Баба і чорт (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 08:25, 13 червня 2014

2014-06-13T08:25:06Z

Bogdana в 08:23, 13 червня 2014

2014-06-13T08:23:46Z

Bogdana в 08:12, 13 червня 2014

2014-06-13T08:12:00Z

Bogdana в 09:07, 9 січня 2014

2014-01-09T09:07:47Z

Bogdana в 09:07, 9 січня 2014

2014-01-09T09:07:36Z

Bogdana в 09:07, 9 січня 2014

2014-01-09T09:07:14Z

Kos Street King в 10:13, 25 вересня 2009

2009-09-25T10:13:52Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:09:15Z

1 версія

Нова сторінка

[[Баба]] і чорт

Жила собі [[баба]] — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї [[дід]]ом і каже:

— Ти сама собі живеш, прийми мене до себе, щоб не так скушно було, бо і я сам, такий, як і ти.

— Аби добрий старичок, так і приставай, і будемо жить удвох.

І прийняла вона його до себе.

Пожили год собі удвох, дождали весни. [[Баба]] і каже:

— Ну, [[дід]]у, нада нам стараться, щоб нам було що їсти.

— Подумай,— каже [[дід]],— своєю головою, що тобі краще, то й будемо садити.

— У мене города чималенько, так наймемо [[чоловік]]а, нехай виоре, та посадимо картоплі, то нам і буде пища.

Найняли [[чоловік]]а, виорав [[чоловік]]. Заходилась [[баба]] картоплю садить та й каже:

— Ось, хоч ми і разом живемо, а їмо різно, так картопля, як уродить, так моє те, що у землі, а твоє — що зверху.

Він і согласився на те.

Картопля росте, вони полють. Уродила картопля, стали копати. [[Баба]] собі у яму картоплю сипе, а йому в купи бадилля складають. Стали їсти. [[Баба]] картоплю їсть, а він їсть бадилля і каже на бабу:

— Дай мені покуштувати, чи твоє добріше, чи моє?

— Не звикай, бо тебе «трошки» не нагодує, а ти їж, яке тобі вродило, а я буду їсти, яке мені вродило.

Поїли цілу зиму, оп'ять весна підходить.

— А що будем сіяти? — каже чорт.— Мені картопля уже увірилась; я картоплі не хочу, а, ось я видумаю що.

— А що ти видумаєш?

— Насіймо,— каже чорт,— маку. Мені те, що угорі, вже увірилось, так нехай моє буде те, що у землі, а що угорі — твоє.

— Нехай моє буде те, що на самих верхах,— каже [[баба]],— а твоє усе, що і в землі і зверху.

Уродив мак. Голови такі, як кулаки. Поспів мак. Давай [[баба]] ізрізать головки зверху. Зірвала головки, подавила, мак повиточувала; наточила маку пудів сім.

— Зривай тепер усе, що твоє, складай у купи і їж.

А він їсть цурпалки із маку.

— Дай мені, бабо, покуштувати, чи твоє добріше, чи моє?

— Не видумуй,— каже,— а їж оті цурпалки. Як я тобі дам, коли мачина маленька, а у тебе рот здоровий?

Перезимували оп'ять. Він їсть цурпалки, а [[баба]] мак. На третю весну [[баба]] й каже:

— Чи ще будемо сіяти, чи годі сіяти?

— Хай би ти, проклята бабо, сказилася! Ти так мене захарчувала, що я й ногами не можу ходити.

— Так ти у мене вже й не хочеш жити?

— Ні, не хочу.

— А як же ми розпрощаємося? Вивчи, — каже, — мене пісеньки хоч одної.

Став він співати:

— Був собі чорт, та ні до тієї стіни не притулиться, ні до тієї, та притулився до баби. Так [[баба]] його як нагодувала одну зиму бадиллями з картоплі, а другу — маковими цурпалками, так він захляв, не може й ногами ходити. Отак його [[баба]] вшанувала. Будь ти, бабо, проклята однині і довіку. Тепер я вже не пристану до баби, бо [[баба]] хитріша од мене. Поняла ти, що я тобі і пісню співав і так розказав?

