Горобчик Одрізаний Язичок (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 22:25, 3 січня 2014

2014-01-03T22:25:23Z

Bogdan в 15:45, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:45:41Z

Bogdan: перейменував «Горобчик Одрізаний Язичок» на «Горобчик Одрізаний Язичок (японська народна казка)»

2013-09-24T15:29:19Z

перейменував «Горобчик Одрізаний Язичок» на «Горобчик Одрізаний Язичок (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:25:16Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшев у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.
+Жили собі колись [[дід]] та [[баба]]. Якось дід знайшев у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.
 Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заїздилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалили, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці не було. Навколо тарілки, цвірінькаючи, стрибав горобчик.
@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 —    То це ти з'їв крохмаль?! —розгнівалася баба і, схопивши ножиці, відрізала горобчикові язика.
-Увечері повернувся додому дід із оберемком дров на спині.
+Увечері повернувся додому [[дід]] із оберемком дров на спині.
 —    Ото втомився! А як там мій горобчик поживає? І дід рушив до клітки.
@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 —    Що ти наробила, стара! За таку дрібницю язика відрізати?
-Дід узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.
+[[Дід]] узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.
 Наступного дня дід прокинувся рано-вранці і пішов шукати свого улюбленця.
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 Горобчик Одрізаний Язичок вийшов йому, назустріч і вклонився.
-—    Дідусю, пробач, що я вчора з'їв крохмаль! — мовив він.
+—    [[Дід]]усю, пробач, що я вчора з'їв крохмаль! — мовив він.
 Та нічого.  Біда тільки, що стара  так жорстоко з  тобою вчинила. Коли дід зайшов у будиночок, його обступили горобці.
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 —    Я старий і краще візьму легку,— відповів дід, лишаючи в дорогу. Повернувшись  додому,   він  відкрив   скриньку  й   не   повірив   власним очам: скринька була повна-повнісінька великих і малих золотих монет.
-—    Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! — вигукнула баба і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.
+—    Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! — вигукнула [[баба]] і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.
 —    Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — питала вона.
@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 —    Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.
-Незабаром баба опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок.
+Незабаром [[баба]] опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок.
 —    Ласкаво просимо! Заходьте!
-—    Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! — відповіла баба, оглядаючись навколо.
+—    Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! — відповіла [[баба]], оглядаючись навколо.
 Горобці винесли дві скриньки.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 —    Я беру важку.
-Баба завдала скриньку собі на спину й рушила додому.
+[[Баба]] завдала скриньку собі на спину й рушила додому.
 Заточуючись,— адже скринька була дуже важка,— вона нарешті вибралася з гаю, але далі не могла ступити й кроку — так утомилася.
@@ Рядок 68: / Рядок 68: @@
 Кажуть, баба тікала, як несамовита, і благала:  «Рятуйте! Рятуйте!»
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 15:45, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшев у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому.

		+	Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заїздилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалили, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці не було. Навколо тарілки, цвірінькаючи, стрибав горобчик.

		+	— То це ти з'їв крохмаль?! —розгнівалася баба і, схопивши ножиці, відрізала горобчикові язика.
		+
		+	Увечері повернувся додому дід із оберемком дров на спині.
		+
		+	— Ото втомився! А як там мій горобчик поживає? І дід рушив до клітки.
		+
		+	Тоді перелякана баба призналася:
		+
		+	— Він з'їв крохмаль, а тому я відрізала йому язик і випустила.
		+
		+	— Що ти наробила, стара! За таку дрібницю язика відрізати?
		+
		+	Дід узяв у руки горобчикову клітку й заплакав.
		+
		+	Наступного дня дід прокинувся рано-вранці і пішов шукати свого улюбленця.
		+
		+	— Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — розпитував він, блукаючи по бамбуковому гаю.
		+
		+	— Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.
		+
		+	— Ось я тебе і знайшов! — зрадів дід, коли натрапив у густих заростях на гарненький будиночок.
		+
		+	Горобчик Одрізаний Язичок вийшов йому, назустріч і вклонився.
		+
		+	— Дідусю, пробач, що я вчора з'їв крохмаль! — мовив він.
		+
		+	Та нічого. Біда тільки, що стара так жорстоко з тобою вчинила. Коли дід зайшов у будиночок, його обступили горобці.
		+
		+	— Будьте як удома! Будьте як удома! — припрошували вони.
		+
		+	Діда пригощали смачними стравами, співали йому пісень, розважали танцями. Він так розвеселився, що мало не забув про свій дім, і підвівся лише тоді, як стемніло.
		+
		+	Горобці винесли дві скриньки і сказали:
		+
		+	— Ось важка, а ось легка скринька. Беріть ту, яка подобається.
		+
		+	— Я старий і краще візьму легку,— відповів дід, лишаючи в дорогу. Повернувшись додому, він відкрив скриньку й не повірив власним очам: скринька була повна-повнісінька великих і малих золотих монет.
		+
		+	— Ой, скільки добра ти роздобув! Я теж хочу розбагатіти! — вигукнула баба і, не слухаючи дідових умовлянь, подалася в бамбуковий гай.
		+
		+	— Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? Де живе Горобчик Одрізаний Язичок? — питала вона.
		+
		+	— Я тут! Я тут! — почулося з гущавини.
		+
		+	Незабаром баба опинилася перед гарненьким будиночком. Назустріч їй вийшов Горобчик Одрізаний Язичок.
		+
		+	— Ласкаво просимо! Заходьте!
		+
		+	— Ні, ні! Я поспішаю додому. Давайте скриньку! — відповіла баба, оглядаючись навколо.
		+
		+	Горобці винесли дві скриньки.
		+
		+	— Ось важка скринька, а ось легка. Беріть ту, яка вам до вподоби.
		+
		+	— Я беру важку.
		+
		+	Баба завдала скриньку собі на спину й рушила додому.
		+
		+	Заточуючись,— адже скринька була дуже важка,— вона нарешті вибралася з гаю, але далі не могла ступити й кроку — так утомилася.
		+
		+	«Перепочину трохи й гляну на монети»,— вирішила баба й поставила скриньку на землю.
		+
		+	— Ой!..— закричала баба, коли, відкривши скриньку, побачила: з неї повзуть вужі, гадюки, сколопендри.
		+
		+	Кажуть, баба тікала, як несамовита, і благала: «Рятуйте! Рятуйте!»
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}