Bogdan в 07:54, 1 вересня 2013

2013-09-01T07:54:09Z

Bogdan: перейменував «Золота сопілка» на «Золота сопілка (китайська народна казка)»

2013-08-29T18:42:40Z

перейменував «Золота сопілка» на «Золота сопілка (китайська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: У далекому гірському селищі жила колись удова з дочкою. Донька дуже любила одягатись у вс...

2013-08-29T18:17:14Z

Створена сторінка: У далекому гірському селищі жила колись удова з дочкою. Донька дуже любила одягатись у вс...

Нова сторінка

У далекому гірському селищі жила колись удова з дочкою. Донька дуже любила одягатись у все червоне, тому її й прозвали Хун Мей — Червона Сестричка.

Пішли вони якось з матір’ю в долину. Л тут несподівано налетів вихор. Над їхніми головами закружляв злий дракон. Спустив він униз свої кігтисті лани, схопив дівчину й поніс її на захід. Крізь пориви вітру мати ледве почула, що сказала їй дочка на прощання:

— Врятувати мене може лише братик. Мамочко, дорогенька, не забувайте мене!

«Звідки той братик візьметься, коли в мене лише донька?» — подумала вдова, дивлячись заплаканими очима вслід драконові. Додому мати йшла, на силу пересуваючи ноги. Іде вона, йде і раптом зачепилася своїм сивим волоссям за гілку. Почала виплутуватись, аж бачить: на гілці червоніє ягідка. Зірвала вона ту ягідку і з’їла.

На ранок у жінки народився круглоголовий червонощокий хлопчик. Назвала вона його Ян Мейцзи. Хлопчик ріс так швидко, мов із води. Через кілька днів йому вже можна було дати років з чотирнадцять. Матері дуже хотілося послати сина визволяти дочку, та не наважувалася вона ризикувати його життям і тільки потай лила гіркі сльози.

Пролетіла якось над їхньою хатою ворона й прокричала:

— Сестриця ішаче, гірко плаче в печері презлющого дракона. У неї міцно скуті руки, закривавлена спина. Плаче сестриця, тяжко ридає.

Почув це хлопець та й питає матір:

— Мамо, а хіба в мене є сестра?

— Є у тебе, синку, старша сестра! Любила вона наряджатися у все червоне, тому її прозвали Хуи Мей. І зовсім недавно забрав її злий дракон. Багато людей він уже загубив.

Виламав Яи Менцзи велику палицю й каже:

— Піду я, мамо, та вб’ю того дракона. Врятую і сестру, й решту людей від страшного лиха.

Стала мати біля дверей, подивилась синові вслід і тихо заплакала.

Кілька днів ішов Ян Мейцзи, коли ж бачить: на дорозі лежить величезний камінь. Ні обійти його, ні об’їхати. Камінь гладенький-гладенький, не так ногу поставиш —- можна посковзнутись. Узявся хлопець за камінь руками, вперся плечима, напружився — і камінь полетів у провалля. А на тому місці, де він лежав, заблищала золота сопілка.

Узяв Ян Мейцзи сопілку в руки, приклав до вуст, і полилися чарівні звуки. Рантом бачить, що довкола нього танцюють жуки, черв’ячки, жаби, ящірки. Гучніше грає сопілка — вони швидше кружляють у вихорі танцю, сопілка стихає — танок припиняється.

— О, тепер я знаю, як розправитись із злим драконом.

Пішов він далі. Ішов ще кілька днів. І нарешті дістався височенної гори. У тій горі побачив кам’яну печеру, а біля входу до неї скрученого в клубок злого дракона. Обабіч його купами лежали людські кістки. У печері стояла дівчина в червоному вбранні із залізним ломом у руках. Довбає вона тим ломом скелю, щоб просторішим стало драконове житло, а злий дракон час від часу шмагає її кінцем свого хвоста по спині й промовляє:

— Не хочеш іти за мене заміж — довбай печеру. Не видовбаєш до призначеного часу — кепсько тобі буде!

Упізнав Ян Мейцзи свою сестру, видобув із кишені сопілку й почав грати. Хотілося дракону чи не хотілося, а довелося стати на ноги і піти в танок. Він то високо підстрибував над землею, то корчився, то ходив по колу. ТІЇ вид ше грала сопілка, швидше і дракон звивався. Сестра вискочила з печери, щоб глянути на це диво, побачила брата, підбігла до нього, хотіла поговорити, а він махає їй рукою. Мовляв, не заважай, бо, як перестану грати, дракон накинеться на нас і поїсть обох.

