Генерал Фанта-Гіро (італійська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 18:18, 19 вересня 2013

2013-09-19T18:18:04Z

Bogdana в 18:16, 19 вересня 2013

2013-09-19T18:16:58Z

Bogdan в 23:29, 9 травня 2013

2013-05-09T23:29:29Z

Bogdan: перейменував «Генерал Фанта-Гіро» на «Генерал Фанта-Гіро (італійська народна казка)»

2013-05-07T23:32:48Z

перейменував «Генерал Фанта-Гіро» на «Генерал Фанта-Гіро (італійська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: Був собі в давнину король. І мав він три дочки. Найстаршу звали Кароліна, середульшу — А...

2013-05-07T18:25:33Z

Створена сторінка: Був собі в давнину король. І мав він три дочки. Найстаршу звали Кароліна, середульшу — А...

Нова сторінка

Був собі в давнину король.

І мав він три дочки.

Найстаршу звали Кароліна, середульшу — Ассунтіна.

А найменша звалась незвичайно — Фанта-Гіро.

Як королівна тільки народилась і розплющила свої карі блискучі оченята, всі аж у долоні сплеснули — така вона була гарнесенька.

В цілому королівстві ще ніколи не бачено такої вроди. Тому-то й ім’я їй дали таке, якого доти не мала жодна дівчина у світі,— Фанта-Гіро.

А тронів цей король мав не один — аж три: синій, чорний і червоний. На синьому троні король сидів, коли був веселий, на чорному — коли сумував, а на червоному — коли йшлося до війни.

Якось прибігли до нього в тронну залу всі три дочки, щоб сказати батькові: Доброго ранку!», а він сидить на червоному троні.

— Що сталося, тату? —запитали його дочки.

— Сусідній король іде на нас війною, а я хворий і не знаю, що робити. Кого поставити на чолі мого війська? От якби у вас був брат, він оце став би генералом, полководцем.

— Якщо дозволите,— озвалася старша дочка,— я буду генералом. Гадаєте, я не зумію командувати солдатами?

— Е, не жіноча це річ,— зітхнув король.

— А ви все ж таки доручіть мені очолити військо,— сказала Кароліна. Це, зрештою, можно було б,— згодився король.

— Але пам’ятай: тільки-но почнеш у поході базікати про всілякі жіночі дрібнички — ти вже не генерал. Тоді відразу повертайся додому!

Так і зробили.

Король наказав своєму вірному зброєносцеві Тоніно сідлати коня й супроводити королівну на війну, а якщо Кароліна хоч обізветься про якийсь жіночий дріб’язок, то негайно везти її назад.

Отож королівна й зброєносець скочили на коней і на чолі війська вирушили назустріч ворогові. Ось уже проїхали чимало й дістались до річки. Берег її поріс очеретом.

— Ох, який чудовий очерет! — вигукнула раптом Кароліна.— Якби це він ріс у нас удома, скільки б можно було наробити веретен!

— Стривайте, королівно,— промовив Тоніно.— 3 наказу короля я змуше-ний відвезти вас додому, бо ви заговорили не як воїн, а як жінка.

І все військо зробило ліворуч кругом, і вони рушили назад.

— Ану ж я поведу військо! — звернулася до короля Ассунтіна.

— Але з тією ж таки умовою, що й Кароліна,— відповів король.

Знову вирушило військо в похід. Цього разу на чолі з Ассунтіною і вірним зброєносцем короля Тоніно.

Довго-довго вони їхали. Переїхали вже й ту річку. Ассунтіна ні пари з вуст. Та тільки-но дісталися до молодого каштанового гаю, Ассунтіна й каже:

— Які крислаті каштани! Скільки веретен можно було б наробити з їхнього гілля!

— Постривайте, королівно,— наказав Тоніно.— Це вже говорить не генерал, а жінка. Вертаймо додому!

І все військо з усім спорядженням рушило назад.

Король трохи з розуму не спав.

Прибігла тоді до нього найменша дочка — красуня Фанта-Гіро.

— Ні-ні,— сказав король,— ти ще дитя, куди тобі до війська!

— Любий таточку,—мовила дівчина.— Невже ви мене любите менше, ніж моїх старших сестер?

Що мав діяти король? Узяв він та й призначив генералом найменшу свою дочку.

Вона надягла бойові лати, підібгала довгі коси під високий шолом, узяла меч і два пістолі й наказала звати себе генералом Фанта-Гіро.

От вирушили в похід утретє. Зброєносець їхав поруч з королівною.

Довго вони мчали мовчки. Переїхали річку в очеретах — Фанта-Гіро мовчить. Минули й каштановий гай — Фанта-Гіро ні пари з вуст.

Ось уже й кордон а за ним вороже військо.

