Вовк та лисиця (грецька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 00:04, 11 вересня 2013

2013-09-11T00:04:20Z

Bogdana в 00:04, 11 вересня 2013

2013-09-11T00:04:04Z

Bogdana в 00:02, 11 вересня 2013

2013-09-11T00:02:58Z

Bogdana в 05:38, 5 вересня 2013

2013-09-05T05:38:16Z

Bogdana в 05:37, 5 вересня 2013

2013-09-05T05:37:27Z

Bogdan в 19:39, 9 травня 2013

2013-05-09T19:39:23Z

Bogdan в 18:50, 9 травня 2013

2013-05-09T18:50:24Z

Bogdan: перейменував «Вовк та лисиця» на «Вовк та лисиця (грецька народна казка)»

2013-05-07T21:49:06Z

перейменував «Вовк та лисиця» на «Вовк та лисиця (грецька народна казка)»

Bogdan в 16:05, 29 квітня 2013

2013-04-29T16:05:44Z

Bogdan: Створена сторінка: Якось уранці журилася лисиця: — Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Ал...

2013-04-29T14:27:02Z

Створена сторінка: Якось уранці журилася лисиця: — Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Ал...

Нова сторінка

Якось уранці журилася лисиця:

— Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Але що поробиш — не вмію ловити.

Раптом їй сяйнула думка:

— Що це я мудрую? Адже вовк — справжній рибалка. Умовлю його наловити риби, а потім і наїмся.

Не довго думаючи, лисиця побігла до вовка.

— Куме, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди — рибу поділимо порівну.

— Ходімо,— каже вовк.

Прийшли вони на берег моря. Вовк умостився на камені з водкою. Не минуло й хвилини, як він витяг велику кефаль.

— О, цю підсмажимо! — зраділа лисиця.

Незабаром вовк зловив окуня.

— Із цього зваримо юшку,— провадила лисиця.— Смачну-пресмачну! Ялика проковтнеш!

Вовк справно ловив рибу. Нарешті кошик був повний.

— Вовчику, можна я віднесу рибу до твоєї хати?

— Віднеси, кумасю,— відповів вовк.

Лисиця взяла рибу — та до своєї хати! Висипала здобич, а з порожнім кошиком побігла до вовка і залилася слізьми:

— Що трапилося, кумасю? — питає вовк.

— Ой, куме, що я тобі скажу! Бігла я повз річку, і схотілося мені напитися води. Поставила кошик неподалік. І що ти думаєш? Найбільша кефаль — стриб у воду, а дітки — за
нею! Я до кошика, та де там — не встигла... У воду вскочив і окунь, а за ним його дітки, онуки, двоюрідні брати та сестри. Ось глянь — порожній кошик. Тільки одна тюлька не
встигла втекти... Горе та й годі! — ще дужче заридала лисиця.— Як згадаю, що вони знову втекли в море! Насміялися з нас! Як же тепер нам по білому світу ходити?

Вовк не повірив лисиці, але не дав зрозуміти цього. Вирішив схитрувати.

— Не плач, кумасю,— мовив він.— Принеси й мені з річки напитися води, бо морська — дуже солона. А я тим часом ще наловлю риби. І тебе почастую.

Невдовзі лисиця принесла воду.

Вовк напився та й каже:

— Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А
я скоро прийду, тільки заскочу до себе на город.

«Краще не вигадаєш,— подумала лисиця,— і другий кошик риби буде мій, а вовкові що-небудь збрешу. Таке вже вигадаю, що й святий вуха розвісить! Вовчисько й поготів
повірить».

Лисиця з кошиком подалася до себе додому.

Вдома вона хутенько зняла камінь і сунула лапу під скатертину. Раптом вона відчула страшний біль. У кошику були краби. Вони вчепилися клешнями в лисицю.

— Рятуйте, помираю! — верещала лисиця, намагаючись скинути крабів.— Рятуйте!

Раптом до хати зайшов вовк, який простував слідом за нею.

— Що з тобою, кумасю? — вигукнув він.

— Не базікай, краще допоможи мені зняти цих дияволів, бо вони з’їдять мене!

— За це віддай мені велику кефаль, яку я впіймав,— сказав вовк.

— У скрині! У скрині! — вищала лисиця.

— Віддай і окуня.

— У скрині візьми!

— Віддай ...

— У скрині! Забирай усю рибу: діток їхніх, онуків, сестер, братів і всіх родичів. Тільки швидше, куме, бо я сконаю від болю.

Вовк познімав крабів, забрав із скрині рибу та й пішов додому. А лисиця ще довго не могла прийти до пам’яті. Потім схопилася за живіт. Всередині бурчало — їй дуже хотілося їсти.

