Заєць-рятівник (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 15:40, 14 грудня 2013

2013-12-14T15:40:37Z

Bogdan: перейменував «Заєць-рятівник» на «Заєць-рятівник (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:00:51Z

перейменував «Заєць-рятівник» на «Заєць-рятівник (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 16:24, 12 листопада 2013

2013-11-12T16:24:36Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:07:31Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось один чоловік пішов у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже:
+Якось один [[чоловік]] пішов у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже:
 —	Піди спочатку до річки вмийся, а тоді вже я тебе з’їм!
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 —	Ой не питай, дорогенький! Таке лихо на мою голову! Ведмідь поїв моїх волів, а тепер хоче й мене з’їсти, оце послав мене помитися, хоче мене чистого з’їсти.
-А зайчик каже:
+А [[зайчик]] каже:
 —	Не бійся, дядечку, я тебе врятую! Піди знайди мені дві пшеничні соломинки на пістоль, а ще принеси мені шмат ялинової кори — це буде рушниця. Я піду он на той горбок, що навпроти, і гукатиму тебе, наче кликатиму на полювання, а ти робитимеш так, як буде треба.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 —	Ти про це не турбуйся,— відповідає зайчик.— Знайди мені те, що я тебе просив, а все інше — моя справа.
-Чоловік знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя.
+[[Чоловік]] знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя.
 Тоді зайчик і гукає:
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 —	Гей, дядьку, а чи нема коло тебе чого вполювати?
-А ведмідь питає чоловіка:
+А [[ведмідь]] питає чоловіка:
 —	Хто це там гукає з того пагорба?
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 —	 То мисливці шукають собі звірину,— каже чоловік.— Питають мене, чи нема тут чого вполювати.
-Злякався ведмідь, благає:
+Злякався [[ведмідь]], благає:
 —	Не кажи їм про мене, то я тебе не з’їм!
-А заєць знову гукає:
+А [[заєць]] знову гукає:
 —	Гей, дядьку-у-у, чи ти чуєш мене? Чи нема коло тебе чого вполювати?
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 —	Чоловіче добрий, сховай мене в мішок, щоб мене ті мисливці не побачили.
-Вліз ведмідь у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою.
+Вліз [[ведмідь]] у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою.
 А зайчик загукав ще голосніше:
@@ Рядок 53: / Рядок 53: @@
 —	Та це мішок з насінням,— обізвався чоловік.
-А заєць знову кричить:
+А [[заєць]] знову кричить:
 —	Дядьку, вдар його, щоб я побачив, чи то справді мішок.
-Узяв чоловік палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя.
+Узяв [[чоловік]] палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя.
 Отак зайчик, озброєний двома пшеничними соломинками й одним шматком ялинової кори, врятував чоловіка.

← Попередня версія	Версія за 16:24, 12 листопада 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Якось один чоловік пішов у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже:

	+	— Піди спочатку до річки вмийся, а тоді вже я тебе з’їм!
	+
	+	Злякався чоловік, але що вдієш — треба йти до річки митися. Йде він, плаче. Коли це назустріч йому вистрибує з кущів зайчик і питає:
	+
	+	— Чого плачеш, дядечку?
	+
	+	А той відповідає:
	+
	+	— Ой не питай, дорогенький! Таке лихо на мою голову! Ведмідь поїв моїх волів, а тепер хоче й мене з’їсти, оце послав мене помитися, хоче мене чистого з’їсти.
	+
	+	А зайчик каже:
	+
	+	— Не бійся, дядечку, я тебе врятую! Піди знайди мені дві пшеничні соломинки на пістоль, а ще принеси мені шмат ялинової кори — це буде рушниця. Я піду он на той горбок, що навпроти, і гукатиму тебе, наче кликатиму на полювання, а ти робитимеш так, як буде треба.
	+
	+	— Ой, зайчику, даремна це робота,— каже чоловік.— Де тобі налякати ведмедя!
	+
	+	— Ти про це не турбуйся,— відповідає зайчик.— Знайди мені те, що я тебе просив, а все інше — моя справа.
	+
	+	Чоловік знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя.
	+
	+	Тоді зайчик і гукає:
	+
	+	— Гей, дядьку, а чи нема коло тебе чого вполювати?
	+
	+	А ведмідь питає чоловіка:
	+
	+	— Хто це там гукає з того пагорба?
	+
	+	— То мисливці шукають собі звірину,— каже чоловік.— Питають мене, чи нема тут чого вполювати.
	+
	+	Злякався ведмідь, благає:
	+
	+	— Не кажи їм про мене, то я тебе не з’їм!
	+
	+	А заєць знову гукає:
	+
	+	— Гей, дядьку-у-у, чи ти чуєш мене? Чи нема коло тебе чого вполювати?
	+
	+	— Нема, нема,— відказує чоловік.
	+
	+	А ведмідь налякався ще дужче:
	+
	+	— Чоловіче добрий, сховай мене в мішок, щоб мене ті мисливці не побачили.
	+
	+	Вліз ведмідь у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою.
	+
	+	А зайчик загукав ще голосніше:
	+
	+	— Дядьку-у-у, а що то таке чорне біля тебе?
	+
	+	— Та це мішок з насінням,— обізвався чоловік.
	+
	+	А заєць знову кричить:
	+
	+	— Дядьку, вдар його, щоб я побачив, чи то справді мішок.
	+
	+	Узяв чоловік палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя.
	+
	+	Отак зайчик, озброєний двома пшеничними соломинками й одним шматком ялинової кори, врятував чоловіка.

← Попередня версія	Версія за 15:00, 19 листопада 2013
(Немає відмінностей)