Два товариші (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Два товариші (Українська народна казка)

2014-02-03T22:10:00Z

Перенаправлено на Два товариші (Українська народна казка)

Kos Street King в 10:57, 25 вересня 2009

2009-09-25T10:57:45Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T15:56:15Z

1 версія

Нова сторінка

Два товариші

От кажуть люди, щоб до Юра було сіно і в дурня; а як до Благовіщеня дозимував скотину, а на Благовіщеня хоч на лубочку вивези на луку, то вже не здохне.

Ото я вам скажу:

У одного бідного чоловічка конячка одним одна була, та й ту у велику силу до Благовіщеня дозимував, а на Благовіщеня тільки живу вивіз на луку. Ото як зачала та конячка гризти траву, то трошки й подужчала. Скоро на ноги підвелась — і пішла далі, від вітру валяючись.

Ото йде, коли зустрічає її Прало, такий кінь великий та дужий, що ніякого звіра не боїться, та й каже:

— Здоров був, товаришу!

Глянув кінь на товариша та й подумав: «Це не мені товариш», та й відказав:

— Доброго здоров'я!

Ото й питає ситий худого:

— А куди ти йдеш?

— Та йду світ за очі.

— Та й я туди ж, так нум товаришувати.

— То й нум! — сказав худий кінь.

Ото й пішли вдвох.

Ото йдуть та й балакають; а ситий і каже:

— Скажи мені, як тебе звуть? А худий відказав: «Пакінь».

— А я Прало,— сказав ситий,— ходім же тепер на залізний тік пробувати сили, хто дужчий.

— Ходім! — сказав тоненьким голоском Пакінь, бо він світові рад.

Прийшли на тік. Ото Прало каже:

— Бий, Паконю!

А той:

— Бий ти!

От Прало як ударить, то аж тік гнеться, а Пакінь як ударить, то вогонь креше. Ото Прало й задумався: «Який він сильний, не мій товариш: я як ударю, то іскри не сиплються, а тільки тік гнеться, а від нього сиплються іскри!» А того й не знав Прало, що Пакінь підкований: хазяїн на зиму підкував та й забув вирвати підкови, як на луку витяг.

От Прало й каже до Паконя:

— Ходім, товаришу, ще до моря: хто більше води видме?

— Ходім,— сказав Пакінь.

Ото пішли. От Прало як духне, то за малим риби за хвости не вхопить — аж до сухого. А Пакінь похнюпив голову в воду, язик висолопив, бо тільки живий, а щука думала, що м'ясо,— хап його за язик, а Пакінь — клац її зубами та й каже до Прала:

— А що, товаришу, чи ти що піймав?

— Ні,— сказав Прало.

— А я піймав!

Ото глянув Прало на Паконя та аж ізлякався, що таку щуку велику держить Пакінь у зубах, та й каже:

— Ходім варити, товаришу, тепер є що!

А сам тільки голову почухає та поглядає на Паконя та й думає: «Оце знайшов чорта не за свої гроші!»

Ото розіклали вогню, щоб варити ту рибу. Прало й каже:

— Сиди ти, товаришу, тут біля вогню, а я дров принесу.

— Ну, й добре! — сказав Пакінь.

Сів і голову похнюпив: сказано — три чисниці до смерті; а сорока думала, що неживий, та хап його за язик! А Пакінь — клац зубами та й держить у роті. От Прало приходить, а Пакінь питає:

— А що, товаришу, чи піймав що?

— Ні,— сказав Прало.

— А я піймав! — відказав Пакінь.

Дивиться Прало, аж справді держить сороку в зубах Пакінь.

Здивувався Прало та й каже:

— А де це ти, товаришу, взяв сороку?

— Е, товаришу,— сказав Пакінь,— я під небесами літав та й піймав!

Дуже зажурився Прало та й каже: «Е, це не мій товариш: коли він рибу в морі ловить і птицю попід небесами, так куди мені зрівнятися! Хоч я дужий і дуби з корінням ламаю, так я птиці попід небесами і риби в морі не піймаю!» Отак думав Прало сам собі і міркував: яким би побитом від Паконя втекти?

Ото каже, подумавши, Прало:

— Вари, товаришу, а я піду, може ще дров принесу.

— Добре,— сказав Пакінь.

І пішов Прало, та навкруги, та навтікача, біжить та оглядається, та й каже: «Нехай тобі нечистий батько! Ти не по моїй силі, хоч би утікти від тебе!»

От біжить Прало, коли зустрічає [[вовк]]а. [[Вовк]] і каже:

— Здоров будь, Прало.

