Вчений кум - Історія редагувань

Bogdana в 11:30, 16 травня 2014

2014-05-16T11:30:05Z

Bogdan в 15:37, 27 грудня 2013

2013-12-27T15:37:19Z

Bogdan в 15:33, 23 грудня 2013

2013-12-23T15:33:02Z

Bogdan: Створена сторінка: Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батьк...

2013-12-13T15:10:45Z

Створена сторінка: Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батьк...

Нова сторінка

Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батько розпитав, як у нього йде наука, і мовив:

— Хотілося б мені побачити, чого ти вже навчився. Ходімо до кума, він дуже вчений чоловік, і ти з ним побалакаєш!

Після полудня пішли вони до кума, посиділи, попоїли, а тоді батько попрохав кума трохи вивірити хлопця. Кум і спитав:

— А скажи-но мені, як зветься той звір, що ловить мишей?

— Такий звір зветься котом,— відповів хлопець.

— Овва! Він зветься спритністю! — вигукнув кум. Батько покрутив головою, а кум запитав:

— А як зветься те, на чому ми варимо їжу?

— Вогонь! — відповів школяр.

— Еге! — знову заперечив кум.— Ця штука зветься пекучістю! Батько почав хмурніти, а кум випробовував хлопця далі:

— А як зветься ота хата, куди ми звозимо снопи з поля?

Хлопець здивувався, що хрещений питає його про таке, і відповів:

— Та стодолою ж!

Ба ні! Вона зветься достатком! — засміявся кум.

Батько сидів мов на голках, та кум вів своєї:

— А як зветься! те, що носить на собі кораблі?

— Вода,— відповів хлопець.

— Гай-гай! — вигукнув кум і зацідив кулаком по столу.— Та штука зветься могутністю!

Тут батько вже не втримався, узяв ціпка і добряче відлупцював школяра. Хлопець гірко плакав.

Під кінець літа пішов хлопець разом із батьком до кума попрощатися. Зайшли вони у двір і побачили, що наймичка вибирає з кабиці попіл, а під ноги їй увесь час лізе кішка. Наймичка розгнівалась і сипонула на кицьку попелом із лопатки. У попелі лишилися розпечені вуглинки, вони застрягли в кішки на спині, і шерсть у неї затліла. Кішка наче шалена шугонула до стодоли, полізла в солому, і солома зайнялася.

Батько побіг у хату, хлопець метнувся за ним і закричав:

— Ой-йой-йой! Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю!

— Тю, синку, я тебе не розумію. Що сталося? — здивувався кум.

— Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю! — знов закричав хлопець.

— Та я ж тобі кажу, що не розумію! — вигукнув кум.— Кажи, що сталося?

Тоді хлопець сказав:

— У кішки загорілася шерсть, вона скочила в стодолу, несіть швидше воду!

Кум із батьком вибігли надвір, та стодола вже зайнялася. Кум побивався, рвав на собі чуба і голосив:

— І що це мені до макітри влізло, і чого це я вчив тебе говорити не по-людськи? Оце мені кара!

— Авжеж,— мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.

← Попередня версія		Версія за 15:37, 27 грудня 2013
Рядок 59:		Рядок 59:

	{{Шаблон:Казки з книги Чеські народні казки (Веселка, 1980)}}		{{Шаблон:Казки з книги Чеські народні казки (Веселка, 1980)}}
		+	{{Шаблон:Чеські народні казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 15:33, 23 грудня 2013
Рядок 56:		Рядок 56:

	— Авжеж,— мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.		— Авжеж,— мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.
		+
		+
		+	{{Шаблон:Казки з книги Чеські народні казки (Веселка, 1980)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батько розпитав, як у нього йде наука, і мовив:
+Якось один [[чоловік]] віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батько розпитав, як у нього йде наука, і мовив:
 — Хотілося б мені побачити, чого ти вже навчився. Ходімо до кума, він дуже вчений чоловік, і ти з ним побалакаєш!
@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 — А скажи-но мені, як зветься той звір, що ловить мишей?
-— Такий звір зветься котом,— відповів хлопець.
+— Такий звір зветься котом,— відповів [[хлопець]].
-— Овва! Він зветься спритністю! — вигукнув кум. Батько покрутив головою, а кум запитав:
+— Овва! Він зветься спритністю! — вигукнув кум. [[Батько]] покрутив головою, а кум запитав:
 — А як зветься те, на чому ми варимо їжу?
@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 — Вогонь! — відповів школяр.
-— Еге! — знову заперечив кум.— Ця штука зветься пекучістю! Батько почав хмурніти, а кум випробовував хлопця далі:
+— Еге! — знову заперечив кум.— Ця штука зветься пекучістю! [[Батько]] почав хмурніти, а кум випробовував хлопця далі:
 — А як зветься ота хата, куди ми звозимо снопи з поля?
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 Ба ні! Вона зветься достатком! — засміявся кум.
-Батько сидів мов на голках, та кум вів своєї:
+[[Батько]] сидів мов на голках, та кум вів своєї:
 — А як зветься! те, що носить на собі кораблі?
-— Вода,— відповів хлопець.
+— Вода,— відповів [[хлопець]].
 — Гай-гай! — вигукнув кум і зацідив кулаком по столу.— Та штука зветься могутністю!
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Під кінець літа пішов хлопець разом із батьком до кума попрощатися. Зайшли вони у двір і побачили, що наймичка вибирає з кабиці попіл, а під ноги їй увесь час лізе кішка. Наймичка розгнівалась і сипонула на кицьку попелом із лопатки. У попелі лишилися розпечені вуглинки, вони застрягли в кішки на спині, і шерсть у неї затліла. Кішка наче шалена   шугонула   до   стодоли,   полізла   в   солому,   і   солома   зайнялася.
-Батько побіг у хату, хлопець метнувся за ним і закричав:
+[[Батько]] побіг у хату, хлопець метнувся за ним і закричав:
 — Ой-йой-йой! Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю!
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 — Тю, синку, я тебе не розумію. Що сталося? — здивувався кум.
-— Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю! — знов закричав хлопець.
+— Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю! — знов закричав [[хлопець]].
 — Та я ж тобі кажу, що не розумію! — вигукнув кум.— Кажи, що сталося?
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 — І що це мені до макітри влізло, і чого це я вчив тебе говорити не по-людськи? Оце мені кара!
-— Авжеж,— мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.
+— Авжеж,— мовив [[батько]] і відтоді не водив сина до кума на іспити.
 {{Шаблон:Казки з книги Чеські народні казки (Веселка, 1980)}}
 {{Шаблон:Чеські народні казки українською мовою}}