Барвінок (грецька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 13:50, 9 вересня 2013

2013-09-09T13:50:53Z

Bogdana в 09:58, 9 вересня 2013

2013-09-09T09:58:26Z

Bogdana в 09:50, 9 вересня 2013

2013-09-09T09:50:39Z

Bogdana в 00:54, 5 вересня 2013

2013-09-05T00:54:00Z

Bogdana в 00:35, 5 вересня 2013

2013-09-05T00:35:24Z

Bogdan в 19:40, 9 травня 2013

2013-05-09T19:40:12Z

Bogdan: перейменував «Барвінок» на «Барвінок (грецька народна казка)»

2013-05-07T21:40:00Z

перейменував «Барвінок» на «Барвінок (грецька народна казка)»

Bogdan в 16:06, 29 квітня 2013

2013-04-29T16:06:28Z

Bogdan: Створена сторінка: Чоловік і жінка мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня ...

2013-04-29T15:02:33Z

Створена сторінка: Чоловік і жінка мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня ...

Нова сторінка

Чоловік і жінка мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.

Якось Барвінок каже матері:

— Я збудую великий білий дім з терасою. Будете з батьком звідти милуватись морем, горами.

Мати ледве стримала сльози. Не вірила вона синовим словам.

— Барвінку,— звернулася вона до сина,— полагодь мені сито, бо нічим сіяти борошно.

Барвінок покрутив сито в руках і шпурнув його через вікно.

— Що ти наробив! — скрикнула мати.

— Викинув!

— Нащо?

— Мамо, я дістану вам срібне сито!

— Ну, що мені робити з таким сином! — скрушно зітхнула мати.

Згодом повернувся додому батько.

— Поклади, сину, сокиру на місце,— попросив він.

Барвінок схопив сокиру і закинув її хтозна-куди.

— Що ти наробив? — розсердився батько.

— Викинув!

— Чого?

— Нащо вам, старому чоловікові, спину гнути на багатих? Дістану вам золоту люльку, і будете собі покурювати на терасі.

— На якій терасі, чийого дому? — здивувався батько.

— Нашого! — відповів Барвінок.

Сіли обідати. Чоловік і жінка засмучені. А Барвінок регочеться:

— Побачите, чи брешу, чи ні!

Всі навколишні землі належали одному цареві. Раз на тиждень він обходив свої володіння. Він завжди був задоволений своїми слугами. Але цього разу робота стояла. І як цар
дізнався — уже не перший день. Вночі занадилися сюди три лисиці. Вони викрадали упряж, і не було чим запрягати волів. Поки діставали нову упряж, минав не один день.

Як зарадити лихові? Слуги не раз робили засаду на лисиць, але ті були невловимі.

Тоді цар послав окличника з таким наказом: «Хто спіймає трьох лисиць, тому буде подаровано найкраще поле із царських земель!»

— От на царському полі і збудують вам дім,— сказав Барвінок батькам, коли вони почули про це.— А біля будинку сад великий посадимо!

— Отакої! — засміялася мати.— А де ти будеш жити?

— У місті!

— Що ж ти там робитимеш?

— Буду візиром! — відповів Барвінок.

Батьки лише плечима знизали і тяжко зітхнули.

Наступного дня Барвінок, раненько вийшовши з хати, вигукнув:

— Вперед, на лисиць!

Він довго йшов лісом і опинився біля високої гори. Там заходився шукати лисиць. А лисячих нір біля цієї гори — не злічити! Але, видно, в них давно вони не жили. Довкруг аж
земля потріскалася від спеки.

Раптом Барвінок натрапив на нору під оливковим деревом. На піску виднілися сліди лисиць.

— Тут їхнє кубло! — вигукнув Барвінок.

Не гаючись, він пішов додому.

— Дайте попоїсти, бо я дуже поспішаю,— попросив матір.

— Куди це ти, сину?

— Піду шукати майстрів, щоб будували нам дім. Хочу домовитися з ними заздалегідь.

Мати нічого не відповіла. Поставила на стіл, що було. Попоївши, Барвінок пішов до кожум’яки.

— Скаяш мені, чоловіче, є у тебе шкура з осла?

— Є,— відповів той.

— Позич мені до завтра, я тобі за це дам золотий.

