ми ся раз так трафило, то би-м вже собі смерть не робив».

Йде він далі. Приходить до якогось маленького ставку та й хоче скакати в воду. А там щось у воді кричить, і він боїться приступити. А то земледухи собі співають у воді, а він гадає, що то його з'їсть там, та й боїться. Покинув він тоту воду, шукає за другов, аж йому ся вже навприкрило ходити, з лісу не може виходити і води не може найти. То він уже аж злосний. «Доки вже я буду такий боязливий? Ще якби-м раз найшов воду, то вже аби не знати як там кричало, то вже піду у ню». Ходить він, ходить і дивиться, що вже і смеркається. Чує він, а то щось так кричить у лісі, що страх, і то не одно, але багато дуже їх кричить. Він йде правда на тото, що кричить. Приходить ближче, а то став великий, а докола ставу пообсідали жаби і кричать, що він не має куда доступити. Він довго не важить, лиш право летить на них...

Як прилетів на берег, вони його ся сполошили і всі поскакали у воду. А він собі тогди роздумав і каже: «Я кажу, що лиш я такий боязливий на світі, а тут ще є гірші, що бояться і мене навіть».

І він тогди подумав і вернувся додому та й уже си більше смерть не робив.

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

Як заєць шукав смерті (українська народна казка)

2014-02-04T22:38:36Z

Snak:

Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка)

2014-02-04T22:37:27Z

Snak:

Був собі в одному лісі [[ведмідь]]. Та такий дужий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає.

Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати.

Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: «Вельможний [[пан]]е ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з'їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі живої в лісі не стане. Ліпше ти ось що зроби: сиди собі спокійно в своїй гаврі, а ми тобі будемо щодня присилати одного з-поміж нас, щоб ти його з'їв».

Вислухав [[ведмідь]] тієї мови та й каже:

— Добре! Але пам'ятайте собі: як мене хоч одного дня одурите, то я вас усіх пороздираю!

Від того дня почали звірі день поза день ведмедеві одного з-поміж себе посилати. Почали кидати день у день жеребки: на кого впав, той і мусив іти до ведмедя...

Одного дня випав жеребок на зайця.

Перелякався бідний [[заєць]] так, що й не сказати!.. Та що було робити? Ходили другі, мусить і він. І не змагався. Тільки випросив собі годинку часу, щоб із жінкою, діточками попрощатися. Та поки жінку знайшов, поки всю свою сім'ю скликав, поки попрощались та наплакалися, та наобнімалися, то вже сонце геть з полудня звернуло.

Врешті прийшлося зайцеві рушати в дорогу.

Іде бідолаха до ведмежої гаври. Та не думайте, що йде заячим кроком-скоком, що біжить вітрові наздогін! Гай, гай! Тепер бідному зайцеві не до скоків. Іде нога поза ногу, іде та й постоює, та все рясні сльози витирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде. Аж ось бачить: серед лісу криниця кам'яна, оцямрована, а внизу вода глибока.

Стає [[заєць]] над цямриною, заглядає вниз, а його сльози тільки кап-кап у воду. Та й зразу повеселішав і аж підскочив з радості. В його голові з'явилася щаслива думка: якби це йому й самому від смерті врятуватися і всіх звірів вибавити від цього лютого та безрозумного ведмедя.

І вже не плачучи і не зітхаючи, а щодуху біжучи, він поспішав до ведмежої гаври.

Було вже надвечір. [[Ведмідь]] весь день сидів у своїй гаврі та ждав, коли-то звірі пришлють йому когось на обід.

Ждав і не міг нікого діждатися. Голод почав йому докучати, і разом з голодом почала злість підступати під серце.

— Що ж це? — ревів [[ведмідь]], — Що вони собі думають? Чи забули про мене, чи, може, їм здається, що одною вороною я маю бути два дні ситий? О, прокляті звірі! Коли мені зараз не прийде від них страва, то клянуся буком і берестом, що завтра скоро світ рушу до лісу і повидушую все, що в ньому є живого! І одного хвоста не лишу!..

Та минала хвиля за хвилею, година за годиною, а страва не йшла.

Надвечір вже [[ведмідь]] не знав, що з собою зробити з голоду й лютості.

В такому настрою застав його [[заєць]].

— Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря, — кричав на нього [[ведмідь]].— Що ти собі думаєш, що так пізно приходиш? Та я тебе, такого комара, маю цілий день голодний ждати?..

Затремтів [[заєць]], почувши ведмежий крик і люті ведмежі слова, та скоро отямився і, ставши на задніх лапках перед ведмедем, промовив, як міг, найчемніше:

— Вельможний [[пан]]е! Не моя в тому вина, що так пізно приходжу. І звірів не можеш винуватити. Сьогодні, в день твоїх іменин, вони, ще вдосвіта зібравшися, послали для тебе нас чотирьох, і ми всі вітром пустилися до тебе, щоби ти, вельможний [[пан]]очку, мав сьогодні добрий бал.