Фанта-Гіро й каже до Тоніно:

— Перше, ніж розпочати битву, я хочу переговорити з королем, моїм супротивником.

Королем виявився вродливий юнак. Тільки-но він побачив Фанта-Гіро, йому відразу здалося, що це дівчина, а не генерал.

Він запросив її до свого палацу, щоб перед початком битви з’ясувати, з якої причини почалася війна. Коли вони приїхали до палацу, юний король побіг до своєї королеви- матері.

— Люба матінко,— сказав він їй,— я привіз з собою в гості ворожого генерала. Та аби ти його тільки побачила! Його карі очі, його рожеві уста!.. А його ніжний голос!

Фанта-Гіро, цей генерал ворожий.

Який же він стрункий, який він гожий!

Він так на дівчину-красуню схожий!

— А ти поведи його до збройної палати,— порадила королева,- Якщо цей генерал таки дівчина, то зброя його не зацікавить.

Молодий король так і зробив. Але не встиг генерал Фанта-Гіро переступити поріг збройної палати, він аж скрикнув від захоплення.

Молодий воїн здіймав із стін мечі, шпаги, торкав їхні вістря пальцем, пробував, чи зручні в них руків’я. Потім перейшов до рушниць і став їх пильно розглядати...

Король знов кинувся до матері.

— Любо матінко, цей генерал поводився, як справжній чоловік. Але що більше я на нього дивлюся, то дужче мені здається, що це дівчина.

Фанта-Гіро, цей генерал ворожий,

Який же він стрункий, який він гожий!

Він так на дівчину-красуню схожий!

— Знаєш що, сину,— сказала королева.— Поведи тепер генерала в сад. Якщо це дівчина, вона зірве троянду та фіалку й приколе їх на груди, а якщо це чоловік, він відламає гілочку жасмину й застромить її за вухо.

Запросив молодий король генерала в сад, а Фанта-Гіро й не глянула на троянди та ніжні фіалки.

Зате, коли підійшли до куща жасмину, вона байдуже зірвала гілочку й застромила собі за вухо.

Спантеличений король знов побіг до королеви-матері.

— Любо матінко,— сказав він.— Цей генерал знов повівся як чоловік, але серце моє каже, що це таки дівчина.

Фанта-Гіро, цей генерал ворожий.

Який же він стрункий, який він гожий!

Він так на дівчину-красуню схожий!

Тоді королева зрозуміла, що син її закохався.

— Остання моя тобі порада,— сказала вона.— Запроси генерала на обід і придивися, як він краятиме хліб. Жінка завжди відрізує скибку, притискуючи хлібину до грудей, а чоловік,— тримаючи її в лівій руці.

Коли почався обід, генерал узяв хлібину в ліву руку, а правою відрізав чималу скибку.

По обіді королева сказала синові:

— Сподіваюся, тепер ти вже переконався, що генерал — чоловік?

— Ні, матінко,— сказав королевич. І додав:— Ось я сам влаштую йому іспит.

Він підійшов до Фанта-Гіро й сказав:

— Ви мені так припали до серця, генерале, що я хотів би познайомити вас зі своєю нареченою. Ось ми трохи перепочинемо, а надвечір сядемо на коней і поїдемо до неї в гості.

Почувши це, генерал став ніби сам не свій: спершу поблід, а тоді зашарівся й відповів тремтячим голосом:

— Я... залюбки, ваша величносте. Побачити вашу наречену — це для мене величезна втіха.

Король повів генерала на спочинок. Та коли він за годину-дві прийшов до його покою, генерала там уже не було й близько.

Молодий король негайно скочив на коня й помчав до ворожого королівства.

А тим часом Фанта-Гіро, повернувшися додому, в сльозах обіймала свого батька, який сидів на синьому троні.

— Любий таточку,— промовила вона, вмиваючись слізьми,— я поїхала на війну, а привезла вам мир.

— То чому ж ти так гірко плачеш, моя доню? — спитав батько.

— Бо я там загубила своє серце,— відповіла дівчина й заплакала ще дужче.

Коли враз під вікнами палацу затупотіли коні, а за якусь мить у тронну залу вбіг засапаний молодий король. Він просто підійшов до Фанта-Гіро й сказав:

— Генерале, прошу вас стати моєю дружиною.

— А ваша наречена? — спитала дівчина.

— Люба Фанта-Гіро, коли я вам говорив про наречену, ви були генералом. А хіба гріх піддурити ворожого генерала? Ніякої нареченої у мене нема, крім вас, якщо ви згодні нею стати.

Королі уклали мир.

Невдовзі справили весілля. А коли старий король помер, то залишив усе своє королівство зятеві, і красуня Фанта-Гіро стала королевою обох держав.

