Івашко – Ведмеже Вушко (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 01:59, 1 червня 2014

2014-06-01T01:59:42Z

Bogdana в 01:58, 1 червня 2014

2014-06-01T01:58:54Z

Bogdana в 12:07, 12 травня 2014

2014-05-12T12:07:05Z

Kos Street King: перейменував «Івашко – Ведмеже Вушко ID 183» на «Івашко – Ведмеже Вушко (Українська народна казка)»

2009-09-25T05:48:14Z

перейменував «Івашко – Ведмеже Вушко ID 183» на «Івашко – Ведмеже Вушко (Українська народна казка)»

Kos Street King в 05:47, 25 вересня 2009

2009-09-25T05:47:51Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:31Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Як ото колись баби зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна баба, Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.

От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очима. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його.

— Куди ти йдеш? А він каже.

— Світ за очима.

— Ну, й я з тобою піду.

— Ну, йди!

Пішли вони вдвох. Ідуть,— коли такий чоловік із такими довгими усами, що ними він ловив рибу, і питає їх.

— Куди йдете? А вони кажуть.

— Світ за очима. А він і каже.

— Піду й я з вами!

— Ну і йди!

От вони пішли втрьох. Ідуть та її ідуть, коли убачили хатку на курячих ніжках. Вони тоді пішли у ту хату, коли там сидить такий дід старий, у його борода в аршин; він сидить у ступі, залізним товкачем поганяє, а мітлою слід замітає. Він на їх як закричить;

— Чого ви прийшли: чи биться, чи мириться?!

Вони кажуть.

— Давай биться!

От вийшов Дубовик, дід той як ухвате того Дубовика, так його і вбив та ще й голову на кілок настромив.

Тоді виходе той чоловік, що з довгими усами, биться, а той дід його як ухвате, так його і вбив та ще й голову його на кілок настромив. Тоді наприпослідку виходе биться той Іван. От той Іван як ухватиться з тим дідом,— той дід аж захрипів і каже:

— Коли ти поборов мене, то я тобі дарую усе моє добро і мою дочку бери собі заміж; і як буде тобі чого треба, то на тобі оце яйце і скажи: «Яєчку, одчинись і випади»; то що тобі треба, те воно й випаде.

І той чоловік, що з ведмежими ушима, узяв те яйце, оженивсь з тією дівкою, а той дід скоро умер, а вони остались одні. Живуть та поживають, та добра наживають.

← Попередня версія		Версія за 01:59, 1 червня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	Як ото колись [[баба\|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов [[ведмідь]] і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у ~~його та~~ були ~~ведмедячі уші~~.	+	Як ото колись [[баба\|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов [[ведмідь]] і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у нього були ведмежі вуха.

	[[Файл:Івашко-медвеже вушко.jpg\|left]]От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очима. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його.		[[Файл:Івашко-медвеже вушко.jpg\|left]]От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очима. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Як ото колись [[баба|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.
+Як ото колись [[баба|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов [[ведмідь]] і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.
-От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очима. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його.
+[[Файл:Івашко-медвеже вушко.jpg|left]]От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очима. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його.
 — Куди ти йдеш? А він каже.
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 — Ну, йди!
-Пішли вони вдвох. Ідуть,— коли такий чоловік із такими довгими усами, що ними він ловив рибу, і питає їх.
+Пішли вони вдвох. Ідуть,— коли такий [[чоловік]] із такими довгими усами, що ними він ловив рибу, і питає їх.
 — Куди йдете? А вони кажуть.

← Попередня версія		Версія за 12:07, 12 травня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:українська народна казка]]~~
−
	Як ото колись [[баба\|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.		Як ото колись [[баба\|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.

Рядок 38:		Рядок 36:

	І той [[чоловік]], що з ведмежими ушима, узяв те яйце, оженивсь з тією дівкою, а той [[дід]] скоро умер, а вони остались одні. Живуть та поживають, та добра наживають.		І той [[чоловік]], що з ведмежими ушима, узяв те яйце, оженивсь з тією дівкою, а той [[дід]] скоро умер, а вони остались одні. Живуть та поживають, та добра наживають.
		+
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+	{{Казка про чоловіка}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Як ото колись баби зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна баба, Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.
+Як ото колись [[баба|баби]] зібрались у ліс по опеньки. Ходили-ходили, коли одна [[баба]], Кулина, та й упала у ведмедячий барліг. Прийшов ведмідь і не розірвав її, а став із нею жити. Там і жила вона аж три годи. От у єї родився син. Вона його прозвала Івашко — Ведмеже Вушко,— у його та були ведмедячі уші.
 От той Івашко росте та й росте та так швидко. Виріс здоровий хлопець та й пішов світ за очима. Іде та й іде. Коли стоїть Дубовик і питає його.
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 — Ну і йди!
-От вони пішли втрьох. Ідуть та її ідуть, коли убачили хатку на курячих ніжках. Вони тоді пішли у ту хату, коли там сидить такий дід старий, у його борода в аршин; він сидить у ступі, залізним товкачем поганяє, а мітлою слід замітає. Він на їх як закричить;
+От вони пішли втрьох. Ідуть та її ідуть, коли убачили хатку на курячих ніжках. Вони тоді пішли у ту хату, коли там сидить такий [[дід]] старий, у його борода в аршин; він сидить у ступі, залізним товкачем поганяє, а мітлою слід замітає. Він на їх як закричить;
 — Чого ви прийшли: чи биться, чи мириться?!
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 — Давай биться!
-От вийшов Дубовик, дід той як ухвате того Дубовика, так його і вбив та ще й голову на кілок настромив.
+От вийшов Дубовик, [[дід]] той як ухвате того Дубовика, так його і вбив та ще й голову на кілок настромив.
-Тоді виходе той чоловік, що з довгими усами, биться, а той дід його як ухвате, так його і вбив та ще й голову його на кілок настромив. Тоді наприпослідку виходе биться той Іван. От той Іван як ухватиться з тим дідом,— той дід аж захрипів і каже:
+Тоді виходе той [[чоловік]], що з довгими усами, биться, а той дід його як ухвате, так його і вбив та ще й голову його на кілок настромив. Тоді наприпослідку виходе биться той Іван. От той Іван як ухватиться з тим дідом,— той дід аж захрипів і каже:
 — Коли ти поборов мене, то я тобі дарую усе моє добро і мою дочку бери собі заміж; і як буде тобі чого треба, то на тобі оце яйце і скажи: «Яєчку, одчинись і випади»; то що тобі треба, те воно й випаде.
-І той чоловік, що з ведмежими ушима, узяв те яйце, оженивсь з тією дівкою, а той дід скоро умер, а вони остались одні. Живуть та поживають, та добра наживають.
+І той [[чоловік]], що з ведмежими ушима, узяв те яйце, оженивсь з тією дівкою, а той [[дід]] скоро умер, а вони остались одні. Живуть та поживають, та добра наживають.