— Ну, і що ж? Чому ж так пізно приходиш і де там тих троє? — запитав [[ведмідь]].

— Трапилася нам дуже погана пригода, — мовив [[заєць]]. — Міркуючи, що в тому лісі нема іншого [[пан]]а, крім тебе, йдемо собі спокійнесенько стежкою; коли із кам'яного замку вискочив величезний [[ведмідь]] та й до нас: «Стійте!» — кричить. Ми стали. «Куди йдете?» Ми розповіли по правді. «Го, го,— крикнув він. — Нічого з того не буде! Це мій ліс, і я не дозволю, щоб ви своїм м'ясом годували якогось приблуду, що тут не має ніякого права! Ви мої, і я беру вас собі на обід!» Почали ми проситися, благати, почали говорити, що нині твої іменини, і дуже негарно буде, коли ти в такий день лишишся без обіду. Та де тобі! Ані слухати не хоче. «Я тут [[пан]], — кричить, — і я один маю на вас право! І ніхто мені тут не сміє втручатися!» І взяв нас усіх чотирьох до свого замку. Ледве-ледве я упросив його, щоб хоч мене одного пустив до тебе. Тепер, вельможний [[пан]]е, сам поміркуй, чи ми винні в тому, що ти сьогодні з голоду намлівся і що тобі далі робити.

Почувши це, [[ведмідь]] аж увесь наїжачився. Вся його злість обернулась на того нового суперника, що так несподівано став йому на дорозі.

— Це ще який непотріб непотрібний посмів сюди вдертися! — ревів він, дряпаючи землю пазурами. — Гей, зайче, зараз веди мене до нього, нехай його розірву на дрібні шматочки!

— Вельможний [[пан]]е, — мовив [[заєць]]. — Це дуже могучий [[пан]], страшний такий.

— Що? Ти думаєш, що я буду його боятися? Зараз веди мене до нього, побачимо, хто буде дужчий!

— Вельможний [[пан]]е, але він живе у кам'яному замку.

— Е, що там мені його замок! Веди мене до нього, вже я його дістану, хоч би він сховався на самий вершок найвищого дерева.

Попровадив [[заєць]] розлюченого ведмедя до криниці та й каже:

— Велика твоя сила! Бач, твій ворог як тільки побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свого замку.

— Де він? Де він? — кричав [[ведмідь]], оглядаючись навкруги і не бачачи нікого.

— Ходи сюди і заглянь ось тут! — мовив [[заєць]] і підвів ведмедя до криниці.

Став [[ведмідь]] над цямриною, глянув униз — аж там справді [[ведмідь]].

— Бачиш свого ворога, — мовив [[заєць]], — як заглядає із свого укріплення?

— Я не я буду, коли його звідти не дістану! — мовив [[ведмідь]] і як не рикне з цілого ведмежого горла у криницю!

А з криниці як не відіб'ється його голос вдвоє сильніше, мов з величезної труби!

— Та так? — скрикнув [[ведмідь]]. — Ти мені ще грозиш? Чекай ясе, я тобі покажу!

Та за цим словом [[ведмідь]] бабах до криниці та й там потонув.

А [[заєць]] скочив щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував ведмедя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя.

Не треба вам казати, яка радість запанувала в цілому лісі.

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

[[Категорія:Казки про ведмедя]]

Як заєць ошукав ведмедя (українська народна казка)

2014-02-04T22:36:43Z

Snak:

Був собі в одному лісі [[ведмідь]]. Та такий дуж'ий та лютий!.. Піде було по лісі і душить та роздирає все, що здибає.

Ліс був великий, і звірини в ньому багато, та проте страх пішов на всіх. Адже так і року не мине, а в цілому лісі душі живої не лишиться, коли бурмило буде так господарювати.

Рада в раду, присудили звірі вислати до ведмедя посланців і сказати йому: «Вельможний [[пан]]е ведмедю! Що ти так знущаєшся? Одного з'їси, а десятьох із злості роздереш і покинеш!.. Адже так до року, то й душі живої в лісі не стане. Ліпше ти ось що зроби: сиди собі спокійно в своїй гаврі, а ми тобі будемо щодня присилати одного з-поміж нас, щоб ти його з'їв».

Вислухав [[ведмідь]] тієї мови та й каже:

— Добре! Але пам'ятайте собі: як мене хоч одного дня одурите, то я вас усіх пороздираю!

