|
|
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Казка про Кощія Безсмертного (українська народна казка)]] |
− | | |
− | У одного [[цар]]я був [[син]] на ім'я Іван-царевич. Ріс він як з води. На сьомий рік був уже справжнім богатирем. Попросив у батька й матері прощення, сів на доброго богатирського коня і поїхав Їхав, їхав, заїхав в якесь царство, віддав свого коня доглядати, а сам піхотинцем пішов по городу погулять.
| |
− | | |
− | Іде і дивиться — що за чудо? Коло дерева прив'язаний чоловік, і кожний, хто проходить повз нього, бере лозину і б'є його. Іван-царевич підходить і питається:
| |
− | | |
− | — Що це за [[чоловік]], чого він тут прив'язаний і за що ви його б'єте?
| |
− | | |
− | А люди:
| |
− | | |
− | — Це в нас такий закон: хто заборгував в казну і до строку не виплатив, то його так карають.
| |
− | | |
− | [[Іван]]-царевич запитує:
| |
− | | |
− | — А скільки заборгував?
| |
− | | |
− | — Десять тисяч.
| |
− | | |
− | [[Іван]]у-царевичу стало жаль того чоловіка, і він сказав:
| |
− | | |
− | — Одв'яжіть його, я заплачу за нього. А люди кажуть:
| |
− | | |
− | — От ми забули тобі сказать: хто за нього заплатить, у того Кощій Безсмертний жінку вкраде.
| |
− | | |
− | Іван-царевич подумав, подумав: «У мене жінки нема, що він у мене вкраде», витяг, заплатив гроші і пішов далі.
| |
− | | |
− | А той чоловік, як тільки його одв'язали, почав бігти і кричать:
| |
− | | |
− | — Стій, [[Іван]]-царевич, стій, Іван-царевич! За те, що ти мене викупив, я тобі оддячу.
| |
− | | |
− | — Чим же ти мені оддячиш?
| |
− | | |
− | А він:
| |
− | | |
− | — Я знаю, куди ти їдеш, ти без мене задуманого не зробиш. Ти ідеш шукать наречену, без мене ти її не знайдеш, а я поможу тобі. Дав ти за мене десять тисяч, то купи мені ще й коня, поїдем удвох.
| |
− | | |
− | [[Іван]]-царевич питає:
| |
− | | |
− | — А як же тебе звуть?
| |
− | | |
− | — Булат-молодець.
| |
− | | |
− | Купив Іван-царевич Булатові коня, сіли вони і поїхали.
| |
− | | |
− | А Булат-молодець знав, що в одного [[цар]]я є дочка красуня і замкнена вона в високій башті на сім замків і на землю зовсім не сходить.
| |
− | | |
− | Булат-молодець, як-то раніше була розрив-трава чудодійна, мав ту траву і пішов до царівни попереду, переговорив із царівною, чи вона піде за Івана-царевича, а потім вернувся, узяв траву, усі замки одімкнув, царівну викрав, сіли на коні і почали тікать. Тікали, поки насунула ніч.
| |
− | | |
− | На ніч стали відпочивати. Булат-молодець і говорить:
| |
− | | |
− | — Я ляжу спочину до півночі, а з півночі ти ляжеш спочивать, а я стерегтиму.
| |
− | | |
− | Ще північ не прийшла, як [[Іван]]-царевич розбудив Булата-молодця і плаче. Булат-молодець схопивсь:
| |
− | | |
− | — Що таке?
| |
− | | |
− | — Нема нареченої. Я задрімав, а Кощій Безсмертний прийшов і її вкрав.
| |
− | | |
− | — Я говорив, стережи пильно. Це нічия більш робота, як Кощія Безсмертного. Вернімось назад шукати його.
| |
− | | |
− | Сіли на коні Іван-царевич і Булат-молодець і поїхали. Їхали, їхали, дивляться — пасеться сила-силенна худоби. Питається Іван-царевич Булата-молодця:
| |
− | | |
− | — Чия це худоба?
| |
− | | |
− | Булат-молодець відповідає:
| |
− | | |
− | — Це худоба Кощія Безсмертного.
| |
− | | |
− | А Булат-молодець усе знав: у тому табуні була одна коза, котру царівна доїла і її молоком умивалась.