— Поняла,— каже.

— Ну, заспівай же і ти мені хоч однієї, поганенької, так тоді і розпрощаємось.

— Я,— каже,— так не заспіваю, а перекидайся чортом, я сяду на тебе, та й неси мене, куди знаєш, а я буду співати, а ти учись!

Перекинувся він чортом. Вона сіла на його, узялася за шерсть, поніс він її у ліси, кусти, де терни, глоди... Хоче й кончить, а вона держиться і усе співає:

— Трайда-райда, трайда-райда...

Як узяв він носити, так на йому уже і шерсті мало, а [[баба]] ціла та усе співає пісні.

— Чи ти, проклята бабо, переспіваєш їх усі?

— Та,— каже,— ще й половини не переспівала.

— Пожалуста, бабо, годі мені тебе носити. Пусти мене!

— Ні,— каже,— носи, поки переспіваю всі пісні.

— Та, проклята бабо, буде. Ось тобі мішок карбованців, тільки,— каже,— мене одпусти. Не хочу я твоїх і пісень.

— Бери ти оті гроші! І одвези мене додому із грішми, так я тоді тебе одпущу.

Забіг він у пекло, у болотяну, де чорти самі живуть, узяв мішок грошей і потаскав бабу додому.

— Ну, вставай, проклята бабо, оце твій дім, оце твої гроші. Пусти мене тільки.

— Неси мене у мою хату...

Він і вніс її у хату. Як скинув гроші, тоді [[баба]] і встала з нього.

— Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Жила собі [[баба]] — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї [[дід]]ом і каже:
@@ Рядок 8: / Рядок 5: @@
 — Аби добрий старичок, так і приставай, і будемо жить удвох.
-І прийняла вона його до себе.
+[[Файл:Баба 250х275.jpg|left]]І прийняла вона його до себе.
 Пожили год собі удвох, дождали весни. [[Баба]] і каже:
@@ Рядок 101: / Рядок 98: @@
 {{Казки про діда і бабу}}

← Попередня версія		Версія за 09:07, 9 січня 2014
Рядок 2:		Рядок 2:

	[[Категорія:Казки про чоловіка]]		[[Категорія:Казки про чоловіка]]
−
−
	Жила собі [[баба]] — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї [[дід]]ом і каже:		Жила собі [[баба]] — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї [[дід]]ом і каже:

← Попередня версія		Версія за 09:07, 9 січня 2014
Рядок 3:		Рядок 3:
	[[Категорія:Казки про чоловіка]]		[[Категорія:Казки про чоловіка]]

−	~~[[Баба]] і чорт~~

	Жила собі [[баба]] — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї [[дід]]ом і каже:		Жила собі [[баба]] — удова стара — сама собі у хаті годів десяток чи й більше. І тій бабі вже годів сто. Чорт дізнався, що вона живе сама собі, так він і підходить до неї [[дід]]ом і каже:

← Попередня версія		Версія за 09:07, 9 січня 2014
Рядок 102:		Рядок 102:

	— Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!		— Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!
		+
		+	{{Казки про діда і бабу}}

← Попередня версія		Версія за 10:13, 25 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
	[[Баба]] і чорт		[[Баба]] і чорт

Рядок 98:		Рядок 102:

	— Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!		— Я вже не буду приставати тепер до бабів. Щасливо, бабо!
−
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 — Подумай,— каже [[дід]],— своєю головою, що тобі краще, то й будемо садити.
-— У мене города чималенько, так наймемо [[чоловік]]а, нехай виоре, та посадимо картоплі, то нам і буде пища.
+— У мене города чималенько, так наймемо [[чоловік]]а, нехай виоре, та посадимо картоплі, то нам і буде їжа.
 Найняли [[чоловік]]а, виорав [[чоловік]]. Заходилась [[баба]] картоплю садить та й каже:
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 — Дай мені покуштувати, чи твоє добріше, чи моє?
-— Не звикай, бо тебе «трошки» не нагодує, а ти їж, яке тобі вродило, а я буду їсти, яке мені вродило.
+— Не звикай, бо тебе «трішки» не нагодує, а ти їж, яке тобі вродило, а я буду їсти, яке мені вродило.
 Поїли цілу зиму, знову весна підходить.
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 — Нехай моє буде те, що на самих верхах,— каже [[баба]],— а твоє усе, що і в землі і зверху.
-Уродив мак. Голови такі, як кулаки. Поспів мак. Давай [[баба]] ізрізать головки зверху. Зірвала головки, подавила, мак повиточувала; наточила маку пудів сім.
+Уродив мак. Голови такі, як кулаки. Поспів мак. Давай [[баба]] зрізати головки зверху. Зірвала головки, подавила, мак повиточувала; наточила маку пудів сім.
 — Зривай тепер усе, що твоє, складай у купи і їж.

