Бідний чоловік і смерть (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 06:27, 4 червня 2014

2014-06-04T06:27:13Z

Bogdana в 06:26, 4 червня 2014

2014-06-04T06:26:12Z

Kos Street King в 10:28, 25 вересня 2009

2009-09-25T10:28:00Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:16Z

1 версія

Нова сторінка

Бідний [[чоловік]] і смерть

Казка починається з бідного [[чоловік]]а. Той [[чоловік]] мав дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а дванадцятий уродився. Вже у своїм селі соромився хрестити, бо не мав що покласти на стіл кумові. Каже жоні:

— Візьму я дитину й понесу на друге село. Там найду [[чоловік]]а, котрий подержить дитину, й не треба гостину.

Іде він і зустрічає жінку. У жінки лице завите. Він поклонився, а жінка відклонилася. Почав [[чоловік]] казати:

— Жінко, ви б не подержали мою дитину, не були б за маточку?

— Та чому ні?

І похрестили дитину, й маточка несе дитину додому. Приходять додому, а кумі нічого дати їсти.

— Ой кумо, не знаю, чим вас погостити.

— Ану ж, іди до сіней. Там і калачі, й відро вина.

Пішов [[чоловік]] до сіней, а там повно калачів. Такі білі, аж очі вбирають. А у відрі вино.

Заніс те все [[чоловік]] до хижі й гостяться. Як погостилися, каже кума:

— Чи знаєш, куме, хто я?

— Не знаю. Хто?

— Я — Смерть. Та я тебе покладу на середнього [[чоловік]]а. Оголоси, що ти добрий лікар. Набери у скляночки води, цвіту. І коли прийдеш до хворого [[чоловік]]а, будеш бачити мене: якщо буду стояти коло голови, кажи, що вже спізнилися лікувати, а якщо буду стояти кінець ніг, кажи, що ти його вилікуєш.

І [[чоловік]] прославився як добрий лікар. Запомігся, купив корови, воли, справив хлів, словом, став середнім ґаздою.

А тут прийшло, що він постарів, і вмирати б. Дітей поженив, повіддавав. Як розболівся, зробив собі на постелі колесо: коли приходить Смерть, він собою махне — і там, де голова була, стануть ноги, а там де ноги — голова.

— Ей куме! — каже Смерть. — Круть не круть, а вмирати мусиш.

І Смерть засміялася:

— Та що, куме, ще хотів би жити?

— Хотів.

Мав він вісімдесят п'ять років. І Смерть дозволила йому дотягти до дев'яноста.

А за п'ять років з'явилася і стала коло голови. А він на колесі перекрутився.

— Ей куме, круть не круть, мусиш умирати.

Тоді він витяг з люльки цибух.

— Ну, кумо, коли ти така мудра, то зайди у цибух.

Смерть зайшла. А [[чоловік]] заткав з обох кінців цибух стеблом і поклав на піч, на цівку.

І став жити. Живе десять років. У селі хвороби не було, і народу намножилося. А через десять років [[чоловік]] почав просити на себе смерть. Якось він здогадався, що свою куму заткав у цибух і поклав на піч. Зняв цибух, розіткав — а Смерть вихопилася й закричала:

— Куме, бодай би ти жив доти, доки з тебе лиш кістки зостануться.

І втекла. І кожну ніч багато людей вмирало. А [[дід]] ходив доти, доки з нього лиш кістки зосталися й доки не розпався.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 06:26, 4 червня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:українська народна казка]]~~
−
−
−
−	~~[[Категорія:Казки про чоловіка]]~~
−
−
−	~~Бідний [[чоловік]] і смерть~~
−
	Казка починається з бідного [[чоловік]]а. Той [[чоловік]] мав дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а дванадцятий уродився. Вже у своїм селі соромився хрестити, бо не мав що покласти на стіл кумові. Каже жоні:		Казка починається з бідного [[чоловік]]а. Той [[чоловік]] мав дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а дванадцятий уродився. Вже у своїм селі соромився хрестити, бо не мав що покласти на стіл кумові. Каже жоні:

Рядок 63:		Рядок 54:

	І втекла. І кожну ніч багато людей вмирало. А [[дід]] ходив доти, доки з нього лиш кістки зосталися й доки не розпався.		І втекла. І кожну ніч багато людей вмирало. А [[дід]] ходив доти, доки з нього лиш кістки зосталися й доки не розпався.
		+
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+	{{Казка про чоловіка}}

← Попередня версія		Версія за 10:28, 25 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
		+
	Бідний [[чоловік]] і смерть		Бідний [[чоловік]] і смерть

Рядок 56:		Рядок 63:

	І втекла. І кожну ніч багато людей вмирало. А [[дід]] ходив доти, доки з нього лиш кістки зосталися й доки не розпався.		І втекла. І кожну ніч багато людей вмирало. А [[дід]] ходив доти, доки з нього лиш кістки зосталися й доки не розпався.
−
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 — Та чому ні?
-І похрестили дитину, й маточка несе дитину додому. Приходять додому, а кумі нічого дати їсти.
+[[Файл:Бідний чоловік та смерть 300х185.jpg|left]]І похрестили дитину, й маточка несе дитину додому. Приходять додому, а кумі нічого дати їсти.
 — Ой кумо, не знаю, чим вас погостити.