Зачарована черепаха (румунська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 09:29, 6 січня 2014

2014-01-06T09:29:37Z

Bogdana в 12:12, 16 жовтня 2013

2013-10-16T12:12:39Z

Bogdan в 13:55, 4 жовтня 2013

2013-10-04T13:55:10Z

Bogdan: перейменував «Зачарована черепаха» на «Зачарована черепаха (румунська народна казка)»

2013-10-04T13:45:14Z

перейменував «Зачарована черепаха» на «Зачарована черепаха (румунська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...

2013-10-04T13:43:12Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...

Нова сторінка

@@ Рядок 99: / Рядок 99: @@
 Одного разу і я там був. Вони бенкетували, а мені огризки зі столу кидали. Тож я й вирішив розповісти вам цю небилицю. Хто мені повірив, той збагнув, що я вигадку втнув.
-{{Чарывны казки}}
+{{Чарівні казки}}
 {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 Старший син одягнувся якомога краще, узяв з собою грошей, скільки треба було, військо і пішов на схід.
-Ішов і йшов царевич, доки прибув у далеке царство, в палац до одного царя, в якого була єдина донька. Не довго думаючи, засватав її, а батько їх благословив.
+Ішов і йшов [[царевич]], доки прибув у далеке царство, в палац до одного царя, в якого була єдина донька. Не довго думаючи, засватав її, а батько їх благословив.
 Спорядився в похід середульший син і подався на захід. Довго чи не довго йшов він, але прибув у далеке царство, у володаря якого теж була одна-єдина дочка. Середульший царевич так само не роздумував довго і одружився з царівною.
-А молодшому царевичу одруження і в голову не йшло. Та робити нічого, коли батько звелів шукати собі наречену. Одягнувся сяк-так, аби лиш люди не казали, що він нечупара, і спроквола почалапав собі з дому.
+А молодшому царевичу одруження і в голову не йшло. Та робити нічого, коли [[батько]] звелів шукати собі наречену. Одягнувся сяк-так, аби лиш люди не казали, що він нечупара, і спроквола почалапав собі з дому.
 Тільки ж він і сам не знав, куди йому йти. Та і йшов він так, аби люди не казали, що на місці стоїть. Натрапив на якусь стежину й пішов нею. Приходить до великого озера. А дорогою він знайшов горіхову гілочку й прихопив знічев'я з собою.
-Усівся царевич на березі, у воду дивиться, щоб люди не подумали, ніби байдики б'є. Цвьохнув горішиною по воді — бризки летять, а він сміється. Потім задумався царевич. Дивиться в озеро, але нічого не бачить, б'є по воді гілочкою, а для чого — й сам не знає, про все   на світі забув.
+Усівся [[царевич]] на березі, у воду дивиться, щоб люди не подумали, ніби байдики б'є. Цвьохнув горішиною по воді — бризки летять, а він сміється. Потім задумався царевич. Дивиться в озеро, але нічого не бачить, б'є по воді гілочкою, а для чого — й сам не знає, про все   на світі забув.
 Раптом з глибини озера випливла черепаха й подивилася на нього сумними очима.
-Царевич ударив ще раз гілочкою по воді, черепаха звела над водою очі і з хлопця їх не спускає. А він нічого не бачить, думає свою думу.
+[[Царевич]] ударив ще раз гілочкою по воді, черепаха звела над водою очі і з хлопця їх не спускає. А він нічого не бачить, думає свою думу.
 Згодом помітив царевич, що за, кінчик гілочки вчепилася черепаха. Тенькнуло йому серце, але від чого — і сам не збагнув.
-Коли стрепенувся від задуми, вже смеркало. Царевич звівся на рівні й пішов додому, а про черепаху забув.
+Коли стрепенувся від задуми, вже смеркало. [[Царевич]] звівся на рівні й пішов додому, а про черепаху забув.
 Наступного дня знову прийшов він сюди. Про одруження вже й не згадував.