| |
− | | |
− | Взяли [[Іван]]-царевич і Булат-молодець та й убили Кощієвих пастухів, вдяглись у їхню одежу і погнали худобу до Кощія Безсмертного. Тільки пригнали, вискочила царівнина служанка, здоїла козу і понесла молоко царівні умиватися. Коли служанка доїла козу, Булат-молодець узяв і укинув у дійницю перстень, який подарувала Івану-царевичу царівна.
| |
− | | |
− | Приносить та служанка молоко і говорить царівні:
| |
− | | |
− | — Щось наші пастухи вже сьогодні веселі, стали зо мною шуткувати і вкинули в молоко перстень.
| |
− | | |
− | [[Цар]]івна наче здогадалась і закричала:
| |
− | | |
− | — Дай сюди молоко, я сама проціджу!
| |
− | | |
− | Процідила, як глянула, а то перстень той, що вона подарувала Івану-царевичу.
| |
− | | |
− | — Біжи,— сказала вона служниці,— і поклич їх сюди!
| |
− | | |
− | «Пастухи» прийшли, царівна їх впізнала і стала питать:
| |
− | | |
− | — Як ви сюди забрели?
| |
− | | |
− | — Тебе шукали. Як бачиш, і під землею найдем. А де ж Кощій?
| |
− | | |
− | — Десь полетів по світу.
| |
− | | |
− | Вони її просять:
| |
− | | |
− | — Як він прилетить, випитай у його гарненько, де його смерть.
| |
− | | |
− | [[Цар]]івна каже:
| |
− | | |
− | — Добре. Пристану до нього гарненько, все випитаю.
| |
− | | |
− | Як прилетів Кощій Безсмертний, царівна стала його випитувати.
| |
− | | |
− | — Який ти сильний, нікого не боїшся, де ж твоя смерть?
| |
− | | |
− | А Кощій відповідає:
| |
− | | |
− | — Ніхто ще в світі мою смерть не находив і не найде, ніхто мене не вб'є. А смерть моя на морі-океані, на острові Діяні. На тім острові є дуб, а під тим дубом скриня, а в тій скрині [[заєць]], у зайці качка, а в качці яйце, у тому яйці моя смерть.
| |
− | | |
− | На другий день приїхав [[Іван]]-царевич і Булат-молодець, а царівна й розказала їм, де Кощієва смерть. Сіли вони на добрих коней і поїхали шукать Кощієву смерть. Їхали вони, їхали, поїли весь харч, заголодували. Дивляться — біжить собака. Булат-молодець і каже:
| |
− | | |
− | — Уб'ю цю собаку, та з'їмо її.
| |
− | | |
− | А [[собака]] просить людським голосом:
| |
− | | |
− | — Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
| |
− | | |
− | Їдуть далі, на дереві сидить орлиця. Булат-молодець каже:
| |
− | | |
− | — Уб'ю я цю орлицю, з'їмо її.
| |
− | | |
− | Орлиця йому:
| |
− | | |
− | — Не вбивай мене, добрий молодець, я тобі в пригоді стану.
| |
− | | |
− | Дійшли до самого берега, на березі лізе рак. Булат-молодець говорить:
| |
− | | |
− | — Давай хоч цього рака з'їмо.
| |
− | | |
− | Рак йому:
| |
− | | |
− | — Не їжте мене, добрі молодці, з мене толку мало, а лучче я вам у великій пригоді стану.
| |
− | | |
− | Покинули вони й рака. Дивляться — пливуть рибалки. Булат-молодець почав гукати: «Перевезіть нас на острів!»
| |
− | | |
− | Рибалки взяли їх обох і перевезли.
| |
− | | |
− | Ідуть [[Іван]]-царевич і Булат-молодець по острову і бачать — недалеко росте міцний дуб. Булат-молодець схопив і одним махом вирвав дуб із корінням.
| |
− | | |
− | Глянув, а внизу скриня. Булат-молодець дістав скриню, зірвав віко, а зі скринці вискочив заєць і побіг. Іван-царевич як крикне:
| |
− | | |
− | — От коб це була [[собака]], вона б зловила зайця.
| |
− | | |
− | Не встиг крикнуть, коли та сама собака, що вони її не вбили, вже спіймала і несе в зубах зайця.
| |
− | | |
− | Булат-молодець схопив, розірвав зайця, а з зайця вилетіла качка і полетіла під небеса.
