Перегляд вихідного коду сторінки Мені один, а тобі решта. Герцеговінська народна казка

Якось султан прогулювався Стамбулом. 

Коли бачить: учні вибігли зі школи. 

«Треба,— подумав він,— поговорити з котримось із них, щоб діти знали, що султан цікавиться ними». 

Підкликав він одного хлопчину до себе і став розпитувати його, як він вчиться, які науки вивчає.

А коли хлопець відповів на всі султанові запитання, той дістав з кишені золотий дукат і простягнув йому. 

Але хлопець відмовився його брати.

—	Чому ти відмовляєшся від мого подарунка? — запитав здивований султан.

—	Бо мама ще подумає, що я його десь украв!

—	А ти візьми дукат і скажи матері, що його тобі подарував султан.

Та хлопчина відповів йому:

—	Ні, не візьму, мати скаже: «Якби султан хотів щось подарувати, він би дав тобі більше!»

Султан засміявся, набрав повну жменю дукатів і дав хлопцеві та сказав прийти до палацу, бо хоче дати йому ще багатший подарунок.

У призначений час прийшов хлопчина до султанового палацу. 

Аж там вартовий не пропускає його. 

Як не просив його хлопець — той і слухати не хоче. 

Нарешті вартовий каже:

—	Ну, гаразд, пропущу. Але ти поділишся зі мною подарунками, які султан тобі дасть.

—	Згода,—відповів хлопець.—Мені один, а тобі решта.

Коли вартовий почув таке, то ще й провів його до султанових покоїв.

Прийшов хлопець до султана, а той його й питає, що подарувати йому. 

Хлопчина попросив сто ударів палицею по п’ятах. 

Султан здивувався з такого прохання й спробував відмовити його, адже не для того він його прикликав до себе, але хлопець затявся на своєму: тільки сто ударів — і все. 

Нічого не вдієш.

Султан звелів слугам принести палиці. 

Тоді хлопець і каже йому:

—	Світлий султане! Звели мене вдарити один раз, а останні дев’яносто дев’ять ударів віддай вартовому, який стоїть на брамі перед палацом. 

Бо я йому, щоб він пропустив мене до тебе, пообіцяв, що собі візьму лише один твій подарунок, а решту йому віддам. 

Свого слова я повинен дотримати.

Султан вислухав хлопчину, вартового наказав покарати й звільнити зі служби, а хлопця взяв до себе, вивчив і зробив його своїм першим міністром.





{{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}