Дедалі швидше грала сопілка Яна Мейцзи, дедалі хутчій вистрибував дракон, а з очей у нього вилітав вогонь, з носа клубками виривалася пара. В горлі у нього клекотіло, і ось, нарешті, він почав благати:

— Послухай, брате! Не грай, не муч мене. Відпущу я твою сестру, тільки пожалій мене!

Ян Мейцзи не вірив жодному слову підступного дракона. Не виймаючи сопілки з рота, він поступово відходив до глибокого провалля. Дракон слухняно посувався за ним, аж поки зірвався. Але й на дні провалля він танцював, корчився й звивався.

Стомився дракон, уже й вогні в його очах сяяли не так яскраво, і пара з носа виривалася все меншими клубками.

— Ох-хо-хо! Пожалій мене, братику! —заволав він охриплим голосом.

— Пожалію,— відповів йому Ян Мейцзи,— якщо пообіцяєш сховатися у глибокій ущелині і більше людям зла не чинити.

— Обіцяю! — закивав дракон головою.

Сопілка замовкла.

Узяв Ян Мейцзи сестру за руку, і вони, щасливі й радісні, пішли додому. Та тільки завернули за ріг скелі, як позаду них щось зашуміло. Вернулись вони і бачать, що дракон підвів голову і ось-ось полетить за ними навздогін.

— Колодязь копають до самої води, траву косять до самого кореня,— сказала сестра братові,— тож і з драконом треба боротись до кінця. Тільки мертвий дракон людям не страшний.

Ян Мейцзи знову підійшов до провалля і почав грати. Дракон знову скотився на дно і застрибав, закружляв там. Сім днів і сім ночей грав хлопець, поки з дракона вийшов увесь дух. Брат і сестра взяли його за лапи і потягли додому.

Зраділа матуся, побачивши, що обоє дітей її повертаються додому живі й здорові.

Наступного дня здерли вони з дракона шкуру і покрили нею дах будинку, а з кісток вийшли добрячі стовпи та балки. З рогів зробили плуга. І орав той плуг глибоко й хутко. Не треба й підганяти. Виорав брат величезний лан, засіяли його пшеницею та рисом, зібрали багатий урожай і зажили щасливо.

{{Китайські народні казки українською мовою}}
{{Китайські народні казки (Веселка,1991)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 У далекому гірському селищі жила колись удова з дочкою. Донька дуже любила одягатись у все червоне, тому її й прозвали Хун Мей — Червона Сестричка.
-Пішли вони якось з матір’ю в долину. Л тут несподівано налетів вихор. Над їхніми головами закружляв злий дракон. Спустив він униз свої кігтисті лани, схопив дівчину й поніс її на захід. Крізь пориви вітру мати ледве почула, що сказала їй дочка на прощання:
+Пішли вони якось з [[матір]]’ю в долину. А тут несподівано налетів вихор. Над їхніми головами закружляв злий [[дракон]]. Спустив він униз свої кігтисті лани, схопив дівчину й поніс її на захід. Крізь пориви вітру мати ледве почула, що сказала їй дочка на прощання:
-—	Врятувати мене може лише братик. Мамочко, дорогенька, не забувайте мене!
+—	Врятувати мене може лише [[брат]]ик. Мамочко, дорогенька, не забувайте мене!
 «Звідки той братик візьметься, коли в мене лише донька?» — подумала вдова, дивлячись заплаканими очима вслід драконові. Додому мати йшла, на силу пересуваючи ноги. Іде вона, йде і раптом зачепилася своїм сивим волоссям за гілку. Почала виплутуватись, аж бачить: на гілці червоніє ягідка. Зірвала вона ту ягідку і з’їла.
@@ Рядок 68: / Рядок 68: @@
 {{Китайські народні казки українською мовою}}
 {{Китайські народні казки (Веселка,1991)}}

Золота сопілка (китайська народна казка) - Історія редагувань

Bogdan в 07:54, 1 вересня 2013

Bogdan: перейменував «Золота сопілка» на «Золота сопілка (китайська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: У далекому гірському селищі жила колись удова з дочкою. Донька дуже любила одягатись у вс...