Bogdana в 12:38, 24 березня 2015

2015-03-24T12:38:43Z

Kos Street King в 10:14, 25 вересня 2009

2009-09-25T10:14:52Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:09:22Z

1 версія

Нова сторінка

Багатство під шибеницю веде

Жили собі два брати. Старший — багатий, бездітний; молодший — бідняк, з повною хатою дітвори.

Пішов одного разу бідняк до свого брата позичити борошна, щоб жінка спекла хліб дітям. Почав багач на бідного кричати:

— Ти, жебраку! Шчого не робиш, тільки щось випрошуєш. Хіба я маю годувати твою челядь?

— Брате, змилуйся! Якщо мене бодай мало жалієш, то допоможи моїм дітям.

— Не я тобі дітей на світ привів!

— Та що вже чинити, коли їх бог надавав стільки?

— Не маєш чим і не можеш їх прогодувати, іди та повісся!

Повернувся бідняк додому з порожніми руками й плаче:

— Чому плачеш? — питає жінка.

— Та як не плакати, коли рідний брат не хоче нам позичити борошна, ще й жене на шибеницю!.. Що чинити? Доведеться повіситися з біди.

— Ой, ой чоловіче добрий! Що ти надумав? Це гріх — такі слова й думки... Біжи до церкви й відразу скажи [[пан]]ові превелебному, щоб тебе висповідав.

Пішов бідняк до церкви. Попові аж дивно стало, бо цей [[чоловік]] ніколи до церкви не ходив. Не мав у що взутися, що одягнутися.

Коли вечірня відправа закінчилася, бідняк з острахом підійшов до попа.

— Що сталося?

— Висповідайте мене, [[пан]]отче духовний!

— Та з якої причини ти хочеш сповідатися?

— А так... Я просив від старшого брата борошна — діти голодні, а він мене прогнав і сказав: «Якщо не маєш чим прогодувати дітей, іди та повісся». Та що мені чинити, коли така люта біда? Мушу повіситися.

Піп грізно глянув на [[чоловік]]а:

— А ти знаєш, що це буде гріх неспасенний?

— Знаю. Та най бог мені гріхи відпустить. Тому я і прийшов сповідатися.

— Ну, ходи зі мною. Я дам тобі борошна,— сказав превелебний.

Бідняк із сльозами на очах приніс борошно додому. Жінка напекла паляниць, діти наїлися. Та через кілька днів у хаті знову настав голод. Бідняк прийшов до церкви і просить попа, щоб той його висповідав:

— Отче духовний! Вашого борошна вистачило для моєї челяді на один тиждень. А тепер діточки голодні, просять від мами і від няня їсти. Що їм дати? В хижі нема ані окрайця хліба, а заробити нема де. Я не годен дивитися на голодних дітей. Не варто мені жити на цьому світі. Висповідайте мене.

Піп знову дав [[чоловік]]ові горнець борошна. Та коли [[чоловік]] через два тижні втретє з'явився на сповідь, піп сердито закричав:

— Та чи я маю годувати твою родину! Якщо ти нездатний прогодувати свою жінку і своїх дітей сам, візьми мотуз і в лісі на дубі повісся!

Вернувся бідняк додому, не сміє жінці й у вічі глянути. Жінка питає, а він каже:

— Не споміг нас [[пан]] превелебний.

— Не споміг?

Діти їсти просять, бо не знають, що то нема, мати плаче, аж руки ломить, волосся на голові скубе.

Знайшов [[чоловік]] у сінях мотуз, пішов до лісу. Виліз на дуба, прив'язав мотуз до гілки й почав молитися:

— Господи, праведний боже! Спаси моїх діточок від голодної смерті, відпусти гріхи мені, нещасному.

Накинув [[чоловік]] зашморг на шию й скочив 8 дерева. Та мотуз розв'язався, нещасник упав і вдарився так, що лежить, не може встати. Полежав, відпочив, якось підвівся й знову виліз на дерево. Раз лишень чує голос. Дивиться, а недалеко за корчами [[дід]] і [[баба]] яму копають. [[Баба]] стоїть над ямою, [[дід]] викидає лопатою глину і все питає:

— Чи доста глибока?

— Копли ще, копли!..

[[Дід]] копає, далі випростався в ямі й гукає:

— Мене видно ще?

— Не видно!

[[Баба]] простягнула руку і витягла [[дід]]а з ями.

— Ну, тепер, небоже-[[дід]]у, можемо сипати гроші! І насипали повну яму срібних і золотих. Бо [[дід]] і [[баба]] були багаті, дітей не мали. Назбирали багато грошей і не знали, куди їх подіти. І замість того, щоб людям віддати, додумались закопати в землю — і сам не гам, і тобі не дам.

Коли гроші пригорнули і притоптали землею, говорять між собою:

— Ну ці ми впорядили. Ходімо за іншими.
Коли [[дід]] і [[баба]] пішли, бідняк плигнув з дуба, поносив гроші на інше місце й знову виліз на дерево. І бачить: [[дід]] з бабою несуть мішок так, що аж гнуться до землі й сахтять, як ковальське горно. Стали старі біля ями і тільки руками плеснули:

— Нема наших золотих!

