Дідів син і бабина дочка (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 10:19, 23 липня 2014

2014-07-23T10:19:22Z

Bogdana в 20:27, 9 квітня 2014

2014-04-09T20:27:43Z

Bogdana в 20:25, 9 квітня 2014

2014-04-09T20:25:23Z

Kos Street King в 06:07, 28 вересня 2009

2009-09-28T06:07:45Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:06:01Z

1 версія

Нова сторінка

[[Дід]]ів син і бабина дочка

Був собі [[дід]] і [[баба]]. [[Баба]] мала дочку, а [[дід]] сина. Аж [[дід]] заслаб, та й не має що синови їсти дати. [[Баба]] бере кошик, йде за хлібом, свою дочку годує, а [[дід]]овому синові не хоче дати, каже: — Най тобі твій тато дає! Каже [[дід]]. — Ну, ти, сину, не тримайся мене, іди в службу собі, будеш не голоден і не голий. Забрався син, пішов. Іде він, іде, увійшов в ліс, йде лісом. Там стоїть хата. Зайшов до теї хати. Там повно є [[пан]]ів, музики грають, а він під вікном став собі і дивиться. Вибіг їден [[пан]] надвір: — Що ти тут робиш? — Я, — каже, — заблудив, стою і дивлюся. — Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть єго танцювати. Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки. — Ну, вже наївся? Йди танцювати! — А як я, — каже, — піду босий танцювати? Чобіт не маю. Пішов [[пан]], виніс ему чоботи, хлопець взувся. — Ну, йди тепер танцювати! — Ну, як же я піду, як я штани маю подерті? Принесли ему штани, убрався він. — Ну, іди танцювати! — Але я пояса не маю. Приніс [[пан]] пояс, підперезався хлопець. — Йди танцювати! — А як я маю танцювати, коли я не маю хусточки в кишені. Дали ему хусточку. — Іди танцювати! — Коли я не маю в що одягнутися... Вони ему винесли о[[пан]]чу. — Ну, йди танцювати! — А шапка де? Принесли шапку. — Ну, йди танцювати! — Та як я піду танцювати, як я грошей не маю в кришені? Пішли, набрали ему грошей. — Ну, йди танцювати! А тут півень: — Кукуріку! З [[пан]]ів йно тілько смола поробилася, та й нема нікого. Він забрався, іде до батька назад. Вже не йде на службу, гроші має. Приходить додому, батько утішився: убраний грошей приніс! [[Баба]] свою дочку набила: — Іди, і ти так зроби, як він! Дочка пішла. Й акурат вона знов до теї хатини прийшла. Стала собі під вікном гуляють, аж хата ходить! Вийшов їден на двір: — Що ти тут робиш? — А я прийшла подивитися. — Йди до хати! Привів її до хати. — Іди танцювати! А вона каже: — Я не маю чобіт, я не маю... Разом все сказала: коралів, дукача, убраня — разом все сказала, і вони їй винесли все шмаття. І вона убралася, пішла танцювати з ними, та й вони розірвали її. Отак вона смерти пожила.

Берлин, Каральна Луговий, грудень 1895 р.
Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), у Каролька Лугового в грудні 1895 р.
Стиль запису збережено.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 — Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть його танцювати.
-Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки.
+[[Файл:Kozachka 250x317.jpg|left]]Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки.
 — Ну, вже наївся? Йди танцювати! — А як я, — каже, — піду босий танцювати? Чобіт не маю.
@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 {{Казка про чоловіка}}
 [[Категорія:Казки про панів]]
 [[Категорія:Казки про діда і бабу]]

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 — Що ти тут робиш? — Я, — каже, — заблудив, стою і дивлюся.
-— Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть єго танцювати.
+— Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть його танцювати.
 Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Категорія:українська народна казка]]
+Був собі [[дід]] і [[баба]]. [[Баба]] мала дочку, а [[дід]] сина.
-[[Категорія:Казки про панів]]
+[[Баба]] свою дочку набила: — Іди, і ти так зроби, як він!
-[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
+Дочка пішла. Й акурат вона знов до теї хатини прийшла. Стала собі під вікном гуляють, аж хата ходить!
-[[Дід]]ів син і бабина дочка
+— Йди до хати! Привів її до хати. — Іди танцювати!
-Був собі [[дід]] і [[баба]]. [[Баба]] мала дочку, а [[дід]] сина. Аж [[дід]] заслаб, та й не має що синови їсти дати. [[Баба]] бере кошик, йде за хлібом, свою дочку годує, а [[дід]]овому синові не хоче дати, каже: — Най тобі твій тато дає! Каже [[дід]]. — Ну, ти, сину, не тримайся мене, іди в службу собі, будеш не голоден і не голий. Забрався син, пішов. Іде він, іде, увійшов в ліс, йде лісом. Там стоїть хата. Зайшов до теї хати. Там повно є [[пан]]ів, музики грають, а він під вікном став собі і дивиться. Вибіг їден [[пан]] надвір: — Що ти тут робиш? — Я, — каже, — заблудив, стою і дивлюся. — Іди до хати! Пішов до хати. Ті беруть єго танцювати. Він каже: — Як я піду танцювати? Я не пив горілки, і їсти хочу. Дали ему їсти, горілки. — Ну, вже наївся? Йди танцювати! — А як я, — каже, — піду босий танцювати? Чобіт не маю. Пішов [[пан]], виніс ему чоботи, хлопець взувся. — Ну, йди тепер танцювати! — Ну, як же я піду, як я штани маю подерті? Принесли ему штани, убрався він. — Ну, іди танцювати! — Але я пояса не маю. Приніс [[пан]] пояс, підперезався хлопець. — Йди танцювати! — А як я маю танцювати, коли я не маю хусточки в кишені. Дали ему хусточку. — Іди танцювати! — Коли я не маю в що одягнутися... Вони ему винесли о[[пан]]чу. — Ну, йди танцювати! — А шапка де? Принесли шапку. — Ну, йди танцювати! — Та як я піду танцювати, як я грошей не маю в кришені? Пішли, набрали ему грошей. — Ну, йди танцювати! А тут півень: — Кукуріку! З [[пан]]ів йно тілько смола поробилася, та й нема нікого. Він забрався, іде до батька назад. Вже не йде на службу, гроші має. Приходить додому, батько утішився: убраний грошей приніс! [[Баба]] свою дочку набила: — Іди, і ти так зроби, як він! Дочка пішла. Й акурат вона знов до теї хатини прийшла. Стала собі під вікном гуляють, аж хата ходить! Вийшов їден на двір: — Що ти тут робиш? — А я прийшла подивитися. — Йди до хати! Привів її до хати. — Іди танцювати! А вона каже: — Я не маю чобіт, я не маю... Разом все сказала: коралів, дукача, убраня — разом все сказала, і вони їй винесли все шмаття. І вона убралася, пішла танцювати з ними, та й вони розірвали її. Отак вона смерти пожила.
+А вона каже: — Я не маю чобіт, я не маю... Разом все сказала: коралів, дукача, убраня — разом все сказала, і вони їй винесли все шмаття. І вона убралася, пішла танцювати з ними, та й вони розірвали її. Отак вона померла.
@@ Рядок 16: / Рядок 57: @@
 Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), у Каролька Лугового в грудні 1895 р.
 Стиль запису збережено.