Дроворубова донька (французька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:05, 4 жовтня 2013

2013-10-04T04:05:57Z

Bogdana в 00:11, 1 жовтня 2013

2013-10-01T00:11:59Z

Bogdana в 00:11, 1 жовтня 2013

2013-10-01T00:11:28Z

Bogdan в 09:45, 22 вересня 2013

2013-09-22T09:45:52Z

Показати зміни

Bogdan: перейменував «Дроворубова донька» на «Дроворубова донька (французька народна казка)»

2013-09-22T09:32:38Z

перейменував «Дроворубова донька» на «Дроворубова донька (французька народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...

2013-09-22T09:30:08Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...

Нова сторінка

@@ Рядок 71: / Рядок 71: @@
 Пролетіло літо, минула зима, настала весна. Якось пішли сестри Маріон у ліс корів пасти. Коли чують — хтось співає.
-—    Ану послухаймо! — каже старша сестра.— Схоже, це голос нашої пропалої Маріон. Ходімо поглянемо!
+—    Ану послухаймо! — каже старша [[сестра]].— Схоже, це голос нашої пропалої Маріон. Ходімо поглянемо!
 Подалися сестри в глиб лісу. Йшли вони, йшли, аж поки дістались до розкішного замку. Дивляться — біля вікна сидить їхня сестра Маріон і співає веселої пісні. Впізнала Маріон сестер, зраділа, повела їх у замок, за стіл посадила, пригостила щедро і смачно. Потім про батька й матір розпитала і послала   по них — хай   приїдуть   погостювати на  тиждень.
@@ Рядок 113: / Рядок 113: @@
 Сім днів і сім ночей бігла Маріон за Містралем, а на восьмий день вітер поник і каже їй:
-—    Бачиш он там, удалині, хатину? Живе в ній найдобріша на світі чарівниця. Йди до неї, вона допоможе тобі розшукати чоловіка.
+—    Бачиш он там, удалині, хатину? Живе в ній найдобріша на світі чарівниця. Йди до неї, вона допоможе тобі розшукати [[чоловік]]а.
 —    Спасибі, добрий Містралю,— уклонилася Маріон і пішла до далекої хатини.
@@ Рядок 139: / Рядок 139: @@
 —    Ні! Не потрібна мені твоя карета! Та й не вельми вона мені до вподоби.
-І наречена рушила була в будинок, але мати зупинила її:
+І [[наречена]] рушила була в будинок, але мати зупинила її:
 —    Що ти, дочко, хіба можна нехтувати таким добром? Хай пересидить ніч біля узголів'я твого нареченого, а ми йому сонного зілля підсиплемо, він і знати нічого не знатиме.
@@ Рядок 145: / Рядок 145: @@
 Подумала наречена, поміркувала і погодилася.
-Пізно ввечері слуга приніс нареченому сонного зілля. Наречений випив і вмить заснув. Тоді впустили в спочивальню Маріон.
+Пізно ввечері слуга приніс нареченому сонного зілля. [[Наречений]] випив і вмить заснув. Тоді впустили в спочивальню Маріон.
 Сіла Маріон біля чоловікового узголів'я і стала йому розповідати про свої біди-злигодні. Але він не прокидався. Заходилася Маріон його кликати, будити, за плечі торсати... Марна робота! Всю ніч умивалася Маріон гіркими слізьми, а рано-вранці наречена з матір'ю вигнали її на вулицю.
-Вдень Маріон знову прийшла до будинку нареченої, а коли та вийшла на прогулянку, розбила каменем кісточку мигдалю. Ту ж мить в руках у Маріон опинилася пишна весільна сукня. Побачила таку розкіш наречена, і забаглося їй мати цю сукню.
+Вдень Маріон знову прийшла до будинку нареченої, а коли та вийшла на прогулянку, розбила каменем кісточку мигдалю. Ту ж мить в руках у Маріон опинилася пишна весільна сукня. Побачила таку розкіш [[наречена]], і забаглося їй мати цю сукню.
 —    За скільки продаси мені сукню? У відповідь почула знайомі слова:
@@ Рядок 163: / Рядок 163: @@
 Не можна нехтувати таким добром, дочко! Не куплено, не плачено, а сукня буде твоя.
-Погодилася наречена і на цей раз.
+Погодилася [[наречена]] і на цей раз.
 І сталося все так, як напередодні: випив чоловік Маріон сонного зілля і заснув. Маріон не могла його добудитися. Всю ніч заливалась вона слізьми і кликала:
@@ Рядок 177: / Рядок 177: @@
 —    Пане, до вашої спочивальні щоночі приводять молоду жінку. Сидить вона до світанку біля вашої постелі, гірко плаче і про щось вас благає. Але ви міцно спите й нічого не чуєте, бо наречена та її мати напувають вас сонним зіллям.
-—    Спасибі тобі, друже,— сказав чоловік Маріон і глибоко замислився. «Щось  тут  не так»,—  подумав  він  нарешті.
+—    Спасибі тобі, друже,— сказав [[чоловік]] Маріон і глибоко замислився. «Щось  тут  не так»,—  подумав  він  нарешті.
 Коли пізно ввечері принесли йому келих з питвом, він сказав слузі:
@@ Рядок 199: / Рядок 199: @@
 {{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}
 {{Казка про кохання і дружбу}}
 {{Чарівні казки}}