Порадилися, що викопають іншу яму, десь між кущами, щоб злодії не знайшли. Пішли далі й почали копати.

Коли яма була досить глибока, висипали гроші до неї.

— Бабо, і ті треба сюди принести, що ще є вдома! — каже [[дід]].

І пішли.

А бідняк з дуба все бачив. Коли [[дід]] і [[баба]] були вже далеко, забрав собі й ці гроші.

Повернулися [[дід]] з бабою і, коли побачили, що їх багатство пропало, заплакали не своїми голосами.

— То, певно, чорт забрав наші гроші!

— Ой, я повішуся!..

Плачуть [[дід]] та [[баба]], дивляться, а де б знайти гілляку та мотуз. І побачили мотуз, що на ньому бідняк мав повіситися.

Повісилися разом — [[дід]] і [[баба]].

Бідний [[чоловік]] привів свою жінку, й понесли вони додому два мішки золота й срібла.

Рано-вранці додумалися [[чоловік]] з жінкою, що гроші треба поміряти. А давно не тільки борошно, зерно та садовину міряли віком. Давно віко було мірою для всього, що можна було насипати.

— Синку,— каже батько хлопчикові,— біжи до дядька й позич віко.

Хлопець побіг.

— Ачей гроші вам треба міряти? — сміявся багатий дядько.

— Гроші! Нянько два мішки принесли. Багач все ще не вірить і сміється:

— Ну, якщо будете міряти гроші, може, хоч один золотий заб'ється за обруч... І я буду мати хосен.

Поміряли в хаті бідняка гроші, й справді один золотий зачепився за обруч. Хлопчик віко поніс ґазді, ґазда оглянув і золотий знайшов. Тільки тепер багатій повірив, що його брат справді міряв гроші. І позаздрив йому. Невдовзі бідняк побудувався, купив собі воли, корови, коні, вівці й почав господарювати. Одного разу покликав його старший брат на гостину й каже:
— Скажи мені чисту правду, як ти розбагатів, звідки у тебе стільки грошей?

— Звідки? Пригадуєш, як я прийшов позичити від тебе віко борошна, а ти мене прогнав і сказав: коли не можеш годувати дітей, іди до лісу повісся на дереві. Я так і вчинив. Пішов до лісу, виліз на дуба, зав'язав на шию мотуз, скочив і впав. Думав я, що помер. Але ні, розплющую очі й дивлюся: поруч — яма, а в ямі повно золота й срібла...

Багатий брат подався до лісу спробував й собі щастя. З мотузком виліз на дерево, зав'язав собі на шию, пустився з гілляки... І повісився.

А одного разу зустрічає [[чоловік]]а превелебний і каже:

— Ти, чоловіче, знову не ходиш до церкви, як розбагатів. Звідки в тебе гроші? — питає.

— Пригадуєте, як ви розсердились, що я у вас усе випрошую борошна для голодних дітей, і як мені сказали, щоб я на дубі повісився? То я так і вчинив. Пішов до лісу, виліз на дуба, зав'язав на шию мотуз, скочив і впав. Як очуняв, дивлюсь, а поруч — яма, а в ямі золото й срібло...

Позаздрив піп і того ж дня пішов до лісу. Знайшов доброго дуба, виліз на нього й зробив так, як повів той [[чоловік]]... І повісився.

От і казці кінець, сів я собі на стілець.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Жили собі два брати. Старший — багатий, бездітний; молодший — бідняк, з повною хатою дітвори.
@@ Рядок 28: / Рядок 21: @@
 — Ой, ой чоловіче добрий! Що ти надумав? Це гріх — такі слова й думки... Біжи до церкви й відразу скажи [[пан]]ові превелебному, щоб тебе висповідав.
-Пішов бідняк до церкви. Попові аж дивно стало, бо цей [[чоловік]] ніколи до церкви не ходив. Не мав у що взутися, що одягнутися.
+[[Файл:Bagatyi-i-bednyi-250.jpg|left]]Пішов бідняк до церкви. Попові аж дивно стало, бо цей [[чоловік]] ніколи до церкви не ходив. Не мав у що взутися, що одягнутися.
 Коли вечірня відправа закінчилася, бідняк з острахом підійшов до попа.
@@ Рядок 141: / Рядок 134: @@
 От і казці кінець, сів я собі на стілець.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Багатство під шибеницю веде
@@ Рядок 135: / Рядок 140: @@
 Позаздрив піп і того ж дня пішов до лісу. Знайшов доброго дуба, виліз на нього й зробив так, як повів той [[чоловік]]... І повісився.
 От і казці кінець, сів я собі на стілець.

Багатство під шибеницю веде (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 12:38, 24 березня 2015

Kos Street King в 10:14, 25 вересня 2009

Snak: 1 версія