— Здоров, вовче, та мовчи! — сказав Прало бозна яким голосом.

— Та що там таке? Розкажи! — сказав [[вовк]] Пралові.

— Ось що!— став Прало розказувати.— Я зустрівся з товаришем і хотів із ним побрататися; ото й пішли сили спробувати — хто дужчий. То як ти скажеш? Я як ударю, то залізний тік гнеться, а він як ударить, то вогонь креше. Ото пішли води дути до моря; то я як духну, то аж до сухого, а він і рибу піймав. От пішли варити тієї риби, то як на твою думку? Я поки дров приніс, а він уже й сороку піймав! Так я оце подививсь, що не по моїй силі, та й давай тікати від нього.

— Та як же його звуть? — спитався [[вовк]] Прала.

— Пакінь,— сказав Прало.

— Е, так я таких умію підголювати,— сказав [[вовк]],— тільки покажи, де він.

— Е! — каже Прало,— я тебе туди не поведу, а покажу: ген там на долині, під могилою, вогонь палає — то товариш мій Пакінь розкладає.

Ото подивився [[вовк]], увесь затрусивсь і сказав:

— Сиди ж ти, Прало, та дивись, а я піду і тобі шкуру принесу на чоботи, щоб нікого не боявсь, а нам віри йняв, що ми таких братчиків уміємо підголювати.

Ото пішов [[вовк]] до Паконя, як ухватив за хвіст — і до голови обдер шкуру і Пралові подарував. Остався Прало сам, а Пакінь пропав ні за [[цап]]ову душу.

