За потрійну плату (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 22:11, 14 березня 2014

2014-03-14T22:11:50Z

Kos Street King в 06:09, 28 вересня 2009

2009-09-28T06:09:30Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T15:56:21Z

1 версія

Нова сторінка

За потрійну плату
Жив-був один [[пан]]. Багатий, та скупий. Поїде, бувало, кудись у гостину — сам їсть і п'є, а про свого візника 1 гадки не має. Тому-то ніхто довго не наймитував у скупого [[пан]]а.

Аж ось знайшовся один хитрий парубок. Став працювати візником з такою умовою, аби той [[пан]] на його очах не їв і не пив. А коли хазяїн умову порушить, візник буде мати потрійну платню.

Зрадів скупий [[пан]], що знайшов такого дурня. Адже він ніколи на очах у візника не їв і не пив: візник до нього завжди спиною сидить.

І от одного разу запросили [[пан]]а до гостини. Поїхали звечора, бо дорога випала далека. А ніч така темна, хоч виколи око. Візник зупинив коней і сказав:

— Збилися ми з дороги... Не знаю, куди їхати!

— Який же ти у біса візник! — розсердився [[пан]].

— Адіть, і ви не знаєте дороги.

Довелося ночувати в лісі. Розпріг наймит коней, пустив на обіч пасти. А сам ладить собі гостину: мав із собою наймит жарену гусятину. Витяг харчі, взяв з воза соломи, постелив собі збоку та й уплітає гусака. А скупий [[пан]] харчів з дому не брав — адже в гості їхав! Глянув голодним [[вовк]]ом на візника й питає:

— А що ти там жуєш?..

— Що ж нам жувати, [[пан]]е? — одказує візник.— Жую суху солому!

«Тьху! — скривився [[пан]].— Мужик, як та худобина!..» Промучився отак [[пан]] до ранку. Другого дня знову почали блукати. Уже надходив вечір, а з лісу на дорогу не виберуться-Довелося ще на одну нічку зупинитися у лісі. Ліг візник під воза і далі уплітає свого гусака, аж за вухами лящить. А [[пан]] сидить і обома руками держиться за живіт. Вже другий день і рісочки у роті не мав. Дивився [[пан]] на парубка і не витримав: — А що ти там жуєш?..

— Що ж нам жувати? — зітхав візник.— Знову кляту солому жую!

— Може... може, і мені даси? — просить [[пан]].

— Що ви, [[пан]]очку? Невже просту солому ви будете їсти?.. Ліпше я вам сінця пошукаю...

— Доки ти його знайдеш, я тут одубію.

— Тоді прошу красної..

Візник дав [[пан]]ові соломи, а сам затулив рота, щоб не розреготатися.

Взявся [[пан]] за їжу. Жує солому, аж очі вирячив з натуги, а проковтнути все ж ніяк не може.

— У тебе,— каже візникові,— мабуть, воляче горло — таку погань їси!

А візник уже регоче, аж за черево береться...

Промучився [[пан]] нічку. А на ранок так охляв, що парубок ледве довів його до воза.

Поїхали далі. Бачить візник, що з [[пан]]ом справи кепські, що ще, до лиха, справді дуба дасть,— зразу й дорогу вже знайшов.

Заїхали у якесь село. А [[пан]] плете ногами до першої ж хати. Забув і за умову: на очах у візника накинувся на хліб, який побачив на столі.

Отак провчив наймит жадібного [[пан]]а. Щоправда не за дармо: взяв од нього потрійну платню.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 22:11, 14 березня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:українська народна казка]]~~
−
−
−
−	~~[[Категорія:Казки про панів]]~~
−
−
−

	За потрійну плату		За потрійну плату
Рядок 56:		Рядок 48:

	Отак провчив наймит жадібного [[пан]]а. Щоправда не за дармо: взяв од нього потрійну платню.		Отак провчив наймит жадібного [[пан]]а. Щоправда не за дармо: взяв од нього потрійну платню.
		+
		+
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про панів]]
		+	{{Казка про багатого}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 За потрійну плату
 Жив-був один [[пан]]. Багатий, та скупий. Поїде, бувало, кудись у гостину — сам їсть і п'є, а про свого візника 1 гадки не має. Тому-то ніхто довго не наймитував у скупого [[пан]]а.
@@ Рядок 46: / Рядок 55: @@
 Заїхали у якесь село. А [[пан]] плете ногами до першої ж хати. Забув і за умову: на очах у візника накинувся на хліб, який побачив на столі.
 Отак провчив наймит жадібного [[пан]]а. Щоправда не за дармо: взяв од нього потрійну платню.