Сірко (українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
(відмінності між версіями)
Перейти до: навігація, пошук
(Нова сторінка: С I Р К О В одного чоловiка був собака Сiрко - тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нiчого не бу...)
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
С I Р К О
  
[[Категорія:Казки про тварин]]
 
  
[[Категорія:Казки про собаку]]
+
В одного чоловiка був [[собака]] Сiрко - тяжко старий. [[Хазяїн]] бачить, що з його нiчого не буде, що вiн до хазяйства нездатний, i прогнав його од себе.
 +
Цей Сiрко никає по полю; коли це приходить до його [[вовк]] та й питає його:
 +
- Чого ти тут ходиш ?
 +
Сiрко йому вiдповiда:
 +
- Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, я i ходжу тут.
 +
Тодi [[вовк]] йому каже:
 +
- А зробить так, щоб тебе хазяїн iзнов прийняв до себе ?
 +
Сiрко каже:
 +
- Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобi вiддячу.
 +
[[Вовк]] каже:
 +
- Ну, гляди: як вийде твiй хазяїн iз жiнкою жать i вона дитину положить пiд копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, - щоб я знав, де те поле, - то я вiзьму дитину, а ти будеш однiмать од мене ту дитину, - тодi буцiмто я тебе iзлякавсь та й пущу дитину.
 +
У жнива той чоловiк i жiнка вийшли в поле жать.Жiнка поклала свою маленьку дитину пiд копою, а сама i жне коло чоловiка. Коли це [[вовк]] бiжить житом, та за дитину - i несе її полем. Сiрко за тим [[вовк]]ом. Доганяє його. А чоловiк кричить:
 +
- Гидж-га, Сiрко!
 +
Сiрко якось догнав того [[вовк]]а й вiiбрав дитину; принiс до того чоловiка та й оддав йому. Тодi той чоловiк вийняв iз торби хлiб i кусок сала та й каже:
 +
- На, Сiрко, їж, - за те, що не дав [[вовк]]овi дитину iз'їсти!
 +
Ото увечерi йдуть iз поля, беруть i Сiрка.
 +
Прийшли додому, чоловiк i каже:
 +
- Жiнко, вари лишень гречанi галушки та сито їх iз салом затовчи.
 +
Тiльки що вони iзварилися, вiн садовить Сiрка за стiл, та й сiв сам коло його, та каже:
 +
- А сип, жiнко, галушки та будем вечерять.
 +
Жiнка i насипала. Вiн Сiрковi набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб вiн не був голодний, щоб вiн часом гарячим не обпiкся!
 +
Ото Сiрко i думає:
 +
"Треба менi вiддячить [[вовк]]овi, що вiн менi таку вигоду iзробив."
 +
А той чоловiк, дiждавши м'ясниць, оддає свою дочку замiж. Сiрко пiшов у поле, знайшов там [[вовк]]а та й каже йому:
 +
- Прийди у недiлю увечерi до городу мого хазяїна, а я тебе покличу в хату та вiддячу тобi за те, що ти менi добро зробив.
 +
Ото [[вовк]], дiждавши недiлi, прийшов на те мiсце, куди йому Сiрко сказав. А в той день у того чоловiка було весiлля. Сiрко вийшов до його, та й увiв його в хату, та й посадив його пiд столом. Ото Сiрко на столi узяв пляшку горiлки, м'яса доволi й понiс пiд стiл. А люди хотiли ту собаку бить. Чоловiк каже:
 +
- Не бийте Сiрка: вiн менi добро зробив, то я i йому добро буду робить, поки його й вiку.
 +
Сiрко, що саме лучче на столi лежить, бере та подає [[вовк]]овi. Обгодував i упоїв так, що [[вовк]] не витерпiв та каже:
 +
- Буду спiвать!
 +
Сiрко каже:
 +
- Не спiвай, бо тут тобi буде лихо! Лучче я тобi подам пляшку горiлки, та тiльки мовчи.
 +
[[Вовк]], як випив ту пляшку горiлки, та каже:
 +
- Отепер уже буду спiвать.
 +
Та як завиє пiд столом ... Тодi деякi люди повтiкали з хати, а деякi хотiли бить [[вовк]]а. А Сiрко i лiг на [[вовк]]овi, наче хоче задушити. [[Хазяїн]] каже:
 +
- Не бийте [[вовк]]а, бо ви менi Сiрка уб'єте!
 +
Вiн сам iз ним упорається добре.
 +
Ото Сiрко вивiв [[вовк]]а аж на поле та й каже:
 +
- Ти менi добро iзробив, а я тобi !
 +
Та й розпрощались.
  