— Візьми,— відповів кожум’яка.

Барвінок зі шкурою повернувся додому. Батьків саме не було.

— От добре, що їх немає вдома! — зрадів Барвінок.

Він зайшов у хлів, надів на себе шкуру, набив вільні місця сіном,

позашивав усе — і невдовзі з хліва вийшов справжній осел.

Цей «осел» дістався гори, де жили лисиці, і впав неподалік від нори,

вдаючи із себе мертвого. Так він довго лежав.

Тільки розвиднілось, одна лисиця вилізла з нори подивитися, яка погода. Побачивши осла, вона гукнула:

— Сестриці мої, ідіть подивіться! Мертвий оселі

Дві інші лисиці не забарилися.

— Справді мертвий: давай затягнемо його в нору,— запропонувала одна.

— Давайте,— відповіла друга.— Але як ми його дотягнемо?

— Послухайте мене,— перебила третя,— у нас є царська упряж.

Обв’яжемо осла, самі запряжемося — так і втягнемо.

— Оце правильно! — зраділи лисиці.— Гарно придумала! — і швидко побігли в нору по упряж.

— Вся упряж царських волів буде нашою! — реготалися лисиці.

— Радійте! Радійте! — посміхнувся Барвінок,— Скоро побачимо, як ви будете сміятися!

Лисиці міцно обв’язали осла і спробували тягти. Зненацька осел скочив і потяг лисиць до себе.

— Ой-ой-ой! — завищали лисиці.

Вони на хвилину завмерли від переляку, вирячивши очі, а потім спробували бігти. Але де там — не могли і з місця зрушити.

— Сестриці, нарешті я вас упіймав! А тепер ідіть за мною!

Барвінок силою потяг за собою лисиць.

Дістався він поля, де сиділи без діла цареві слуги, а біля них — сам цар, який лаявся:

— Ледарі! Дармоїди! Он скільки вас, а не можете впіймати якихось лисиць! Сором, та и годі! Зараз же пошліть когось у місто до кожум’яки, хай зробить нову упряж.

Раптом почувся голос:

— He посилайте, царю, по нову упряж, ось візьміть вашу!

Цар і слуги переглянулися Барвінок тим часом зняв з себе ослячу шкуру й засміявся:

— Я привів вам злодійок! Вони крали вашу упряж.

Цар остовпів. Тільки згодом, прийшовши до пам’яті, мовив:

— Замкніть цих злодюг у підземелля, потім я вирішу, що з ними робити.

А потім звернувся до Барвінка:

— Дякую тобі, парубче, ти врятував нас від цієї нечисті! Дарую тобі ось це поле, найкраще в моєму царстві. А тепер їдьмо в місто!

Барвінок сів на доброго коня та й поїхав поруч з царем до палацу.

— А розкажи мені, парубче,— попрохав цар Барвінка, коли вони від-почивали в розкішній кімнаті,— як ти впіймав лисиць? Адже мої слуги навіть вистежити їх не могли!

Барвінок усе розповів, а цар засміявся й сказав:

— Дарую тобі коня й торбину золота. А коли хочеш, живи у мене.

Будеш моїм візиром. Ти розумний хлопчина!

Подякував Барвінок царю та й поїхав на базар. Зайшов до золотаря.

— У вас є срібне сито? — спитав він

— Немає,— відповів золотар,— але я можу зробити.

— Будь ласка, зробіть срібне сито! Це для моєї матері.

Потім Барвінок купив золоту люльку — батькові, найняв майстрів, щоб збудувати дім із терасою на подарованому царем полі, а тоді сів на коня та й поїхав додому.

Зайшов у хату. Батько й мати саме обідали. Барвінок привітався.

— Де це ти був, сину? — спитали батьки.— Сідай обідати!

— Ось вам, мамо, срібне сито, а вам, тату, золота люлька. А ось і торбина золота — заплатите майстрам, як вибудують дім із терасою.

Найміть людей, щоб сад посадили біля нової оселі. Влітку будете жити там, а взимку забиратиму вас у місто.

Дивилися на сина батько й мати і очам та вухам своїм не вірили.

Таке щастя впало на Них!

Барвінок пообідав і сказав:

— Тим часом бувайте, мої любі!

