Перегляд вихідного коду сторінки Жаба боязкіша від зайця

Вийшов заєць з нори і подавсь добувать собі корму. 

Пробіг з гони місця, дивиться — біжить до нього вовк. 

Остановивсь, озирнувсь кругом — нема нікого. 

Заєць тоді почав щипать травку. Не довелося біднязі десять раз щипнуть трави, дивиться — підкрадається до нього лисиця. 

Заєць знов пустивсь тікать без оглядки. Біг, біг; поки скрився з очей од лисиці. 

Остановивсь, сів в бур'яні, прищулив вуха і лежить, важко дише. Не вспів іще гаразд опомниться, чує — в бур'яні щось зашелестіло. 

Заєць знов кинувсь тікать. 

Вибіг на чисту поляну, озирнувсь кругом — нема нікого. 

Він тоді з жалю і досади почав плакать і причитувать: «Навіщо я такий нещасний вродився? 

Всі мене зобиджають, всіх я боюсь, од всіх тікаю, не маю покою і на одну хвилину. 

Хоч би одна яка-небудь звірина боялась мене, і то б не так було досадно. 

Піду я до річки та утоплюсь; як так жить, так краще душу свою загубить».

Побіг заєць до річки топиться; добіг до берега, а там сиділа жаба, злякалась зайця, бульк у воду. 

Заєць остановивсь: «Е, стой! Є на світі такі, котрі мене бояться, і то живуть, а чого ж мені не жить?» 

Вернувсь заєць додому.



{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 2 (Septima,2005)}}