Іван — мужичий син (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 01:07, 1 червня 2014

2014-06-01T01:07:03Z

Bogdana в 00:46, 1 червня 2014

2014-06-01T00:46:25Z

Bogdana в 09:16, 9 січня 2014

2014-01-09T09:16:33Z

Kos Street King в 09:56, 25 вересня 2009

2009-09-25T09:56:54Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:06:00Z

1 версія

Показати зміни

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 — Поки не дістанете мені такого коня, що жар їсть, полум'я п'є, на дванадцять верст земля гуде, як біжить, і листя на дубах осипається,— то я довіку женитись не буду!
-Цар зізвав усіх богатирів, почав розпитувать:
+[[Цар]] зізвав усіх богатирів, почав розпитувать:
 — Може, з вас хто знає або чув, де такий кінь є, що жар їсть, полум'я п'є, а як біжить, то на дванадцять верст земля гуде і листя на дубах осипається?..
-Усі кажуть, що ніхто не бачив і не чув такого, і дістать не можуть...
+[[Файл:Іван мужичий син.jpg|left]]Усі кажуть, що ніхто не бачив і не чув такого, і дістать не можуть...
-Цар розіслав по всій землі газети:
+[[Цар]] розіслав по всій землі газети:
 — Може, хто чув або сам дістане, то нехай до мене приходить. Попала одна така газета у якусь волость, прочитали. Мужик приходить додому й хвалиться жінці:
@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 — От яка у нашу волость газета прийшла... Якби такий молодець знайшовся, то велено йому до царя приїжджать.
-А у нього був хлопець, от цей хлопець і каже:
+А у нього був [[хлопець]], от цей хлопець і каже:
-— А я знаю, де такий кінь є! А батько каже:
+— А я знаю, де такий [[кінь]] є! А батько каже:
 — Сиди там, коли сидиш. Ти вийдеш за ворота, та й то тебе діти б'ють, а то ще про такого коня балакаєш.
-Хлопець одягся і говорить:
+[[Хлопець]] одягся і говорить:
 — Ходім, тату, надвір!
@@ Рядок 67: / Рядок 67: @@
 — Іди, [[Іван]] — мужичий син, на конюшні. Вибирай собі коня, може, там тобі кінь.
-Той пішов; на которого руку не покладе — так кінь з усіх чотирьох ніг і впаде. Нема коня, та й годі. Настала ніч, а хлопець як вийшов у степ, як свиснув своїм богатирським посвистом, от і прибіга один кінь:
+Той пішов; на которого руку не покладе — так [[кінь]] з усіх чотирьох ніг і впаде. Нема коня, та й годі. Настала ніч, а хлопець як вийшов у степ, як свиснув своїм богатирським посвистом, от і прибіга один кінь:
 — Чого, хазяїне мій милий-любий, звеш мене?
@@ Рядок 77: / Рядок 77: @@
 Став він заводить цього коня у царські конюшні, поламав усі двері й конюшні порозвалював. Прив'язав, дав білоярої пшениці, а сам пішов спать.
-Цар устав ранком і послав збудить [[Іван]]а — мужичого сина — чи не бачив уві сні якого коня.
+[[Цар]] устав ранком і послав збудить [[Іван]]а — мужичого сина — чи не бачив уві сні якого коня.
 Той говорить:
-— Е, в мене вже є кінь, на конюшні стоїть...
+— Е, в мене вже є [[кінь]], на конюшні стоїть...
-Вийшли, подивились, а цар аж злякався, такий великий кінь.
+Вийшли, подивились, а цар аж злякався, такий великий [[кінь]].
 — Ну, тепер зробіть мені палицю, привезіть з лісу на двох парах волів і пофарбуйте.
@@ Рядок 145: / Рядок 145: @@
 — Ні,— говорить [[Іван]] — мужичий син,— бий ти, ти на всьому царстві старший.
-Шестиголовий змій як ударив, то [[Іван]] — мужичий син тільки чуть з місця здвигнувcя, а тоді як вдарив змія своєю палицею, то заразом шість голів зніс.
+Шестиголовий [[змій]] як ударив, то [[Іван]] — мужичий син тільки чуть з місця здвигнувcя, а тоді як вдарив змія своєю палицею, то заразом шість голів зніс.
 Посік його, спалив кості, і на вітер попіл пустив та й пішов додому. На ранок і пита того, що на мості вартував:
@@ Рядок 159: / Рядок 159: @@
 — Стій,— говорить змій до свого коня,— проти нашої сили нема другої у цілому царстві. Є тільки [[Іван]] — мужичий син. Ну, та сюди і ворон кості його не занесе.
-— Брешеш,— каже [[Іван]] — мужичий син,— добрий молодець сам зайде.
+— Брешеш,— каже [[Іван]] — мужичий [[син]],— добрий молодець сам зайде.
 — Чи биться, чи мириться зайшов?
@@ Рядок 191: / Рядок 191: @@
 — Не за тим добрий молодець зайшов, щоб мириться, а за тим, щоб биться.
-— Бий,— говорить змій.
+— Бий,— говорить [[змій]].
 — Ні, ти бий, ти на всьому світі дужчий.
@@ Рядок 197: / Рядок 197: @@
 Як ударив змій, то [[Іван]] — мужичий син аж зблід. Бились-бились... У змія з дванадцяти зосталося вже три голови. А [[Іван]] — мужичий син уже по самий пояс у землю загнаний, от-от охляне.
-— Слухай, ти,— говорить змій,— у тебе батько був?
+— Слухай, ти,— говорить [[змій]],— у тебе батько був?
 — Був.
@@ Рядок 371: / Рядок 371: @@
 — Я її з полону визволив, вона мене любить, я її люблю і нікому я її не віддам.
-— Ні, віддаси! — каже цар.
+— Ні, віддаси! — каже [[цар]].
 Тоді [[Іван]] скипів та до царя:

