Bogdan в 16:09, 25 вересня 2013

2013-09-25T16:09:05Z

Bogdan: перейменував «Добродум і Злодум» на «Добродум і Злодум (індійська народна казка)»

2013-09-25T15:44:33Z

перейменував «Добродум і Злодум» на «Добродум і Злодум (індійська народна казка)»

Bogdan в 15:41, 25 вересня 2013

2013-09-25T15:41:07Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...

2013-09-25T15:41:03Z

Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...

Нова сторінка

← Попередня версія		Версія за 16:09, 25 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Люди здавна кажуть: хто бажає лиха комусь, того самого спіткає лихо.
		+
		+	Жили в селі два сусіди. Першого звали Джармабудхі — тобто Той, у кого добро на думці, а другого Папабудхі—тобто Той, у кого зло на думці. Одне слово, Добродум і Злодум.
		+
		+	Якось прийшов Злодум до сусіда та й каже:
		+
		+	— Вичитав я в книжках, нібито людина марно проживе життя, якщо не побуває в чужих краях, не взнає чужих звичаїв і мов.
		+
		+	— Я теж десь про таке чув,— відповідає Добродум. Зрадів Злодум і каже:
		+
		+	— Коли так, нумо мандрувати по білому світу! А все, що заробимо на чужині, поділимо порівну.
		+
		+	Добродум згодився. Вранці вони попрощалися з односельцями та й подалися в чужі краї.
		+
		+	Довго блукали Добродум та Злодум по світу. І скрізь Добродум знаходив собі роботу, а вдячні люди годували його, вдягали й платили гроші. А Злодум повсякчас прикидався недужим і байдикував.
		+
		+	Добродум заробив цілу торбу грошей. Ось тоді Злодум і сказав:
		+
		+	— Любий друже! Довго тужив я за рідним краєм, але більше не можу. Повернімося в наше село, в рідний дім.
		+
		+	— Я залюбки повернуся додому! — відповів Добродум.— Бо краще у злиднях, та вдома, ніж у достатку, але на чужині.
		+
		+	Побалакали так і вирушили на батьківщину.
		+
		+	Як підійшли до рідного села, Злодум озвався:
		+
		+	— Любий друже! Є в мене до тебе прохання. Та соромно казати — боюся, що образишся.
		+
		+	— Якщо ти мені товариш,— мовив Добродум,— то немає чого соромитись. Хіба ж ти замишляєш проти когось щось лихе?
		+
		+	— Та ні! — вигукнув Злодум.— Ось про що я хотів тебе попросити. Соромно мені, що я вертаюся додому з порожніми кишенями, а в тебе ціла торба грошей. Сховай їх де-небудь, аби ніхто про них не знав.
		+
		+	— Гаразд,— каже Добродум.— Візьмімо з торби по сто рупій кожен, а решту закопаємо отут під дубом. Щомісяця братимемо з торби по десять рупій, і нам вистачить грошей на багато років.
		+
		+	І вони закопали Добродумову торбу в лісі під дубом.
		+
		+	Але тієї ж ночі Злодум подався в ліс і вкрав торбу з грішми.
		+
		+	По якімсь часі Добродум вирішив узяти трохи грошей. Пішов він до лісу, почав шукати торбу. Копає тут, копає там — немає грошей. Збагнувши, хто вкрав його торбу, Добродум побіг до сусіда.
		+
		+	— Як же тобі не соромно!— мовив він.— Я мав тебе за товариша, та, видно, помилявся. Ти просто злодюжка!
		+
		+	— Я злодюжка?! — обурено вигукнув Злодум.— Це ти вкрав мої гроші, ти! Зараз же поверни мені півторби!
		+
		+	Довго вони сперечалися, лаялися та сварилися. Нарешті пішли до судді й попросили, щоб той розсудив їх.
		+
		+	А суддя й каже:
		+
		+	— Ніхто нічого не знає. Тільки всемогутній бог Брахма знає, на чиєму боці правда. Доведеться випробувати вас вогнем. Я покладу кожному на долоню розпечене залізо: хто перший, не стерпівши болю, скрикне — той і злодій.
		+
		+	Злодум злякався такого випробування.
		+
		+	— Я маю свідка, що гроші вкрав сусід,— сказав він.— У тому дубі, під яким ми закопали гроші, живе божество; воно бачило, як уночі приходив злодій.
		+
		+	— Гаразд,— відповідає суддя.— Приходьте завтра вранці в ліс, там я вас і розсуджу.
		+
		+	Другого дня вранці суддя й інші люди прийшли в ліс. І Добродум прийшов. Тільки Злодума нема й нема. Суддя й каже:
		+
		+	— Спробуємо і без нього взнати правду.
		+
		+	Потім підійшов до дуба й питає:
		+
		+	— О божество! Скажи, хто вкрав гроші — Добродум чи Злодум?
		+
		+	І з дерева почувся голос:
		+
		+	— Добродум! Добродум!
		+
		+	Люди як почули, що дерево розмовляє, то так і поніміли з подиву й переляку. Навіть про Добродума забули. А той тим часом зібрав жмут сухої трави, підпалив її й кинув з другого боку дерева в дупло.
		+
		+	Зненацька в дуплі пролунав страшний крик, і з нього вискочив... Злодум!
		+
		+	Тут усі зрозуміли, що то він сховався заздалегідь у дуплі й видав себе за лісове божество.
		+
		+	Суддя розгнівався і спочатку хотів був кинути Злодума в охоплене димом дупло, та потім передумав і сказав:
		+
		+	— Зараз же йди додому і поверни сусідові вкрадені гроші. І знай: якщо завтра вранці я ще застану тебе в селі, то накажу повісити на цьому дубі.
		+
		+	Злодій повернув Добродумові всі гроші, тоді зібрав свої пожитки й до заходу сонця вирушив із села. Хтозна, що з ним було далі. Кажуть, він знов помандрував у чужі краї. Але шлях туди лежав через джунглі, де повно злих звірів; жодній людині ще не вдавалося вийти звідти цілою.
		+
		+	Так чи так, а злодій дістав по заслузі.
		+

	{{Індійські народні казки українською мовою}}		{{Індійські народні казки українською мовою}}

	{{Казки з книги Індійські народні казки (Веселка,1984)}}		{{Казки з книги Індійські народні казки (Веселка,1984)}}

← Попередня версія		Версія за 15:41, 25 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−

	{{Індійські народні казки українською мовою}}		{{Індійські народні казки українською мовою}}

	{{Казки з книги Індійські народні казки (Веселка,1984)}}		{{Казки з книги Індійські народні казки (Веселка,1984)}}

← Попередня версія	Версія за 15:44, 25 вересня 2013
(Немає відмінностей)

Добродум і Злодум (індійська народна казка) - Історія редагувань

Bogdan в 16:09, 25 вересня 2013

Bogdan: перейменував «Добродум і Злодум» на «Добродум і Злодум (індійська народна казка)»

Bogdan в 15:41, 25 вересня 2013

Bogdan: Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...