| |
− | | |
− | Іван-царевич каже:
| |
− | | |
− | — От якби оце була та орлиця...
| |
− | | |
− | Дивляться — а орлиця вже несе качку.
| |
− | | |
− | Булат-молодець схопив її, розірвав надвоє, а з качки вилетіло яйце і покотилося в море.
| |
− | | |
− | Іван-царевич говорить:
| |
− | | |
− | — От щоб був той рак, ми б дістали яйце з моря.
| |
− | | |
− | Глянули — а той рак уже котить яйце.
| |
− | | |
− | Схопив Булат-молодець яйце, поклав у кишеню, і стали вони знов рибалок гукать, щоб перевезти їх до берега. Ті перевезли.
| |
− | | |
− | Сіли вони на коней і поскакали до Кощієвої хати. Приходять, а Кощій якраз дома походжає і хвалиться своєю силою синові.
| |
− | | |
− | А ці підкралися та:
| |
− | | |
− | — Ти, хвалько, думав, що твою смерть ніхто не знайде?! Та тільки цок! Тим яйцем Кощієві по лобі, а він перекинувся і здох.
| |
− | | |
− | Забрали вони [[цар]]івну і давай тікать. Їхали вони, їхали, поки застала їх ніч. Булат-молодець говорить царевичу:
| |
− | | |
− | — Лягайте ви спочиньте, а я стерегтиму.
| |
− | | |
− | Вже хилило так до півночі, прилітають три голубки. Вдарились об землю, поробились красунями (а то були Кощієві сестри) і почали говорить:
| |
− | | |
− | — Ну, Іван-[[цар]]евич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали невісточку царівну, не буде і вам добра: як приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своїм добрим конем, котрим він усе їздив, кінь вирветься і вб'є [[Іван]]а-царевича. А хто це чує і скаже, той по коліна кам'яним зробиться.
| |
− | | |
− | Сказали, перевернулись знов голубками і полетіли.
| |
− | | |
− | [[Іван]]-царевич і Булат-молодець рано встали і рушили в дальню дорогу. Їхали-їхали, поки не застала їх темна ніч. На другу ніч Булат-молодець каже:
| |
− | | |
− | — Лягайте спочивать, я знову стерегти буду.
| |
− | | |
− | І знов, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Вдарились об землю, поробились красунями і говорять:
| |
− | | |
− | — Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра. Приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своєю коровою, з котрої змалечку молоко їв, корова вирветься і заколе Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той по пояс кам'яним стане.
| |
− | | |
− | Сказали, перекинулись голубками і полетіли.
| |
− | | |
− | На третій ранок Іван-царевич і Булат-молодець знов їдуть далі. Захопила їх і третя ніч. Булат-молодець каже:
| |
− | | |
− | — Лягайте спочивать, а я стерегтиму.
| |
− | | |
− | Знов так, як опівночі, прилітають ті самі три голубки. Ударились об землю, зробились красунями і говорять:
| |
− | | |
− | — Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: приїде Іван-царевич додому, схоче похвалитися цареві своєю собачкою, з котрою все змалечку гуляв, собачка сказиться і порве Івана-царевича. А хто це чує і скаже, той весь кам'яним стане.
| |
− | | |
− | На четвертий день вони вже вдома. Спершу Іван-царевич хоче похвалитися цареві своїм конем:
| |
− | | |
− | — Давай я покажу тобі свого коня, на якому я змалечку їздив.
| |
− | | |
− | Вивели коня, [[кінь]] як скоче, аркан порвав і прямо на Івана-царевича. А Булат-молодець як побачив, вихопив шаблю і зарубав коня. Врятував Івана-царевича від вірної смерті — задавив би кінь.
| |
− | | |
− | Іван-царевич не зна, що той порятував, і дуже розсердився на Булата-молодця.
| |
− | | |
− | Другого дня Іван-царевич хоче цареві похвалитися своєю коровою, яка змалечку давала йому молоко. Корова порвала аркан, заревіла і наставила роги прямо на Івана-царевича.
| |
− | | |
− | Булат-молодець вихопив шаблю, зарубав і корову.
| |
− | | |
− | Ще більше розсердився Іван-царевич, насилу його царівна вгамувала.
| |
− | | |
− | На третій день хоче Іван-царевич похвалитися цареві своєю собакою.
