Мені один, а тобі решта. Герцеговінська народна казка

Матеріал з Казки українською мовою
Версія від 04:27, 13 червня 2013, створена Bogdan (обговорення | внесок) (Створена сторінка: Я- кось султан прогулювався Стамбу¬лом. Коли бачить: учні вибігли зі школи. «Треба,— поду...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Я- кось султан прогулювався Стамбу¬лом. Коли бачить: учні вибігли зі школи. «Треба,— подумав він,— пого¬ворити з котримось із них, щоб діти знали, що султан цікавиться ними». Підкликав він одного хлопчину до себе і став розпитувати його, як він вчиться, які науки вивчає. А коли хлопець відповів на всі султанові запи¬тання, той дістав з кишені золотий дукат і простягнув йому. Але хлопець відмовився його брати. — Чому ти відмовляєшся від мого подарунка? — запитав здивований султан. — Бо мама ще подумає, що я його десь украв! — А ти візьми дукат і скажи матері, що його тобі подарував сул¬тан. Та хлопчина відповів йому: — Ні, не візьму, мати скаже: «Якби султан хотів щось подарувати, він би дав тобі більше!» Султан засміявся, набрав повну жменю дукатів і дав хлопцеві та ска¬зав прийти до палацу, бо хоче дати йому ще багатший подарунок. У призначений час прийшов хлопчина до султанового палацу. Аж там вартовий не пропускає його. Як не просив його хлопець — той і слухати не хоче. Нарешті вартовий каже: — Ну, гаразд, пропущу. Але ти поділишся зі мною подарунками, які султан тобі дасть. — Згода,—відповів хлопець.—Мені один, а тобі решта. Коли вартовий почув таке, то ще й провів його до султанових по¬коїв. Прийшов хлопець до султана, а той його й питає, що подарувати йому. Хлопчина попросив сто ударів палицею по п’ятах. Султан здиву¬вався з такого прохання й спробував відмовити його, адже не для того він його прикликав до себе, але хлопець затявся на своєму: тільки сто уда¬рів — і все. Нічого не вдієш. Султан звелів слугам принести палиці. Тоді хлопець і каже йому: — Світлий султане! Звели мене вдарити один раз, а останні дев’яносто дев’ять ударів віддай вартовому, який стоїть на брамі перед палацом. Бо я йому, щоб він пропустив мене до тебе, пообіцяв, що собі візьму лише один твій подарунок, а решту йому віддам. Свого слова я повинен дотримати. Султан вислухав хлопчину, вартового наказав покарати й звільнити зі служби, а хлопця взяв до себе, вивчив і зробив його своїм першим мі¬ністром.