Від того дня почали звірі день поза день ведмедеві одного з-поміж себе посилати. Почали кидати день у день жеребки: на кого впав, той і мусив іти до ведмедя...

Одного дня випав жеребок на зайця.

Перелякався бідний [[заєць]] так, що й не сказати!.. Та що було робити? Ходили другі, мусить і він. І не змагався. Тільки випросив собі годинку часу, щоб із жінкою, діточками попрощатися. Та поки жінку знайшов, поки всю свою сім'ю скликав, поки попрощались та наплакалися, та наобнімалися, то вже сонце геть з полудня звернуло.

Врешті прийшлося зайцеві рушати в дорогу.

Іде бідолаха до ведмежої гаври. Та не думайте, що йде заячим кроком-скоком, що біжить вітрові наздогін! Гай, гай! Тепер бідному зайцеві не до скоків. Іде нога поза ногу, іде та й постоює, та все рясні сльози витирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде. Аж ось бачить: серед лісу криниця кам'яна, оцямрована, а внизу вода глибока.

Стає [[заєць]] над цямриною, заглядає вниз, а його сльози тільки кап-кап у воду. Та й зразу повеселішав і аж підскочив з радості. В його голові з'явилася щаслива думка: якби це йому й самому від смерті врятуватися і всіх звірів вибавити від цього лютого та безрозумного ведмедя.

І вже не плачучи і не зітхаючи, а щодуху біжучи, він поспішав до ведмежої гаври.

Було вже надвечір. [[Ведмідь]] весь день сидів у своїй гаврі та ждав, коли-то звірі пришлють йому когось на обід.

Ждав і не міг нікого діждатися. Голод почав йому докучати, і разом з голодом почала злість підступати під серце.

— Що ж це? — ревів [[ведмідь]], — Що вони собі думають? Чи забули про мене, чи, може, їм здається, що одною вороною я маю бути два дні ситий? О, прокляті звірі! Коли мені зараз не прийде від них страва, то клянуся буком і берестом, що завтра скоро світ рушу до лісу і повидушую все, що в ньому є живого! І одного хвоста не лишу!..

Та минала хвиля за хвилею, година за годиною, а страва не йшла.

Надвечір вже [[ведмідь]] не знав, що з собою зробити з голоду й лютості.

В такому настрою застав його [[заєць]].

— Га, ти, помано, ти, хлистику, ти, гусяче повітря, — кричав на нього [[ведмідь]].— Що ти собі думаєш, що так пізно приходиш? Та я тебе, такого комара, маю цілий день голодний ждати?..

Затремтів [[заєць]], почувши ведмежий крик і люті ведмежі слова, та скоро отямився і, ставши на задніх лапках перед ведмедем, промовив, як міг, найчемніше:

— Вельможний [[пан]]е! Не моя в тому вина, що так пізно приходжу. І звірів не можеш винуватити. Сьогодні, в день твоїх іменин, вони, ще вдосвіта зібравшися, послали для тебе нас чотирьох, і ми всі вітром пустилися до тебе, щоби ти, вельможний [[пан]]очку, мав сьогодні добрий бал.

— Ну, і що ж? Чому ж так пізно приходиш і де там тих троє? — запитав [[ведмідь]].

— Трапилася нам дуже погана пригода, — мовив [[заєць]]. — Міркуючи, що в тому лісі нема іншого [[пан]]а, крім тебе, йдемо собі спокійнесенько стежкою; коли із кам'яного замку вискочив величезний [[ведмідь]] та й до нас: «Стійте!» — кричить. Ми стали. «Куди йдете?» Ми розповіли по правді. «Го, го,— крикнув він. — Нічого з того не буде! Це мій ліс, і я не дозволю, щоб ви своїм м'ясом годували якогось приблуду, що тут не має ніякого права! Ви мої, і я беру вас собі на обід!» Почали ми проситися, благати, почали говорити, що нині твої іменини, і дуже негарно буде, коли ти в такий день лишишся без обіду. Та де тобі! Ані слухати не хоче. «Я тут [[пан]], — кричить, — і я один маю на вас право! І ніхто мені тут не сміє втручатися!» І взяв нас усіх чотирьох до свого замку. Ледве-ледве я упросив його, щоб хоч мене одного пустив до тебе. Тепер, вельможний [[пан]]е, сам поміркуй, чи ми винні в тому, що ти сьогодні з голоду намлівся і що тобі далі робити.

Почувши це, [[ведмідь]] аж увесь наїжачився. Вся його злість обернулась на того нового суперника, що так несподівано став йому на дорозі.

— Це ще який непотріб непотрібний посмів сюди вдертися! — ревів він, дряпаючи землю пазурами. — Гей, зайче, зараз веди мене до нього, нехай його розірву на дрібні шматочки!

