Брат без людськості (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 08:19, 9 січня 2014

2014-01-09T08:19:34Z

Bogdana в 08:19, 9 січня 2014

2014-01-09T08:19:08Z

Bogdana в 08:18, 9 січня 2014

2014-01-09T08:18:56Z

Kos Street King в 10:23, 25 вересня 2009

2009-09-25T10:23:28Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:05Z

1 версія

Нова сторінка

БРАТ БЕЗ ЛЮДСЬКОСТІ

Було два брати, один бідний, другий багатий. У того багатого були хрестини. Так єго куми кажуть:
- Кликніть того свого брата. А він каже:
- А чого єго кликати, чи він знає людськість, чи що?
Та єго покликали, він сів на лавці, хто приходив, той казав:
- Посуньтеся, посуньтеся.
Та єго так зсунули у кут. Там стояла діжка з борщем, єго притиснули до тієї діжки, а він ту діжку з борщем взяв й вилив. Потім сів собі у колиску, в якій була дитина, яка тільки народилася, та й взяв ту дитину й задушив. Потім встав та й пішов надвір. А вони до дитини: дитина нежива! Та й каже той господар:
- Бачите, казав я вам єго не кликати, бо він немає ні людськості, ні нічого.
Записано Осипом Роздольським у с.Боратин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році.
Стиль запису збережено.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
 Було два [[брат]]и, один [[бідний]], другий [[багатий]]. У того багатого були хрестини. Так єго куми кажуть:
@@ Рядок 10: / Рядок 8: @@
 Та його так зсунули у кут. Там стояла діжка з борщем, його притиснули до тієї діжки, а він ту діжку з борщем взяв й вилив. Потім сів собі у колиску, в якій була дитина, яка тільки народилася, та й взяв ту дитину й задушив. Потім встав та й пішов надвір.А вони до дитини: дитина нежива! Та й каже той господар:
 - Бачите, казав я вам його не кликати, бо він немає ні людськості, ні нічого.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-{{Казкa про чоловіка}}
+{{Казки про чоловіка}}
 Було два [[брат]]и, один [[бідний]], другий [[багатий]]. У того багатого були хрестини. Так єго куми кажуть:

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-[[Категорія:Казки про чоловіка]]
+Було два [[брат]]и, один [[бідний]], другий [[багатий]]. У того багатого були хрестини. Так єго куми кажуть:
 - Кликніть того свого брата. А він каже:
 - А чого єго кликати, чи він знає людськість, чи що?
 Та єго покликали, він сів на лавці, хто приходив, той казав:
 - Посуньтеся, посуньтеся.
-Та єго так зсунули у кут. Там стояла діжка з борщем, єго притиснули до тієї діжки, а він ту діжку з борщем взяв й вилив. Потім сів собі у колиску, в якій була дитина, яка тільки народилася, та й взяв ту дитину й задушив. Потім встав та й пішов надвір. А вони до дитини: дитина нежива! Та й каже той господар:
+Та його так зсунули у кут. Там стояла діжка з борщем, його притиснули до тієї діжки, а він ту діжку з борщем взяв й вилив. Потім сів собі у колиску, в якій була дитина, яка тільки народилася, та й взяв ту дитину й задушив. Потім встав та й пішов надвір.А вони до дитини: дитина нежива! Та й каже той господар:
-- Бачите, казав я вам єго не кликати, бо він немає ні людськості, ні нічого.
+- Бачите, казав я вам його не кликати, бо він немає ні людськості, ні нічого.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 БРАТ БЕЗ ЛЮДСЬКОСТІ
@@ Рядок 9: / Рядок 15: @@
 - Бачите, казав я вам єго не кликати, бо він немає ні людськості, ні нічого.
 Записано Осипом Роздольським у с.Боратин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році.
 Стиль запису збережено.