← Попередня версія		Версія за 00:46, 1 червня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:українська народна казка]]~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про Івана]]~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про тварин]]~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про коня]]~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]~~
−
−	~~{{Казка про чоловіка}}~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про панів]]~~
−
	Жив колись в старовину цар з царицею. У них замолоду не було дітей, а при старості родився один син. Вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А він і каже:		Жив колись в старовину цар з царицею. У них замолоду не було дітей, а при старості родився один син. Вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А він і каже:

Рядок 392:		Рядок 378:

	Та як замахнеться своєю палкою, то аж всі дерева пригнулись, а царський дворець аж затрясся. Ну, тоді цар злякався та вже й ні слова. А [[Іван]] — мужичий син одружився з дівчиною-красунею та й зажили щасливо. Але вже ніколи не вірив ні царському, ні [[пан]]ському слову.		Та як замахнеться своєю палкою, то аж всі дерева пригнулись, а царський дворець аж затрясся. Ну, тоді цар злякався та вже й ні слова. А [[Іван]] — мужичий син одружився з дівчиною-красунею та й зажили щасливо. Але вже ніколи не вірив ні царському, ні [[пан]]ському слову.
		+
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про Івана]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про тварин]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про коня]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]
		+
		+	{{Казка про чоловіка}}
		+
		+	[[Категорія:Казки про панів]]

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]
-[[Категорія:Казки про чоловіка]]
+{{Казка про чоловіка}}
 [[Категорія:Казки про панів]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Іван]] — мужичий син
+[[Категорія:Казки про Івана]]
 Жив колись в старовину цар з царицею. У них замолоду не було дітей, а при старості родився один син. Вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А він і каже:
@@ Рядок 381: / Рядок 392: @@
 Та як замахнеться своєю палкою, то аж всі дерева пригнулись, а царський дворець аж затрясся. Ну, тоді цар злякався та вже й ні слова. А [[Іван]] — мужичий син одружився з дівчиною-красунею та й зажили щасливо. Але вже ніколи не вірив ні царському, ні [[пан]]ському слову.