— Вельможний [[пан]]е, — мовив [[заєць]]. — Це дуже могучий [[пан]], страшний такий.

— Що? Ти думаєш, що я буду його боятися? Зараз веди мене до нього, побачимо, хто буде дужчий!

— Вельможний [[пан]]е, але він живе у кам'яному замку.

— Е, що там мені його замок! Веди мене до нього, вже я його дістану, хоч би він сховався на самий вершок найвищого дерева.

Попровадив [[заєць]] розлюченого ведмедя до криниці та й каже:

— Велика твоя сила! Бач, твій ворог як тільки побачив, що ти наближаєшся, зараз драпнув і сховався до свого замку.

— Де він? Де він? — кричав [[ведмідь]], оглядаючись навкруги і не бачачи нікого.

— Ходи сюди і заглянь ось тут! — мовив [[заєць]] і підвів ведмедя до криниці.

Став [[ведмідь]] над цямриною, глянув униз — аж там справді [[ведмідь]].

— Бачиш свого ворога, — мовив [[заєць]], — як заглядає із свого укріплення?

— Я не я буду, коли його звідти не дістану! — мовив [[ведмідь]] і як не рикне з цілого ведмежого горла у криницю!

А з криниці як не відіб'ється його голос вдвоє сильніше, мов з величезної труби!

— Та так? — скрикнув [[ведмідь]]. — Ти мені ще грозиш? Чекай ясе, я тобі покажу!

Та за цим словом [[ведмідь]] бабах до криниці та й там потонув.

А [[заєць]] скочив щодуху до звірів і розповів їм, яким-то способом він змудрував ведмедя і вибавив їх усіх від тяжкого нещастя.

Не треба вам казати, яка радість запанувала в цілому лісі.

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

[[Категорія:Казки про ведмедя]]

Як їжак і заєць бігали наввипередки (українська народна казка)

2014-02-04T22:35:58Z

Snak:

Як їжак і [[заєць]] бігали наввипередки
Одного разу вийшов їжак з своєї нори подивитися на божий світ. Було то так під осінній час, у неділю. І що він собі погадав: «Піду я у поле роздивитися, як виглядає гречка і пшениця! » І пішов. Задумав собі: « Аби коротшою дорогою іти, то піду навправець». Але поза корчем здибав його [[заєць]], що обзирав капусту, чи велика виросла.

— Ого-го? — каже їжак.— Скоре сотворіння тут!

— А ти,— каже [[заєць]],— такий твій рід віддавна, і ти такий? Загинеш з твоїм ходом і з твоїми кривулями, з твоїми кривими ногами!

Але їжака найдужче то узлостило, що він каже, що криві ноги.

— Ти,— каже,— мене береш на сміх? Адже як ти такий великий [[пан]], то заложімся, хто кого переможе у бігу. І заклалися у п'ять дукатів... І каже [[заєць]]:

— Ану, біжім.

— Ні,— каже,— іще ні. Я піду ще додому і скажу жінці, аби знала, де я пішов.

А [[заєць]] був тому рад, бо був голоден, і думає собі:

«І це мені добре буде, бо попоїм капусти, то зможу ліпше бігати».

Приходить їжак до свої нори і каже жінці:

— Знаєш, жінко, маю клопіт.

— Який? Каже:

— Заложив-сми ся з зайцем, хто кого переможе у бігу.

Та й геть уже розказує за той заклад.

— А ти мой здурів, чи що? Що ти ся кладеш до зайця у бігу?

— Мовчи, жінко,— каже їжак,— якось то буде. Ми мусимо виграти тих п'ять дукатів... Збирайся, жінко, і ходи зо мною разом.

Ідуть вони разом, а по дорозі їжак учить жінку, що має робити. Каже: — Ми зараз там приходимо на ниву, і я тебе поставлю у сім кінці, у борозні, і ти маєш на сім місці стояти. Наколи '''заєць''' прибіжить д'тобі, так ти маєш казати: «Я вже тут!» А прийде він у той другий кінець д'мені, то я так само скажу: «Я вже тут!»

Приходить він до зайця і каже:

— Ну, я уже готовий.

Поставали вони у кінець ниви, і [[заєць]] каже:

— Маємо бігти на команду; на команду раз, два, три маємо ураз зачинати бігти.

— Добре.

І став [[заєць]] у одну борозну, а Їжак у другу; і на команду раз, два, три рушили до бігу. [[Заєць]] біжить, що сили має, у другий кінець ниви, а їжак зостався на місці. Прибігає [[заєць]] у кінець ниви, а там каже їжачиха:

— Я вже тут!

— Агі,— каже [[заєць]],— та аби таке помело мене перебігало?! Ану, пробуймо ще раз!