Оце вам казка, а мені бубликів в'язка.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 22:10, 3 лютого 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:українська~~ народна казка]]	+	#REDIRECT [[Два товариші (Українська народна казка)]]
−
−
−	~~[[Категорія:Казки про тварин]]~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про вовка]]~~
−
−
−	~~Два товариші~~
−
−	От кажуть люди, щоб до Юра було сіно і в дурня; а як до Благовіщеня дозимував скотину, а на Благовіщеня хоч на лубочку вивези на луку, то вже не здохне.
−
−	~~Ото я вам скажу:~~
−
−	У одного бідного чоловічка конячка одним одна була, та й ту у велику силу до Благовіщеня дозимував, а на Благовіщеня тільки живу вивіз на луку. Ото як зачала та конячка гризти траву, то трошки й подужчала. Скоро на ноги підвелась — і пішла далі, від вітру валяючись.
−
−	~~Ото йде, коли зустрічає її Прало, такий кінь великий та дужий, що ніякого звіра не боїться, та й каже:~~
−
−	~~— Здоров був, товаришу!~~
−
−	~~Глянув кінь на товариша та й подумав: «Це не мені товариш», та й відказав:~~
−
−	~~— Доброго здоров'я!~~
−
−	~~Ото й питає ситий худого:~~
−
−	~~— А куди ти йдеш?~~
−
−	~~— Та йду світ за очі.~~
−
−	~~— Та й я туди ж, так нум товаришувати.~~
−
−	~~— То й нум! — сказав худий кінь.~~
−
−	~~Ото й пішли вдвох.~~
−
−	~~Ото йдуть та й балакають; а ситий і каже:~~
−
−	~~— Скажи мені, як тебе звуть? А худий відказав: «Пакінь».~~
−
−	~~— А я Прало,— сказав ситий,— ходім же тепер на залізний тік пробувати сили, хто дужчий.~~
−
−	~~— Ходім! — сказав тоненьким голоском Пакінь, бо він світові рад.~~
−
−	~~Прийшли на тік. Ото Прало каже:~~
−
−	~~— Бий, Паконю!~~
−
−	~~А той:~~
−
−	~~— Бий ти!~~
−
−	От Прало як ударить, то аж тік гнеться, а Пакінь як ударить, то вогонь креше. Ото Прало й задумався: «Який він сильний, не мій товариш: я як ударю, то іскри не сиплються, а тільки тік гнеться, а від нього сиплються іскри!» А того й не знав Прало, що Пакінь підкований: хазяїн на зиму підкував та й забув вирвати підкови, як на луку витяг.
−
−	~~От Прало й каже до Паконя:~~
−
−	~~— Ходім, товаришу, ще до моря: хто більше води видме?~~
−
−	~~— Ходім,— сказав Пакінь.~~
−
−	Ото пішли. От Прало як духне, то за малим риби за хвости не вхопить — аж до сухого. А Пакінь похнюпив голову в воду, язик висолопив, бо тільки живий, а щука думала, що м'ясо,— хап його за язик, а Пакінь — клац її зубами та й каже до Прала:
−
−	~~— А що, товаришу, чи ти що піймав?~~
−
−	~~— Ні,— сказав Прало.~~
−
−	~~— А я піймав!~~
−
−	~~Ото глянув Прало на Паконя та аж ізлякався, що таку щуку велику держить Пакінь у зубах, та й каже:~~
−
−	~~— Ходім варити, товаришу, тепер є що!~~
−
−	~~А сам тільки голову почухає та поглядає на Паконя та й думає: «Оце знайшов чорта не за свої гроші!»~~
−
−	~~Ото розіклали вогню, щоб варити ту рибу. Прало й каже:~~
−
−	~~— Сиди ти, товаришу, тут біля вогню, а я дров принесу.~~
−
−	~~— Ну, й добре! — сказав Пакінь.~~
−
−	Сів і голову похнюпив: сказано — три чисниці до смерті; а сорока думала, що неживий, та хап його за язик! А Пакінь — клац зубами та й держить у роті. От Прало приходить, а Пакінь питає:
−
−	~~— А що, товаришу, чи піймав що?~~
−
−	~~— Ні,— сказав Прало.~~
−
−	~~— А я піймав! — відказав Пакінь.~~
−
−	~~Дивиться Прало, аж справді держить сороку в зубах Пакінь.~~
−
−	~~Здивувався Прало та й каже:~~
−
−	~~— А де це ти, товаришу, взяв сороку?~~
−
−	~~— Е, товаришу,— сказав Пакінь,— я під небесами літав та й піймав!~~
−
−	Дуже зажурився Прало та й каже: «Е, це не мій товариш: коли він рибу в морі ловить і птицю попід небесами, так куди мені зрівнятися! Хоч я дужий і дуби з корінням ламаю, так я птиці попід небесами і риби в морі не піймаю!» Отак думав Прало сам собі і міркував: яким би побитом від Паконя втекти?
−
−	~~Ото каже, подумавши, Прало:~~
−
−	~~— Вари, товаришу, а я піду, може ще дров принесу.~~
−
−	~~— Добре,— сказав Пакінь.~~
−
−	І пішов Прало, та навкруги, та навтікача, біжить та оглядається, та й каже: «Нехай тобі нечистий батько! Ти не по моїй силі, хоч би утікти від тебе!»
−
−	~~От біжить Прало, коли зустрічає [[вовк]]а. [[Вовк]] і каже:~~
−
−	~~— Здоров будь, Прало.~~
−
−	~~— Здоров, вовче, та мовчи! — сказав Прало бозна яким голосом.~~
−
−	~~— Та що там таке? Розкажи! — сказав [[вовк]] Пралові.~~
−
−	— Ось що!— став Прало розказувати.— Я зустрівся з товаришем і хотів із ним побрататися; ото й пішли сили спробувати — хто дужчий. То як ти скажеш? Я як ударю, то залізний тік гнеться, а він як ударить, то вогонь креше. Ото пішли води дути до моря; то я як духну, то аж до сухого, а він і рибу піймав. От пішли варити тієї риби, то як на твою думку? Я поки дров приніс, а він уже й сороку піймав! Так я оце подививсь, що не по моїй силі, та й давай тікати від нього.
−
−	~~— Та як же його звуть? — спитався [[вовк]] Прала.~~
−
−	~~— Пакінь,— сказав Прало.~~
−
−	~~— Е, так я таких умію підголювати,— сказав [[вовк]],— тільки покажи, де він.~~
−
−	— Е! — каже Прало,— я тебе туди не поведу, а покажу: ген там на долині, під могилою, вогонь палає — то товариш мій Пакінь розкладає.
−
−	~~Ото подивився [[вовк]], увесь затрусивсь і сказав:~~
−
−	— Сиди ж ти, Прало, та дивись, а я піду і тобі шкуру принесу на чоботи, щоб нікого не боявсь, а нам віри йняв, що ми таких братчиків уміємо підголювати.
−
−	Ото пішов [[вовк]] до Паконя, як ухватив за хвіст — і до голови обдер шкуру і Пралові подарував. Остався Прало сам, а Пакінь пропав ні за [[цап]]ову душу.
−
−	~~Оце вам казка, а мені бубликів в'язка.~~

← Попередня версія		Версія за 10:57, 25 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про тварин]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про вовка]]
		+
		+
	Два товариші		Два товариші

Рядок 122:		Рядок 130:

	Оце вам казка, а мені бубликів в'язка.		Оце вам казка, а мені бубликів в'язка.
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~