Відмінності між версіями «Сірко (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: Категорія:українська народна казка Категорія:Казки про тварин [[Категорія:Казки пр...)
 
 
(Не показано 4 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
В одного [[чоловік]]а був [[собака]] Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього [[вовк]] та й питає:
 
 
[[Категорія:Казки про тварин]]
 
 
 
[[Категорія:Казки про собаку]]
 
 
 
[[Категорія:Казки про вовка]]
 
 
 
В одного чоловіка був [[собака]] Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього [[вовк]] та й питає:
 
  
 
— Чого ти тут ходиш?
 
— Чого ти тут ходиш?
Рядок 13: Рядок 5:
 
Сірко йому:
 
Сірко йому:
  
— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.
+
— Що ж, брате, прогнав мене [[хазяїн]], а я і ходжу тут.
  
 
Тоді вовк йому каже:
 
Тоді вовк йому каже:
Рядок 19: Рядок 11:
 
— А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?
 
— А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?
  
Сірко відповідає:
+
[[Файл:Kazka-pro-sirka.jpg|left]]Сірко відповідає:
  
 
— Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу.
 
— Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу.
Рядок 25: Рядок 17:
 
Вовк каже:
 
Вовк каже:
  
— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину.
+
— Ну, гляди: як вийде твій [[хазяїн]] із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину.
  
У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим вовком. Доганяє його. А чоловік кричить:
+
У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим [[вовк]]ом. Доганяє його. А [[чоловік]] кричить:
  
 
— Гидж-га, Сірко!
 
— Гидж-га, Сірко!
  
Сірко якось догнав того вовка і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже:
+
Сірко якось догнав того [[вовк]]а і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже:
  
 
— На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти!
 
— На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти!
  
Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:
+
Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, [[чоловік]] і каже:
  
 
— Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.
 
— Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.
Рядок 43: Рядок 35:
 
— А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.
 
— А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.
  
Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!
+
[[Жінка]] і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!
  
Ото Сірко і думає:
+
[[Файл:Kazka-pro-sirka11.jpg|left]]Ото Сірко і думає:
  
 
«Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив».
 
«Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив».
Рядок 57: Рядок 49:
 
— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.
 
— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.
  
Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає вовкові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:
+
Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає [[вовк]]ові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:
  
 
— Буду співать!
 
— Буду співать!
Рядок 65: Рядок 57:
 
— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.
 
— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.
  
Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже:
+
[[Вовк]], як випив ту пляшку горілки, та каже:
  
 
— Отепер уже буду співать!
 
— Отепер уже буду співать!
  
Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже:
+
Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. [[Хазяїн]] каже:
  
 
— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте!
 
— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте!
  
Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:
+
Ото Сірко вивів [[вовк]]а аж на поле та й каже:
  
 
— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались.
 
— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались.
 +
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
{{Казки про тварин}}
 +
 +
[[Категорія:Казки про собаку]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про вовка]]
 +
 +
 +
 +
{{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}}
 +
 +
{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}}

Поточна версія на 15:52, 23 липня 2015

В одного чоловіка був собака Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього вовк та й питає:

— Чого ти тут ходиш?

Сірко йому:

— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.

Тоді вовк йому каже:

— А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?

Kazka-pro-sirka.jpg

Сірко відповідає:

— Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу.

Вовк каже:

— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину.

У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим вовком. Доганяє його. А чоловік кричить:

— Гидж-га, Сірко!

Сірко якось догнав того вовка і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже:

— На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти!

Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:

— Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.

Тільки що вони ізварилися, він садовить Сірка за стіл та й сам сів коло його і каже:

— А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.

Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!

Kazka-pro-sirka11.jpg

Ото Сірко і думає:

«Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив».

А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:

— Прийди у неділю увечері до города мого хазяїна, а я тебе зазву у хату та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив.

Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його та й увів у хату і посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узяв пляшку горілки, м'яса доволі і поніс під стіл. А люди хотіли ту собаку бить. Чоловік каже:

— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.

Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає вовкові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:

— Буду співать!

Сірко каже:

— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.

Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже:

— Отепер уже буду співать!

Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже:

— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте!

Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:

— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались.