https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%94%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_%28%D0%91%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0%29 2026-05-12T23:54:59Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%94%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_(%D0%91%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)&diff=8952&oldid=prev 2015-06-10T06:59:36Z

<p>перейменував «<a href="/%D0%94%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0" class="mw-redirect" title="Дідова рада">Дідова рада»</a> на «<a href="/%D0%94%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_(%D0%91%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)" title="Дідова рада (Боснійська народна казка)">Дідова рада (Боснійська народна казка)»</a></p> <table class="diff diff-contentalign-left diff-editfont-monospace" data-mw="interface"> <col class="diff-marker" /> <col class="diff-content" /> <col class="diff-marker" /> <col class="diff-content" /> <tr class="diff-title" lang="uk"> <td colspan="2" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">← Попередня версія</td> <td colspan="2" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">Версія за 06:59, 10 червня 2015</td> </tr> <!-- diff cache key kazka_db-wiki:diff::1.12:old-8951:rev-8952 --> </table>

Bogdana https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%94%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D0%B4%D0%B0_(%D0%91%D0%BE%D1%81%D0%BD%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)&diff=8951&oldid=prev 2015-06-10T06:59:19Z

<p>Створена сторінка: За старих часів був в одному краю такий звичай: людей похилого віку, які вже не могли собі ...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>За старих часів був в одному краю такий звичай: людей похилого віку, які вже не могли собі хліб заробляти, відводили в ліс і залишали там. В ті часи жив в цих краях один старичок, був у старого [[син]], і у сина теж синок. Став син старого примічати, що [[батько]] вже не той працівник, яким був раніше, що пора йому на той світ відправлятися. Відмітивши це, узяв син у синочка санки, посадив на них свого старого батька і повіз в ліс. А внучок побіг слідом за санками. Привіз син батька в ліс, перекинув санки і сказав:<br /> <br /> – Лежи тут разом з санками!<br /> <br /> А синочок, хлопчина тямущий, говорить:<br /> <br /> – Ні, [[батько]], не залишу я тут свої санки!<br /> <br /> – На що тобі потрібні такі поганенькі санки?<br /> <br /> – А якщо у мене їх не буде, тоді на чому звезу тебе в ліс, коли постарієш і зачахнеш?<br /> <br /> Почувши таку мову, син старого замислювався: “Дивися, – думає він, – власний [[син]] обіцяє мені той же кінець, який я своєму батьку чинив. Ні, так не годиться!”<br /> <br /> Посадив син батька назад в санки і повіз додому. Але удома він не смів у всіх на очах тримати при собі безпорадного батька, тому заховав старого в льох, там його годував і поїв.<br /> <br /> Незабаром стався в тій країні страшний голод. Пшениці ні у кого не залишилось ні зернятка.<br /> <br /> Старий в льосі давно вже став примічати, що погані у людей справи, тому що син давав йому тільки ячмінний хліб, та і того лише на один укус. Одного разу питає старий сина:<br /> <br /> – Чому не даєш мені житнього хліба?<br /> <br /> [[Син]] відповідає:<br /> <br /> – У всьому краю голод страшний, жита більше ні у кого немає ні зернятка; біда настала велика – не тільки є нічого, але і посіяти немає ні жменьки.<br /> <br /> – Тяжкі часи, – зітхнув старий, – проте послухай, синок, дам я тобі раду, як хоч на посів зерна добути. Розкрий дах над клунею і вимолоти ще раз стару солому, може що і знайдеш.<br /> <br /> Син зробив, як велів йому [[батько]]: розкрив половину клуні, знову вимолотив солому з даху і зібрав цілу мірку житніх зерен. Тоді батько і говорить: – Тепер посій жито!<br /> <br /> [[Син]] посіяв, і на інше літо у нього таке огрядне жито уродилося, що вистачило і наступного року посіяти.<br /> <br /> Побачивши це жито, весь люд голодного краю чудується, звідки, мовляв, піднялися такі хліби, якщо ні у кого не було ні зернятка? Почув про урожай сам поміщик, наказав покликати до себе хлібороба і питає:<br /> <br /> – Звідки у тебе ціле житнє поле, коли у всьому краю ні у кого немає ні зернятка іржи?<br /> <br /> Подумав син трохи, потім зібрався з духом і розповів всю правду, як дав йому старий-батько добра рада. А поміщик питає:<br /> <br /> – Де ж він є, твій [[батько]]?<br /> <br /> [[Син]] відповідає:<br /> <br /> – Я його в льосі тримаю!<br /> <br /> Тут-то і поміщик і всі жителі того краю відразу зрозуміли, що від старечних людей є пуття, а пуття цей – в добрих, мудрих радах.<br /> <br /> З тієї пори люди старість шанують.<br /> <br /> [[Категорія:Боснійські народні казки]]<br /> [[Категорія:Казки про батьків та дітей]]<br /> {{Казка про чоловіка}}</div>

Bogdana