Багач-ненажера (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Багач-ненажера (українська народна казка)

2014-02-03T18:57:45Z

Перенаправлено на Багач-ненажера (українська народна казка)

Kos Street King: перейменував «Багач-ненажера ID 11» на «Багач-ненажера (Українська народна казка)»

2009-09-22T06:57:57Z

перейменував «Багач-ненажера ID 11» на «Багач-ненажера (Українська народна казка)»

Kos Street King в 06:57, 22 вересня 2009

2009-09-22T06:57:24Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:16Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Був де не був один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна.

Одного вечора ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коби я дужче забагатів, жив би і сам, як чоловік, і людям бідним допомагав би!» — говорить багатій сам з собою.

Ураз щось шепоче багатієві на вухо: «Ось тобі торбина! Бери її і будеш дуже багатий! У торбині один срібний. Та як тільки його візьмеш, в торбинці з'явиться новий. Набери з торбинки стільки срібних, скільки тобі треба. Потім торбинку кинь до ріки. Тільки тоді, коли торбинка буде в ріці, можеш користуватися срібними. Доки торбинка буде у тебе, робити цього не смієш, бо всі срібні стануть камінцями».

Багач мало не здурів, слухаючи такі слова. Та швидко опам'ятався, дивиться, а коло нього справді торбинка. Сунув до неї руку і справді вийняв срібний. Відклав на постіль, сунув руку знову, а там новий срібний.

— Ой, яке щастя привалило до мене! — промовляє багач.

За ніч багач вибрав з торбини цілу громаду грошей. Вже зоріло, і він думав, що ниськи кине торбинку до ріки і почне купувати за срібні все, що треба, почне допомагати й бідним.

Та коли засвітило сонце, багач думає так: «Потерплю ще день, їсти не буду, грошей наберу більше».

Чим більше було грошей, тим більше їх хотілося мати. Бере, бере з торбини багач срібні, відірватися від неї не може. В хаті нічого, крім сухого хліба, нема, радий би щось купити поїсти, та не сміє йти від торбини. Закусив хліба, пригасив голод, виймає гроші далі. І ніяк з торбиною не може розлучитися. Так минув тиждень, минув місяць, минув і рік. Багач тішить себе одним: «Хто грошам був би не радий?»

Став багатій жити не краще, а гірше. Забув він про людей, забув свої обіцянки, забув і самого себе. Прямує з торбиною до річки, хоче кинути до води, та тільки подумає, що не буде з чого вибирати срібних, як вертається до хати й знову вибирає срібні.

Постарів багач, знидів, зблід, а грошей брати з чарівної торбини не перестає.

Так і помер біля торбинки й купи срібних.

← Попередня версія		Версія за 18:57, 3 лютого 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:~~українська народна казка]]	+	#REDIRECT [[Багач-ненажера (українська народна казка)]]
−
−	~~Був де не був один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна.~~
−
−	Одного вечора ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коли б я дужче забагатів, жив би і сам, як [[чоловік]], і людям бідним допомагав би!» — говорить багатій сам з собою.
−
−	Ураз щось шепоче багатієві на вухо: «Ось тобі торбина! Бери її і будеш дуже багатий! У торбині один срібний. Та як тільки його візьмеш, в торбинці з'явиться новий. Набери з торбинки стільки срібних, скільки тобі треба. Потім торбинку кинь до ріки. Тільки тоді, коли торбинка буде в ріці, можеш користуватися срібними. Доки торбинка буде у тебе, робити цього не смієш, бо всі срібні стануть камінцями».
−
−	Багач мало не здурів, слухаючи такі слова. Та швидко опам'ятався, дивиться, а коло нього справді торбинка. Сунув до неї руку і справді вийняв срібний. Відклав на постіль, сунув руку знову, а там новий срібний.
−
−	~~— Ой, яке щастя привалило до мене! — промовляє [[багач]].~~
−
−	За ніч багач вибрав з торбини цілу громаду грошей. Вже зоріло, і він думав, що ниськи кине торбинку до ріки і почне купувати за срібні все, що треба, почне допомагати й бідним.
−
−	~~Та коли засвітило сонце, багач думає так: «Потерплю ще день, їсти не буду, грошей наберу більше».~~
−
−	Чим більше було грошей, тим більше їх хотілося мати. Бере, бере з торбини багач срібні, відірватися від неї не може. В хаті нічого, крім сухого хліба, нема, радий би щось купити поїсти, та не сміє йти від торбини. Закусив хліба, пригасив голод, виймає гроші далі. І ніяк з торбиною не може розлучитися. Так минув тиждень, минув місяць, минув і рік. Багач тішить себе одним: «Хто грошам був би не радий?»
−
−	Став багатій жити не краще, а гірше. Забув він про людей, забув свої обіцянки, забув і самого себе. Прямує з торбиною до річки, хоче кинути до води, та тільки подумає, що не буде з чого вибирати срібних, як вертається до хати й знову вибирає срібні.
−
−	~~Постарів багач, знидів, зблід, а грошей брати з чарівної торбини не перестає.~~
−
−	~~Так і помер біля торбинки й купи срібних.~~

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 Був де не був один великий багач. Та прийшло до нього щастя, з якого не мав хосна.
-Одного вечора ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коби я дужче забагатів, жив би і сам, як чоловік, і людям бідним допомагав би!» — говорить багатій сам з собою.
+Одного вечора ліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому тяжче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші від бідних, коли у нього і так досить багатства. Чого я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Ей, коли б я дужче забагатів, жив би і сам, як [[чоловік]], і людям бідним допомагав би!» — говорить багатій сам з собою.
 Ураз щось шепоче багатієві на вухо: «Ось тобі торбина! Бери її і будеш дуже багатий! У торбині один срібний. Та як тільки його візьмеш, в торбинці з'явиться новий. Набери з торбинки стільки срібних, скільки тобі треба. Потім торбинку кинь до ріки. Тільки тоді, коли торбинка буде в ріці, можеш користуватися срібними. Доки торбинка буде у тебе, робити цього не смієш, бо всі срібні стануть камінцями».
@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Багач мало не здурів, слухаючи такі слова. Та швидко опам'ятався, дивиться, а коло нього справді торбинка. Сунув до неї руку і справді вийняв срібний. Відклав на постіль, сунув руку знову, а там новий срібний.
-— Ой, яке щастя привалило до мене! — промовляє багач.
+— Ой, яке щастя привалило до мене! — промовляє [[багач]].
 За ніч багач вибрав з торбини цілу громаду грошей. Вже зоріло, і він думав, що ниськи кине торбинку до ріки і почне купувати за срібні все, що треба, почне допомагати й бідним.

← Попередня версія	Версія за 21:08, 18 вересня 2009
(Немає відмінностей)