[[Заєць]] скочив знов до бігу. Прибігає у кінець ниви, а їжак ся підоймив догори і каже:

— Гов-гов! Я уже тут давно чекаю!

— Агі! Ану, біжім ще раз!

Прибігає у другий кінець, а то знов є там їжак (а то була їжачиха).

Так бігав він дев'ятьдесят і дев'ять раз, а за сотим разом як попробував бігти, кілько сили мав, як ся помоцував, та й насеред ниви — трісь!

Отак ся кінчила справа '''їжака з зайцем'''.

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

Як вовк та заєць покумалися (українська народна казка)

2014-02-04T22:33:16Z

Snak:

То раз [[вовк]] ся з зайцем покумав. Приятелі були. Але якось ся так трафило, що [[вовк]] пару день не міг нічого вполювати, голоден такий, що аж зубами дзвонить. Прибіг він до кума, ніби то до зайця, та й каже:

— Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся з світом, бо я тя мушу з'їсти. А [[заєць]] каже:

— Ей, куме, та ти видиш, який я малий! Чим ти ся на мні наїш? Ліпше ходи зо мнов, я тобі покажу; на толоці кобила пасеться, то ти її дістань, то будеш мав що їсти.

[[Вовк]] каже:

— Добре, веди.

Прийшли вни на толоку, видять, пасеться кобила, а обротянка ся за нев по землі волочить. — Ото добре! — каже [[заєць]].— Слухай, куме, я тобі поможу тоту кобилу ззімати. Я піду наперед, хоплю за об-ротянку, а ти тогди надбіжи, я ти обротянку засилю на шию, то вже нам кобила не втече. Якби хотіла втікати, то ти її лиш добре потягни соб, то вна піде за тобов аж у ліс, а там її вже си спокійно заріжеш.

— Добре,— каже [[вовк]].

Пішов [[заєць]]. Кобила ся його не боїть. Взяв за обротянку за конець, зав'язав кульку, моргнув на [[вовк]]а, той прискочив із-за корча, [[заєць]] йому заверг сильку на шию, а сам в ноги. Ей, як кобила звітрила [[вовк]]а, як запищить не своїм голосом, як ся оберне задом до [[вовк]]а, як не зачне хвицькати! А [[вовк]] як увидів задні копита, як дістав пару разів по зубах, то вже 'му й кобила не мила, вже би ся всього відрік, ба, коли-бо [[дід]]ча обротянка на шиї зав'язана. А кобила як січе ногами, так січе, так, що [[вовк]] уже й о світі не тямить. А [[заєць]] стоїть за корчем, дивиться на тоту роботу та й кричить [[вовк]]ові:

— Та-бо соб, куме, соб бери! Чому так не робиш, як я ти казав?

Як кобила вчула той крик, гадала, що то другий [[вовк]], як ся не пустить втікати, а [[вовк]] на обротянці за нев ся тягне. Що він ся де гепне о камінь або о пеньок, то вна гадає, що він хоче на ню скакати, та й ще дужче біжить. Так з [[вовк]]ом аж у село забігла, просто до стайні. Господар ся дивить: що за неволя? Ци кобила теля вродила, ци що? Приходить ближче, а то [[вовк]] за шию на обротянці зав'язаний; не знати вже, ци був небіжчик, ци аж там 'му кінця доїхали. Досить, що відтогди вже [[вовк]]и ніколи зайця в куми не просять.

{{Казки про тварин}}
{{Казки про коня}}
{{Казка про вовка}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про Івана]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

Шаблон:Казка про вовка

2014-02-04T22:32:59Z

Snak: Сторінка очищена

Хитрий заєць (українська народна казка)

2014-02-04T22:31:49Z

Snak:

Вийшов [[чоловік]] на поле, дивиться, а то сидить [[заєць]]. Він зайшов його потихо та й того зайця злапав. Приніс додому та й острить ніж.

'''А заєць каже''': «На кого ти той ножик гостриш?» — «На тебе, буду тебе різати». А [[заєць]] тоді каже: «Знаєш що, годуй мене, понесеш мене на ярмарок та й озьмеш добрі гроші». А [[чоловік]] каже: «Добре ти мені кажеш. Но,— каже,— то я уже тебе різати не буду».