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 Перекинулася черепаха тричі через голову і стала дівчиною такої вроди, якої ще світ не бачив. Царевич хотів приголубити її, але з місця не міг зрушити, боячись розгнівити красуню. Тепер він уже знав, що жити без неї не зможе.
-Розмовляли-говорили вони про всяку всячину. Раптом царевич згадав, що завтра вранці мають повернутися старші брати з нареченими, і подався додому сказати батькові про свою наречену.
+Розмовляли-говорили вони про всяку всячину. Раптом [[царевич]] згадав, що завтра вранці мають повернутися старші брати з нареченими, і подався додому сказати батькові про свою [[наречену]].
 А красуня знову обернулася в черепаху та й пірнула в озеро.
@@ Рядок 51: / Рядок 51: @@
 Наречені й справді були вродливі, одягнені ошатно, в кожної багатюще придане — і раби, й коні, і ковані вози.
-А царевич тим часом прийшов до озера. Випливла йому назустріч черепаха, перекинулася тричі через голову й стала людиною. Царевич сказав їй, щоб готувалася в дорогу.
+А [[царевич]] тим часом прийшов до озера. Випливла йому назустріч черепаха, перекинулася тричі через голову й стала людиною. Царевич сказав їй, щоб готувалася в дорогу.
 —    Любий мій,— відказує йому красуня.— Я теж царівна, мій батько — могутній та багатий цар. Але кляті чаклуни затопили наші палаци водою, а мене перетворили в черепаху.
@@ Рядок 71: / Рядок 71: @@
 Взяла красуня свого судженого за руку й повела до палацу. Зайшов царевич усередину, й очі його розбіглися — хоч він і царський син, але такого багатства і вві сні не бачив.
-Царевичу навіть шкода було ступати на дорогі килими, якими були застелені долівки.
+[[Царевич]]у навіть шкода було ступати на дорогі килими, якими були застелені долівки.
 Купальня викладена блискучим мармуром, на ньому вирізьблені різні рослини, птахи та всілякі дивні візерунки. Вода текла з золотих кранів, а набирати її треба було золотими глечиками. Рушники вишиті розкішними мережками та прикрашені перламутром.
-Царевич та його наречена святково одяглися, цариця звеліла подати їм золоту карету, запряжену двома парами баских коней. Карета була прикрашена коштовним камінням і сяяла так, що словами передати не можна. Як тільки сів царевич у карету поруч із царівною, в неї на чолі спалахнула зірка, та така яскрава, що аж очі сліпить. Коні рвонули з місця й понеслися, ніби й землі не торкалися. За якусь мить царевич і його наречена опинилися коло палацу, де їх чекав стривожений батько-цар.
+Царевич та його [[наречена]] святково одяглися, цариця звеліла подати їм золоту карету, запряжену двома парами баских коней. Карета була прикрашена коштовним камінням і сяяла так, що словами передати не можна. Як тільки сів царевич у карету поруч із царівною, в неї на чолі спалахнула зірка, та така яскрава, що аж очі сліпить. Коні рвонули з місця й понеслися, ніби й землі не торкалися. За якусь мить царевич і його наречена опинилися коло палацу, де їх чекав стривожений батько-цар.
 Як побачили всі красуню, то стали навперебій вихваляти найменшого царевича за такий вибір. Тільки старші брати мовчали: ніколи їм не доводилося бачити чарівнішої красуні. І визнали вони тоді, що були несправедливі, й покаялися, що глузували з меншого брата.
@@ Рядок 99: / Рядок 99: @@
 Одного разу і я там був. Вони бенкетували, а мені огризки зі столу кидали. Тож я й вирішив розповісти вам цю небилицю. Хто мені повірив, той збагнув, що я вигадку втнув.
 {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