[[Категорія:Казки про вовка]]
+
[[Категорія:Українські народні казки]]
 
+
В одного чоловіка був [[собака]] Сірко — тяжко старий. Хазяїн бачить, що з нього нічого не буде, що він до хазяйства нездатний, і прогнав його від себе. Цей Сірко никає по полю; коли це приходить до нього [[вовк]] та й питає:
+
 
+
— Чого ти тут ходиш?
+
 
+
Сірко йому:
+
 
+
— Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я і ходжу тут.
+
 
+
Тоді вовк йому каже:
+
 
+
— А зробить так, щоб тебе хазяїн ізнов прийняв до себе?
+
 
+
Сірко відповідає:
+
 
+
— Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобі віддячу.
+
 
+
Вовк каже:
+
 
+
— Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із жінкою жать і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходить коло того поля — щоб я знав, де те поле,— то я візьму дитину, а ти будеш забирати у мене ту дитину,— тоді неначе я тебе і злякаюсь та й пущу дитину.
+
 
+
У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама і жне коло чоловіка. Коли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем. Сірко за тим вовком. Доганяє його. А чоловік кричить:
+
 
+
— Гидж-га, Сірко!
+
 
+
Сірко якось догнав того вовка і забрав дитину: приніс до того чоловіка та й оддав йому. Тоді той чоловік вийняв із торби хліб і кусок сала та й каже:
+
 
+
— На, Сірко їж,— за те, що не дав вовкові дитини з'їсти!
+
 
+
Ото увечері ідуть із поля, беруть і Сірка. Прийшли додому, чоловік і каже:
+
 
+
— Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх із салом затовчи.
+
 
+
Тільки що вони ізварилися, він садовить Сірка за стіл та й сам сів коло його і каже:
+
 
+
— А сип, жінко, галушки, та будем вечерять.
+
 
+
Жінка і насипала. Він Сіркові набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся!
+
 
+
Ото Сірко і думає:
+
 
+
«Треба подякувати вовкові, що він мені таку вигоду зробив».
+
 
+
А той чоловік, діждавши м'ясниць, віддає свою дочку заміж. Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому:
+
 
+
— Прийди у неділю увечері до города мого хазяїна, а я тебе зазву у хату та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив.
+
 
+
Ото вовк, діждавши неділі, прийшов на те місце, куди йому Сірко сказав. А в той самий день у того чоловіка було весілля. Сірко вийшов до його та й увів у хату і посадовив його під столом. Ото Сірко на столі узяв пляшку горілки, м'яса доволі і поніс під стіл. А люди хотіли ту собаку бить. Чоловік каже:
+
 
+
— Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я і йому добро буду робить, поки його й віку.
+
 
+
Сірко, що найсмачніше на столі лежить, бере та подає вовкові. Обгодував і упоїв так, що вовк не витерпів та каже:
+
 
+
— Буду співать!
+
 
+
Сірко каже:
+
 
+
— Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам пляшку горілки, та тільки мовчи.
+
 
+
Вовк, як випив ту пляшку горілки, та каже:
+
 
+
— Отепер уже буду співать!
+
 
+
Та як завиє під столом... Тоді деякі люди повтікали з хати, а деякі хотіли бить вовка. А Сірко і ліг на вовкові, наче хоче задушити. Хазяїн каже:
+
 
