Відмінності між версіями «Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага 1 з Прилеііа назвав його безштанько...)
 
Рядок 1: Рядок 1:
Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага 1 з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.
+
 
Прийшов Хитрий Петар з Маріова до Прилепа, подався до будинку аги й почав вигукувати:
+
Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага і з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.
 +
 
 +
Прийшов Хитрий Петар з Маріова до Прилепа, подався до будинку ваги й почав вигукувати:
 +
 
 
— Гей, я з того світу повертаюся, гей!
 
— Гей, я з того світу повертаюся, гей!
 +
 
Виглянула жінка аги з вікна й перепитала його:
 
Виглянула жінка аги з вікна й перепитала його:
 +
 
— Звідки ти йдеш?
 
— Звідки ти йдеш?
 +
 
— Таж з того світу,— відповів їй Хитрий Петар.
 
— Таж з того світу,— відповів їй Хитрий Петар.
— А ти нашого Ахмеда часом не знаєш? — запитала жінка; в аги недавно помер снн Дхмед.
+
 
 +
— А ти нашого Ахмеда часом не знаєш? — запитала жінка ваги недавно помер снн Дхмед.
 +
 
 
— Чом ні, знаю! Бідолаха, так там важко працює, так важко, а грошей мало дають, і поїсти не має за що.
 
— Чом ні, знаю! Бідолаха, так там важко працює, так важко, а грошей мало дають, і поїсти не має за що.
 +
 
— А ти ще бачитимешся з ним?
 
— А ти ще бачитимешся з ним?
— Аякже, бачитпмхсь. Затггра назад гіотві-ртатися.
+
 
'Ага — пан.
+
— Аякже, бачитимуся.  
 +
 
 +
Ага — пан.
 +
 
 
Жінка схопила гаманець з грішми й дала Хитрому Потарові.
 
Жінка схопила гаманець з грішми й дала Хитрому Потарові.
 +
 
— На ці гроші,— сказала вона,— передай їх нашому Ахмедові разом із вітанням від його матері й батька.
 
— На ці гроші,— сказала вона,— передай їх нашому Ахмедові разом із вітанням від його матері й батька.
 +
 
Хитрий Петар узяв гроші й пішов.
 
Хитрий Петар узяв гроші й пішов.
Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бід¬ному Ахмедові гроші.
+
 
— Та що ти, жінко! — вигукнув ага.— Коли це бувало, щоб хтось із того світу повертався! Швидше давай мені шаблю та виводь коня із стайні, я його наздожену та відберу гроші назад.
+
Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бідному Ахмедові гроші.
 +
 
 +
— Та що ти, жінко! — вигукнув ага.— Коли це бувало, щоб хтось із того світу повертався! Швидше давай мені шаблю та виводь коня із стайні, я його наздожену та  
 +
відберу гроші назад.
 +
 
 
Хитрий Петар дійшов до водяного млина, коли оглянувся й побачив, що за ним женеться ага. Він до мірошника:
 
Хитрий Петар дійшов до водяного млина, коли оглянувся й побачив, що за ним женеться ага. Він до мірошника:
— Бачиш, он агу лихо несе. Кажуть, що ти йому чимось не дого¬див, то хоче відлупцювати тебе.
+
 
 +
— Бачиш, он вагу лихо несе. Кажуть, що ти йому чимось не догодив, то хоче відлупцювати тебе.
 +
 
 
Бідолашний мірошник затремтів і питає:
 
Бідолашний мірошник затремтів і питає:
 +
 
— Скажи, що мені робити, де сховатися.
 
— Скажи, що мені робити, де сховатися.
 +
 
— Лізь,—каже йому Хитрий Петар,— на тополю. А я залишуся тут і скажу йому, що тебе немає.
 
— Лізь,—каже йому Хитрий Петар,— на тополю. А я залишуся тут і скажу йому, що тебе немає.
Мірошник швиденько подряпався на тополю п причаївся там. А Хит¬рий Петар запорошився борошном і порядкує в млині, наче мірошник.
+
 
 +
Мірошник швиденько подряпався на тополю п причаївся там. А Хитрий Петар запорошився борошном і порядкує в млині, наче мірошник.
 +
 
 
Під’їхав ага й питає Хитрого Петара:
 
Під’їхав ага й питає Хитрого Петара:
 +
 
— Чуєш, мірошнику, ти не бачив, куди дівся Хитрий Петар?
 
— Чуєш, мірошнику, ти не бачив, куди дівся Хитрий Петар?
 +
 
— Та як ні, бачив. Він он там,— і показав на тополю, де на вершечку зіщулився бідний мірошник.
 