← Попередня версія		Версія за 13:55, 4 жовтня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Із одного царя було три сини. Як настав їм час одружуватися, покликав він синів і каже:

		+	— Любі мої діти, пора вже вам власні родинні кубельця звивати. Ідіть і шукайте своєї долі.

		+	Твоя воля, батьку, для нас закон,— відповіли царевичі, поцілували йому руку й почали збиратися в дорогу.
		+
		+	Старший син одягнувся якомога краще, узяв з собою грошей, скільки треба було, військо і пішов на схід.
		+
		+	Ішов і йшов царевич, доки прибув у далеке царство, в палац до одного царя, в якого була єдина донька. Не довго думаючи, засватав її, а батько їх благословив.
		+
		+	Спорядився в похід середульший син і подався на захід. Довго чи не довго йшов він, але прибув у далеке царство, у володаря якого теж була одна-єдина дочка. Середульший царевич так само не роздумував довго і одружився з царівною.
		+
		+	А молодшому царевичу одруження і в голову не йшло. Та робити нічого, коли батько звелів шукати собі наречену. Одягнувся сяк-так, аби лиш люди не казали, що він нечупара, і спроквола почалапав собі з дому.
		+
		+	Тільки ж він і сам не знав, куди йому йти. Та і йшов він так, аби люди не казали, що на місці стоїть. Натрапив на якусь стежину й пішов нею. Приходить до великого озера. А дорогою він знайшов горіхову гілочку й прихопив знічев'я з собою.
		+
		+	Усівся царевич на березі, у воду дивиться, щоб люди не подумали, ніби байдики б'є. Цвьохнув горішиною по воді — бризки летять, а він сміється. Потім задумався царевич. Дивиться в озеро, але нічого не бачить, б'є по воді гілочкою, а для чого — й сам не знає, про все на світі забув.
		+
		+	Раптом з глибини озера випливла черепаха й подивилася на нього сумними очима.
		+
		+	Царевич ударив ще раз гілочкою по воді, черепаха звела над водою очі і з хлопця їх не спускає. А він нічого не бачить, думає свою думу.
		+
		+	Згодом помітив царевич, що за, кінчик гілочки вчепилася черепаха. Тенькнуло йому серце, але від чого — і сам не збагнув.
		+
		+	Коли стрепенувся від задуми, вже смеркало. Царевич звівся на рівні й пішов додому, а про черепаху забув.
		+
		+	Наступного дня знову прийшов він сюди. Про одруження вже й не згадував.
		+
		+	І третього дня він на озері, ніби його сюди щось тягне.
		+
		+	Сидить царевич на березі, гілочкою воду каламутить. Знову випливає з глибини черепахі й дивиться сумними очима на нього. І згадав царевич, що йому ж треба одружуватись, бо старші брати незабаром з дружинами повернуться.
		+
		+	Вирішив він далі іти шукати свого щастя. Коли черепаха так глянула на царевича, що він відчув, як болісно стислося йому серце. Ноги його ніби вросли в землю. Царевич наважився і крикнув:
		+
		+	— Бути тобі моєю нареченою!
		+
		+	— Спасибі тобі, мій коханий,— відповіла черепаха.— Твої слова зняли з мене чари. Ти — мій суджений, і доки я жива, буду завжди з тобою.
		+
		+	Почувши, що черепаха заговорила людською мовою, царевич злякався, хотів уже було тікати, але її ніжний голос вабив до себе.
		+
		+	Перекинулася черепаха тричі через голову і стала дівчиною такої вроди, якої ще світ не бачив. Царевич хотів приголубити її, але з місця не міг зрушити, боячись розгнівити красуню. Тепер він уже знав, що жити без неї не зможе.
		+
		+	Розмовляли-говорили вони про всяку всячину. Раптом царевич згадав, що завтра вранці мають повернутися старші брати з нареченими, і подався додому сказати батькові про свою наречену.
		+
		+	А красуня знову обернулася в черепаху та й пірнула в озеро.
		+
		+	Приходить царевич до палацу, а там уже зібралися всі. Коли він розповів про свою пригоду, брати почали глузувати з нього. Він хотів був розповісти, що то за черепаха, але йому й слова не дали вимовити.
		+
		+	Наступного дня брати роз'їхалися за своїми нареченими. А цар звелів причепурити якомога краще палац і все місто, щоб пишно зустріти невісток.
		+
		+	Наречені й справді були вродливі, одягнені ошатно, в кожної багатюще придане — і раби, й коні, і ковані вози.
		+