— Куди ти, сину?

— У місто. Буду в царя візиром!

@@ Рядок 196: / Рядок 196: @@
 {{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
 {{Казка про батьків та дітей}}
-{{Казка про тварин}}
+{{Казка про бідного}}

← Попередня версія		Версія за 09:58, 9 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[Чоловік]] і [[жінка]] мали сина на ім’я Барвінок. ~~Шили~~ вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.	+	[[Чоловік]] і [[жінка]] мали сина на ім’я Барвінок. Жили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.

	Якось [[Барвінок]] каже матері:		Якось [[Барвінок]] каже матері:

@@ Рядок 96: / Рядок 96: @@
 Він зайшов у хлів, надів на себе шкуру, набив	вільні	місця	сіном,
-позашивав усе — і невдовзі з хліва вийшов справжній	[[осел]].
+позашивав усе — і невдовзі з хліва вийшов справжній [[осел]].
-Цей «осел» дістався гори, де жили лисиці, і впав	неподалік	від нори,вдаючи із себе мертвого. Так він довго лежав.
+Цей «осел» дістався гори, де жили лисиці, і впав неподалік від нори,вдаючи із себе мертвого. Так він довго лежав.
 Тільки розвиднілось, одна [[лисиця]] вилізла з нори подивитися, яка погода. Побачивши осла, вона гукнула:
@@ Рядок 120: / Рядок 120: @@
 —	Радійте! Радійте! — посміхнувся Барвінок,— Скоро побачимо, як ви будете сміятися!
-Лисиці міцно обв’язали осла і спробували тягти. Зненацька осел скочив і потяг лисиць до себе.
+Лисиці міцно обв’язали осла і спробували тягти. Зненацька [[осел]] скочив і потяг лисиць до себе.
 —	Ой-ой-ой! — завищали лисиці.
@@ Рядок 130: / Рядок 130: @@
 Барвінок силою потяг за собою лисиць.
-Дістався він поля, де сиділи без діла цареві слуги, а біля них — сам цар, який лаявся:
+Дістався він поля, де сиділи без діла цареві слуги, а біля них — сам [[цар]], який лаявся:
 —	Ледарі! Дармоїди! Он скільки вас, а не можете впіймати якихось лисиць! Сором, та и годі! Зараз же пошліть когось у місто до кожум’яки, хай зробить нову упряж.
@@ Рядок 148: / Рядок 148: @@
 А потім звернувся до Барвінка:
-—	Дякую тобі, парубче, ти врятував нас від цієї нечисті! Дарую тобі ось це поле, найкраще в моєму царстві. А тепер їдьмо в місто!
+—	Дякую тобі, [[парубче]], ти врятував нас від цієї нечисті! Дарую тобі ось це поле, найкраще в моєму царстві. А тепер їдьмо в місто!
 Барвінок сів на доброго коня та й поїхав поруч з царем до палацу.
@@ Рядок 195: / Рядок 195: @@
 {{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
 {{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}

@@ Рядок 158: / Рядок 158: @@
 —	Дарую тобі коня й торбину золота. А коли хочеш, живи у мене.
-Будеш моїм [[візир]]ом. Ти розумний [[хлопчина]]!
+Будеш моїм [[візир]]ом. Ти розумний хлопчина!
 Подякував Барвінок царю та й поїхав на базар. Зайшов до золотаря.

← Попередня версія		Версія за 19:40, 9 травня 2013
Рядок 196:		Рядок 196:


−	~~[[категорія:грецькі~~ народні казки]]	+	{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
−		+	{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
−	~~[[категорія:книги видавництва "~~Веселка~~"]]~~