— Та як ні, бачив. Він он там,— і показав на тополю, де на вершечку зіщулився бідний мірошник.
 +
 
— Попався! — вигукнув задоволено ага.— Тепер ти не втечеш від мене.
 
— Попався! — вигукнув задоволено ага.— Тепер ти не втечеш від мене.
Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був
+
 
лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.
+
Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.
 +
 
 
— Вельможний пане,— каже він.— Шкода такого гарного каптана. Краще скиньте, щоб не порвати.
 
— Вельможний пане,— каже він.— Шкода такого гарного каптана. Краще скиньте, щоб не порвати.
Ага послухався Хитрого Петара, скинув каптана й подерся на тополю. Доки він доліз до половини, Хитрий Петар одяг його каптана, взув чобо¬ти, насадив шапку, причепив до бока шаблю, сів на коня і тоді гукнув:
+
 
 +
Ага послухався Хитрого Петара, скинув каптана й подерся на тополю.  
 +
 
 +
Доки він доліз до половини, Хитрий Петар одяг його каптана, взув чоботи, насадив шапку, причепив до бока шаблю, сів на коня і тоді гукнув:
 +
 
 
— Я Хитрий Петар, а той, що на тополі,— то мірошник.
 
— Я Хитрий Петар, а той, що на тополі,— то мірошник.
 +
 
Ага вже й сам побачив, що Хитрий Петар одурив його.
 
Ага вже й сам побачив, що Хитрий Петар одурив його.
 +
 
Коли ага прийшов додому, жінка й питає:
 
Коли ага прийшов додому, жінка й питає:
 +
 
— Ну що, забрав у нього гаманець із грішми?
 
— Ну що, забрав у нього гаманець із грішми?
— Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана. Хай він має на тому світі, а я ще собі тут справлю.
+
 
Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому азі.
+
— Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана.  
 +
 
 +
Хай він має на тому світі, а я ще собі тут справлю.
 +
 
 +
Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому вазі.

Версія за 17:18, 25 червня 2013

Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага і з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.

Прийшов Хитрий Петар з Маріова до Прилепа, подався до будинку ваги й почав вигукувати:

— Гей, я з того світу повертаюся, гей!

Виглянула жінка аги з вікна й перепитала його:

— Звідки ти йдеш?

— Таж з того світу,— відповів їй Хитрий Петар.

— А ти нашого Ахмеда часом не знаєш? — запитала жінка ваги недавно помер снн Дхмед.

— Чом ні, знаю! Бідолаха, так там важко працює, так важко, а грошей мало дають, і поїсти не має за що.

— А ти ще бачитимешся з ним?

— Аякже, бачитимуся.

Ага — пан.

Жінка схопила гаманець з грішми й дала Хитрому Потарові.

— На ці гроші,— сказала вона,— передай їх нашому Ахмедові разом із вітанням від його матері й батька.

Хитрий Петар узяв гроші й пішов.

Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бідному Ахмедові гроші.

— Та що ти, жінко! — вигукнув ага.— Коли це бувало, щоб хтось із того світу повертався! Швидше давай мені шаблю та виводь коня із стайні, я його наздожену та відберу гроші назад.

Хитрий Петар дійшов до водяного млина, коли оглянувся й побачив, що за ним женеться ага. Він до мірошника:

— Бачиш, он вагу лихо несе. Кажуть, що ти йому чимось не догодив, то хоче відлупцювати тебе.

Бідолашний мірошник затремтів і питає:

— Скажи, що мені робити, де сховатися.

— Лізь,—каже йому Хитрий Петар,— на тополю. А я залишуся тут і скажу йому, що тебе немає.

Мірошник швиденько подряпався на тополю п причаївся там. А Хитрий Петар запорошився борошном і порядкує в млині, наче мірошник.

Під’їхав ага й питає Хитрого Петара:

— Чуєш, мірошнику, ти не бачив, куди дівся Хитрий Петар?

— Та як ні, бачив. Він он там,— і показав на тополю, де на вершечку зіщулився бідний мірошник.

— Попався! — вигукнув задоволено ага.— Тепер ти не втечеш від мене.

Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.

— Вельможний пане,— каже він.— Шкода такого гарного каптана. Краще скиньте, щоб не порвати.

Ага послухався Хитрого Петара, скинув каптана й подерся на тополю.

Доки він доліз до половини, Хитрий Петар одяг його каптана, взув чоботи, насадив шапку, причепив до бока шаблю, сів на коня і тоді гукнув:

— Я Хитрий Петар, а той, що на тополі,— то мірошник.

Ага вже й сам побачив, що Хитрий Петар одурив його.

Коли ага прийшов додому, жінка й питає:

— Ну що, забрав у нього гаманець із грішми?

— Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана.

Хай він має на тому світі, а я ще собі тут справлю.

Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому вазі.