Годував він того зайця місяць. Приходить той день, що чоловік має нести того зайця на ярмарок. [[Чоловік]] каже до зайця: «Но, вже підем на ярмарок». '''Заєць тоді каже до того чоловіка''': «Іди лагодь мішок, покладеш мене у мішок та й будеш нести». Узяв чоловік поклав того зайця в мішок та й несе на ярмарок. Входить він у місто, але йде другий чоловік та й каже: «Що ти там несеш в міху?» А той каже: «Несу поштаря».— «Та,— каже,— що би ти за того хотів поштаря?» — «Даш,— каже,— сотку, то купиш, а не даш, то я йду далі». Той чоловік дав тому сотку. «Гай,— каже тей,— на тобі сего поштаря». Той каже: «А в що я його покладу?»— «Ти,— каже,— маєш торбину з хлібом, озьми, хліб викини, а того поштаря там запхаєш». А той узяв та й так зробив. Той бере та й вертається назад додому.

Вийшов він за місто, а заєць каже: «Озьми, мене пусти, бо мені зле у торбині сидіти». Той чоловік каже: «А як ти де втечеш?» Каже: «Ти не маєш ся чого бояти, бо я знаю, де твоя хата».— «Но, то я тебе пускаю, ще прив'яжу тобі мошеночку з грішми, аби-с був знашний». Він пустив того зайця, а [[заєць]] собі побіг.

Той чоловік собі гадав, що він побіг до його дому. Чоловік приходить додому, питається жінки: «Ци не був тут поштар?» А жінка каже: «Я тут не виділа жодного поштаря». Він каже до жінки: «Я дав сотку за поштаря, і десь щез, та ще-м узяв і мошеночком прив'язав до него з грішми». Жінка каже до чоловіка: «Йди, може він за селом сидить та не знає, до котрої хати увійти». Чоловік вийшов за село та й ходив цілий день і нігде зайця не видів. Чоловік приходить додому та й каже до жінки: «Не досить, що пропав заєць, але ще й мошонка з грішми».

{{Казки про тварин}}
{{Казка про чоловіка}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

Заяче сало (українська народна казка)

2014-02-04T22:29:34Z

Snak:

Їхав [[пан]] а кучером [[Іван]]ом у далеку дорогу. Вони їхали мовчки, але мовчанка обридла. [[Пан]] і надумав поговорити. В цей час вискочив [[заєць]]. [[Пан]] і почав свою розмову з зайця.

— От у мене в лісі водяться зайці, тільки не такі, як оце пострибав маленький, а великі. Я з-за границі привіз на розплід. Одного разу я зібрався на полювання, взяв із собою [[чоловік]]а з десять загоничів. Вони нагнали па мене зайців, а я їх тільки — бах! та бах! Тоді я набив їх десятки зо три... А одного забпв, то такого величезного, я [[баран]] завбільшки! Ну, а коли здер з нього шкуру, то було більш як півпуда сала. От які в мене зайці!

Кучер слухав, слухав, а далі й каже:

— Но-о, гніді, скоро вже і міст той, що під брехунами ламається.

Почув це [[пан]] і каже:

— Чуєш, [[Іван]]е, так от які зайці бувають! Правда, що в нього півпуда сала то не було, а так. фунтів з десять.

— Звісно, [[заєць]] зайцем,— каже [[Іван]].

Ну, їдуть далі, а [[пан]] знову до [[Іван]]а:

— От що, [[Іван]]е, а ми скоро вже буде той місток?

— Та скоро вже, [[пан]]е,— каже [[Іван]].

— Так-от знаєш, [[Іван]]е,— продовжує пап,— мабуть, що на тому зайцеві і десяти фунтів сала не було,— так фунтів три — чотири, не більше.

- Та мені що,— каже [[Іван]],— хай буде і так.

Але проїхали трохи, [[пан]] повертівся на місці та й знову:

— А чи скоро, [[Іван]]е, вже той міст буде?

— Так, скоро, [[пан]]е, ось-ось, тільки в долину спустимось.

— Гм, - каже [[пан]], - а знаєш, [[Іван]]е, на тому зайцеві і зовсім сала не було – сам знаєш, яке на зайцеві сало.

— Та звісно, - каже [[Іван]], - [[заєць]] зайцем.

Спустились в долину, а [[пан]] і питає:

- А де ж, [[Іван]]е, той міст, що ти про нього говорив?

- А він, [[пан]]е, - каже [[Іван]], - розтопився так само, як те заяче сало, що ви про нього говорили.

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про Івана]]

[[Категорія:Казки про чоловіка]]

[[Категорія:Казки про панів]]

Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка

2014-02-04T22:23:08Z

Snak: перейменував «Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка» на «Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)»

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)]]

Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)

2014-02-04T22:23:08Z

Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага і з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.

Прийшов Хитрий Петар з Маріова до Прилепа, подався до будинку ваги й почав вигукувати:

— Гей, я з того світу повертаюся, гей!

Виглянула жінка аги з вікна й перепитала його:

— Звідки ти йдеш?

— Таж з того світу,— відповів їй Хитрий Петар.

