Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 22:09, 3 січня 2014

2014-01-03T22:09:10Z

Bogdan в 15:46, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:46:02Z

Bogdan: перейменував «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик» на «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик (японська народна казка)»

2013-09-24T15:29:16Z

перейменував «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик» на «Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:25:12Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Давно   колись   жили   собі   чоловік, і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вона! щодня І храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.
+Давно   колись   жили   собі   [[чоловік]], і [[жінка]], та не було в них дітей. А тому ходили вона! щодня І храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.
 І от одного дня знайшовся в  них синок завбільшки з мізинчик.
@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 —    Скоро підросте і дам допомагатиму! — тішився батько.
-Батько й мати назвали сина Іссумбосі, тобто Хлопчик-Мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп'я було розумне, та от біда — нітрохи не росло.
+[[Батько]] й [[мати]] назвали [[син]]а Іссумбосі, тобто Хлопчик-Мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп'я було розумне, та от біда — нітрохи не росло.
 Минув час, і от надумав Іссумбосі вибитися в люди, став навколішки перед батьками і просить:
@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 —    Вудь ласка, відпустіть мене у столицю.
-Спочатку батько й мати не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний і погодилися з його проханням. Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранцї всі троє подалисй на берег річки.
+Спочатку [[батько]] й [[мати]] не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний і погодилися з його проханням. Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранцї всі троє подалисй на берег річки.
 —    До побачення! — гукнув Іссумбосі і поплив униз за водою у чайній чашці, веслуючи хасі.
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 Вельможі відразу сподобався цей маленький, але жвавий хлопчик.
-Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили. Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі. Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. Дівчина боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно. Коли ж вони поверталися додому, в темній вуличці на них раптом напали два оні — чудовиська в людській подобі з бичачими рогами і тигрячими іклами.
+Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили. Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі. Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. [[Дівчина]] боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно. Коли ж вони поверталися додому, в темній вуличці на них раптом напали два оні — чудовиська в людській подобі з бичачими рогами і тигрячими іклами.
 —    Стривайте! Я вам покажу!
@@ Рядок 68: / Рядок 68: @@
 Кажуть, що незабаром після того Іссумбосі оженився з дочкою вельможі, викликав до столиці своїх батьків і всі вони зажили разом у добрі і в щасті.
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 15:46, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Давно колись жили собі чоловік, і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вона! щодня І храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика.

		+	І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик.

		+	— Ой, яка гарненька дитина! — раділа мати.
		+
		+	— Скоро підросте і дам допомагатиму! — тішився батько.
		+
		+	Батько й мати назвали сина Іссумбосі, тобто Хлопчик-Мізинчик, і берегли його як зіницю ока. Хлоп'я було розумне, та от біда — нітрохи не росло.
		+
		+	Минув час, і от надумав Іссумбосі вибитися в люди, став навколішки перед батьками і просить:
		+
		+	— Вудь ласка, відпустіть мене у столицю.
		+
		+	Спочатку батько й мати не знали, що й відповісти, але згадали, який він у них розумний і погодилися з його проханням. Хлопчик зробив собі меч із голки, що дала мати, і вранцї всі троє подалисй на берег річки.
		+
		+	— До побачення! — гукнув Іссумбосі і поплив униз за водою у чайній чашці, веслуючи хасі.
		+
		+	Через кілька днів добрався він до столиці, переповненої людьми, каретами і кіньми.
		+
		+	— Оце так столиця!—промовив хлопчик, прошмигуючи між ногами у людей.
		+
		+	Невдовзі його увагу привернув величезний будинок.
		+
		+	— Дозвольте зайти! Дозвольте зайти! — гукнув Іссумбосі щосили, стоячи на ґанку.
		+
		+	За якийсь час двері відчинились, і на порозі з'явився ошатно вдягнений вельможа.
		+
		+	— Дозвольте зайти! — так само голосно повторив Іссумбосі.
		+
		+	— Цікаво, хто це говорить? Спантеличений вельможа оглянувся навколо.
		+
		+	— Я тут! Я тут!
		+
		+	Іссумбосі вибрався на гета і затупцяв ногами.
		+
		+	— Ого, який дивовижний чоловічок! Вельможа посадив Іссумбосі на долоню.
		+
		+	— Мене звати Іссумбосі. Я хотів би стати вашим слугою,— мовив хлопчик.
		+
		+	— Гаразд, я беру тебе на службу.
		+
		+	Вельможі відразу сподобався цей маленький, але жвавий хлопчик.
		+
		+	Іссумбосі був працьовитий і кмітливий, а тому в домі всі його любили. Та найбільше припав він до серця дочці багатого вельможі. Одного разу Іссумбосі супроводжував її до храму. Дівчина боялася, щоб на хлопця не наступили ногою, і посадила його за пояс свого кімоно. Коли ж вони поверталися додому, в темній вуличці на них раптом напали два оні — чудовиська в людській подобі з бичачими рогами і тигрячими іклами.
		+
		+	— Стривайте! Я вам покажу!
		+
		+	Іссумбосі вискочив з-за пояса дівчини і замахнувся мечем-голкою.
		+
		+	— Ха-ха-ха! Що це за дрібнота? — зареготав один із напасників і, схопивши Іссумбосі лапою, кинув його собі в пащу.
		+
		+	Хлопчик був маленький, тож міг вільно бігати в животі чудовиська і колоти його мечем.
		+
		+	— Ой, болить! Ой, болить!..— заволало чудовисько і, виплюнувши хлопчика з пащі, дременуло світ за очі.
		+
		+	Тоді Іссумбосі стрибнув на обличчя другого чудовиська і виколов йому око.
		+
		+	— Ой, рятуйте! Ой, рятуйте! — затуливши обличчя лапами, заволав другий напасник і накивав п'ятами.
		+
		+	Коли Іссумбосі опам'ятався, то побачив перед собою на землі маленький чарівний молоток — скарб чудовиськ.
		+
		+	Дочка вельможі махнула цим молотком і промовила:
		+
		+	— Іссумбосі, стань великим!
		+
		+	І тоді сталося чудо: Іссумбосі почав ростив і за мить перетворився на вродливого юнака.
		+
		+	Кажуть, що незабаром після того Іссумбосі оженився з дочкою вельможі, викликав до столиці своїх батьків і всі вони зажили разом у добрі і в щасті.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}