Відмінності між версіями «Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (перейменував «Як жорстокий управитель спокутував свій гріх» на «[[Як жорстокий управитель спокутував свій гріх (кубинська народна ка...)
Рядок 1: Рядок 1:
Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував неграраба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.
+
Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.
  
Якось один чоловік сказав управителеві:
+
Якось один [[чоловік]] сказав управителеві:
  
 
— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.
 
— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.
Рядок 17: Рядок 17:
 
— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.
 
— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.
  
— Як же я можу тебе в'язати, хазяїне?..— здивувався негр.
+
— Як же я можу тебе в'язати, [[хазяїн]]е?..— здивувався негр.
  
 
— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.
 
— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.
Рядок 27: Рядок 27:
 
— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.
 
— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.
  
Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив хазяїна. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.
+
Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив [[хазяїн]]а. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.
  
 
— Годі! — вигукнув управитель.
 
— Годі! — вигукнув управитель.
Рядок 35: Рядок 35:
 
— У мене саме тільки рука розійшлася!
 
— У мене саме тільки рука розійшлася!
  
І так відшмагав уиравитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує:  У мене саме тільки рука розійшлася!
+
І так відшмагав управитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує:  У мене саме тільки рука розійшлася!
  
 +
{{Казка про чоловіка}}
 +
{{Казка про бідного}}
 +
{{Казка про працю}}
  
 
{{Шаблон:Кубинські народні казки (Веселка, 1988)}}
 
{{Шаблон:Кубинські народні казки (Веселка, 1988)}}
 
{{Шаблон:Кубинські народні казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Кубинські народні казки українською мовою}}

Версія за 04:51, 12 березня 2014

Був собі один жорстокий управитель, котрий щодня прив'язував негра раба й давав йому двадцять п’ять ударів канчуком. Він ніколи не стомлювався бити бідолаху і мало не засік його до смерті.

Якось один чоловік сказав управителеві:

— Це злочин — бити отак бідного негра. Піди на сповідь, то й дізнаєшся, який ти береш на душу гріх.

Управитель пішов на сповідь до священика й розповів йому про оті двадцять п’ять ударів канчл^ком, які він щодня відлічує негрові.

І священик сказав йому:

— Щоб спокутувати свій гріх, попроси негра, хай прив’яже тебе, як ото ти його, і всипле тобі двадцять п’ять ударів канчуком. Тільки так ти очистишся від гріха.

Управитель повернувся на плантацію й покликав до себе негра.

Негр прийшов, трясучись від страху.

— Прив'яжи мене, як я тебе...— сказав йому управитель.

— Як же я можу тебе в'язати, хазяїне?..— здивувався негр.

— В'яжи мене так, як я в'язав тебе, бо дістанеш іще двадцять п'ять! — розсердився управитель.

Негр злякався й міцно прив'язав управителя — так, як той прив'язував його.

Управитель каже:

— А тепер ти повинен усипати мені двадцять п'ять ударів канчуком, як ото я сипав тобі. Ну ж бо починай, а я рахуватиму.

Негр не хотів, але врешті мусив скоритися. Взяв тремтячими руками канчука й слабенько вдарив хазяїна. Управитель мовив: Раз». Негр шмагонув його знову й знову, а управитель рахував. Дарма що удари були слабкі, управителеві було боляче, і він ніяк не міг діждатися, коли негр скінчить: нарешті канчук ляснув двадцять п'ятий раз.

— Годі! — вигукнув управитель.

Але негр, бачачи, що управитель прив'язаний і він може робити з ним, що хоче, щосили шмагонув його:

— У мене саме тільки рука розійшлася!

І так відшмагав управитетя, що мало не забив його на смерть. Відтоді, коли в когось починав щось іти на лад він приказує: У мене саме тільки рука розійшлася!