Вовк і лисиця (французька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 23:57, 30 вересня 2013

2013-09-30T23:57:01Z

Bogdana в 23:56, 30 вересня 2013

2013-09-30T23:56:31Z

Bogdan в 09:54, 22 вересня 2013

2013-09-22T09:54:36Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською м...

2013-09-22T09:50:47Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською м...

Нова сторінка

← Попередня версія		Версія за 23:57, 30 вересня 2013
Рядок 51:		Рядок 51:

	{{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}		{{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}
−	{{~~Казка~~ про тварин}}	+	{{Казки про тварин}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Пішов якось вовк з кумасею-лисич-кою на річку рибалити. Наловили вони чимало риби й поскладали її в кошик.
+Пішов якось [[вовк]] з кумасею-лисичкою на річку рибалити. Наловили вони чимало риби й поскладали її в кошик.
 —    Хто понесе кошик? — питається вовк.
-—    Ти,— відказує лисиця,— в тебе хвіст товстіший.
+—    Ти,— відказує [[лисиця]],— в тебе хвіст товстіший.
 Вона прив'язала кошик до вовчого хвоста, і вони подалися в ліс. Несе вовк важкий кошик, відсапує, аж тут хвіст — хрясь! — обірвався.
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 —    Ой, боляче! — нестямно завив вовк і кинувся геть із кузні. Незабаром лисиця зустрілася з кумом-вовком на дорозі.
-Як закричить вовк:
+Як закричить [[вовк]]:
 —    Ну, начувайся! Тепер ти від мене не втечеш! З'їм я тебе!
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 —    Повісимо ковбаси на вершечок дуба, а то інші звірі поїдять,— каже лисиця.
-Вовк погодився, і лисиця перетягла всі ковбаси на вершечок дуба, високого-високого. Упоравшись, сіла на гілку і ну наминати ковбаси! А вовк не вмів лазити по деревах.
+[[Вовк]] погодився, і лисиця перетягла всі ковбаси на вершечок дуба, високого-високого. Упоравшись, сіла на гілку і ну наминати ковбаси! А вовк не вмів лазити по деревах.
 —    Скинь-но, кумасю, мені кілька ковбас!
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 Він розповів, як обдурила його лисиця, і попросив, щоб товариші допомогли її схопити.
-Вовки погодилися. Вовк-кум став під дубом, на нього виліз другий вовк і сперся передніми ланами на стовбур, на другого — третій, на третього — четвертий... Останній вовк виліз до самісінького вершечка. А лисиця як гукне:
+Вовки погодилися. Вовк-кум став під дубом, на нього виліз другий вовк і сперся передніми ланами на стовбур, на другого — третій, на третього — четвертий... Останній вовк виліз до самісінького вершечка. А [[лисиця]] як гукне:
 —    Ковалику, ковалику, неси-но мерщій розжарене залізо, прикуй моєму кумові хвіст!
@@ Рядок 51: / Рядок 51: @@
 {{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 09:54, 22 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Пішов якось вовк з кумасею-лисич-кою на річку рибалити. Наловили вони чимало риби й поскладали її в кошик.

	+	— Хто понесе кошик? — питається вовк.

	+	— Ти,— відказує лисиця,— в тебе хвіст товстіший.
	+
	+	Вона прив'язала кошик до вовчого хвоста, і вони подалися в ліс. Несе вовк важкий кошик, відсапує, аж тут хвіст — хрясь! — обірвався.
	+
	+	— Я тебе з'їм! — гримнув вовк на лисицю.— Це ж ти повісила мені на хвіст важенний кошик!
	+
	+	— Пожалій мене, любий кумцю! Ходім краще в кузню — там тобі викують новий хвіст, міцний-міцний,— ніколи вже не обірветься.
	+
	+	Пішли вони в кузню. Лисиця сказала ковалю, щоб він добре розжарив на ковадлі шматок заліза і приклав його вовкові до того місця, де був обірваний хвіст.
	+
	+	Коваль так і зробив.
	+
	+	— Ой, боляче! — нестямно завив вовк і кинувся геть із кузні. Незабаром лисиця зустрілася з кумом-вовком на дорозі.
	+
	+	Як закричить вовк:
	+
	+	— Ну, начувайся! Тепер ти від мене не втечеш! З'їм я тебе!
	+
	+	— Кумцю-вовче, та я пожартувала! Не гнівайся на мене! Краще ходімо зі мною, Я знаю одну комірчину, повну пресмачних ковбас. Ото наїмося, ото поласуємо!
	+
	+	Вони прибігли до комірчини, залізли в неї, поцупили ковбаси і помчали в ліс.
	+
	+	— Повісимо ковбаси на вершечок дуба, а то інші звірі поїдять,— каже лисиця.
	+
	+	Вовк погодився, і лисиця перетягла всі ковбаси на вершечок дуба, високого-високого. Упоравшись, сіла на гілку і ну наминати ковбаси! А вовк не вмів лазити по деревах.
	+
	+	— Скинь-но, кумасю, мені кілька ковбас!
	+
	+	— Ось тобі мої недогризки, кумцю!
	+
	+	— Та й капосна ж ти лисиця! Ну, начувайся! Як спіймаю тебе, так і з'їм!
	+
	+	Завив вовк на весь ліс, і до нього збіглося багато інших вовків.
	+
	+	Він розповів, як обдурила його лисиця, і попросив, щоб товариші допомогли її схопити.
	+
	+	Вовки погодилися. Вовк-кум став під дубом, на нього виліз другий вовк і сперся передніми ланами на стовбур, на другого — третій, на третього — четвертий... Останній вовк виліз до самісінького вершечка. А лисиця як гукне:
	+
	+	— Ковалику, ковалику, неси-но мерщій розжарене залізо, прикуй моєму кумові хвіст!
	+
	+	Вовк, почувши ці слова, перелякався й кинувся бігти, забувши про те, що тримає на спині цілу зграю. А вовки попадали один на одного, а потім скочили на свої чотири і помчали вслід за кумом-вовком. Наздогнали його й задушили.
	+
	+	А хитра лисиця сміялася й наминала ковбаси, сидячи на дубі.