Відмінності між версіями «Казка про липку і зажерливу бабу (Українська народна казка )»

Матеріал з Казки українською мовою
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
#REDIRECT [[Казка про липку і зажерливу бабу (українська народна казка)]]
 
 
 
 
[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
 
 
 
Жили собі [[дід]] та [[баба]]. Вони були дуже вбогі. От [[баба]] і каже;
 
 
 
— Ти б старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.
 
 
 
— Добре,— каже [[дід]]. Узяв сокиру та й пішов у ліс.
 
 
 
Приходить [[дід]] до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою.
 
 
 
— Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!
 
 
 
[[дід]] з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.
 
 
 
Приходить додому та й розповідає про свою пригоду. А [[баба]] й каже:
 
 
 
— От який же ти дурень. Піди зараз же до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?
 
 
 
— Та як так, то й так,— каже [[дід]]. Надів шапку та й пішов.
 
 
 
Приходить до липки та й каже:
 
 
 
— Липко, липко, казала [[баба]], щоб ти дала нам коняку з возом.
 
 
 
— Добре,— каже липка,— іди додому.
 
 
 
Прийшов він додому, а біля хати стоїть віз, і конячка біля його прив'язана.
 
 
 
— Бач, старий,— каже [[баба]],— тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.
 
 
 
Пішов [[дід]] до липки, попросив і хату. «Добре,— каже липка,— іди додому».
 
 
 
Приходить [[дід]] до двору і не пізнає: замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.
 
 
 
— А що, старий, якби ти попрохав ще й худоби та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.
 
 
 
Пішов [[дід]] до липки, попросив худоби і птиці. «Добре,— каже липка,— іди додому».
 
 
 
Приходить [[дід]] і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.
 
 
 
— Ну, тепер уже нам більш нічого не треба,— каже [[дід]].
 
 
 
— Ні, старенький, ще піди попроси й грошей.
 
 
 
Пішов [[дід]] до липки і попросив гроші. «Добре,— каже липка,— іди додому».
 
 
 
Приходить [[дід]], а [[баба]] сидить за столом і золоті гроші в купки складає.
 
 
 
— Треба,— каже,— ще, щоб усі люди боялися, бо ми ж багачі. Піди, старий, до липки, попроси, нехай зробить так, щоб нас усі люди боялись.
 
 
 
Пішов [[дід]] до липки, попрохав [[дід]] липку, щоб так зробила. «Добре,— каже липка,— іди додому».
 
 
 
Прийшов [[дід]] додому, а там у них повно війська та поліції, і все їх охороняють. Але старій і цього мало.
 
 
 
— Що ж,— каже вона,— треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотіти — все ж у нас є.
 
 
 
Пішов [[дід]] до липки та й просить, щоб зробила вона так. Довго мовчала липка, а потім каже: «Іди додому, зроблю ще вам останнє».
 
 
 
Приходить [[дід]] додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і [[баба]] коло неї. Так покарала липка за те, що ненажерлива [[баба]] хотіла людей батраками зробити.
 

Поточна версія на 23:52, 9 травня 2013