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Чоловік і жінка мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.
+[[Чоловік]] і [[жінка]] мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.
-Якось Барвінок каже матері:
+Якось [[Барвінок]] каже матері:
 —	Я збудую великий білий дім з терасою. Будете з батьком звідти милуватись морем, горами.
-Мати ледве стримала сльози. Не вірила вона синовим словам.
+[[Мати]] ледве стримала сльози. Не вірила вона синовим словам.
 —	Барвінку,— звернулася вона до сина,— полагодь мені сито, бо нічим сіяти борошно.
@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 —	Ну, що мені робити з таким сином! — скрушно зітхнула мати.
-Згодом повернувся додому батько.
+Згодом повернувся додому [[батько]].
-—	Поклади, сину, сокиру на місце,— попросив він.
+—	Поклади, [[син]]у, сокиру на місце,— попросив він.
 Барвінок схопив сокиру і закинув її хтозна-куди.
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 —	Побачите, чи брешу, чи ні!
-Всі навколишні землі належали одному цареві. Раз на тиждень він обходив свої володіння. Він завжди був задоволений своїми слугами. Але цього разу робота стояла. І як цар
+Всі навколишні землі належали одному [[цар]]еві. Раз на тиждень він обходив свої володіння. Він завжди був задоволений своїми слугами. Але цього разу робота стояла. І як цар
 дізнався — уже не перший день. Вночі занадилися сюди три лисиці. Вони викрадали упряж, і не було чим запрягати волів. Поки діставали нову упряж, минав не один день.
@@ Рядок 66: / Рядок 66: @@
 —	Вперед, на лисиць!
-Він довго йшов лісом і опинився біля високої гори. Там заходився шукати лисиць. А лисячих нір біля цієї гори — не злічити! Але, видно, в них давно вони не жили. Довкруг аж
+Він довго йшов лісом і опинився біля високої гори. Там заходився шукати лисиць. А лисячих нір біля цієї гори — не злічити! Але, видно, в них давно вони не жили. Довкруг аж земля потріскалася від спеки.
 Раптом Барвінок натрапив на нору під оливковим деревом. На піску виднілися сліди лисиць.
@@ Рядок 83: / Рядок 82: @@
 Мати нічого не відповіла. Поставила на стіл, що було. Попоївши, Барвінок пішов до кожум’яки.
-—	Скаяш мені, чоловіче, є у тебе шкура з осла?
+—	Скажи мені, чоловіче, є у тебе шкура з осла?
 —	Є,— відповів той.
@@ Рядок 97: / Рядок 96: @@
 Він зайшов у хлів, надів на себе шкуру, набив	вільні	місця	сіном,
-позашивав усе — і невдовзі з хліва вийшов справжній	осел.
+позашивав усе — і невдовзі з хліва вийшов справжній	[[осел]].
-Цей «осел» дістався гори, де жили лисиці, і впав	неподалік	від нори,
+Цей «осел» дістався гори, де жили лисиці, і впав	неподалік	від нори,вдаючи із себе мертвого. Так він довго лежав.
-вдаючи із себе мертвого. Так він довго лежав.
+Тільки розвиднілось, одна [[лисиця]] вилізла з нори подивитися, яка погода. Побачивши осла, вона гукнула:
-Тільки розвиднілось, одна лисиця вилізла з нори подивитися, яка погода. Побачивши осла, вона гукнула:
+—	Сестриці мої, ідіть подивіться! Мертвий осел.
 Дві інші лисиці не забарилися.
@@ Рядок 143: / Рядок 140: @@
 Цар і слуги переглянулися Барвінок тим часом зняв з себе ослячу шкуру й засміявся:
-—	Я привів вам злодійок! Вони крали вашу упряж.
+—	Я привів вам [[злодій]]ок! Вони крали вашу упряж.
 Цар остовпів. Тільки згодом, прийшовши до пам’яті, мовив:
@@ Рядок 161: / Рядок 158: @@
 —	Дарую тобі коня й торбину золота. А коли хочеш, живи у мене.
-Будеш моїм візиром. Ти розумний хлопчина!
+Будеш моїм [[візир]]ом. Ти розумний [[хлопчина]]!
 Подякував Барвінок царю та й поїхав на базар. Зайшов до золотаря.

← Попередня версія	Версія за 21:40, 7 травня 2013
(Немає відмінностей)

← Попередня версія		Версія за 16:06, 29 квітня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−
	Чоловік і жінка мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.		Чоловік і жінка мали сина на ім’я Барвінок. Шили вони в старенькій хатині. Чоловік щодня брав сокиру і ходив до лісу.

Рядок 193:		Рядок 192:

	— У місто. Буду в царя візиром!		— У місто. Буду в царя візиром!
		+
		+
		+
		+
		+	[[категорія:грецькі народні казки]]
		+
		+	[[категорія:книги видавництва "Веселка"]]