+
— Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб'єте! Він і сам йому раду дасть — ось не займайте!
+
 
+
Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже:
+
 
+
— Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й розпрощались.
+

Версія за 15:22, 28 липня 2007

С I Р К О


В одного чоловiка був собака Сiрко - тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нiчого не буде, що вiн до хазяйства нездатний, i прогнав його од себе. Цей Сiрко никає по полю; коли це приходить до його вовк та й питає його: - Чого ти тут ходиш ? Сiрко йому вiдповiда: - Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, я i ходжу тут. Тодi вовк йому каже: - А зробить так, щоб тебе хазяїн iзнов прийняв до себе ? Сiрко каже: - Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобi вiддячу. Вовк каже: - Ну, гляди: як вийде твiй хазяїн iз жiнкою жать i вона дитину положить пiд копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, - щоб я знав, де те поле, - то я вiзьму дитину, а ти будеш однiмать од мене ту дитину, - тодi буцiмто я тебе iзлякавсь та й пущу дитину. У жнива той чоловiк i жiнка вийшли в поле жать.Жiнка поклала свою маленьку дитину пiд копою, а сама i жне коло чоловiка. Коли це вовк бiжить житом, та за дитину - i несе її полем. Сiрко за тим вовком. Доганяє його. А чоловiк кричить: - Гидж-га, Сiрко! Сiрко якось догнав того вовка й вiiбрав дитину; принiс до того чоловiка та й оддав йому. Тодi той чоловiк вийняв iз торби хлiб i кусок сала та й каже: - На, Сiрко, їж, - за те, що не дав вовковi дитину iз'їсти! Ото увечерi йдуть iз поля, беруть i Сiрка. Прийшли додому, чоловiк i каже: - Жiнко, вари лишень гречанi галушки та сито їх iз салом затовчи. Тiльки що вони iзварилися, вiн садовить Сiрка за стiл, та й сiв сам коло його, та каже: - А сип, жiнко, галушки та будем вечерять. Жiнка i насипала. Вiн Сiрковi набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб вiн не був голодний, щоб вiн часом гарячим не обпiкся! Ото Сiрко i думає: "Треба менi вiддячить вовковi, що вiн менi таку вигоду iзробив." А той чоловiк, дiждавши м'ясниць, оддає свою дочку замiж. Сiрко пiшов у поле, знайшов там вовка та й каже йому: - Прийди у недiлю увечерi до городу мого хазяїна, а я тебе покличу в хату та вiддячу тобi за те, що ти менi добро зробив. Ото вовк, дiждавши недiлi, прийшов на те мiсце, куди йому Сiрко сказав. А в той день у того чоловiка було весiлля. Сiрко вийшов до його, та й увiв його в хату, та й посадив його пiд столом. Ото Сiрко на столi узяв пляшку горiлки, м'яса доволi й понiс пiд стiл. А люди хотiли ту собаку бить. Чоловiк каже: - Не бийте Сiрка: вiн менi добро зробив, то я i йому добро буду робить, поки його й вiку. Сiрко, що саме лучче на столi лежить, бере та подає вовковi. Обгодував i упоїв так, що вовк не витерпiв та каже: - Буду спiвать! Сiрко каже: - Не спiвай, бо тут тобi буде лихо! Лучче я тобi подам пляшку горiлки, та тiльки мовчи. Вовк, як випив ту пляшку горiлки, та каже: - Отепер уже буду спiвать. Та як завиє пiд столом ... Тодi деякi люди повтiкали з хати, а деякi хотiли бить вовка. А Сiрко i лiг на вовковi, наче хоче задушити. Хазяїн каже: - Не бийте вовка, бо ви менi Сiрка уб'єте! Вiн сам iз ним упорається добре. Ото Сiрко вивiв вовка аж на поле та й каже: - Ти менi добро iзробив, а я тобi ! Та й розпрощались.