https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%86%D0%B6%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%88%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0 2026-05-02T04:53:44Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%86%D0%B6%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%88%D1%83%D0%B1%D0%BA%D0%B0&diff=8954&oldid=prev 2015-06-10T07:05:28Z

<p>Створена сторінка: Жили-були старий із старою, і не було у них дітей. Сидять вони якось за столом і горюють: –...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Жили-були старий із старою, і не було у них дітей. Сидять вони якось за столом і горюють:<br /> <br /> – Послав би нам бог дитинча, хоч ростом з їжачка!<br /> <br /> Тільки вони це вимовили, вилазить із-за печі маленький їжачок і говорить:<br /> <br /> – Я – ваш [[син]]ок!<br /> <br /> Узяли люди їжачка в сини і виростили.<br /> <br /> Коли [[їжачок]] підріс, мати і говорить:<br /> <br /> – Будь у мене синок побільше, пас би він свиней. А такого маленького свині і затоптати можуть, ось біда-то.<br /> <br /> – Не засмучуйся! З цією справою я справлюся!<br /> <br /> – А не буде тобі боязно, синок?<br /> <br /> – Свиней боятися! Та я б з сорому згорів! Давайте їх сюди, пастиму!<br /> <br /> Погнав [[їжачок]] свиней в ліс і пас їх там три роки, не приганяючи додому. За три роки свиней наплодилося так багато, що і не порахувати.<br /> <br /> Одного разу в тому лісі, де їжачок свиней пас, полював сам король та заплутався. Блукаючи по лісу, набрів він на отару, а самого пастушка не бачить, то той в хащі вліз.<br /> <br /> – Чи є пастух при цих свинях? – крикнув [[король]].<br /> <br /> – А ось він – я! – відвечаєт їжачок.<br /> <br /> – Та де ж ти?<br /> <br /> – А в чагарнику.<br /> <br /> – Йди сюди, поговоримо!<br /> <br /> – Чому ж не піти? – відповів [[їжачок]] і виліз з чагарників.<br /> <br /> – Та як же ти, такий маленький, свиней пасеш?<br /> <br /> – А як же ти, такою великою, заблукав?<br /> <br /> – Виведи мене з цього лісу!<br /> <br /> – Чому ж не вивести? Віддай за мене свою молодшу дочку – миттю виведу.<br /> <br /> – Бач чого захотів! Щоб я тобі,такому, дочку віддав!<br /> <br /> – Ні так ні – шукай сам дорогу! Поскакав король. Проблукав він весь день, а до вечора знову тут як тут.<br /> <br /> – Де ти? Чуй, пастушок, ніяк я дороги не знайду, виведи мене звідси!<br /> <br /> – Чому ж не вивести? Віддай тільки за мене молодшу дочку – миттю виведу.<br /> <br /> – Буде тобі дурниці молоти! Не можу я цього зробити!<br /> <br /> – Ні так ні, шукай сам дорогу!<br /> <br /> Зробив [[король]] круг, зробив інший та знову назад вернувся.<br /> <br /> – Ну, оскільки, виведеш мене з лісу?<br /> <br /> – Чому ж не вивести? Віддай тільки за мене свою молодшу дочку – миттю виведу.<br /> <br /> – Ну що з тобою робити? Бери!<br /> <br /> – Отже, обіцяєш мені свою дочку?<br /> <br /> – Обіцяю!<br /> <br /> – Гаразд!Їдь за мною по цій стежині, та поквапся, не то мої свині розбредуться.<br /> <br /> Показав [[їжачок]] королеві дорогу, змовився, коли на весілля приїжджати, і зі всіх ніг до свиней кинувся. За три дні до весілля пригнав їжачок свиней до батька на двір. Батько тільки руками розвів: і в хліву, і в загородці, і у всіх закутах свиней повним-повнісінько, куди ні обернися – звідусіль хрюкають.<br /> <br /> На третій день зрання надів їжачок святковий одяг, поверх їжакову шубку натягнув, запріг в берестяну карету двох чорних півнів і покотив у весь дух до нареченої в палац. Зустрів його [[король]] не з порожніми руками: наказав він своїм солдатам каменями берестяну карету закидати і півнів перебити. Але півні тільки камінь углядять, так – приг-приг-приг! – підстрибнуть, і камінь низом пролітає. І так до тих пір, поки не під'їхали вони до самого палацу. Тут півні проспівали:<br /> <br /> – Кукаріку! Королівський зять приїхав!<br /> <br /> Вийшла наречена назустріч, поклала їжачок в шовковий фартух і в палац несе. Старші сестри над нею потішаються, а молодша у відповідь:<br /> <br /> – Смійтеся, смійтеся, який мені судженний, за таке і піду!<br /> <br /> На ранок наречена знову поклала [[їжачок]] в свій фартух і несе в церкву – вінчатися. Наділи їжачку на лапку обручка, а після вінчання поклала дружина свого чоловіка у фартух, щоб в палац понести. Сміються всі над потішною парою, а молода дружина їм у відповідь:<br /> <br /> – Смійтеся, смійтеся, який мені судженний, за таке і піду!<br /> <br /> Увечері, як спати лягати, стягнув [[їжачок]] свою шубку і поклав в ногах. Побачила це дружина і думає: “І навіщо таку колючу шубку берегти? Ось засне чоловік – спалю її!”<br /> <br /> Як задумала, так і зробила. А далі що? Тільки шубка згоріла, чоловік захворів, та так тяжко, того і дивися помре. Плаче дружина, кається. А їжачок, дружину утішає:<br /> <br /> – Знаю, знаю, дружина люб'язна, що не із зла ти це зробила, та тільки, перш ніж за справу братися, треба б з чоловіком порадитися. Якби ти нині шубку не спалила, я б за два тижні від неї без болю позбавився. Проте якщо я витерплю, то ти чудо побачиш і сльози радістю зміняться.<br /> <br /> Важко було їжачку, але терпів він і витерпів. Особливо в останній день хвороба йому дошкуляла. Але тільки сонечко зайшло, схопився їжачок з ліжка, тричі посмикав мордочкою і в ту ж мить перетворився на статного парубка. Тесть на радощах віддав йому всю владу. А новий король призвав до себе своїх батьків і зажив з молодою дружиною щасливо.<br /> <br /> [[Категорія:Боснійські народні казки]]<br /> [[Категорія:Казки про природу]]<br /> [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]<br /> {{Казки про тварин}}</div>

Bogdana