Брехун з брехунів (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 23:19, 3 січня 2014

2014-01-03T23:19:26Z

Bogdan в 15:43, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:43:19Z

Bogdan: перейменував «Брехун з брехунів» на «Брехун з брехунів (японська народна казка)»

2013-09-24T15:29:33Z

перейменував «Брехун з брехунів» на «Брехун з брехунів (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:25:39Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 —    А де ж твоя мати?
-—    Немає. Учора ввечері полилася вода з берегів Біва, і мати побігла перепиняти їй дорогу мішком рисових висівок.
+—    Немає. Учора ввечері полилася вода з берегів Біва, і [[мати]] побігла перепиняти їй дорогу мішком рисових висівок.
 «Чудово бреше, нічого не скажеш!» — захоплено подумав брехун з брехунів. Та за мить схаменувся — хіба можна йому, брехунові з брехунів, кимось іншим захоплюватися?
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 —    Правда. Як не вірите, спитайте у людей.
-Зрозуміло, зрозуміло,— відповів  приголомшений чоловік.
+Зрозуміло, зрозуміло,— відповів  приголомшений [[чоловік]].
 «Якщо малі діти в цьому селі такі спритні на язик, то якої брехні можна сподіватися від дорослих? — міркував він.— Очевидно, на перемогу надії мало».

← Попередня версія		Версія за 15:43, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Давно колись жив у місті Нарі чоловік, який прагнув одного: здобути собі серед людей слави брехуна з брехунів.

		+	Отож одного дня пустився він у мандри. Поїхав на схід і нарепш добувся до Камакури.

		+	«Найшвидше б зустрітися з тутешніми брехунами!» — прокатував він подумки і раптом побачив дороговказ із написом: «Село Брехачі».
		+
		+	«Отут я зможу нарешті набрехати скільки сам схочу!» — зрадів чоловік і повернув до села.
		+
		+	Незабаром він побачив на узбіччі хлопчика в брудній, подертій одежині .
		+
		+	— Гей, хлопче! Я — брехун з брехунів! Проведи мене в село,— попросив чоловік.
		+
		+	— Не можу — хату стережу. Гора Фудзі перекинулась, і батько пішов підперти її трьома кадильними паличками. Повернеться аж затемна.
		+
		+	— А де ж твоя мати?
		+
		+	— Немає. Учора ввечері полилася вода з берегів Біва, і мати побігла перепиняти їй дорогу мішком рисових висівок.
		+
		+	«Чудово бреше, нічого не скажеш!» — захоплено подумав брехун з брехунів. Та за мить схаменувся — хіба можна йому, брехунові з брехунів, кимось іншим захоплюватися?
		+
		+	І він сказав:
		+
		+	— А ти знаєш, хлопче, що недавно зірвався страшний вітер, який зірвав дзвін із дзвіниці храму Великого Будди в Нарі й поніс його кудись на схід?
		+
		+	— Авжеж, знаю.
		+
		+	— Ну, коли знаєш, то скажи, де він упав.
		+
		+	— Заплутався у павутинні на горищі нашої хати і так набридливо гудів, що довелося віялом його вимітати.
		+
		+	— Це правда?
		+
		+	— Правда. Як не вірите, спитайте у людей.
		+
		+	Зрозуміло, зрозуміло,— відповів приголомшений чоловік.
		+
		+	«Якщо малі діти в цьому селі такі спритні на язик, то якої брехні можна сподіватися від дорослих? — міркував він.— Очевидно, на перемогу надії мало».
		+
		+	Кажуть, після такої розмови брехуна з брехунів в цьому селі більше не бачили.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}