Баба жебруща (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 08:34, 13 червня 2014

2014-06-13T08:34:28Z

Kos Street King в 10:12, 25 вересня 2009

2009-09-25T10:12:41Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:09:19Z

1 версія

Нова сторінка

[[Баба]] жебруща

Іде [[баба]] жебруща селом; іде та й дивиться, аж на призьбі перед хатою сидить молодиця та й плаче.

— Доню моя, а що тобі Господь дав?

— Ой, дав, бабуню, дав лихую долю на мою нещасну голову; о такому завше плачу! Відколи пішла за того проклятого, то й оддиху мені нема; б'є мене, бабко, раз у раз, бодай його лиха година прибила!

— А ти, дочко, десь, певно, йому лаєш?

— Ну а що ж! Господи, бабко, як лаю! Він б'є, а я лаю; він б'є, а я лаю! Не дочекав би того ледачий, щоб я йому змовчала. Оце!

— То чекай же, дочко, коли така робота, то я тобі якусь раду дам.

— Порадьте, бабко-серце, порадьте, нехай вам Господь дає усе добре, а я вам дам і їсти, і пити, і полотенця на сорочку не пожалію.

— То на ж тобі, дочко, тую пляшку з водою; це вода не проста: брала я її за сім гір, за сім рік, в темному лузі під білим каменем у новий четвер. Пам'ятай же, дочко, і не забудь, що я буду казати; возьми цюю воду та молись Богу, а як прийде твій [[чоловік]] і ти побачиш, що вже на бійку зриває, то набери нишком тії води в губу та й держи її, аж поки від нього нечиста сила не відступить. Господи милосердний, як відступає чорна туча від сонця, так щезни, пропади і розвійся твоя лиха доле та на твої вороги.

Пішла [[баба]] жебруща, обійшла немало світа, була не в одному монастирі, пила не на одному празнику і через два або три місяці, молячись Господу Богу, знову прийшла до того самого села, до тої самої хати. Молодиця сидить на призьбі та й пісню співає.

— Ой, бабуню, моя пташечко! Спасибі вам! Нехай вам Господь дає і з води, і з роси! Я вам кажу, бабко, тепер моє лихо як ножем утяв; прийде він в хату, то як зведем на сварку, а я хутко воду в рот та й держу, ані краплі не упущу! То, чуєте, бабко, яке диво! Неначе його якась сила одтягає од мене; брязне батогом об землю та й сяде!.. Тепер межи нами ніколи до бійки не доходить, аж моя головка вільніша!

— А бачиш, дочко!

[[Баба]] вийшла за ворота, сміючися, під пахвою несла буханець хліба, кусок сала і полотна на сорочку.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 10:12, 25 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
	[[Баба]] жебруща		[[Баба]] жебруща

Рядок 24:		Рядок 28:

	[[Баба]] вийшла за ворота, сміючися, під пахвою несла буханець хліба, кусок сала і полотна на сорочку.		[[Баба]] вийшла за ворота, сміючися, під пахвою несла буханець хліба, кусок сала і полотна на сорочку.
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Іде [[баба]] жебруща селом; іде та й дивиться, аж на призьбі перед хатою сидить молодиця та й плаче.
@@ Рядок 19: / Рядок 13: @@
 — Порадьте, бабко-серце, порадьте, нехай вам Господь дає усе добре, а я вам дам і їсти, і пити, і полотенця на сорочку не пожалію.
-— То на ж тобі, дочко, тую пляшку з водою; це вода не проста: брала я її за сім гір, за сім рік, в темному лузі під білим каменем у новий четвер. Пам'ятай же, дочко, і не забудь, що я буду казати; возьми цюю воду та молись Богу, а як прийде твій [[чоловік]] і ти побачиш, що вже на бійку зриває, то набери нишком тії води в губу та й держи її, аж поки від нього нечиста сила не відступить. Господи милосердний, як відступає чорна туча від сонця, так щезни, пропади і розвійся твоя лиха доле та на твої вороги.
+[[Файл:Баба жебруща 225х264.jpg|left]]— То на ж тобі, дочко, тую пляшку з водою; це вода не проста: брала я її за сім гір, за сім рік, в темному лузі під білим каменем у новий четвер. Пам'ятай же, дочко, і не забудь, що я буду казати; возьми цюю воду та молись Богу, а як прийде твій [[чоловік]] і ти побачиш, що вже на бійку зриває, то набери нишком тії води в губу та й держи її, аж поки від нього нечиста сила не відступить. Господи милосердний, як відступає чорна туча від сонця, так щезни, пропади і розвійся твоя лиха доле та на твої вороги.
 Пішла [[баба]] жебруща, обійшла немало світа, була не в одному монастирі, пила не на одному празнику і через два або три місяці, молячись Господу Богу, знову прийшла до того самого села, до тої самої хати. Молодиця сидить на призьбі та й пісню співає.
@@ Рядок 28: / Рядок 22: @@
 [[Баба]] вийшла за ворота, сміючися, під пахвою несла буханець хліба, кусок сала і полотна на сорочку.