		+	А царевич тим часом прийшов до озера. Випливла йому назустріч черепаха, перекинулася тричі через голову й стала людиною. Царевич сказав їй, щоб готувалася в дорогу.
		+
		+	— Любий мій,— відказує йому красуня.— Я теж царівна, мій батько — могутній та багатий цар. Але кляті чаклуни затопили наші палаци водою, а мене перетворили в черепаху.
		+
		+	Красуня говорила, ніби мед точила, голосом серце тішила. Царевич аж розгубився був, але стримався й сказав:
		+
		+	— Що про це говорити! Якщо я вже вибрав тебе, отже, ти моя. Хто б що не казав, мені до того байдуже. Збирайся й ходімо. Нас чекають мої батько й брати зі своїми нареченими.
		+
		+	А красуня веде далі:
		+
		+	— За нашим звичаєм перед вінчанням треба скупатися.
		+
		+	— У палаці мого батька скупаємося,— відповідає царевич.
		+
		+	— Не варто завдавати клопоту людям. Скупаємося тут.
		+
		+	Повела вона рукою — озеро розступилося. Побачив царевич на дні такі розкішні сліпучі палаци, як вони своїм блиском затьмарювали сонце.
		+
		+	Взяла красуня свого судженого за руку й повела до палацу. Зайшов царевич усередину, й очі його розбіглися — хоч він і царський син, але такого багатства і вві сні не бачив.
		+
		+	Царевичу навіть шкода було ступати на дорогі килими, якими були застелені долівки.
		+
		+	Купальня викладена блискучим мармуром, на ньому вирізьблені різні рослини, птахи та всілякі дивні візерунки. Вода текла з золотих кранів, а набирати її треба було золотими глечиками. Рушники вишиті розкішними мережками та прикрашені перламутром.
		+
		+	Царевич та його наречена святково одяглися, цариця звеліла подати їм золоту карету, запряжену двома парами баских коней. Карета була прикрашена коштовним камінням і сяяла так, що словами передати не можна. Як тільки сів царевич у карету поруч із царівною, в неї на чолі спалахнула зірка, та така яскрава, що аж очі сліпить. Коні рвонули з місця й понеслися, ніби й землі не торкалися. За якусь мить царевич і його наречена опинилися коло палацу, де їх чекав стривожений батько-цар.
		+
		+	Як побачили всі красуню, то стали навперебій вихваляти найменшого царевича за такий вибір. Тільки старші брати мовчали: ніколи їм не доводилося бачити чарівнішої красуні. І визнали вони тоді, що були несправедливі, й покаялися, що глузували з меншого брата.
		+
		+	А красуня була така чемна, така ласкава, така привітна, що припала всім до серця.
		+
		+	Збулося цареве бажання, який давно вирішив справити весілля для всіх синів в один день.
		+
		+	А весілля — як весілля. Бенкетують, гуляють. Ось і царевичі із своїми нареченими в танок пішли. Танцюють люди, хто як може, а красуня ногами землі не торкається.
		+
		+	Дивдяться люди на неї й радіють, очей не можуть відвести.
		+
		+	А тим часом повечоріло. Всілися люди за столи, а столів тих тут — не злічити: і царський, і боярський, і для простих людей. Заходилися гості коло страв. Красуня брала з кожної страви по шматочку й ховала собі за пазуху.
		+
		+	Коли повставали з-за столу, дружина молодшого царевича підійшла до свекра-царя, поцілувала йому руку, подякувала, витягла з-за пазухи букет квітів і подала йому на знак своєї любові до нього.
		+
		+	Усі обступили царя й царицю, вітають та зичать доброго здоров'я. А молодша невістка тим часом тихенько відійшла вбік, до свого чоловіка. Іде, зі складок її сукні сиплються перли. Всі гості — від малого до великого — кинулися йбираш їх.
		+
		+	Тоді всі вирішили, що царювати повинне наймолодше подружжя. Цар покинув свій трон, і його посів найменший із царевичів.
		+
		+	І всі, навіть старші невістки, полюбили молоду царівну за її привітну мову й за лагідну вдачу. А царевич правив царством усе життя в мирі, супокої та радощах.
		+
		+	Одного разу і я там був. Вони бенкетували, а мені огризки зі столу кидали. Тож я й вирішив розповісти вам цю небилицю. Хто мені повірив, той збагнув, що я вигадку втнув.

	{{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
	{{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}		{{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

← Попередня версія	Версія за 13:45, 4 жовтня 2013
(Немає відмінностей)