← Попередня версія		Версія за 18:18, 19 вересня 2013
Рядок 165:		Рядок 165:

	{{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}
−	{{~~Фантастичні~~ казки}}	+	{{Чарівні казки}}

← Попередня версія		Версія за 23:29, 9 травня 2013
Рядок 162:		Рядок 162:

	Невдовзі справили весілля. А коли старий король помер, то залишив усе своє королівство зятеві, і красуня Фанта-Гіро стала королевою обох держав.		Невдовзі справили весілля. А коли старий король помер, то залишив усе своє королівство зятеві, і красуня Фанта-Гіро стала королевою обох держав.
		+
		+
		+	{{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Був собі в давнину король.
+Був собі в давнину [[король]].
 І мав він три дочки.
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 —	Що сталося, тату? —запитали його дочки.
-—	Сусідній король іде на нас війною, а я хворий і не знаю, що робити. Кого поставити на чолі мого війська? От якби у вас був брат, він оце став би генералом, полководцем.
+—	[[Сусід]]ній король іде на нас війною, а я хворий і не знаю, що робити. Кого поставити на чолі мого війська? От якби у вас був [[брат]], він оце став би генералом, полководцем.
 —	Якщо дозволите,— озвалася старша дочка,— я буду генералом. Гадаєте, я не зумію командувати солдатами?
@@ Рядок 35: / Рядок 35: @@
 —	Ох, який чудовий очерет! — вигукнула раптом Кароліна.— Якби це він ріс у нас удома, скільки б можно було наробити веретен!
-—	Стривайте, королівно,— промовив Тоніно.— 3 наказу короля я змуше-ний відвезти вас додому, бо ви заговорили не як воїн, а як жінка.
+—	Стривайте, королівно,— промовив Тоніно.— 3 наказу короля я змушений відвезти вас додому, бо ви заговорили не як воїн, а як [[жінка]].
 І все військо зробило ліворуч кругом, і вони рушили назад.
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 —	Ану ж я поведу військо! — звернулася до короля Ассунтіна.
-—	Але з тією ж таки умовою, що й Кароліна,— відповів король.
+—	Але з тією ж таки умовою, що й Кароліна,— відповів [[король]].
 Знову вирушило військо в похід. Цього разу на чолі з Ассунтіною і вірним зброєносцем короля Тоніно.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 —	Ні-ні,— сказав король,— ти ще дитя, куди тобі до війська!
-—	Любий таточку,—мовила дівчина.— Невже ви мене любите менше, ніж моїх старших сестер?
+—	Любий таточку,—мовила [[дівчина]].— Невже ви мене любите менше, ніж моїх старших сестер?
 Що мав діяти король? Узяв він та й призначив генералом найменшу свою дочку.
@@ Рядок 89: / Рядок 89: @@
 —	А ти поведи його до збройної палати,— порадила королева,- Якщо цей генерал таки дівчина, то зброя його не зацікавить.
-Молодий король так і зробив. Але не встиг генерал Фанта-Гіро переступити поріг збройної палати, він аж скрикнув від захоплення.
+Молодий [[король]] так і зробив. Але не встиг генерал Фанта-Гіро переступити поріг збройної палати, він аж скрикнув від захоплення.
 Молодий воїн здіймав із стін мечі, шпаги, торкав їхні вістря пальцем, пробував, чи зручні в них руків’я. Потім перейшов до рушниць і став їх пильно розглядати...
@@ Рядок 95: / Рядок 95: @@
 Король знов кинувся до матері.
-—	Любо матінко, цей генерал поводився, як справжній чоловік. Але що більше я на нього дивлюся, то дужче мені здається, що це дівчина.
+—	Любо матінко, цей генерал поводився, як справжній чоловік. Але що більше я на нього дивлюся, то дужче мені здається, що це [[дівчина]].
 Фанта-Гіро, цей генерал ворожий,
@@ Рядок 111: / Рядок 111: @@
 Спантеличений король знов побіг до королеви-матері.
-—	Любо матінко,— сказав він.— Цей генерал знов повівся як чоловік, але серце моє каже, що це таки дівчина.
+—	Любо матінко,— сказав він.— Цей генерал знов повівся як чоловік, але серце моє каже, що це таки [[дівчина]].
 Фанта-Гіро, цей генерал ворожий.
@@ Рядок 149: / Рядок 149: @@
 —	То чому ж ти так гірко плачеш, моя доню? — спитав батько.
-—	Бо я там загубила своє серце,— відповіла дівчина й заплакала ще дужче.
+—	Бо я там загубила своє серце,— відповіла [[дівчина]] й заплакала ще дужче.
 Коли враз під вікнами палацу затупотіли коні, а за якусь мить у тронну залу вбіг засапаний молодий король. Він просто підійшов до Фанта-Гіро й сказав:
@@ Рядок 165: / Рядок 165: @@
 {{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}