Перегляд вихідного коду сторінки Горобчик Одрізаний Язичок (японська народна казка)

Жили собі колись [[дід]] та [[баба]]. Якось дід знайшев у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.

Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заїздилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалили, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці не було. Навколо тарілки, цвірінькаючи, стрибав горобчик.

—    То це ти з'їв крохмаль?! —розгнівалася баба і, схопивши ножиці, відрізала горобчикові язика.

Увечері повернувся додому [[дід]] із оберемком дров на спині.

—    Ото втомився! А як там мій горобчик поживає? І дід рушив до клітки.

Тоді перелякана баба призналася:

—    Він з'їв крохмаль, а тому я відрізала йому язик і випустила.

—    Що ти наробила, стара! За таку дрібницю язика відрізати?

[[Дід]] узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.

Наступного дня дід прокинувся рано-вранці і пішов шукати свого улюбленця.

—    Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — розпитував він, блукаючи по бамбуковому гаю.

—    Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.

—    Ось я тебе і знайшов! — зрадів дід, коли натрапив у густих заростях на гарненький будиночок.

Горобчик Одрізаний Язичок вийшов йому, назустріч і вклонився.

—    [[Дід]]усю, пробач, що я вчора з'їв крохмаль! — мовив він.

Та нічого.  Біда тільки, що стара  так жорстоко з  тобою вчинила. Коли дід зайшов у будиночок, його обступили горобці.

—    Будьте як удома!  Будьте як удома! — припрошували вони.

Діда пригощали смачними стравами,  співали йому пісень,  розважали танцями. Він  так розвеселився, що мало не забув  про  свій дім,  і підвівся лише тоді, як стемніло.

Горобці винесли дві скриньки і сказали:

—    Ось важка,  а ось легка скринька.  Беріть  ту,  яка подобається.

—    Я старий і краще візьму легку,— відповів дід, лишаючи в дорогу. Повернувшись  додому,   він  відкрив   скриньку  й   не   повірив   власним очам: скринька була повна-повнісінька великих і малих золотих монет.

—    Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! — вигукнула [[баба]] і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.

—    Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — питала вона.

—    Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.

Незабаром [[баба]] опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок.

—    Ласкаво просимо! Заходьте!

—    Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! — відповіла [[баба]], оглядаючись навколо.

Горобці винесли дві скриньки.

—    Ось важка скринька, а ось легка. Беріть ту, яка вам до вподоби.

—    Я беру важку.

[[Баба]] завдала скриньку собі на спину й рушила додому.

Заточуючись,— адже скринька була дуже важка,— вона нарешті вибралася з гаю, але далі не могла ступити й кроку — так утомилася.

«Перепочину трохи й гляну на монети»,— вирішила баба й поставила скриньку на землю.

—    Ой!..— закричала баба, коли, відкривши скриньку, побачила: з неї повзуть вужі, гадюки, сколопендри.

Кажуть, баба тікала, як несамовита, і благала:  «Рятуйте! Рятуйте!»

{{Чарівні казки}}
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}