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 — Ось, хоч ми і разом живемо, а їмо різно, так картопля, як уродить, так моє те, що у землі, а твоє — що зверху.
-Він і согласився на те.
+Він і погодився на те.
 Картопля росте, вони полють. Уродила картопля, стали копати. [[Баба]] собі у яму картоплю сипе, а йому в купи бадилля складають. Стали їсти. [[Баба]] картоплю їсть, а він їсть бадилля і каже на бабу:
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 — Не звикай, бо тебе «трошки» не нагодує, а ти їж, яке тобі вродило, а я буду їсти, яке мені вродило.
-Поїли цілу зиму, оп'ять весна підходить.
+Поїли цілу зиму, знову весна підходить.
 — А що будем сіяти? — каже чорт.— Мені картопля уже увірилась; я картоплі не хочу, а, ось я видумаю що.
@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 — Не видумуй,— каже,— а їж оті цурпалки. Як я тобі дам, коли мачина маленька, а у тебе рот здоровий?
-Перезимували оп'ять. Він їсть цурпалки, а [[баба]] мак. На третю весну [[баба]] й каже:
+Перезимували знову. Він їсть цурпалки, а [[баба]] мак. На третю весну [[баба]] й каже:
 — Чи ще будемо сіяти, чи годі сіяти?
@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 Став він співати:
-— Був собі чорт, та ні до тієї стіни не притулиться, ні до тієї, та притулився до баби. Так [[баба]] його як нагодувала одну зиму бадиллями з картоплі, а другу — маковими цурпалками, так він захляв, не може й ногами ходити. Отак його [[баба]] вшанувала. Будь ти, бабо, проклята однині і довіку. Тепер я вже не пристану до баби, бо [[баба]] хитріша од мене. Поняла ти, що я тобі і пісню співав і так розказав?
+— Був собі чорт, та ні до тієї стіни не притулиться, ні до тієї, та притулився до баби. Так [[баба]] його як нагодувала одну зиму бадиллями з картоплі, а другу — маковими цурпалками, так він захляв, не може й ногами ходити. Отак його [[баба]] вшанувала. Будь ти, бабо, проклята однині і довіку. Тепер я вже не пристану до баби, бо [[баба]] хитріша од мене. Зрозуміла ти, що я тобі і пісню співав і так розказав?
-— Поняла,— каже.
+— Зрозуміла,— каже.
 — Ну, заспівай же і ти мені хоч однієї, поганенької, так тоді і розпрощаємось.
@@ Рядок 69: / Рядок 69: @@
 — Я,— каже,— так не заспіваю, а перекидайся чортом, я сяду на тебе, та й неси мене, куди знаєш, а я буду співати, а ти учись!
-Перекинувся він чортом. Вона сіла на його, узялася за шерсть, поніс він її у ліси, кусти, де терни, глоди... Хоче й кончить, а вона держиться і усе співає:
+Перекинувся він чортом. Вона сіла на його, узялася за шерсть, поніс він її у ліси, кусти, де терни, глоди... Хоче її покінчить, а вона держиться і усе співає:
 — Трайда-райда, трайда-райда...
@@ Рядок 79: / Рядок 79: @@
 — Та,— каже,— ще й половини не переспівала.
-— Пожалуста, бабо, годі мені тебе носити. Пусти мене!
+— Будь-ласка, бабо, годі мені тебе носити. Пусти мене!
 — Ні,— каже,— носи, поки переспіваю всі пісні.