Ворона і її діти (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 08:29, 9 січня 2014

2014-01-09T08:29:46Z

Snak в 18:10, 24 вересня 2009

2009-09-24T18:10:18Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:11:56Z

1 версія

Нова сторінка

Ворона і її діти

Ворона підгодувала троє молодих воронят, що ще не могли самі літати, та й гадає собі: «Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше». Каже она до них так:

— Діти, ми на цім дереві не утримаємося, бо завтра се дерево хоче господар зрубати; сьогодні його призначив до зрубання, тому я вас мусю попереносити на друге місце, он там за ту широку ріку.

Діти кажуть:

— Най буде.

Ворона бере в лаби найстаре вороня і несе. Серед води питає:

— Синку, ци будеш ти так мене годувати на старі літа, як я тебе? Ци будеш ня,— каже,— так годувати і переносити, де треба, як я тебе переносю?

А воронятко каже:

— Ой, чому ні! Буду, мамко!

А ворона пустила його до ріки і вернулася по друге та й так само пустила його до ріки, бо і то так обіцяло, як перше, а она знає, що то мудрація. Вертається та ворона за третім і питається і цего так, як тих двох, що вже потопилися. Але це третє каже:

— Ненько, я не можу вам це обіцяти, бо і я буду мати тогди такі самі діти, як ви, і мусю їх так годувати, як ви нас годуєте, то їх опустити не можу і вам цього не обіцяю.

Тогди ворона сказала.

— То ж ти — вірна моя дитина, ти правду сказала, то я тебе перенесу і догодую. А тих двох я потопила, бо були брехливі, бо обіцяли, що будуть мене так на старість годувати, як я вас годую.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-[[Категорія:Казки про тварин]]
+[[Ворона]] підгодувала троє молодих воронят, що ще не могли самі літати, та й гадає собі: «Ану, я їх випробую, котре з них найсправедливіше». Каже она до них так:
 — Діти, ми на цім дереві не утримаємося, бо завтра се дерево хоче господар зрубати; сьогодні його призначив до зрубання, тому я вас мусю попереносити на друге місце, он там за ту широку ріку.
@@ Рядок 11: / Рядок 9: @@
 — Най буде.
-Ворона бере в лаби найстаре вороня і несе. Серед води питає:
+[[Ворона]] бере в лаби найстаре вороня і несе. Серед води питає:
 — Синку, ци будеш ти так мене годувати на старі літа, як я тебе? Ци будеш ня,— каже,— так годувати і переносити, де треба, як я тебе переносю?
@@ Рядок 19: / Рядок 17: @@
 — Ой, чому ні! Буду, мамко!
-А ворона пустила його до ріки і вернулася по друге та й так само пустила його до ріки, бо і то так обіцяло, як перше, а она знає, що то мудрація. Вертається та ворона за третім і питається і цего так, як тих двох, що вже потопилися. Але це третє каже:
+А [[ворона]] пустила його до ріки і вернулася по друге та й так само пустила його до ріки, бо і то так обіцяло, як перше, а она знає, що то мудрація. Вертається та [[ворона]] за третім і питається і цего так, як тих двох, що вже потопилися. Але це третє каже:
 — Ненько, я не можу вам це обіцяти, бо і я буду мати тогди такі самі діти, як ви, і мусю їх так годувати, як ви нас годуєте, то їх опустити не можу і вам цього не обіцяю.
-Тогди ворона сказала.
+Тогди [[ворона]] сказала.
 — То ж ти — вірна моя дитина, ти правду сказала, то я тебе перенесу і догодую. А тих двох я потопила, бо були брехливі, бо обіцяли, що будуть мене так на старість годувати, як я вас годую.