— А ти нашого Ахмеда часом не знаєш? — запитала жінка ваги недавно помер снн Дхмед.

— Чом ні, знаю! Бідолаха, так там важко працює, так важко, а грошей мало дають, і поїсти не має за що.

— А ти ще бачитимешся з ним?

— Аякже, бачитимуся.

Ага — пан.

Жінка схопила гаманець з грішми й дала Хитрому Потарові.

— На ці гроші,— сказала вона,— передай їх нашому Ахмедові разом із вітанням від його матері й батька.

Хитрий Петар узяв гроші й пішов.

Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бідному Ахмедові гроші.

— Та що ти, жінко! — вигукнув ага.— Коли це бувало, щоб хтось із того світу повертався! Швидше давай мені шаблю та виводь коня із стайні, я його наздожену та
відберу гроші назад.

Хитрий Петар дійшов до водяного млина, коли оглянувся й побачив, що за ним женеться ага. Він до мірошника:

— Бачиш, он вагу лихо несе. Кажуть, що ти йому чимось не догодив, то хоче відлупцювати тебе.

Бідолашний мірошник затремтів і питає:

— Скажи, що мені робити, де сховатися.

— Лізь,—каже йому Хитрий Петар,— на тополю. А я залишуся тут і скажу йому, що тебе немає.

Мірошник швиденько подряпався на тополю п причаївся там. А Хитрий Петар запорошився борошном і порядкує в млині, наче мірошник.

Під’їхав ага й питає Хитрого Петара:

— Чуєш, мірошнику, ти не бачив, куди дівся Хитрий Петар?

— Та як ні, бачив. Він он там,— і показав на тополю, де на вершечку зіщулився бідний мірошник.

— Попався! — вигукнув задоволено ага.— Тепер ти не втечеш від мене.

Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.

— Вельможний пане,— каже він.— Шкода такого гарного каптана. Краще скиньте, щоб не порвати.

Ага послухався Хитрого Петара, скинув каптана й подерся на тополю.

Доки він доліз до половини, Хитрий Петар одяг його каптана, взув чоботи, насадив шапку, причепив до бока шаблю, сів на коня і тоді гукнув:

— Я Хитрий Петар, а той, що на тополі,— то мірошник.

Ага вже й сам побачив, що Хитрий Петар одурив його.

Коли ага прийшов додому, жінка й питає:

— Ну що, забрав у нього гаманець із грішми?

— Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана.

Хай він має на тому світі, а я ще собі тут справлю.

Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому вазі.

{{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}

Хитрпй Петар і турецький ага. Македонська народна казка

2014-02-04T22:22:27Z

Snak: перейменував «Хитрпй Петар і турецький ага. Македонська народна казка» на «Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка»

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка]]

Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)

2014-02-04T22:22:27Z

Категорія:Казки про панів

2014-02-04T22:15:41Z

Snak:

'''Пан''', пан, синій жупан...

Шаблон:Казки про тварин

2014-02-04T22:12:40Z

Snak:

{{Список
| name = Казки про тварин
| title = <span style="font-weight:normal; font-size:1.2em;">{{#if: {{{1|}}} | {{{1|}}} |'''{{{1|{{SUBPAGENAME}}}}}''' -- ось про кого розказують [[:Категорія:Казки про тварин|казки про тварин]]! }}</span>

| image = Zaec_mini.png

| group01 = [[:Категорія:Казки про лева|Лев]]
| text01 = [[Як лев утонув у колодязі (українська народна казка)]]{{*}}[[Сильний лев і маленьке мишеня (Болгарська народна казка)]]

| group02 = [[Ворона]]
| text02 = [[Не впусти рака з рота (Українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і її діти (Українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і гадина (Українська народна казка )]]{{*}}[[Як ворона дістала зі дзбанка води (Українська народна казка)]]{{*}}[[Піддурена ворона (українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і рак (Болгарська народна казка)]]

| group03 = [[:Категорія:Казки про вовка|Вовк]]
| text03 = [[Як вовк хотів з'їсти чоловіка (українська народна казка)|Як вовк хотів з'їсти чоловіка]]

| group04 = [[:Категорія:Казки про верблюда|Верблюд]]
| text04 = [[Погонич і його верблюди (Болгарська народна казка)|Погонич і його верблюди]]

| group05 = [[:Категорія:Казки про коня|Кінь]]
| text05 = [[Кінська сила (Українська народна казка)|Кінська сила]]

| group06 = [[Рак]]
| text06 = [[Не впусти рака з рота (Українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і рак (Болгарська народна казка)]]

| group07 = [[Заєць]]
| text07 = [[Бравий заєць (українська народна казка)]]{{*}}[[Як їжак і заєць бігали наввипередки (українська народна казка)]]{{*}}[[Ворона і рак (Болгарська народна казка)]]