| |
− | | |
− | Вивели собаку, а вона вирвалась і роззявила пащу прямо на Івана-царевича.
| |
− | | |
− | Булат-молодець вихопив шаблю і перерубав надвоє собаку.
| |
− | | |
− | Іван-царевич розлютився, вирвався від своєї царівни і закричав:
| |
− | | |
− | — Наказую стратити Булата-молодця! А Булат-молодець і говорить:
| |
− | | |
− | — Чим ти маєш мене карати, лучче я сам помру, стій — розкажу тобі всю правду. Як ви перву ніч спочивали, а я стеріг вас, налетіли голубками Кощієві сестри і сказали: «За те, що ви убили нашого брата і забрали нашу невісточку, не буде вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома похвалитися своїм конем, кінь одірветься і уб'є його...»
| |
− | | |
− | Тільки те вимовив Булат-молодець, і зразу зробивсь по коліна кам'яним. А сам далі продовжує:
| |
− | | |
− | — На другу ніч, як ви спочивали, а я стеріг вас, ті Кощієві сестри знов прилетіли і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як тільки схоче Іван-царевич дома цареві похвалитися своєю коровою, від якої змалечку молоко пив, корова одірветься і заколе його...»
| |
− | | |
− | Тільки те промовив і враз став по пояс кам'яним. Побачила те царівна і почала гірко плакати, а Іван-царевич закричав:
| |
− | | |
− | — Буде, буде, я тобі все прощаю! А Булат-молодець говорить:
| |
− | | |
− | — Що мені за користь жити тепер по пояс кам'яним, лучче я все розкажу.
| |
− | | |
− | І продовжує:
| |
− | | |
− | — На третю ніч, коли ви спочивали, а я стеріг вас, знову прилетіли ті Кощієві сестри і сказали: «Ну, Іван-царевич і Булат-молодець, убили ви нашого брата, забрали нашу невісточку, не буде і вам добра: як схоче дома Іван-царевич похвалитися цареві своєю собачкою, собака сказиться і порве його...» — Тільки те промовив і враз закам'янів весь, нема Булата-молодця.
| |
− | | |
− | Тужили-тужили, плакали-плакали Іван-царевич з царівною за Булатом-молодцем, ну, що робить? Нема вже його.
| |
− | | |
− | Живуть рік, живуть другий. Народилось у них двоє дітей. Одного разу приходить Іван-царевич до закам'янілого Булата-молоця і починає плакать. А камінь говорить:
| |
− | | |
− | — Що ти коло мене заводиш? Мені й так тяжко, а ти ще коло мене плачеш. Якщо тобі мене жалко, скажи тільки по правді, якщо хочеш, щоб я ожив, я тобі скажу ліки.
| |
− | | |
− | [[Іван]]-царевич говорить:
| |
− | | |
− | — Скажи, усе зроблю!
| |
− | | |
− | Камінь йому:
| |
− | | |
− | — Іди заріж своїх дітей і кров'ю мене помаж, я враз оживу. Іван-царевич, щоб царівна не знала, порізав дітей, помазав кров'ю камінь і, як тільки помазав, з того каменя ожив Булат-молодець і вийшов такий, як і раніше був.
| |
− | | |
− | Покликав Іван-царевич [[цар]]івну і стали радіти. А Іван-царевич і радіє і печалиться — нема ж дітей, порізав. Що ж буде, як царівна взнає?
| |
− | | |
− | А Булат-молодець вгадав, що дума Іван-царевич, та й каже:
| |
− | | |
− | — Не журись, Іван-царевич, підем, і побачите ваших діток.
| |
− | | |
− | [[Іван]]-царевич завмер од страху, дума: «Що ж то буде — діти неживі?»
| |
− | | |
− | Царівна побігла попереду, а Іван-царевич з Булатом-молодцем позаду ідуть.
| |
− | | |
− | Тільки одчинили двері, а діти гойдаються в люльках живі-здорові, як нічого їм і не було.
| |
− | | |
− | Так царівна і не взнала, якими ліками Іван-царевич оживив Булата-молодця.
| |
− | | |
− | Всі раділи, веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.
| |
− | | |
− | [[Казки про Івана]]
| |
− | [[Казка про чоловіка]]
| |
− | [[Чарівні казки]]
| |