@@ Рядок 76: / Рядок 76: @@
 {{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
 {{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
-{{Казка про тварин}}
+{{Казки про тварин}}

← Попередня версія		Версія за 00:04, 11 вересня 2013
Рядок 76:		Рядок 76:
	{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}		{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
	{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}		{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}
		+	{{Казка про тварин}}

← Попередня версія		Версія за 19:39, 9 травня 2013
Рядок 78:		Рядок 78:

	{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}		{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
		+	{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}

← Попередня версія		Версія за 18:50, 9 травня 2013
Рядок 77:		Рядок 77:


−	~~[[категорія:грецькі народні казки]]~~	+	{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
−
−	~~[[категорія:книги видавництва "Веселка"]]~~

← Попередня версія		Версія за 16:05, 29 квітня 2013
Рядок 74:		Рядок 74:

	Вовк познімав крабів, забрав із скрині рибу та й пішов додому. А лисиця ще довго не могла прийти до пам’яті. Потім схопилася за живіт. Всередині бурчало — їй дуже хотілося їсти.		Вовк познімав крабів, забрав із скрині рибу та й пішов додому. А лисиця ще довго не могла прийти до пам’яті. Потім схопилася за живіт. Всередині бурчало — їй дуже хотілося їсти.
		+
		+
		+
		+	[[категорія:грецькі народні казки]]
		+
		+	[[категорія:книги видавництва "Веселка"]]

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Не довго думаючи, лисиця побігла до вовка.
-—	[[Кум]]е, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди — рибу поділимо порівну.
+—	Куме, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити [[рибу]]! Тільки гляди — рибу поділимо порівну.
 —	Ходімо,— каже вовк.
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 —	Вовчику, можна я віднесу рибу до твоєї хати?
-—	Віднеси, кумасю,— відповів вовк.
+—	Віднеси, кумасю,— відповів [[вовк]].
 Лисиця взяла рибу — та до своєї хати! Висипала здобич, а з порожнім кошиком побігла до вовка і залилася слізьми:
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 Невдовзі лисиця принесла воду.
-Вовк напився та й каже:
+[[Вовк]] напився та й каже:
 —	Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А я скоро прийду, тільки заскочу до себе на город.

@@ Рядок 50: / Рядок 50: @@
 Вдома вона хутенько зняла камінь і сунула лапу під скатертину. Раптом вона відчула страшний біль. У кошику були краби. Вони вчепилися клешнями в лисицю.
-—	Рятуйте, помираю! — верещала лисиця, намагаючись скинути [[краб]]ів.— Рятуйте!
+—	Рятуйте, помираю! — верещала лисиця, намагаючись скинути крабів.— Рятуйте!
 Раптом до хати зайшов вовк, який простував слідом за нею.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось уранці журилася лисиця:
+Якось уранці журилася [[лисиця]]:
 —	Ой, хочеться мені рибки! Я вже забула, яка вона на смак. Але що поробиш — не вмію ловити.
@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Раптом їй сяйнула думка:
-—	Що це я мудрую? Адже вовк — справжній рибалка. Умовлю його наловити риби, а потім і наїмся.
+—	Що це я мудрую? Адже [[вовк]] — справжній рибалка. Умовлю його наловити риби, а потім і наїмся.
 Не довго думаючи, лисиця побігла до вовка.
-—	Куме, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди — рибу поділимо порівну.
+—	[[Кум]]е, бери свою вудку, а я візьму кошика, та ходімо ловити рибу! Тільки гляди — рибу поділимо порівну.
 —	Ходімо,— каже вовк.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 —	Що трапилося, кумасю? — питає вовк.
-—	Ой, куме, що я тобі скажу! Бігла я повз річку, і схотілося мені напитися води. Поставила кошик неподалік. І що ти думаєш? Найбільша кефаль — стриб у воду, а дітки — за
+—	Ой, куме, що я тобі скажу! Бігла я повз річку, і схотілося мені напитися води. Поставила кошик неподалік. І що ти думаєш? Найбільша кефаль — стриб у воду, а дітки — за нею! Я до кошика, та де там — не встигла... У воду вскочив і окунь, а за ним його дітки, онуки, двоюрідні брати та сестри. Ось глянь — порожній кошик. Тільки одна тюлька не встигла втекти... Горе та й годі! — ще дужче заридала лисиця.— Як згадаю, що вони знову втекли в море! Насміялися з нас! Як же тепер нам по білому світу ходити?
 Вовк не повірив лисиці, але не дав зрозуміти цього. Вирішив схитрувати.
@@ Рядок 43: / Рядок 41: @@
 Вовк напився та й каже:
-—	Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А
+—	Спасибі тобі, кумочко! Бач, а я вже й риби наловив повний кошик. Зверху я накрив її скатертиною ще й каменем придавив, щоб не втекла. Бери кошик і йди до мене додому. А я скоро прийду, тільки заскочу до себе на город.
 «Краще не вигадаєш,— подумала лисиця,— і другий кошик риби буде мій, а вовкові що-небудь збрешу. Таке вже вигадаю, що й святий вуха розвісить! Вовчисько й поготів
@@ Рядок 53: / Рядок 50: @@
 Вдома вона хутенько зняла камінь і сунула лапу під скатертину. Раптом вона відчула страшний біль. У кошику були краби. Вони вчепилися клешнями в лисицю.
-—	Рятуйте, помираю! — верещала лисиця, намагаючись скинути крабів.— Рятуйте!
+—	Рятуйте, помираю! — верещала лисиця, намагаючись скинути [[краб]]ів.— Рятуйте!
 Раптом до хати зайшов вовк, який простував слідом за нею.