}}
<includeonly>
[[Категорія:Казки про тварин]]
<includeonly>
<noinclude>
Увага! Включення цього шаблону автоматично включає статтю в категорію '''Казки про тварин''', тому при накладанні цієї плашки слід прибрати зі статті цю категорію
</noinclude>

Бравий заєць (Українська народна казка )

2014-02-04T22:11:03Z

Snak: перейменував «Бравий заєць (Українська народна казка )» на «Бравий заєць (українська народна казка)»

#ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ [[Бравий заєць (українська народна казка)]]

Бравий заєць (українська народна казка)

2014-02-04T22:11:03Z

Snak: перейменував «Бравий заєць (Українська народна казка )» на «Бравий заєць (українська народна казка)»

Іде [[заєць]], зирк — аж стоїть бутель горілки... Напився до нестями, ліг та й спить.

Аж ось іде [[лис]]иця. Зраділа вона, що і напитися можна, і закусити є чим. Але, добре напившись, вона теж повалилась спати.

Іде [[вовк]]. Напився і теж заснув.

Сплять вони собі.

Нарешті першим прочуняв [[заєць]]. Подивився навкруги та й каже: «'''Усе чисто пам'ятаю... Але як цих двох убив — ніяк не можу зрозуміти!..'''»

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

Бравий заєць (українська народна казка)

2014-02-04T22:10:37Z

Snak:

Їжак та заєць (українська народна казка)

2014-02-04T22:08:55Z

Snak: Перенаправлено на Як їжак і заєць бігали наввипередки (українська народна казка)

#REDIRECT [[Як їжак і заєць бігали наввипередки (українська народна казка)]]

Чому зайці сірі (Українська народна казка)

2014-02-04T22:06:51Z

Snak:

На золотім престолі засів всемогутній володар світу, щоб вислухати просьби різних звірів. Прийшла черга до зайців. Тоді виступив найстаріший з них перед володарем і каже: «Всесильний володарю! Усіх звірів ти оздобив різними гарними кольорами; одному тільки нашому родові дав ти простеньку, сіру одіж. Дай нам іншу шерсть: білу, чорну або хоч рябу, щоб звірі з нас не сміялися».— «Добре, любі дітоньки,— відповів володар.— Хай буде по вашій волі». І тільки все це володар сказав — змінилась шерсть у зайців. Одні дістали кожушок білий, другі — червоний, інші — чорний, ще інші — рябий.

Дуже втішилися зайці. І розбіглися по лісі й по полю. Та тільки де не показалися — зараз побачили їх орли, яструби, лисиці, стрільці та почали за ними ганятись та їх убивати. Насилу вдалось їм утекти в гущавину.

«Ой, тяжко жити,— каже '''найстарший заєць'''.— Кожний ворог нас тепер бачить, а їх у нас багато. Скоро вигублять вони весь заячий рід. Ходімо до всемогутнього, щоб повернув нам нашу одіж».

Як сказали, так і зробили. Пішли. Вислухав їх володар і каже: «Знав я, що ви знову прийдете до мене. Сіру одіж дав я вам на те, щоб ваші вороги не могли вас так скоро побачити і вас так скоро убивати. Бачите тепер, що це було для вашого добра. Та хай буде по вашій волі. Дістанете знов сірий кожушок, але на вічну пам'ятку вашої немудрої забаганки деякі з вашого роду зостануться в різнокольоровій одежі та будуть жити коло людських хат як '''свійські зайці — кролики'''».

І з того часу мають зайці свою давню сіреньку шерсть.

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]

Сніг і заєць (українська народна казка)

2014-02-04T22:05:22Z

Snak:

Каже сніг зайцеві: «Чогось мені голова заболіла».

«Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла,— сказав [[заєць]].

Сів на пеньок і гірко заплакав.

— Шкода, шкода мені тебе, сніженьку. Я все по снігу бігав, круглі дірки робив. Від [[лис]]иці, від [[вовк]]а, від мисливця в сніг заривався, ховався. Як я тепер без тебе житиму? Піду до господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збереже для мене».

Та й став [[заєць]] плакати, господаря лісу просити. А сонце вже високо ходить, добре припікає; сніг тане, з гір потоками біжить. Почув зайця господар лісу. Прохання його вислухав та й каже: «З сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не можу. Зате '''кожушок твій білий зміню на сіренький''', буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави, ніхто тебе не вглядить».

'''Зрадів заєць'''. Та з того часу щоразу й міняє зимовий кожушок на літній.

{{Казки про тварин}}

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про вовка]]

[[Категорія:Казки про зайчика]]