Перегляд вихідного коду сторінки Лисиця і гусаки (Боснійська народна казка)

Йшла якось лисонька мимо хутора і бачить: у дворі гусаки пасуться. Зраділа [[лисиця]]: «Вчасно я підійшла», - і давай гусаків ганяти. Загелготали гусаки, та так тужливо пощади запитали, що лисиця б, напевно, розплакалася, коли могла б зрозуміти, про що вони просять. Але ж в тому-то і біда, що не говорять гусаки лисиччій мові, тільки по-гусячому, а [[лисиця]] по-їх не розуміє...

На щастя, опинився в зграї один старий гусак, який добре знав лисячу мову. Він і став лисиці тлумачити, що є, мовляв, у гусаків звичай — перед смертю пісню заспівати.

— Гаразд, — говорить [[лисиця]], — хай заспівають, та швидше.

Але тільки немає у гусаків у пісні ладу, Один затягне; «га», другий підтягне: «га», і доки «га» весь круг не обійде, лисиці чекати треба. Як почали гелготати то вийшов [[господар]] і лисицю прогнав.

[[Категорія:Боснійські народні казки]]
[[Категорія:Казки про лисичку]]
[[Категорія:Казки про природу]]
{{Казки про тварин}}