@@ Рядок 199: / Рядок 199: @@
 {{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}
-{{Казка про кохання та дружбу}}
+{{Казка про кохання і дружбу}}
 {{Чарівні казки}}

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 І чудовисько зникло в густому лісі.
-Цього дня принесла батькові обід старша дочка. Вийшла вона на галявину й бачить: сидить батько, спершися на топорище, а в очах у нього сльози.
+Цього дня принесла [[батько]]ві обід старша дочка. Вийшла вона на галявину й бачить: сидить батько, спершися на топорище, а в очах у нього сльози.
 Схвилювалася дівчина, кинулась до дроворуба:
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 Побачила дівчина кошлате чудовисько, затремтіла від страху і, забувши про свою обіцянку, закричала:
-—    Ні, ні, таточку, не піду я за нього заміж! Ніколи в світі не піду! І дівчина побігла додому. А чудовисько каже дроворубові:
+—    Ні, ні, таточку, не піду я за нього заміж! Ніколи в світі не піду! І [[дівчина]] побігла додому. А чудовисько каже дроворубові:
 —    Не журися, чоловіче, адже ти ще двох дочок маєш.
-На другий день принесла батькові обід середульша дочка. Побачила, що сидить батько смутний-невеселий, схвилювалася й стала розпитувати, що гнітить його душу. Раз питає, і другий, і третій, а батько мовчить, голови не підводить.
+На другий день принесла [[батько]]ві обід середульша дочка. Побачила, що сидить батько смутний-невеселий, схвилювалася й стала розпитувати, що гнітить його душу. Раз питає, і другий, і третій, а батько мовчить, голови не підводить.
 —    Скажи мені, таточку любий, чим ти журишся? — заблагала дівчина востаннє.
@@ Рядок 75: / Рядок 75: @@
 Подалися сестри в глиб лісу. Йшли вони, йшли, аж поки дістались до розкішного замку. Дивляться — біля вікна сидить їхня сестра Маріон і співає веселої пісні. Впізнала Маріон сестер, зраділа, повела їх у замок, за стіл посадила, пригостила щедро і смачно. Потім про батька й матір розпитала і послала   по них — хай   приїдуть   погостювати на  тиждень.
-А слід вам сказати, що відразу після весілля дав чоловік Маріон важку в'язку ключів від усіх покоїв і дозволив будь-який з них відчиняти, крім одного-єдиного.
+А слід вам сказати, що відразу після весілля дав [[чоловік]] Маріон важку в'язку ключів від усіх покоїв і дозволив будь-який з них відчиняти, крім одного-єдиного.
 —    Якщо не хочеш біди на нас накликати, не ходи до того покою! — сказав він.
@@ Рядок 97: / Рядок 97: @@
 Вийшли вони вдвох із замку та й подалися в далекі мандри. Довго блукали по білому світу. І трапилось так, що розминулися вони в лісі, загубили одне одного. Залишилася Маріон сама.
-Довго плакала вона, довго тужила, але слізьми біді не зарадиш,— та й пішла шукати чоловіка. Проте не судилося їй знайти його. Певне, і тут не обійшлося без злого чаклуна.
+Довго плакала вона, довго тужила, але слізьми біді не зарадиш,— та й пішла шукати [[чоловік]]а. Проте не судилося їй знайти його. Певне, і тут не обійшлося без злого чаклуна.
 Так збігло сім довгих років, і настав час, коли чоловік Маріон знов міг обернутися на людину. Але чаклун поставив умову: прибравши людську подобу, він забуде свою дружину Маріон, мовби ніколи й не знав її. Така була помста злого чаклуна.
@@ Рядок 199: / Рядок 199: @@
 {{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}