Сніг і заєць (українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
 
  
 +
Каже сніг зайцеві: «Чогось мені голова заболіла».
  
[[Категорія:Казки про тварин]]
+
«Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла,— сказав [[заєць]].
  
[[Категорія:Казки про вовка]]
+
Сів на пеньок і гірко заплакав.
  
 +
— Шкода, шкода мені тебе, сніженьку. Я все по снігу бігав, круглі дірки робив. Від [[лис]]иці, від [[вовк]]а, від мисливця в сніг заривався, ховався. Як я тепер без тебе житиму? Піду до господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збереже для мене».
  
[[Категорія:Казки про зайчика]]
+
Та й став [[заєць]] плакати, господаря лісу просити. А сонце вже високо ходить, добре припікає; сніг тане, з гір потоками біжить. Почув зайця господар лісу. Прохання його вислухав та й каже: «З сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не можу. Зате '''кожушок твій білий зміню на сіренький''', буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави, ніхто тебе не вглядить».
  
 +
'''Зрадів заєць'''. Та з того часу щоразу й міняє зимовий кожушок на літній.
  
  
 +
{{Казки про тварин}}
  
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
  
Каже сніг зайцеві: «Чогось мені голова заболіла».— «Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла,— сказав [[заєць]]. Сів на пеньок і гірко заплакав.— Шкода, шкода мені тебе, сніженьку. Я все по снігу бігав, круглі дірки робив. Від лисиці, від [[вовк]]а, від мисливця в сніг заривався, ховався. Як я тепер без тебе житиму? Піду до господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збереже для мене».
 
  
Та й став [[заєць]] плакати, господаря лісу просити. А сонце вже високо ходить, добре припікає; сніг тане, з гір потоками біжить. Почув зайця господар лісу. Прохання його вислухав та й каже: «З сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не можу. Зате кожушок твій білий зміню на сіренький, буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави, ніхто тебе не вглядить».
+
[[Категорія:Казки про вовка]]
  
Зрадів заєць. Та з того часу щоразу й міняє зимовий кожушок на літній.
+
 
 +
[[Категорія:Казки про зайчика]]

Поточна версія на 22:05, 4 лютого 2014

Каже сніг зайцеві: «Чогось мені голова заболіла».

«Мабуть, ти танеш, тим тобі й голова заболіла,— сказав заєць.

Сів на пеньок і гірко заплакав.

— Шкода, шкода мені тебе, сніженьку. Я все по снігу бігав, круглі дірки робив. Від лисиці, від вовка, від мисливця в сніг заривався, ховався. Як я тепер без тебе житиму? Піду до господаря лісу, проситиму, хай він тебе, сніженьку, збереже для мене».

Та й став заєць плакати, господаря лісу просити. А сонце вже високо ходить, добре припікає; сніг тане, з гір потоками біжить. Почув зайця господар лісу. Прохання його вислухав та й каже: «З сонцем змагатись не берусь, снігу зберегти не можу. Зате кожушок твій білий зміню на сіренький, буде тобі влітку легко ховатись між сухого листу, кущів та трави, ніхто тебе не вглядить».

Зрадів заєць. Та з того часу щоразу й міняє зимовий кожушок на літній.


Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти