https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%97%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C_%D0%86_%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0 2026-04-06T22:35:06Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%94%D1%86%D1%8C_%D0%86_%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0&diff=4086&oldid=prev 2013-07-17T17:52:52Z

<p>Створена сторінка: Заєць та гієна були сусідами, і напередодні одного великого свята пішли вони вдвох шукат...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Заєць та гієна були сусідами, і напередодні одного великого свята пішли вони вдвох шукати подарунків для своїх родин.<br /> <br /> Як вийшли із села, заєць і каже:<br /> <br /> — Ти йди ліворуч, а я — праворуч.<br /> <br /> — Ні,— прогугнявила гієна,— не піду я ліворуч, я хочу йти праворуч...<br /> <br /> — Гаразд,— погодився заєць,— тоді праворуч підеш ти, а я піду ліворуч.<br /> <br /> Розійшлися вони кожен у свій бік. Гієна йшла і на смітниках підбирала ганчірки та щербаті горщики. А заєць не знайшов нічого.<br /> <br /> На сьомий день мандрів, як і домовилися, вертають вони назад. Гієна несе щербаті горщики і старе ганчір’я, а заєць вертає з порожніми руками. Зайшов він у тінь квітучого гумового дерева — так називають сенегальську акацію. Ліг у затінку, потягся й зітхнув:<br /> <br /> — Ох, яка прохолодна тут тінь!<br /> <br /> Не встиг сказати, як на нього посипався дощ коштовностей: коралі, браслети, сережки. Скочив заєць у захваті на ноги, зібрав усе у великий клунок, подякував дереву і стрілою помчав додому.<br /> <br /> А гієна вже два дні як повернулася. І все не може нахвалитися зі своєї удачі. Заєць прибіг додому вночі. Сховав клунок і ліг спати.<br /> <br /> Нарешті настав, день великого свята. Гієна ще вдосвіта викупала своїх дітей і повдягала у те ганчір’я, що знайшла. Ще й на шию замість прикрас почіпляла щербаті горщики. Заєць і собі розкрив клунок і розкішно вбрав своїх дітей. Усі подалися на свято.<br /> <br /> Проте гієнині діти одразу прибігли назад додому, гірко плачучи, бо всі з них сміялися. Засмучена гієна пішла до зайця просити, щоб він допоміг і її малюкам знайти такі самі гарні прикраси, як у його дітей. Заєць мав дуже добре серце. До того ж він був дуже послужливий, тож і показав гієні галявину, на якій росло гумове дерево, ще й чарівних слів її навчив: «Ох, яка прохолодна тут тінь!»<br /> <br /> Не встигли ще й перші півні проспівати, а гієна вже подалася з дому, закинувши на плече велику сокиру. Прийшла до гумового дерева, зрубала його, взяла на спину і притягла до села. Відтак викопала біля своєї хати яму і увіткнула в неї дерево. Потім пересунула якомога далі огорожу з усіх чотирьох боків, щоб двір став ширший, замкнула ворота, а тоді лягла горілиць під деревом і крикнула:<br /> <br /> — Ох, яка прохолодна тут тінь!<br /> <br /> Але нічого не впало. Вона знову крикнула:<br /> <br /> — Ой, яка прохолодна тут тінь!<br /> <br /> Знову нічогісінько. Цілий день і всеньку ніч кричала вона чарівні слова, але так нічого з дерева і не впало.<br /> <br /> А вранці зірвався сильний вітер, закрутив дерево у вихорі й заніс кудись далеко-далеко.<br /> <br /> {{Шаблон:Казки народів Африки, Веселка(1993)}}</div>

Bogdan